вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
14.11.2025 м. Ужгород Справа № 907/993/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву представника Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" за вх.№ 02.3.1-02/9348/25 від 24.10.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ", м. Київ
до відповідача Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області
про стягнення 1 254 382,09 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Український державний науково-дослідний та проектний інститут "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області про стягнення заборгованості за договором № 377-АВ/134 від 21.05.2019 в загальній сумі 1 254 382,09 грн, з яких 644 860,40 грн основного боргу, 514 450,33 грн інфляційних втрат та 95 071,36 грн 3% річних, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної оплати виконаних позивачем проектних робіт.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/993/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 01.10.2025 о 10:00 год. та встановити сторонам у справі строк для подання до суду заяв по суті спору.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 01.10.2025 суд відклав підготовче засідання на 08.10.2025 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.10.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/993/25 до судового розгляду по суті на 23.10.2025 о 10:00 год.
В судовому засіданні 23.10.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, яким ухвалено позов задовольнити, стягнути з Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 04053714) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" (04070, м.Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 05482989) 1 254 382,09 грн (один мільйон двісті п'ятдесят чотири тисячі триста вісімдесят дві гривні 09 коп.), з яких 644 860,40 грн (шістсот сорок чотири тисячі вісімсот шістдесят гривень 40 коп.) основного боргу, 514 450,33 грн (п'ятсот чотирнадцять тисяч чотириста п'ятдесят гривень 33 коп.) інфляційних втрат та 95 071,36 грн (дев'яносто п'ять тисяч сімдесят одна гривня 36 коп.) 3 % річних, а також 18 815,73 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятнадцять гривень 73 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
24.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/9348/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 55 500,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2025 суд прийняв заяву представника Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" за вх.№ 02.3.1-02/9348/25 від 24.10.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу до розгляду, постановив здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив відповідачу строк до 12.11.2025 для подання до суду заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі № 907/993/25.
11.11.2025 за вх.№ 02.3.1-02/9814/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло від відповідача заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення.
Суд, розглянувши заяву представника Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" про розподіл судових витрат, виходить з такого.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI). Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Судом встановлено, що 24.07.2025 між позивачем (далі також - замовником) та Адвокатським об'єднанням "Стоїк" (виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги (далі - договір), за змістом пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець протягом дії даного договору приймає на себе зобов'язання надати замовнику за гонорар правничу (правову) допомогу, зокрема, здійснити захист прав та охоронюваних законом інтересів замовника, представництво інтересів замовника та надавати інші види правової допомоги з питань, що цікавлять замовника в порядку та на умовах, визначених даним договором, а замовник зобов'язується оплатити вартість надання правової (правничої) допомоги, усі необхідні судові та інші пов'язані з виконанням завдання замовника витрати, а також компенсувати понесені виконавцем витрати, необхідні для виконання цього договору та надання правової допомоги.
Відповідно до пункту 1.2 договору за замовленням замовника виконавець зобов'язується зібрати всі необхідні документи, проаналізувати їх, підготувати і подати до Господарського суду Закарпатської області позов про стягнення з Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області (далі - боржник) грошових коштів - боргу за договором № 377-АВ/134 від 21.05.2019 на виконання проектних робіт "Реставрація пам'ятки архітектури національного значення (oxop.№210/О) - Руїн замку (ХІ-ХІІ ст., XIV- XVI ст.) в м. Хуст Закарпатської області. Протиаварійні роботи".
Виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника в господарських судах всіх інстанцій, у взаємовідносинах з боржником та іншими органами і установами з метою погашення заборгованості за вказаним вище договором.
Також, виконавець зобов'язується представляти інтереси замовника в будь-яких органах і установах, в т.ч. органах державного казначейства України та інших органах і установах, органах виконавчої служби з метою виконання рішення суду.
Пунктом 1.6 договору передбачено, що виконавець вправі надавати правничу допомогу сам особисто (в особі голови Адвокатського об'єднання) або через залучених ним інших адвокатів (адвоката Леськова Валерія Петровича, Вагу Юлію Вікторівну, Іщенка Дениса Юрійовича та інших), залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за якість та результат наданої правничої допомоги залученими адвокатами, їх помічниками та іншими спеціалістами. Сторони погодили, що надання правничих послуг залученими виконавцем адвокатами, їх помічниками та іншими спеціалістами, є виконанням умов цього договору зі сторони виконавця, і замовник з цим повністю погоджується.
Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у даній справі здійснювалось адвокатом Вага Юлією Вікторівною на підставі ордера на надання правничої допомоги серії АІ № 1984009 від 26.08.2025.
