вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5851/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ", с. Златоустівка, Дніпропетровська область
про стягнення 655 846,15 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" 450 216,12 грн. суми основного боргу, 102 916,09 грн. суми пені (подвійна облікова ставка НБУ), 81 231,40 грн. загальної суми інфляційного збільшення, 21 482,54 грн. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №02.01-23 від 02.01.2023 в частині оплати поставленого товару.
17.10.2025 від Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
05.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.
Відповідач зазначає, що на підтвердження наявності заборгованості у відповідача позивачем також додано до позовної заяви копію Акту звірки взаємних розрахунків по Договору за період з 02.01.2023-31.07.2025. Однак, зазначений Акт не є належним доказом, оскільки не містить: дати його складання, не підписано та не скріплено печаткою відповідача, підтвердження направлення зазначеного Акту відповідачеві та/або копію офіційного запиту або листа із вимогою підписати зазначений Акт позивачем до позовної заяви також не надано. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні належні у розумінні приписів статті 76 Господарського процесуального кодексу України докази на підтвердження доводів та тверджень позивача, що були визначені ним у поданому позові.
17.11.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій.
Відповідач вважає штрафні санкції нараховані позивачем надмірними, оскільки вони становлять майже 50% суми основної заборгованості та позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.
17.11.2025 від Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив в якій просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Позивач зазначає, що жодного платіжного документу чи іншого документу, який би спростовував відомості наведені в позовній заяві, доводив належне здійснення розрахунків з боку відповідача, відповідачем не подано. Доводи відповідача наведені в обґрунтування його правової позиції щодо заперечень проти заявленого позову не спростовують фактів відсутності оплати отриманого товару та вчинених порушень в частині своєчасної оплати, та, відповідно, жодним чином не звільняють відповідача від відповідальності у вигляді стягнення основної заборгованості та штрафних санкцій, нарахованих по договору за несвоєчасну оплату та неоплату отриманого товару, виходячи з такого. Відповідач не наводить свій розрахунок та не додає документи, які б спростовували наведені в позові та в розрахунку штрафних санкцій інформацію.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач використав надане законом право на подання відзиву на позов, позивач використав надане законом прав на подання відповіді на відзив матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
02.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023 відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, нафтопродукти, визначені сторонами в заявках покупця, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та інших документах, складених відповідно до цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі нафтопродукти на умовах визначених цим договором.
Відповідно до пункту 1.2. договору за цим договором терміни: "нафтопродукти" та "Товар", застосовуються в рівних значеннях.
Відповідно до пункту 1.3. договору товар за цим договором буде постачатись окремими партіями, протягом строку дії цього договору.
Відповідно до пункту 1.4. договору загальна сума договору, складає загальну вартість товару, поставлену відповідно до накладних, виписаних за даним договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується:
- передати у власність покупця товар у відповідності до цього договору, дотримуючись строків поставки товару, його виду, кількості та якості, узгоджених сторонами в заявках на поставку товару, видаткових накладних, додаткових угод до цього договору.
- передати покупцю супровідні документи на товар та документи, що підтверджують якість товару під час його фактичної передачі покупцю.
- зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, в строки і порядку визначеному діючим законодавством України.
Відповідно до пункту 2.2.3 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар, а також витрати, пов'язані з транспортуванням товару.
Відповідно до пункту 3.1. договору товар постачається узгодженими партіями у відповідності до заявок покупця, оформлених у відповідності до п. 2.2.1 цього договору. На підставі узгодженої заявки покупця, постачальник формує, рахунок - фактуру та видаткову накладну на товар, та здійснює його поставку в строки обумовленій заявці покупця або відповідно до строків зазначених в цьому договорі.
Відповідно до пункту 3.2. договору сторони узгодили, що видаткові накладні на товар, виписані за цим договором - є специфікацією у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього договору.
Відповідно до пункту 3.4. договору товар постачається покупцю на умовах: FCA, CPT, EXW, згідно офіційних правил тлумачення торгівельних термінів Міжнародної торгівельної палати - "Інкотермс", в редакції 2010 року (надалі "Інкотермс - 2010"), згідно до умов поставки, зазначених в заявці покупця.
Відповідно до пункту 3.11. договору постачальник забезпечує відвантаження (постачання) товару протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання передплати від покупця. У випадку поставки товару на умовах відстрочки платежу, строк відвантаження товару встановлюється сторонами відповідно до заявки покупця, або в додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до пункту 3.12.1. договору датою поставки вважається при базисі постачання FCA, CPT - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або товарно-транспортній накладній на товар.
