вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
24.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4703/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., розглянув спір
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь", м. Красилів, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Гранде", м. Дніпро
про стягнення заборгованості у сумі 505 205 грн 43 коп.
Суддя Рудь І.А.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Гранде" заборгованість у сумі 505 205 грн 43 коп., з яких: 430 000 грн 00 коп. - основний борг, 63 127 грн 69 коп. - інфляційні втрати, 12 077 грн 74 коп. - 3% річних, за договором поставки укладеним у спрощений спосіб.
Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань повної та своєчасної оплати поставленого товару.
Ухвалою суду від 27.08.2025 позовну заяву залишено без руху.
03.09.2025 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою господарського суду від 08.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Визнано справу малозначною та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.
Сторони повідомлені про відкриття провадження у справі № 904/4703/25, про що свідчать наявні в матеріалах справи довідки про доставлення ухвали суду від 08.09.2025 до електронного кабінету позивача та відповідача 10.09.2025.
07.10.2025 від відповідача до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява в якій останній вказує на те, що частково визнає позовні вимоги на загальну суму 329 524,94 грн., з яких:
- 300 670,00 грн - основного боргу станом на 06.10.2025;
- 22 194,58 грн - інфляційні втрати станом на 22.08.2025;
- 6 483,65 грн - 3% річних станом на 22.08.2025.
В іншій частині позовних вимог просить суд відмовити.
В обґрунтування поданої заяви зазначає про те, що згідно пункту 3.2. Договору встановлено, що оплата здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту переходу права власності. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
На виконання умов договору позивач здійснив на користь відповідача поставки товару на загальну суму 3 130 874,50 грн.
Факт поставки товару підтверджується позивачем видатковими накладними, зокрема:
- № 103 від 28.02.2025р. на суму 949 792,00 грн.;
- № 104 від 28.02.2025р. на суму 214 320,00 грн.;
Загальна сума поставки склала 1 164 112,00 грн., і відповідно до умов договору повинна була бути сплачена до 28.03.2025.
В строк до 28.03.2025 року відповідач сплатив на користь позивача зазначену суму вартості товару в повному обсязі.
Факт оплати вартості товару підтверджується копіями платіжних доручень: № 117 від 28.02.2025; № 123 від 17.03.2025; № 126 від 19.03.2025; № 127 від 21.03.2025; № 128 від 27.03.2025.
В подальшому, а саме 14.03.2025 позивачем поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 1 966 762,50 грн, що підтверджується копіями накладних:
- № 137 від 14.03.2025 на суму 924 535,00 грн.;
- № 142 від 14.03.2025 на суму 1 042 227,50 грн.
Дана обставина відповідачем не заперечується та визнається.
В свою чергу відповідач, по незалежних від нього обставин, у строк до 13.04.2025 року здійснив часткову оплату на користь позивача в сумі 450 000,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № 129 від 28.03.2025.
Таким чином станом на 14.04.2025 року прострочена заборгованість відповідача склала 1 516 762,50 грн.
В подальшому на користь позивача була сплачена заборгованість на загальну суму 1 216 092,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 133 від 24.04.2025; № 140 від 16.06.2025; № 145 від 27.08.2025; № 148 від 02.09.2025; № 152 від 20.09.2025.
Також, до матеріалів справи відповідачем долучено акт звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 30.09.2025 року, з якого вбачається, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Гранде" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь" становить 300 670 грн 00 коп.
13.11.2025 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 06.11.2025 року, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 250 670,00 грн., яку відповідач визнає та зобов'язується погасити якомога скоріше.
13.11.2025 від позивач до суду надійшла заява, в якій останній просить суд надати термін до 14.11.2025 для уточнення відомостей та надання до суду доказів, що підтверджують чи спростовують доводи відповідача стосовно часткового погашення боргу.
14.11.2025 від позивача до суду надійшла заява, в якій останній зазначає про те, що він визнає та підтверджує факт часткової оплати заборгованості з моменту подання позовної заяви.
Так, у період з 27.08.2025 року відповідач здійснив часткове погашення заборгованості на загальну суму 179 330,00 :
27.08.2025 на суму 45 000,00 грн.
02.09.2025 на суму 49 740,00 грн.
20.09.2025 на суму 34 590,00 грн.
05.11.2025 на суму 50 000,00 грн.
Таким чином заборгованість відповідача складає 250 670,00 грн.
Що стосується наявності договору.
