вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5436/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ", 61028, м.Харків, вул.Велико-Бурлуцька, буд.30, код ЄДРПОУ 39477455
до Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення грошових коштів
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича про стягнення набутих без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі 23 160,00 грн, пені у розмірі 1 770,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 92,55 грн, 3 % річних у розмірі 171,32 грн, судового збору у розмірі 3 028,00грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 справу № 904/5436/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Суд з'ясував, що відповідач не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025 була направлена відповідачу рекомендованою поштою з повідомленням.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
До суду повернувся поштовий конверт з копією ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.09.2025, направлений на адресу відповідача, з відміткою Укрпошти “закінчення встановленого терміну зберігання».
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
09.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" (далі - позивач, покупець) та Фізичною особою-підприємцем Богатирьом Іллею Олеговичем (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 4.
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця металорізальний, слюсарно-монтажний, абразивний, твердосплавний, пневматичний інструмент та оснащення, надалі - товар , а покупець зобов'язується оплатити його по рахунках-фактурах та прийняти товар за видатковими накладними.
Найменування, кількість та інші характеристики товару, його ціна вказується у видаткових накладних, які є невід'ємними частинами цього договору (пункт 1.2. договору).
Поставка товару здійснюється на умовах EXW Інкотермс-2010 на протязі 5-ти робочих днів з дати оплати товару (пункт 3.1. договору).
Товар може постачатися декількома партіями (пункт 3.2. договору).
Після відвантаження товару постачальник сповіщає покупцю номер декларації перевізника. кількість місць та вагу вантажу (пункт 3.4. договору).
Постачальник надає покупцю, при отриманні товару або відправленні його через перевізника, документи: рахунок-фактуру (оригінал) 1 екз., видаткову накладну (оригінал) 2 екз. (пункт 3.5. договору).
Постачальник не приймає претензій покупця за товар, якщо при отриманні товару від перевізника, товар не був прийнятий за декларацією і невідповідність декларації не підтверджена перевізником документально (пункт 3.6. договору).
Загальна сума договору складається із суми підписаних видаткових накладних до цього договору (пункт 4.1. договору).
Оплата вартості товару здійснюється шляхом 100 % перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок постачальника у термін не пізніше трьох днів з дати отримання товару (пункт 4.2. договору).
Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 4.3. договору).
Даний договір складений в двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2023 року. В разі, якщо у сторін на момент закінчення строку дії договору, залишаються невиконаними зобов'язання чи не задоволені законні вимоги дія договору продовжується у частині таких зобов'язань та задоволення законних вимог (пункт 6.1. договору).
У випадку, якщо жодна із сторін не повідомить у письмовій формі іншу сторону про свій намір припинити дію даного договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до закінчення першого й кожного з наступних строків його дії, договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік (пункт 6.2. договору).
За невиконання або неналежне виконання умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни боргу за весь час прострочки договірних зобов'язань (пункт 7.1. договору).
Претензії повинні розглядатися протягом 30 днів з моменту отримання (пункт 7.4. договору).
Договір підписаний сторонами без зауважень та заперечень до нього.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що спірний договір визнавався недійсним у судовому порядку.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявлених до стягнення грошових коштів (набутих без достатніх правових підстав), пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволенню позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" було здійснено попередню оплату за товар згідно рахунку Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича № 54 від 17.06.2025 у розмірі 23 160,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 4590 від 17.06.2025 (а.с.11).
Відповідач у встановлений договором строк не поставив позивачу товар.
Листом від 04.08.2025 позивач вимагав від Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича перерахувати грошові кошти у розмірі 23 160,00 грн впродовж 7 (семи) календарних днів з отримання претензії, як безпідставно отримані та пеню у розмірі 806,48грн. Згаданий лист не був отриманий відповідачем з-за закінченням встановленого терміну зберігання.
Відповідно до акта звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" та Фізичною особою-підприємцем Богатирьом Іллею Олеговичем за 2 квартал 2025 станом на 30.06.2025 заборгованість Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича складає 23 160,00 грн. Зазначений акт звірки підписаний сторонами без будь-яких заперечень (а.с.11 зі звороту).
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 4 від 09.01.2023 складає 23 160,00 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо стягнення пені у розмірі 1 770,31 грн за період з 25.06.2025 по 22.09.2025, інфляційних втрат у розмірі 92,55 грн за період з липня 2025 по серпень 2025 та 3 % річних у розмірі 171,32 грн за період з 25.06.2025 по 22.09.2025.
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).
Згідно пункту 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання умов даного договору винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни боргу за весь час прострочки договірних зобов'язань.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем договірних зобов'язань, вимоги про стягнення з нього пені за період з 25.06.2025 по 22.09.2025, інфляційних втрат за період з липня 2025 по серпень 2025 та 3 % річних за період з 25.06.2025 по 22.09.2025 позивачем обґрунтовано.
Перевіривши розрахунок позивача, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на суму 10 000,00грн позивач надав суду:
- договір про надання правової допомоги від 11.09.2025, укладений між адвокатом Сініціною Дар'єю Валеріївною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" (далі - клієнт);
- додаткову угоду від 18.09.2023 до договору про надання правової допомоги від 11.09.2025;
- ордер серії АЕ № 1426887 від 18.09.2025 на надання правничої допоомги;
- свідоцтво серії ДП № 6079 від 11.08.2025 про право на заняття адвокатською діяльністю.
У позовній заяві представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" - адвокат Сініціна Д.В. посилається на акт прийому-передачі наданих послуг з описом наданих послуг професійної правничої допомоги. Водночас до позовної заяви не наданий такий акт, що унеможливлює суду розглянути питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Суд відмовляє у задоволенні клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн у зв'язку з її недоведеністю.
Щодо судового збору.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему «Електронний суд» заявлено вимогу майнового характеру (25 194,18 грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
За подання позовної заяви через систему “Електронний суд» позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00грн, про що свідчить платіжна інструкція № 6529 від 22.09.2025. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 605,60грн.
Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ" до Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича про стягнення грошових коштів задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Богатиря Іллі Олеговича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП ПРОМКОМПЛЕКТ", 61028, м.Харків, вул.Велико-Бурлуцька, буд.30, код ЄДРПОУ 39477455 набутих без достатніх правових підстав грошових коштів у розмірі 23 160,00 грн (двадцять три тисячі сто шістдесят гривень 00 копійок), пеню у розмірі 1 770,31 грн (одна тисяча сімсот сімдесят гривень 31 копійка), інфляційні втрати у розмірі 92,55 грн (дев'яносто дві гривні 55 копійок), 3 % річних у розмірі 171,32 грн (сто сімдесят одна гривня 32 копійки) та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
В частині заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 24.11.2025
Суддя О.В. Перова