вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
19.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4868/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, Київська область, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570)
до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1 А; ідентифікаційний код 34884858)
відповідача-2 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 709,77 грн
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" та Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" було підписано із використанням електронного цифрового підпису заяву на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" №34884858-L4F, шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок НОМЕР_2 .
Підписанням цієї заяви клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до розділу 1.1. "Загальні положення" та підрозділу 3.2.4. "Бізнес-овердрафт" умов та правил надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом із цією заявою становлять кредитний договір між банком та клієнтом, прийняв всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі, та зобов'язався належним чином їх виконувати. Також підписанням цієї заяви клієнт висловив свою пряму і безумовну згоду на встановлення Банком будь-якого розміру Ліміту за послугою "Бізнес-овердрафт".
Свої зобов'язання за договором Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" виконало в повному обсязі, надавши Товариству з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" кредитний ліміт, який станом на 16.12.2024 становив 340 000,00 грн.
Станом на 26.08.2025 заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" за кредитним договором № 34884858-L4F від 28.06.2024 становить 279 709,77 грн - заборгованість за тілом кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним договором між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки № 2893421298-ДП- L4F від 01.07.2024.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" відповідно до умов укладеного кредитного договору свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме: не сплатило кошти для погашення заборгованості, у зв'язку із чим Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" вважає за необхідне захистити свої права шляхом солідарного стягнення з відповідачів суми заборгованості за кредитним договором.
2. Стислий виклад заперечень відповідачів-1, 2
Відповідачі-1, 2 не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому статтею 165 Господарським процесуальним кодексом України.
З приводу дотримання судом прав відповідачів-1, 2 під час розгляду даної справи слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Господарським судом встановлено, що відповідачі-1,2 мають зареєстровані Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується відповідями №№ 13844156 та 13844281 від 26.08.2025 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС (а.с. 39, 40).
Враховуючи вказане, ухвала суду від 09.09.2025 була направлена відповідачам-1,2 в їх Електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 09.09.2025 була надіслана судом в Електронний кабінет відповідачів-1, 2 в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, на підтвердження чого до матеріалів справи було долучено Довідки про доставку електронного листа (а.с. 93 та зворотній аркуш сторінки 93), якими підтверджується, що ухвала суду від 09.09.2025 була доставлена до Електронних кабінетів відповідачів-1, 2 - 09.09.2025 о 22:21 год.
Отже, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, 10.09.2025 відповідачі-1, 2 отримали ухвалу суду від 09.09.2025.
Крім того господарським судом, з метою належного повідомлення відповідача-1 про обставини даної справи, здійснено поштове направлення ухвали суду від 09.09.2025 Товариству з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс", за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1 А, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується відповіддю № 1755569 від 09.09.2025 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 87).
Однак, поштове відправлення, скероване на адресу відповідача-1, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" - "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 102).
Також господарським судом з метою належного повідомлення відповідача-2 про обставини даної справи здійснено поштове направлення ухвали суду від 09.09.2025 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , зазначеною в Єдиному державному демографічному реєстрі, що підтверджується відповіддю №1755592 від 09.09.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру (а.с. 88).
Однак поштове відправлення, направлене на адресу відповідача-2, було повернуто за зворотною адресою з довідкою АТ "Укрпошта" - "За закінченням терміну зберігання" (а.с. 96).
Суд зазначає, що у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.
Враховуючи викладене, неперебування відповідачів за місцем їх державної реєстрації, проживання чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзивів, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.
За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачами вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих їм судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Також суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу господарського суду від 09.09.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/130059871) надіслано судом 09.09.2025, зареєстровано в реєстрі 09.09.2025 та забезпечено надання загального доступу - 10.09.2025, тобто завчасно; отже у відповідачів-1, 2 були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела - у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Також з метою належного повідомлення відповідача про обставини справи №904/4868/25, зміст ухвали суду від 09.09.2025, господарським судом здійснено відповідне повідомлення на веб-сайті Господарського суду Дніпропетровської області (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1875836/), на підтвердження чого до матеріалів справи долучено роздруківку вказаного оголошення з сайту (а.с. 94).
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 09.09.2025, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачами-1, 2 в їх Електронних кабінетах в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (10.09.2025), граничним строком, з урахуванням частин 1, 2, 4 статті 116 Господарського процесуального кодексу України, для подання відзиву на позовну заяву було 25.09.2025.