Позивач підтверджує наявність укладеного договору поставки № 01/12 від 01.12.2023, що був укладений 08.12.2023р. у електронній формі, посилання позивача у позовній заяві на відсутність договору поставки викликане перебоями у роботі електронних систем через обстріли території м. Красилів Хмельницької області.
Зважаючи на визнання позову відповідачем та процесуальною неможливістю подання заяви про зміну підстави позову, позивач наполягає на стягненні боргу з відповідача.
Щодо контррозрахунку.
Позивач погоджується з тим, що відповідач має зобов'язання оплатити товар на умовах відстрочення платежу, а тому розрахунок інфляційних та 3% підлягає безумовному корегуванню.
Позивач погоджується з розрахунком відповідача та просить задовольнити позовні вимоги у частковому розмірі, а саме стягнути основну заборгованість у сумі 250 670,00 грн. (оскільки відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості), інфляційні втрати у сумі 22 194,58 грн. (станом на 22.08.2025р.) та 3% річних у сумі 6 483,65 грн. (станом на 22.08.2025р.).
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору поставки, строк дії договору, умови оплати та поставки товару, факт поставки товару, допущення прострочення оплати за поставлений товар, наявність підстав для стягнення основного боргу, наявність підстав для стягнення 3% річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення сумах.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Гранде" (далі - Покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь" (далі - Постачальник, позивач) укладено договір поставки № 01/12, відповідно до п. 1.1 якого, Постачальник зобов'язаний у порядку та строки, встановлені Договором, передати у власність Покупця металопрокат (далі за текстом - товар), загальний асортимент, кількість, ціна, умови поставки якого вказуються у видаткових накладних та/або специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.
Постачальник гарантує, що є власником товару, який поставляється за даним Договором, і що товар будь-яким способом не відчужений, не закладений, не перебуває у спорі та під арештом, прав відносно нього у третіх осіб немає (п. 1.2 договору).
Поставка товару за цим Договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", на умовах DАР - склад Покупця, якщо інше не обумовлено Сторонами у специфікації або у видатковій накладній (п. 2.2 договору).
Строк поставки Товару: протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту погодження Сторонами поставки. Під погодженням поставки Сторони розуміють:
- підписання сторонами специфікації на поставку товару, якщо інші строки не встановлені специфікацією (п. 2.3 договору) .
Відповідно до п. 3.1 договору всі розрахунки за даним Договором відбуваються виключно в національній валюті України - гривні.
Оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту переходу права власності. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.2 договору).
Сторони погодили, що у випадку наявності спору між Сторонами з приводу моменту оплати товару або неможливості застосування п. 3.2. цього Договору, Сторони застосовують положення ч. 1 ст. 692 ЦК України (п. 3.3 договору).
Загальна сума (ціна) Договору складається із суми вартостей всіх партій Товару у відповідності до видаткових накладних, що були поставлені за цим Договором за весь період його дії (п. 3.4 договору).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до « 31» грудня 2024 року, а у частині розрахунків та відповідальності за порушення оплати отриманого товару до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 11.1 договору).
У випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявить про його припинення, то цей Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п. 11.2 договору).
Даний Договір може бути змінений, розірваний за згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до даного Договору, окрім випадків вказаних в Договорі (п. 11.3 договору).
На виконання умов договору позивач в період часу з 28.02.2025 по 14.03.2025 поставив у власність, а відповідач прийняв товар за загальну суму 3 130 874,50 грн за наступними видатковими накладними:
- № 103 від 28.02.2025р. на суму 949 792,00 грн.;
- № 104 від 28.02.2025р. на суму 214 320,00 грн.;
- № 137 від 14.03.2025р. на суму 924 535,00 грн.;
- № 142 від 14.03.2025р. на суму 1 042 227,50 грн.
В свою чергу, відповідач частково оплатив отриманий товар на загальну суму 2 700 874,50 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями:
- № 117 від 28.02.2025 на суму 450 000,00 грн.;
- № 123 від 17.03.2025 на суму 145 000,00 грн.;
- № 126 від 19.03.2025 на суму 200 000,00 грн.;
- № 127 від 21.03.2025 на суму 14 320,00 грн.;
- № 128 від 27.03.2025 на суму 354 762,00 грн.;
- № 129 від 28.03.2025 на суму 450 000,00 грн.;
- № 133 від 24.04.2025 на суму 886 762,50 грн.;
- № 140 від 16.06.2025. на суму 200 000,00 грн.