Відповідно до пункту 3.12.2. договору датою поставки вважається при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в акті приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 3.13. договору товар вважається поставленим і прийнятим покупцем по кількості та якості, а право власності на товар, ризики втрати та псування товару є такими, що перейшли від постачальника до покупця з дати поставки, зазначеної в п.п.3.12-3.12.2 цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору ціна на кожну партію товару є договірною і встановлюється постачальником на дату виставлення рахунку на відповідну партію товару.
Відповідно до пункту 5.2. договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до моменту поставки товару згідно рахунку-фактури постачальника.
Відповідно до пункту 5.3. договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, визначеною п. 3.12. цього договору.
Відповідно до пункту 5.4. договору при поставці товару транспортом постачальника та/або найнятого постачальником для доставки товару покупцю, транспортні витрати включаються в ціну товару.
Відповідно до пункту 5.5. договору датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 5.9. договору у випадку необхідності та/або за вимогою постачальника сторони складають акти звірки взаєморозрахунків за цим договором, які направляються для узгодження та підписання покупцю за допомогою електронного зв'язку з одночасним відправленням оригіналів рекомендованим листом. Протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту відправки акту звірки за допомогою електронного зв'язку (електронною поштою, факсом) Покупець зобов'язаний його розглянути та в разі згоди - надати постачальнику підписаний, а в разі незгоди - надати обґрунтовані заперечення. Якщо покупець не надає заперечень та не підписує Акт звірки протягом зазначеного строку, то таким чином покупець висловлює мовчазну згоду із даними постачальника, які вказані в такому акті звірки.
Відповідно до пункту 6.4. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно оплаченого товару.
Відповідно до пункту 6.5. договору окрім пені, зазначеної в п. 6.4. договору, покупець у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості товару, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу за весь період існування заборгованості з моменту її виникнення.
Відповідно до пункту 8.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 р., а в частині взаєморозрахунків - до їх повного завершення. Закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за його невиконання.
Відповідно до пункту 8.2. договору якщо жодна із сторін не заявила про припинення дії договору до закінчення строку дії договору зазначеному в п. 8.1. договір вважається продовженим, ще на один календарний рік на тих самих умовах.
Відповідно до пункту 8.3. договору всі повідомлення, що направляються сторонами одна одній у зв'язку з виконанням умов цього договору, якщо інше не передбачене умовами договору, повинні бути здійсненні у письмовій формі, скріплені підписом уповноваженої особи і печаткою відповідної сторони, і вважатимуться поданими належним чином, якщо вони відправлені поштовим відправленням, доставлені особисто за місцезнаходженням сторін, або відправлені електронною поштою чи факсимільним зв'язком. Відправлені електронною поштою чи факсимільним зв'язком документи мають повну юридичну силу до моменту обміну оригіналами.
Відповідно до пункту 8.6. договору сторони домовились, що у випадку не отримання ними оригіналів документів по поставці, належним доказом факту поставки та отримання товару є відповідні копії провізних документів: товарно-транспортних накладних та/або накладні, довіреності, рахунки, акти приймання-передачі товару інші документи, якими сторони обмінялись, шляхом передачі їх електрон поштою, засобами факсимільного зв'язку, які матимуть юридичну силу оригіналу у відповідності до пункту 8.3. цього договору.
На виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" прийнятий товар згідно видаткових накладних: № 158 від 29 квітня 2024 року, на суму 109 116, 72 грн., № 162 від 30 квітня 2024 року, на суму 109 116, 72 грн., № 168 від 01 травня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 173 від 04 травня 2024 року, на суму 107 892, 00 грн., № 175 від 06 травня 2024 року, на суму 107 892, 00 грн., № 180 від 10 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 185 від 14 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 189 від 15 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 192 від 17 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 202 від 22 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 206 від 24 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 209 від 27 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 212 від 29 травня 2024 року, на суму 105 821, 64 грн., № 214 від 30 травня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 218 від 01 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 225 від 05 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 231 від 07 червня 2024 року, на суму 200 218, 20 грн., № 233 від 11 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 239 від 14 червня 2024 року, на суму 200 218, 20 грн., № 242 від 17 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 248 від 20 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 251 від 22 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 253 від 24 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 257 від 26 червня 2024 року, на суму 108 854, 28 грн., № 260 від 28 червня 2024 року, на суму 205 678, 20 грн., № 264 від 01 липня 2024 року, на суму 109 845, 72 грн., № 268 від 03 липня 2024 року, на суму 109 845, 72 грн., № 274 від 09 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 279 від 11 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 281 від 13 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 285 від 16 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 292 від 18 липня 2024 року, на суму 110 574, 72 грн., № 364 від 30 вересня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 366 від 30 вересня 2024 року, на суму 178 350, 00 грн., № 375 від 04 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 378 від 10 жовтня 2024 року, на суму 287 346, 12 грн., № 381 від 14 жовтня 2024 року, на суму 181 203, 60 грн., № 383 від 15 жовтня 2024 року, на суму 181 203, 60 грн., № 394 від 18 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 398 від 21 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 401 від 23 жовтня 2024 року, на суму 284 055, 00 грн., № 428 від 26 листопада 2024 року, на суму 180 416, 40 грн., № 439 від 29 листопада 2024 року, на суму 180 416, 40 грн., № 448 від 05 грудня 2024 року, на суму 107 396, 28 грн., № 457 від 20 грудня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 42 від 24 лютого 2025 року, на суму 192 519, 60 грн., № 48 від 26 лютого 2025 року, на суму 140 256, 00 грн., № 50 від 28 лютого 2025 року, на суму 302 704, 68 грн., № 54 від 03 березня 2024 року, на суму 276 336, 00 грн., № 57 від 05 березня 2024 року, на суму 299 727, 00 грн., № 60 від 07 березня 2024 року, на суму 136 044, 00 грн., № 70 від 14 березня 2025 року, на суму 294 476, 88 грн., № 75 від 20 березня 2025 року, на суму 293 223, 12 грн., № 77 від 21 березня 2025 року, на суму 184 106, 40 грн., № 83 від 28 березня 2025 року, на суму 109 116, 72 грн., № 90 від 31 березня 2025 року, на суму 293 223, 12 грн., всього за вказаними накладними на суму 8 912 855,16 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" були виставлені Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" рахунки на оплату на загальну суму 9 124 265,16 грн : № 158 від 29 квітня 2024 року, на суму 109 116, 72 грн., № 162 від 30 квітня 2024 року, на суму 109 116, 72 грн., № 166 від 01 травня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 172 від 04 травня 2024 року, на суму 107 892, 00 грн., № 174 від 06 травня 2024 року, на суму 107 892, 00 грн., № 175 від 10 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 183 від 14 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 187 від 15 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 191 від 17 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 198 від 20 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 200 від 22 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 201 від 22 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 205 від 24 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 208 від 27 травня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 211 від 29 травня 2024 року, на суму 105 821, 64 грн., № 213 від 30 травня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 215 від 01 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 221 від 05 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 225 від 07 червня 2024 року, на суму 200 218, 20 грн., № 227 від 11 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 233 від 14 червня 2024 року, на суму 200 218, 20 грн., № 236 від 17 червня 2024 року, на суму 106 929, 72 грн., № 239 від 20 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 243 від 22 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 244 від 24 червня 2024 року, на суму 108 387, 72 грн., № 248 від 26 червня 2024 року, на суму 108 854, 28 грн., № 252 від 28 червня 2024 року, на суму 205 678, 20 грн., № 255 від 01 липня 2024 року, на суму 109 845, 72 грн., № 260 від 03 липня 2024 року, на суму 109 845, 72 грн., № 263 від 09 