Судом враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 19.11.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Слід зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Суд вважає, що відповідачі-1, 2 не скористались своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2025, не скористався правом на подачу до суду відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
29.08.2025 до господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-плюс" та ОСОБА_1 надійшла позовна заява про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 709,77 грн, відповідно до якої позивач просить суд: стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-плюс" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість, яка виникла з кредитного договору від 28.06.2024 у загальному розмірі 279 709,77 грн, яка складається з: 279 709,77 грн - заборгованості за тілом кредиту; вирішити питання про розподіл витрат; розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 справу №904/4868/25 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
03.09.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-плюс" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 709,77 грн залишено без руху.
04.09.2025 до господарського суду від представника позивача надійшла заява (вх. суду №38363/25 від 04.09.2025) про усунення недоліків.
09.09.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами-1,2 своїх договірних зобов'язань щодо повного та своєчасного повернення кредитних коштів, за кредитним договором та договором поруки.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення кредитного договору між сторонами, його умови;
(2) Факт укладення договору поруки між сторонами, його умови;
(3) Факт виконання зобов'язання позивачем та неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором;
(4) Факт неналежного виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки щодо повного та своєчасного повернення суми кредитних коштів, як поручителя.
1. Укладення кредитного договору між сторонами, його умови.
06.05.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс", як клієнт, через систему інтернет-клієнт-банкінгу підписало із використанням електронного цифрового підпису Заяву на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 34884858-L4F (далі - 3аява, а.с. 41-52) шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунок UA423052990000026008050206376.
Дана заява підписана електронним цифровим підписом зі сторони позивача 28.06.2024 та зі сторони відповідача-1 28.06.2024, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 26.08.2025 (а.с. 53).
Із вказаної заяви вбачається, що сторони погодили такі умови:
- поточний рахунок клієнта: № рахунку НОМЕР_2 ;
- мета кредиту: поповнення обігових коштів;
- вид кредиту: овердрафтовий кредит;
- розмір поточного ліміту: 120 000,00 грн;
- мінімальний розмір ліміту: 10 000,00 грн;
- максимальний розмір ліміту 4 000 000 грн;
- процентна ставка за період користування кредитом 1-30 днів: 22.00% річних;
- процентна ставка за період користування кредитом 31-60 днів: 23.50% річних;
- процентна ставка за період користування кредитом 61-90 днів: 25.00% річних;
- процентна ставка за період користування кредитом понад період безперервного користування кредитом: подвійна процентна ставка, що застосовується для максимального строку періоду безперервного користування кредитом;
- період безперервного користування кредитом: до 90 календарних днів з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку;
- строк кредитування: 12 місяців з можливістю автолонгації;
- вид забезпечення кредиту: порука.
Пунктом 1 зазначеної заяви встановлено, що підписанням цієї заяви клієнт на підставі статті 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до розділу 1.1. "Загальні положення" та підрозділу 3.2.4. "Бізнес-овердрафт" умов та правил надання банківських послуг (далі - умови та правила), що розміщені на офіційному сайті АТ КБ "ПриватБанк2 у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом із цією заявою становлять кредитний договір між Банком та клієнтом (далі - договір), приймає всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі, та зобов'язується належним чином їх виконувати. Клієнт та банк надалі разом іменуються "сторони".
Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, банк за наявності вільних грошових коштів здійснює овердрафтове обслуговування клієнта, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів у межах встановленого банком кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта (далі - ліміт), в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені договором строки/терміни. Овердрафт (далі також "кредит") надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, здійснення яких не заборонено чинним законодавством України. Забороняється використання кредитних коштів для погашення кредитів в іноземній валюті, відсотків по ним або іншої заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті, для погашення заборгованості за кредитними договорами в інших банках, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової/матеріальної допомоги.