Станом на день звернення до суду з цим позовом заборгованість відповідача перед позивачем становить 430 000,00 грн., яку останній не сплатив, що і стало підставою виникнення даного спору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
За змістом ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на умови договору, строк оплати поставленого товару за спірними накладними є таким, що настав.
В свою чергу, після відкриття провадження у справі № 904/4703/25 відповідачем було частково сплачено суму основного боргу на суму 179 330 грн 00 коп., вказана обставина підтверджується позивачем.
З огляду на приписи п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, факт погашення відповідачем суми основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, є підставою для закриття провадження у відповідній частині вимог, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 179 330 грн 00 коп.
В свою чергу, як підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 250 670,00 грн.
Доказів оплати спірної заборгованості відповідач до матеріалів справи не надано.
Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено вартість поставленого товару за спірними видатковими накладними, суд вважає позовну вимогу про стягнення основного боргу у розмірі 250 670,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
При цьому з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов'язань - способи або види забезпечення виконання зобов'язань.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з положеннями статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається, позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 63 127 грн 69 коп. за загальний період з березня 2025 року по серпень 2025 року, а також нараховано 3% річних в розмірі 12 077 грн 74 коп. за загальний період з 01.03.2025 по 22.08.2025.
В свою чергу, під час розгляду справи відповідачем було надано кантррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, з яким погодився позивач.
Отже, перевіркою здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вони здійснені без урахування умов договору в частині виникнення зобов'язання щодо оплати товару.
З урахуванням викладеного, до стягнення підлягають 3% річних у сумі 6 483 грн 65 коп. та інфляційні втрати у сумі 22 194 грн 58 коп.
У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 028,00грн.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду:
- позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір").
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22 зазначено про те, що особи, які після 04.10.2021 подають до суду документи в електронній формі з використанням системи "Електронний суд", мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України "Про судовий збір" (п.8.23).
Ціна позову становить 505 205 грн 43 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 6 062,47 грн.
Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6 063,00 грн , що підтверджується квитанцією про сплату № 2217-0481-6174-8462 від 22.08.2025.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 0 грн 53 коп., як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.
Крім того, Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір"); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
З огляду на те, що судом закрито провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу на суму 179 330 грн 00 коп., надмірно сплачений судовий збір та судовий збір, який підлягає поверненню, у зв'язку з закриттям провадження у справі, в частині стягнення основного боргу, в загальній сумі складає 2 934 грн 60 коп. та підлягає поверненню позивачу із державного бюджету в порядку, встановленому статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд не вирішує питання повернення про повернення судового збору у вказаній сумі, під час прийняття рішення у справі, оскільки клопотання від позивача про повернення цієї суми з Державного бюджету не надходило.
В свою чергу, стаття 130 Господарського процесуального кодексу України регламентує розподіл судових витрат у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої названої статті у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються із частиною третьою статті 7 Закону України "Про судовий збір", де, зокрема відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України до питань, що суд вирішує при ухваленні судового рішення належать, зокрема, питання розподілу судових витрат.
Системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
При цьому, як відзначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2025 у справі № 910/1157/24, з аналізу цих норм убачається, що відсутня умова повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, саме за заявою чи клопотанням учасника справи: як-то позивача чи відповідача.
Частина перша статті 130 цього Кодексу передбачає, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, 50 відсотків судового збору, який підлягає до стягнення з відповідача, а саме: 1 340 грн 87 коп. слід повернути позивачу з державного бюджету.
За таких обставин, з Державного бюджету на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у сумі 1 340 грн 87 коп., про що суд зазначає в судовому рішенні.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача у розмірі 1 340 грн 87 коп.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 179 330 грн 00 коп.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Гранде" (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 14, офіс 106, код ЄДРПОУ 37898774) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь" (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16, код ЄДРПОУ 40246112) 250 670 грн 00 коп. - основного боргу, 6 483 грн 65 коп. - 3% річних, 22 194 грн 58 коп. - інфляційних втрат та 1 340 грн 87 коп.- судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Тім Сталь" (31000, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, м. Красилів, вул. Центральна, буд. 16, код ЄДРПОУ 40246112) із Державного бюджету України 1 340 грн 87 коп. судового збору, перерахованого згідно з квитанцією про сплату № 2217-0481-6174-8462 від 22.08.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.11.2025.
Суддя І.А. Рудь