вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 914/2424/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
№914/2424/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб-07», м. Ужгород
про стягнення 170 460, 27 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Будхаб до Товариство з обмеженою відповідальністю Куб-07 про стягнення 170 460, 27 грн.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.08.2025 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Будхаб до Товариство з обмеженою відповідальністю Куб-07 про стягнення 170 460, 27 грн (Єдиний унікальний номер судової справи 914/2424/25) передано за підсудністю до Господарського суду Закарпатської області (вул. Коцюбинського, 2А, Ужгород, Закарпатська область, 88000).
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 р. справу передано для розгляду судді Ремецькі О.Ф.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки справа №914/2424/25, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.09.2025 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Вказана ухвала суду від 04.09.2025 р. була надіслана відповідачу 04.09.2025 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, таке повернуто до суду 21.09.2025 р., з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що 29 червня 2023 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» (далі - ЄСІТС, Закон № 3200-IX). Цей Закон набрав чинності 21.07.2023.
За змістом розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3200-IX, зміни, що вносяться зазначеним Законом до Господарського процесуального кодексу України, вводяться в дію 18.10.2023, крім змін до підпунктів 17.3, 17.15 підпункту 17, підпункти 19.1, 19.2 підпункту 19 пункту 1 розділу XI «Перехідні положення» ГПК України, введення в дію яких відбулося одночасно з набранням Законом № 3200-IX чинності.
Згідно з новою редакцією частин п'ятої, восьмої статті 6 ГПК України, яка чинна з 18.10.2023 відповідно до Закону України № 3200-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Натомість, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як і не забезпечено в подальшому, реєстрацію свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду Закарпатської області.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будхаб» (далі - Позивач) як Орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «КУБ-07» (далі - Відповідач) як Орендарем укладений Договір оперативної оренди обладнання № 23-2610 від 26.10.2023 (далі - Договір).
Орендодавець надає Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору (п.1.1 Договору).
Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі (п.2.1 Договору).
Орендар протягом строку дії Договору вправі повертати обладнання Орендодавцю за відсутністю необхідності, а також, за погодженням з Орендодавцем, одержувати нове (інше) обладнання в оренду, здійснювати заміну окремих елементів. (п.2.5 Договору).
Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. Цей Договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України. Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками Сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками Сторін. (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Пунктом 4 Договору обумовлені умови щодо оплати і порядку розрахунків по договору.
За умовами підпункту 4.1.1 Пункту 4 Договору розмір орендної плати (без ПДВ) за одиницю обладнання за один календарний день зазначається Сторонами в додатках до цього Договору.
Орендна плата в грошовому вираженні щомісячно розраховується Орендодавцем на підставі фактичної кількості днів користування обладнанням згідно актів прийому - передачі обладнання.
Орендодавець до 10 (десятого) числа кожного місяця, наступного за оплачуваним (за який нарахована орендна плата), направляє Орендарю поштою (цінним листом Із описом вкладення) оригінал підписаного та скріпленого печаткою Орендодавця акту наданих послуг в двох примірниках.
Орендар зобов'язаний підписати і повернути Орендодавцю один підписаний та скріплений печаткою Орендаря оригінал акту наданих послуг до 20 (двадцятого) числа наступного місяця, за яким нарахована орендна плата. У разі неповернення (несвоєчасного повернення) підписаного та скріпленого печаткою Орендаря акту наданих послуг і відсутності письмової мотивованої відмови Орендаря від підписання цього акту (із доданням відповідного розрахунку на підставі підписаних Сторонами актів прийому - передачі обладнання), такий акт і сума орендної плати в грошовому вираженні вважаються беззастережно визнаними Орендарем, а послуга є такою, що прийнята в повному обсязі (на вказану в акті прийому-передачі суму) (підпункти 4.2.1, 4.2.2, 4.2.2 пункту 4 Договору).
Орендар сплачує орендну плату щомісячно протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня закінчення оплачуваного (за який нарахована орендна плата) місяця (підпункт 4.2.4 пункту 4 Договору).
У відповідності до підпункту 5.2.1 Договору в обов'язки орендаря входить своєчасно і належним чином прийняти/повернути орендоване обладнання.
Своєчасно сплачувати орендну плату відповідно до умов цього Договору (п.п. 5.2.2 п. 5 Договору).
Місце передачі обладнання Орендарю та повернення обладнання Орендодавцю: м. Львів, вул. Шевченка 317 (склад Орендодавця) або інше місце, визначене Сторонами додатково. Транспортування обладнання із місця передачі (і до місця повернення) здійснюється Орендарем самостійно (або із залученням третіх осіб) і за його рахунок. Транспортні засоби Орендаря (або залучених Орендарем третіх осіб) повинні забезпечувати Мереження обладнання протягом всього часу його транспортування, бути придатні для перевезення обладнання, пристосовані і підготовлені для завантаження/розвантаження, у юну числі, які передбачають бокове завантаження/розвантаження через відкидні борти (п.п. 6.1 п. 6 Договору).
Передача (повернення) обладнання оформляється документально шляхом підписання Сторонами акту прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору, Представники Сторін повинні діяти на підставі виданих на їх ім'я довіреностей, У разі «явності печатки Орендаря на акту прийому-передачі, що засвідчує підпис його представника, такий акт прийому-передачі вважається підписаним уповноваженим представником Орендаря та має юридичну силу (п.п. 6.4 п. 6 Договору).
У разі несвоєчасної сплати орендної плати, відшкодування вартості не по вернутого (пошкодженого) обладнання, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.1 п. 7 Договору).