Підписанням цієї заяви клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду на встановлення банком будь-якого розміру ліміту за послугою "Бізнес-овердрафт". Ліміт встановлюється Банком в односторонньому порядку на кожний операційний день, в межах суми максимального ліміту. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку Клієнта, платоспроможності, кредитної історії та інших показників внутрішньобанківських положень та нормативних актів Національного банку України. Розмір ліміту може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому договором (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 1.3. договору, овердрафтове обслуговування (кредитування) клієнта здійснюється банком згідно з наступним порядком: 1) При надходженні розрахункових документів клієнта в банк протягом операційного дня та відсутності власних грошових коштів на поточному рахунку клієнта, банк здійснює їх оплату відповідно до цього договору в межах встановленого ліміту. Операційний день - період часу, протягом якого банк приймає від клієнта розрахункові документи з дотриманням порядку, встановленого умовами та правилами надання банківських послуг. 2) За підсумками операцій, проведених по поточному рахунку клієнта протягом банківського дня, перед закриттям банківського дня на поточному рахунку клієнта може бути сформоване як кредитове сальдо (у випадку перевищення величини надходжень на поточний рахунок над величиною списань з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня), так і дебетове сальдо (у випадку перевищення величини переказів з поточного рахунку згідно з розрахунковими документами клієнта над величиною надходжень на поточний рахунок з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня). Банківським днем вважається робочий день, у який банківські установи України відкриті для проведення операцій з переказу грошових коштів з використанням каналів взаємодії з НБУ та протягом якого банк здійснює банківські операції, зокрема по зарахуванню грошових коштів, що надійшли на поточний рахунок клієнта. 3) При закритті банківського дня сформоване дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта фактично є сумою використовуваного клієнтом кредиту цього дня.
За користування кредитом клієнт сплачує проценти в розмірі, порядку та на умовах визначених договором. Нарахування процентів здійснюється щодня, на суму дебетового сальдо (фактичної заборгованості за кредитом) починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня та початку періоду безперервного користування кредитом, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів на рік. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування процентів не включається (пункт 1.4. Договору).
Підписанням цієї заяви клієнт висловлює свою пряму і безумовну згоду з тим, що розміри процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійних винагород (комісії), які визначені вище, діють протягом поточного календарного кварталу та підлягають перегляду банком щоквартально. З порядком та умовами встановлення нових розмірів процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійних винагород (комісій) на відповідний календарний квартал, які визначені підпунктом 3.2.4.3.3.умов та правил клієнт ознайомлений та підписанням цієї заяви клієнт надає свою пряму і безумовну згоду. Клієнт підтверджує та надає свою згоду, що застосування нових розмірів процентних ставок та комісійних винагород (комісій), встановлених на відповідний календарний квартал, не потребує укладання окремих договорів про внесення змін до кредитного договору, яким є ця заява разом з умовами та правилами та клієнт погоджується, що до кредитів, які отримані ним в новому календарному кварталі, застосовуються процентні ставки та комісійні винагороди (комісії), що визначені тарифами банку для такого календарного кварталу (пункт 2 Договору).
Відповідно до пунктів 3, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 договору, відповідальність за порушення умов договору при порушенні клієнтом зобов'язання, передбаченого підпунктами 3.2.4.2.2.7, 3.2.4.2.2.8 умов та правил клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення штраф у розмірі 1% від суми Ліміту, який діє на дату порушення. Сплата штрафу здійснюється в гривні.
У разі виявлення факту нецільового використання клієнтом кредиту, клієнт сплачує банку штраф у розмірі 5 (п'ять) % від суми кредиту, використаної не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється в гривні.
При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань по кредиту більш ніж на 30 днів, що спричинило за собою звернення банку в судові органи, клієнт сплачує банку штраф, який розраховується за такою формулою: 1 000,00 гривень + 5% від суми ліміту, який діє на дату порушення.
Підписанням цієї заяви клієнт підтверджує що ознайомлений та погоджується з іншими видами відповідальності сторін за порушення умов договору, які передбачені в умовах та правилах, в тому числі з розміром, порядком та умовами нарахування процентів відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, пені та іншими наслідками у випадку порушення умов Договору
Згідно з підпунктом 3.2.4.1.4 пункту 3.2.4.1 умов та правил, банк здійснює овердрафтове обслуговування Клієнта (далі також "обслуговування Ліміту"), що полягає у проведенні його платежів на підставі поданих Клієнтом розрахункових документів (що в розумінні цього Договору є платіжними інструкціями Клієнта, як вони визначені згідно чинним законодавством України), понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо (фактична заборгованість за кредитом).
Клієнт зобов'язаний повернути кредит у строки, встановлені підпунктами 3.2.4.5.1, 3.2.4.2.2.3, 3.2.4.2.3.10 цього договору або в інші строки/терміни визначені умовами цього договору (підпункт 3.2.4.2.2.5 пункту 3.2.4.2.2 умов та правил).
Банк має право не менше одного разу на місяць проводити перерахунок ліміту відповідно до внутрішньобанківських нормативних документів та чинного законодавства України. Розмір ліміту може бути зменшений або збільшений в межах суми максимального ліміту, зазначеної в заяві, необмежену кількість разів без підписання договорів про внесення змін до цього Договору, про що банк направляє Клієнту відповідне повідомлення у встановленому пунктом 3.2.4.1.7. договору порядку (підпункт 3.2.4.2.3.1 пункту 3.2.4.2.3 умов та правил).