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 266 від 11 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 267 від 13 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 271 від 16 липня 2024 року, на суму 110 079, 00 грн., № 278 від 18 липня 2024 року, на суму 110 574, 72 грн., № 345 від 30 вересня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 347 від 30 вересня 2024 року, на суму 178 350, 00 грн., № 353 від 04 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 357 від 10 жовтня 2024 року, на суму 287 346, 12 грн., № 359 від 14 жовтня 2024 року, на суму 181 203, 60 грн., № 361 від 15 жовтня 2024 року, на суму 181 203, 60 грн., № 371 від 18 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 375 від 21 жовтня 2024 року, на суму 288 599, 88 грн., № 378 від 23 жовтня 2024 року, на суму 284 055, 00 грн., № 401 від 26 листопада 2024 року, на суму 180 416, 40 грн., № 412 від 29 листопада 2024 року, на суму 180 416, 40 грн., № 420 від 05 грудня 2024 року, на суму 107 396, 28 грн., № 431 від 20 грудня 2024 року, на суму 105 705, 00 грн., № 42 від 24 лютого 2025 року, на суму 192 519, 60 грн., № 47 від 26 лютого 2025 року, на суму 140 256, 00 грн., № 49 від 28 лютого 2025 року, на суму 302 704, 68 грн., № 52 від 03 березня 2024 року, на суму 276 336, 00 грн., № 54 від 05 березня 2024 року, на суму 299 727, 00 грн., № 57 від 07 березня 2024 року, на суму 136 044, 00 грн., № 66 від 14 березня 2025 року, на суму 294 476, 88 грн., № 72 від 20 березня 2025 року, на суму 293 223, 12 грн., № 74 від 21 березня 2025 року, на суму 184 106, 40 грн., № 80 від 28 березня 2025 року, на суму 109 116, 72 грн., № 85 від 31 березня 2025 року, на суму 293 223, 12 грн.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" були підписані товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) на поставку товару на загальну суму 211 410, 00 грн: № 682 від 20 травня 2024 року відповідно до якої Найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) UN 1202 Паливо дизельне, 3/III/3/3/30, всього 2430 дм3., № 693 від 22 травня 2025 року відповідно до якої Найменування, марка, вид нафтопродукту (нафти) UN 1202 Паливо дизельне, 3/III/3/3/30, всього 2430 дм3.
26.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" вимогу про сплату заборгованості вих №26 від 23 травня 2025 року, в якому вимагає сплатити суму заборгованості в загальному розмірі 1 200 125, 14 грн протягом 7 банківських днів з моменту отримання цієї вимоги шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП".
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" зазначає, що загальна заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" по договорам № 02.01-23 від 02.01.2023 року та №13.06-19 від 13.06.2019 становить 1 200 125,14 грн., а отже покупець порушив умови договору та відповідно взяті на себе зобов'язання в частині належної та своєчасної оплати.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" було складено акт звірки взаємних розрахунків по стану за період: 02.01.2023 - 31.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" і Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" за договором № 02.01-23 від 02.01.2023 за даними Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" на 31.07.2025 заборгованість на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" 450 216, 02 грн.
Вказаний акт не містить підпису Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ".
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" у сумі 450 216,12 грн. за поставлений товар згідно видаткової накладної № 70 (товарно-транспортна накладна № 306 від 14.03.2025, рахунок № 66) у сумі 12 896,50 грн., видаткової накладної № 75 (товарно-транспортна накладна № 324 від 20.03.2025, рахунок № 72) у сумі 293 223,12 грн., до видаткової накладної № 77 (товарно-транспортна накладна № 335 від 21.03.2025, рахунок № 74) у сумі 34 106,40 грн., видаткової накладної № 90 (товарно-транспортна накладна № 376 від 31.03.2025, рахунок № 85) у сумі 110 000,00 грн. договором поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 450 216,12 грн суми основного боргу, 102 916,09 грн суми пені, 21 482,54 грн 3% річних, 81 231,40 грн інфляційних втрат.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати поставленого товару, наявність / відсутність підстав для нарахування неустойки, відсотків річних та інфляційних втрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин)).
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 450 216,12 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023 за поставлений товар згідно видаткової накладної № 70 (товарно-транспортна накладна № 306 від 14.03.2025, рахунок № 66) у сумі 12 896,50 грн., видаткової накладної № 75 (товарно-транспортна накладна № 324 від 20.03.2025, рахунок № 72) у сумі 293 223,12 грн., до видаткової накладної № 77 (товарно-транспортна накладна № 335 від 21.03.2025, рахунок № 74) у сумі 34 106,40 грн., видаткової накладної № 90 (товарно-транспортна накладна № 376 від 31.03.2025, рахунок № 85) у сумі 110 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3.12.1. договору датою поставки вважається при базисі постачання FCA, CPT - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або товарно-транспортній накладній на товар.
Відповідно до пункту 3.12.2. договору датою поставки вважається при базисі постачання EXW - дата, зазначена у видатковій накладній на товар та/або в акті приймання-передачі товару.
Відповідно до пункту 5.2. договору покупець здійснює 100% передплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника до моменту поставки товару згідно рахунку-фактури постачальника.
