вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4760/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БРайт и Ко", м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 119 906 грн 50 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "БРайт и Ко" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" заборгованість за договором про надання медичних послуг № 1 від 02.01.2022 у сумі 119 906 грн 50 коп.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідачів.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за спірним договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху.
15.09.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 19.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/4760/25, про що свідчать наявна в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 19.09.2025 до електронного кабінету позивача та рекомендоване повідомлення про вручення відповідача 23.09.2025 ухвали суду від 19.09.2025.
Проте, відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов та не подав витребувані судом документи.
Отже, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про надання медичних послуг № 1 від 02.01.2022, строк дії договору, наявність/відсутність порушення зобов'язань за договором, наявність/відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Як вбачається з матеріалів справи 02.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БРайт и Ко" (далі - Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (далі - Замовник, відповідач) укладено договір про надання медичних послуг № 1, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати медичні послуги по клінічній лабораторній діагностиці - дослідження біологічного матеріалу. Ліцензія Виконавця АВ № 526132 від 04.02.2010 свідоцтво про атестацію № М89-19 від 09.12.2019.
Строк виконання дослідження обчислюється з моменту отримання біоматеріала в лабораторії і зазначений в Додатку № 1 (п. 2.1 договору).
Перелік та вартість здійснюваних послуг зазначені у Додатку №1, який може бути змінений Виконавцем з попереднім повідомленням Замовника у письмовому вигляді за 2 тижня. Додаток №1 до цього Договору є невід'ємною частиною даної угоди (п. 3.1 договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату наданих послуг, які є предметом Договору (п. 4.2 договору).
Загальна вартість послуг, наданих Виконавцем за даним Договором, визначається згідно сумі рахунків та актів виконаних робіт. Звітний період- один календарний місяць (п. 5.1 договору).
Оплата наданих Виконавцем послуг за Договором здійснюється Замовником в гривнях на банківський рахунок Виконавця за реквізитами, вказаними в Договорі (п. 5.2 договору).
Щомісяця до четвертого числа місяця, наступного за місяцем надання послуг за Договором, Виконавець надає Замовнику на підпис акт виконаних робіт за місяць, датований останнім днем місяця надання послуг. Разом з актом виконаних робіт надати Виконавцю перелік наданих послуг з обов'язковим зазначенням прізвища ім'я по батькові осіб, яким була надана послуга (п. 5.3 договору).
Якщо до 10 числа місяця Виконавець не отримає підписаний акт виконаних робіт або мотивованих заперечень до нього, акт вважається узгодженим сторонами і підлягає оплаті (п. 5.4 договору).
Замовник здійснює оплату наданих Виконавцем послуг згідно з актом виконаних робіт за місяць протягом 20 календарних днів після підписання зазначеного акта (п. 5.5 договору).
Цей Договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2022 року. Якщо у строк, не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії цього Договору, жодна зі сторін не виявить наміру припинити його дію, строк дії цього Договору вважається подовженим на 365 календарних днів (п. 9.1 договору).
У позовній заяві позивач вказує на те, що дія договору про надання медичних послуг № 1 від 02.01.2022 закінчилася 1 січня 2025 року.
В свою чергу, як вбачається з п. 9.1 договору, сторони погодили, що якщо у строк, не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення дії цього Договору, жодна зі сторін не виявить наміру припинити його дію, строк дії цього Договору вважається подовженим на 365 календарних днів, таким чином суд дійшов висновку, що строк дії договору закінчився 31 грудня 2023 року.
З огляду на викладене, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ст. 181 Господарського кодексу України).
Частиною 2 ст. 184 Господарського кодексу України передбачено, укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з частиною 1 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).
За приписами частини першої ст. 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини 1 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (частина 2 ст. 642 Цивільного кодексу України).
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Аналогійний висновок зроблений у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у cправі № 922/1403/21.
Верховний Суд у постанові від 16.05.2018 по справі № 910/1163/17 роз'яснив, що схвалення може відбутися, як і в формі мовчазної згоди, так і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.
З аналізу правовідносин, які виникли між сторонами, суд дійшов висновку, що сторонами фактично було укладено договір надання послуг, відповідно до ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 184 Господарського кодексу України, у спрощений спосіб, шляхом надання позивачем відповідачу послуг (лабораторна діагностика), що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг).
Так, на виконання договору надання послуг укладеного у спрощений спосіб, у період з липня 2024 року по грудень 2024 року, позивач надав, а відповідач прийняв роботи на загальну суму 130 277 грн 14 коп., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів здачі-приймання робіт (надання послуг).
Звертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що станом на 01.01.2025 заборгованість відповідача перед позивачем складає 119 906 грн 50 коп., що і є причиною виникнення даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають повному задоволенню, з огляду на таке.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів виконання зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги в сумі 119 906 грн 50 коп. відповідач на момент розгляду спору не надав, як не надав останній і доказів, які б свідчили про те, що позивачем не було надано послуги у спірному періоді.
При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 119 906 грн 50 коп. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 3 028 грн 00 коп.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімейна клініка "Медексперт" (49069, Дніпропетровська область, м. Дніпро, просп. О. Поля, буд. 103, прим. 101, код ЄДРПОУ 39944539) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БРайт и Ко" (69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, буд. 8а, код ЄДРПОУ 13637377) 119 906 грн 50 коп. - основного боргу та 3 028 грн 00 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя І.А. Рудь