Розділом 3 договору сторони погодили розмір винагороди (гонорару), порядок розрахунків та прийому наданої правничої допомоги, а саме відповідно до пункту 3.1.1 за збір і вивчення документів, які стосуються справи, підготовку та подачу позову до суду з вимогою стягнути борг з боржника, замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду в розмірі 48 000,00 грн, з яких 28 000,00 грн підлягають оплаті протягом 20 днів з моменту підписання цього договору, а решта 20 000,00 грн підлягають оплаті протягом 15 календарних днів з моменту прийняття судом справи до слухання.
Відповідно до пункту 3.1.2 договору за представництво інтересів замовника в суді першої інстанції замовник зобов'язується сплатити виконавцю винагороду в розмірі виходячи з тарифу 5 000,00 грн за 1 годину роботи. Розмір винагороди обчислюється виходячи з часу, витраченого на участь в судових засіданнях, на підготовку до судових засідань, на підготовку заперечень, клопотань, пояснень, адвокатських запитів, тощо і зазначається в актах виконаних робіт. Вказані кошти підлягають оплаті не пізніше 10 календарних днів з моменту підписання актів виконаних робіт.
На підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом долучено до матеріалів справи акт про виконані роботи від 30.09.2025, відповідно до якого вартість наданих послуг складає 48 000,00 грн за збір і вивчення документів, які стосуються справи, підготовка та подача позову до Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області та акт про виконані роботи від 23.10.2025 на 7 500,00 грн за участь у судових засіданнях 08.10.2025 вартістю 2 500,00 грн та 23.10.2025 вартістю 5 000,00 грн.
Таким чином, представник позивача заявляє про відшкодування витрат на правничу допомогу у даній справі в розмірі 55 500,00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Водночас, за приписами частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зазначає, що у даній справі відповідачем не заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а доводи, викладені у запереченні щодо заяви про ухвалення додаткового рішення від 11.11.2025 в частині відсутності підстав для відшкодування витрат на послуги адвоката не беруться судом до уваги, позаяк такі необґрунтовані та не доведені відповідачем.
Суд звертає увагу, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати пов'язані з розглядом справи покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, також унормовано положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 ГПК України.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Верховний Суд також неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають право не присуджувати витрати на професійну правничу допомогу відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права (пункт 4.16 постанови Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 908/723/20, від 06.07.2021 у справі № 914/1446/19, від 05.10.2021 у справі №907/746/17, від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20, від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, від 11.11.2022 у справі № 909/50/22, додаткових постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 908/3182/20 від 08.11.2022 у справі № 910/13114/21, від 13.12.2022 у справі №910/429/21.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Суд також наголошує на тому, що складність справи не полягає в ціні позову, а у категорії спору, а також у затрачених часі та зусиллях.
Дослідивши матеріали справи та подані позивачем докази, судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині повної оплати виконаних позивачем проектних робіт. Відтак, що дана справа, з огляду на предмет спору і характер спірних правовідносин, кількість учасників процесу, обставин, які підлягають з'ясуванню, доказів, що підлягають оцінці, не належить до категорії складних безвідносно до ціни позову, а тому, на переконання суду, не потребувала такої кількості часу - понад 09 годин для аналізу та вивчення документів, які стосуються справи.
Також, не вважаються судом обґрунтованою та співмірною вартість години роботи адвоката в розмірі 5 000,00 грн за участь в судовому засіданні, загальний розмір якої при розгляді даної справи склав 7 500,00 грн, оскільки адвокат здійснював представництво інтересів клієнта в судовому засіданні в режимі відеоконференції безпосередньо зі свого робочого місця, не витративши для цього додаткового часу на дорогу до суду.
Отже, суд доходить висновку, що вартість адвокатських послуг у даній справі в розмірі 55 500,00 грн є очевидно завищеною, нерозумною, та неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданої професійної правничої допомоги, у зв'язку з чим підлягає до зменшення на 30%.
Таким чином, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості, суд доходить висновку, що реально понесені витрати на правничу допомогу у даній справі складають 38 850,00 грн та підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву представника Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" за вх.№ 02.3.1-02/9348/25 від 24.10.2025 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/824/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Виконавчого комітету Хустської міської ради Закарпатської області (90400, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. 900-річчя Хуста, буд. 27, код ЄДРПОУ 04053714) на користь Українського державного науково-дослідного та проектного інституту "УКРНДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ" (04070, м. Київ, Контрактова площа, 4, код ЄДРПОУ 05482989) 38 850,00 грн (тридцять вісім тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) на відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи №907/993/25 в суді першої інстанції.
3. В решті вимог заяви відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення складено та підписано 24.11.2025.
Суддя Д.Є. Мірошниченко