Забезпечення зобов'язань клієнта є обов'язковою умовою обслуговування ліміту є надання поручителем поруки за виконання Клієнтом зобов'язань з повернення Кредиту, сплати процентів, комісії за користування Лімітом на умовах, визначених цим Договором. Умови поручительства визначаються у договорі поруки між банком та поручителем. Для державних та комунальних юридичних осіб підписання договору поруки не є обов'язковою умовою обслуговування ліміту. У випадку невиконання клієнтом зобов'язань за цим договором клієнт і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники (підпункти 3.2.4.2.5.1, 3.2.4.2.5.2 пункту 3.2.4.2.5 умов та правил).
Підпунктом 3.2.4.3.1 пункту 3.2.4.3. умов та правил визначено, що за користування кредитом клієнт сплачує проценти в порядку та на умовах визначених цим договором, в розмірі процентних ставок визначених тарифами згідно пункту 3.2.4.10 договору для відповідного бізнес-сегменту, до якого відноситься клієнт.
Відповідно до підпункту 3.2.4.3.2.1 пункту 3.2.4.3 договору, у разі неповернення Кредиту до дати закінчення періоду безперервного користування кредитом, проценти за користування кредитом нараховуються за процентною ставкою, розмір якої визначений тарифами (пункт 3.2.4.10 договору) за користування кредитом понад період безперервного користування кредитом, що визначений тарифами (пункт 3.2.4.10 договору).
Нарахування процентів здійснюється щодня, на суму дебетового сальдо (фактичної заборгованості за кредитом) починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня та початку періоду безперервного користування кредитом, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів на рік (підпункт 3.2.4.3.2. пункту 3.2.4.3. умов та правил).
Згідно з підпунктом 3.2.4.3.7. пункту 3.2.4.3. умов та правил, у випадку несплати процентів за користування Кредитом та/або непогашення заборгованості за Кредитом у терміни/строки, що визначені цим Договором, такі суми є простроченою заборгованістю (за процентами та/або кредитом відповідно).
Водночас, у підпункті 3.2.4.1.9. пункту 3.2.4.1 умов та правил передбачені умови, за настання яких банк припиняє обслуговування ліміту за рахунок кредиту при настанні хоча б одного за таких випадків:
- при надходженні розрахункових документів на примусове списання (стягнення) коштів з поточного рахунку клієнта;
- при арешті коштів клієнта;
- при зупиненні видаткових операцій за поточним рахунком клієнта;
- при незгоді клієнта з новими розмірами процентних ставок за користування кредитними коштами та комісійними винагородами (комісіями) на наступний календарний квартал відповідно до пункту 3.2.4.3.3 договору;
- при незгоді клієнта із запропонованою банком відповідно до пункту 3.2.4.3.16. договору зміною бізнессегмента клієнта (до якого було віднесено клієнта до його зміни);
- при забороні виконання операцій за поточним рахунком Клієнта;
- при настанні інших підстав передбачених цим Договором.
Відновлення кредитування за цим Договором можливе за відсутності обставин, що зумовили зупинення кредитування. При цьому Ліміт визначається Банком виходячи з розрахунку станом на дату відновлення кредитування за цим Договором.
Підпунктом 3.2.4.4.6. пункту 3.2.4.4 умов та правил передбачено, що терміни позовної давності щодо вимог про повернення кредиту, стягнення процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 15 років.
Договір набирає чинності з моменту підписання Сторонами Заяви та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором (підпункт 3.2.4.5.2. пункту 3.2.4.5 умов та правил).
Судом встановлено, що у вказаному кредитному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Укладення договору поруки між сторонами, його умови.
Між Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", як кредитором, та ОСОБА_1 , як поручителем, укладено договір поруки № 2893421298-ДП- L4F від 01.07.2024 (далі - договір поруки, а.с. 30-33), відповідно до пункту 1.1. якого поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у тому числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Відповідно до договору поруки визначено, що позичальником є ТОВ "Родос-Плюс", юридична адреса якого: Україна, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1 А, ідентифікаційний код юридичної особи 34884858.
Кредитним договором у розумінні договору поруки є договір, яким є підписана позичальником заява на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 34884858-L4F від 28.06.2024 разом з умовами та правилами надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, які разом становлять кредитний договір між кредитором та позичальником, а також усі додаткові договори, угоди, додатки, зміни та доповнення до нього, в тому числі щодо суми зобов'язань, строків їх виконання, розміру процентів, комісійних винагород та інших умов, які є чинними на момент укладання цього договору або можуть бути укладені після його укладання.