Відповідно до пункту 5.3. договору постачальник має право відвантажити покупцю товар без передплати. Сторони домовилися, що у такому випадку покупець зобов'язується сплатити за поставлений товар на підставі договору протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки товару, визначеною п. 3.12. цього договору.
З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 450 216,02 грн. (12 896,50 грн. + 293 223,12 грн. + 34 106,40 грн. + 110 000,00 грн.) за договором поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023, є таким що настав.
Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 450 216,02 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
Разом з тим позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 450 216,12 грн. за договором поставки нафтопродуктів № 02.01-23 від 02.01.2023.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 450 216,12 грн заборгованості в частині стягнення 450 216,02 грн 12 896,50 грн. + 293 223,12 грн. + 34 106,40 грн. + 110 000,00 грн.) заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойка (пеня, штраф) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України (чинній на час спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до пункту 6.4. договору в разі несплати або несвоєчасної оплати вартості товару, покупець сплачує постачальнику пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня від вартості несплаченого або невчасно оплаченого товару.
Відповідно до пункту 6.5. договору окрім пені, зазначеної в п. 6.4. договору, покупець у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості товару, сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних від суми боргу за весь період існування заборгованості з моменту її виникнення.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 102 916,09 грн за загальний період з 15.04.2025 по 13.10.2025 року, інфляційні втрати у розмірі 81 231,40 грн. за загальний період з 27.06.2024 по 13.10.2025 року, 21 482,54 грн. 3% річних за загальний період з 09.05.2024 по 13.10.2025.
Відповідач контррозрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ", у разі визнання позовних вимог обґрунтованими, просить суд зменшити на 90% розмір заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій: пені у сумі 102 916,09 грн., 81 231,40 грн. сума інфляційного збільшення, 21 482,54 грн. процентів (3% річних).
Відповідач просить суд врахувати той факт, що штрафні санкції нараховані позивачем надмірними, оскільки вони становлять майже 50% суми основної заборгованості та позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків та їх суми, у зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості поставленого товару, а також доказів на підтвердження погіршення власного фінансового стану, виникнення ускладнень у здійсненні ним господарської діяльності.
Розглянувши подану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" про зменшення суми нарахованих 3% річних та інфляційних втрат на 90% від заявленої до стягнення, господарський суд дійшов до висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 зробила висновок, що саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.
Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.
Господарський суд зважує, що проценти річних позивач нарахував у розмірі, який є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об'єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24.
З урахуванням викладеного відсутні правові підстави для зменшення (незастосування) 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Суд звертає увагу, що розмір заявленої пені, яка підлягає стягненню з відповідача (102 916,09 грн.) складає 22,86 % суми основного боргу (450 216,02 грн.). Також позивачем 3% річних та інфляційні втрати у загальній сумі 102 713,94 грн, нараховані 3% річних, інфляційні втрати та пеня у загальному розмірі 205 630,03 грн., що складає 45,67 % від суми заборгованості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на 20 % та стягнення пені у розмірі 82 332,87 грн.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру штрафних санкцій більше, ніж на 20%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату у визначений договором строк.
Умови договору, в тому числі порядок та строк оплати, були відповідачу відомі, і відповідач міг, здійснивши своєчасну оплату, уникнути цих нарахувань, або суттєво зменшити їх. За таких обставин подальше зменшення штрафних санкцій зможе привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача635 262,83 грн. (450 216,02 грн. суми основного боргу + 82 332,87 грн. пені + 81 231,40 грн. інфляційного збільшення + 21 482,54 грн. 3% річних).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Ціна позову становить 655 846,15 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 7 870,15 грн (655 846,15 грн x 1,5% х 0,8).
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 7870,23 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №430 від 02.10.2025 на суму 7 324,13 грн та платіжною інструкцією № 441 від 14.10.2025.
Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 0,08 грн (7 870,23 грн - 7 870,15 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" про стягнення 655 846,15 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАС АВТО ТРАНС АГ" (53073, Дніпропетровська область, Криворізький район, село Златоустівка, вул. Підстепна, буд. 65А, ідентифікаційний код 37890581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОКТАН ГРУП" (50055, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Вантажна, буд. 10, ідентифікаційний код 38334875) 450 216,02 грн основної заборгованості, 82 332,87 грн пені, 21 482,54 грн 3% річних, 81 231,40 грн інфляційних втрат, 7 870,15 грн витрат по сплаті судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.11.2025
Суддя Ю.А. Бажанова