За доводами позивача, Орендар користується обладнанням, що підтверджено актами надання послуг: Акт надання послуг № 359 від 30.11.2023 на суму 130 300,00 грн Акт надання послуг № 416 від 31.12.2023 на суму 126 780,00 грн Акт надання послуг № 24 від 31.01.2024 на суму 45 420,00 грн.
Загальна вартість послуг оренди за Актами надання послуг становить 302 500,00 грн.
Акт надання послуг № 359 від 30.11.2023 підписаний Сторонами.
Акти надання послуг № 416 від 31.12.2023 та № 24 від 31.01.2024 у встановленому Договором порядку були направлені Відповідачу для підписання. Однак Відповідач не підписав і не повернув Акти.
Позивач стверджує, що Орендар не в повному обсязі оплатив орендну плату відповідно до п. 4.2.4. Договору. Орендар сплатив кошти в загальній сумі 140 000,00 грн відповідно до Платіжної інструкції № 1100 від 31.10.2023.
Сплачені Орендарем кошти зараховані в рахунок оплати послуг оренди за Актом надання послуг № 359 від 30.11.2023 та частково за Актом надання послуг № 416 від 31.12.2023 (залишок боргу за Актом № 416 від 31.12.2023 - 117 080,00 грн).
З урахуванням здійснених оплат, неоплаченими залишились послуги оренди за такими актами: Акт надання послуг № 416 від 31.12.2023. Залишок боргу за Актом 117 080,00 грн. Акт надання послуг № 24 від 31.01.2024 на суму 45 420,00 грн. Загальна сума заборгованості за доводами позивача становить 162 500,00 гривень.
Позивач звертався до Відповідача з письмовою Вимогою про сплату боргу № 25-0206 від 02 червня 2025 року.
Однак така вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Крім основної суми заборгованості в розмірі 162 500,00 грн. позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення пені - 6 072,60 грн, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 587,67 грн та 1300,00 грн. інфляційних втрат.
Вказані обставини і стали підставою звернення позивача до суду.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України.
Як встановлено судом та не заперечено сторонами у справі, на виконання умов договору оперативної оренди обладнання № 23-2610 від 26.10.2023 р.
У відповідності до п.1.1 Договору Орендодавець надав Орендарю у тимчасове оплатне користування (оренду) будівельну опалубку (в т.ч. окремі елементи опалубки, спеціалізовану тару для її транспортування), іменовану надалі "обладнання», асортимент, кількість і вартість якого вказуються в актах прийому-передачі, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Передача обладнання в оренду (з оренди) здійснюється на підставі акту(ів) прийому-передачі (п.2.1 Договору).
Орендар протягом строку дії Договору вправі повертати обладнання Орендодавцю за відсутністю необхідності, а також, за погодженням з Орендодавцем, одержувати нове (інше) обладнання в оренду, здійснювати заміну окремих елементів. (п.2.5 Договору).
Договір набирає чинності та вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором. Цей Договір є договором найму, який укладений на невизначений строк відповідно до ст. 763 ЦК України. Датою початку строку оренди обладнання вважається дата підписання акту приймання-передачі обладнання в оренду повноважними представниками Сторін. Датою закінчення строку оренди обладнання вважається дата, яка передує даті підписання акту приймання-передачі обладнання із оренди повноважними представниками Сторін. (п.п. 3.1, 3.2 Договору).
Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним об'єктом оренди за Договором, відповідачем вказані обставини передбаченим законодавством способом не спростовано та не заперечене.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б свідчили про повернення об'єкту оренди позивачу.
З огляду на, що суд констатує про наявність обов'язку у відповідача сплачувати орендну плату.
Відповідно до частини 1 статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Частиною першою статті 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач не виконував обов'язку з повної оплати орендної плати, як передбачено законодавством та умовами договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати згідно актів надання послуг № 416 від 31.12.2023. (залишок боргу за Актом 117 080,00 грн.), № 24 від 31.01.2024 на суму 45 420,00 грн.
Обставини невиконання відповідачем умов договору надають позивачу право на стягнення з відповідача штрафних санкцій передбачених умовами Договору.
Крім основної суми заборгованості в розмірі 162 500,00 грн. позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення пені - 6 072,60 грн, 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 587,67 грн та 1 300,00 грн. інфляційних втрат.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі несвоєчасної сплати орендної плати, відшкодування вартості не по вернутого (пошкодженого) обладнання, Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п.7.1 п. 7 Договору).
Суд здійснивши перевірку розрахунку пені, приходить до висновку, що така вимога підлягає задоволенню у межах заявленої суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за прострочення оплати 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 587,67 грн та 1300,00 грн. інфляційних втрат за період з 04.06.2025 по 17.07.2025 р.
З огляду на наведене, суд, перевіривши правильність нарахування заявлених до стягнення сум 3% річних за користування грошовими коштами у розмірі 587,67 грн та 1300,00 грн. інфляційних втрат встановив, що такі підлягають задоволенню.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будхаб», м. Львів до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Куб-07», м. Ужгород про стягнення 170 460, 27 грн підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 20, 41, 42, 46, 73-79, 86, 129, 222, 233, 237, 238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КУБ-07» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Глибока, будинок 21, код ЄДРПОУ 39159425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДХАБ» (79069, Львівська обл., місто Львів, вулиця Шевченка, будинок 317, код ЄДРПОУ 42863146) суму 170 460, 27 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста шістдесят гривень 27 коп.) в т.ч. 162 500,00 грн. суми боргу, 6 072,60 грн, пені, 587,67 грн, 3% річних, 1 300,00 грн. інфляційних втрат, а також суму 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 24.11.2025
Суддя О.Ф. Ремецькі