Відповідно до пункту 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язання в тому ж розмірі, що і позичальник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
Поручитель на момент укладення цього договору володіє достатнім рівнем платоспроможності, необхідним для повного та своєчасного виконання ним своїх зобов'язань за цим договором, на момент укладення цього договору не існує відомих поручителю обставин, які можуть негативним чином вплинути на стан його платоспроможності в майбутньому, а також на момент укладання цього договору в господарському/цивільному суді не мається заяв про визнання поручителя банкрутом (підпункт 1.7.2 пункту 1.7 договору поруки).
Кредитор має право у випадку невиконання позичальником якого-небудь із зобов'язань, передбачених кредитним договором, або невиконання поручителем якого-небудь зобов'язання, передбаченого цим Договором, Кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного(их) зобов'язання(нь), що підлягає(ють) виконанню поручителем. Не направлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою для здійснення кредитором дебетового переказу коштів з рахунків поручителя, згідно підпунктом 2.1.1 цього договору та не позбавляє права Кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов'язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов'язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання позичальником зобов'язання, незалежно від факту направлення чи не направлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги (підпункт 2.1.2. пункту 2.1. договору поруки).
Договір набирає чинності з моменту його укладення в порядку, визначеному пунктом 5.2 цього договору. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п'ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання позичальником та/або поручителем всіх зобов'язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (підпункт 4.1 пункту 4 договору поруки).
Відповідно до пункту 5.1 договору поруки сторони домовились збільшити встановлену законом позовну давність, дійшовши згоди, що до передбачених цим Договором вимог Кредитора до Поручителя позовна давність встановлюється Сторонами тривалістю 15 (п'ятнадцять) років.
Договір підписано сторонами із використанням кваліфікованого електронного підпису в порядку, передбаченому Законами України "Про електронні документи та електронний документообіг" і "Про електронні довірчі послуги", та вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, зокрема, в системі "Приват24" або у сервісі "Paperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами цього договору.
Договір поруки підписаний електронним цифровим підписом зі сторони позивача 05.07.2024 та зі сторони відповідача-2 05.07.2024, що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 26.08.2025 (а.с. 34).
Судом встановлено, що у вказаному договорі поруки сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
3. Виконання зобов'язання позивачем та неналежне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку 05.07.2024 - 120 000,00 грн, з 11.07.2024 - 260 000,00 грн, з 09.08.2024 - 370 000,00 грн, з 18.09.2024 - 430 000,00 грн та з 16.12.2024 - 340 000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 29).
Використання відповідачем-1 бізнес-овердрафту підтверджується банківськими виписками (а.с. 60-65), а також наданим позивачем розрахунком заборгованості (а.с. 66-67) відповідно до якого розмір заборгованості становить 279 709,77 грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначив, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина 1 статті 613 Цивільного кодексу України).
Відповідно до звичаїв ділового обороту у кредитних правовідносинах саме банк або інша фінансова установа розраховує заборгованість, маючи для цього необхідні технічні та професійні ресурси. Хоча такі дії кредитор вчиняє на власну користь, їх невчинення зумовлює стан юридичної невизначеності, неможливість припинення боржником зобов'язання виконанням, проведеним належним чином, за відсутності інформації про дійсну суму його заборгованості.
В свою чергу, доказів оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 279 709,77 грн, яка є підтвердженою матеріалами справи, відповідачем-1 суду не надано та обов'язку з її сплати не спростовано.
Відповідно до підпункту 3.2.4.5.3 пункту 3.2.4.5 договору, сторони, керуючись статтею 212 Цивільного кодексу України, домовилися про те, що цей договір, в частині настання прав та обов'язків сторін щодо надання банком та повернення клієнтом кредиту зі сплатою процентів на користь банку, укладається під відкладальною обставиною. Сторони встановили, що відкладальною обставиною за цим договором є порушення клієнтом зобов'язань з повернення кредиту (його частини), що триває протягом 60-ти календарних днів з дати прострочення цього зобов'язання. Наслідком настання відкладальної обставини, яка настає на 60-й календарний день з дати прострочення повернення кредиту (його частини), є виникнення зобов'язання клієнта повернути банку всю суму фактично отриманого кредиту, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами, комісійні винагороди (комісії), неустойку та інші платежі відповідно до умов цього Договору.
Враховуючи умови договору, позичальник вийшов на прострочку 24.02.2025, яка тривала протягом 60-ти календарних днів, тому строк кредитування закінчився 25.04.2025, у зв'язку із чим позивач отримав право дострокового погашення кредиту.
5. Неналежне виконання відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки щодо повного та своєчасного повернення суми кредитних коштів, як поручителя.
Як вже було встановлено, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, згідно з яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у томі числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
Враховуючи, що між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язання позичальника в разі порушення останнім зобов'язань за договором.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору або припинення поруки внаслідок закону.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором встановлений судом, а розмір заборгованості відповідача-1 доведений суду, вимоги Банку до відповідача-2 є обґрунтованими.
В свою чергу, доказів оплати заборгованості у розмірі 279 709,77 грн, відповідачем-2 суду не надано та обов'язку з її сплати не спростовано.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1. Норми права, які застосував суд. Позиції Верховного Суду щодо застосування норм права, які підлягають врахуванню
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Також згідно із частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги" (частина 1 статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 ("Позика. Кредит. Банківський вклад"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частини 2 статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 610 Цивільного України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною четвертою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд неодноразово висновував, що принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №910/11949/21).
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23 зазначив, що принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (пункт 6.20)). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (частина перша статті 613 Цивільного кодексу України).
Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
2. Оцінка судом доказів та позицій сторін
17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 №132-IX, яким було, зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Таким чином, обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, заява на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 34884858-L4F була підписана 28.06.2024 між Акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс", із використанням електронного цифрового підпису.
Отже, шляхом підписання заяви на отримання послуги "Бізнес-овердрафт" № 34884858-L4F між сторонами було укладено кредитний договір.
На виконання умов договору позивач надав відповідачу 1 кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на поточному рахунку 05.07.2024 - 120 000,00 грн, з 11.07.2024 - 260 000,00 грн, з 09.08.2024 - 370 000,00 грн, з 18.09.2024 - 430 000,00 грн та з 16.12.2024 - 340 000,00 грн, що підтверджується довідкою про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 29).
Наявними у матеріалах справи банківськими виписками підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" користувалось кредитними коштами.
Судом встановлено, що у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість по поверненню кредитних коштів за кредитним договором в розмірі 279 709,77 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
В свою чергу, доказів оплати заборгованості за кредитним договором у розмірі 279 709,77 грн, яка є підтвердженою матеріалами справи, відповідачами суду не надано та обов'язку з її сплати не спростовано.
При цьому, як вже було встановлено, з метою забезпечення виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за кредитним договором, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, згідно з яким ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання безумовно, безвідклично та безоплатно зобов'язується перед кредитором відповідати солідарно з позичальником за виконання в повному обсязі зобов'язання, у томі числі того, що виникне у майбутньому відповідно до умов кредитного договору.
З огляду на вищенаведене, оскільки між позивачем та відповідачем-2 був укладений договір поруки, поручитель зобов'язався відповідати перед банком за зобов'язання позичальника в разі порушення останнім зобов'язань за договором.
В свою чергу, доказів оплати заборгованості у розмірі 279 709,77 грн або припинення поруки, відповідачем-2 суду не надано та обов'язку з її сплати не спростовано.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
V. Висновки Суду
Суди зобов'язані належно мотивувати свої рішення для забезпечення права сторін на справедливий розгляд та суспільного контролю за правосуддям. При цьому не вимагається відповідати на кожен аргумент сторін: достатньо викласти мотиви у межах конкретних обставин справи, з урахуванням характеру рішення.
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України.
З викладеного, з огляду на наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю шляхом солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача 279 709,77 грн - заборгованості за тілом кредиту.
VІ. Судові витрати
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" та відповідача-2 ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості у загальному розмірі 279 709,77 грн - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1 А; ідентифікаційний код 34884858) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, Київська область, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 279 709,77 грн (двісті сімдесят дев'ять тисяч сімсот дев'ять гривень сімдесят сім копійок) заборгованості за тілом кредиту по кредитному договору № 34884858-L4F вiд 28.06.2024.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Родос-Плюс" (49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Писаржевського, будинок 1 А; ідентифікаційний код 34884858) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, Київська область, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 678,26 грн (одну тисячу шістсот сімдесят вісім гривень двадцять шість копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (01001, Київська область, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д; ідентифікаційний код 14360570) 1 678,26 грн (одну тисячу шістсот сімдесят вісім гривень двадцять шість копійок) судових витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 24.11.2025
Суддя Т.В. Іванова