19.11.2025 м. Дніпро Справа № 904/2204/24 (904/2938/25)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Мороза В.Ф.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Примак С.А.) від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25)
за заявою ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 )
про забезпечення позову до подання ліквідатором позовної заяви, -
в межах справи про банкрутство № 904/2204/24
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Капітал-Дніпро" (49000, місто Дніпро, вулиця Глинки, будинок 7; ідентифікаційний код 35740385)
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (51451, Дніпропетровська область, Павлоградський район, село Кочережки, вулиця Шевченко, будинок 85, ідентифікаційний код 37513475)
про визнання банкрутом, -
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25):
- задоволено заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" Родь Андрія Олександровича про вжиття заходів забезпечення позову від 02.06.2025;
- накладено арешт на все майно (нерухоме, рухоме, в тому числі корпоративні права, акції, будь-які інші цінні папери) та грошові кошти, що належать па праві власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській обл. 28.02.2005), у межах суми стягнення, а саме - 11 577 000,00 грн. (одинадцять мільйонів п'ятсот сімдесят сім тисяч грн. 00 коп.).
До Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася ОСОБА_1 , в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі.
Центральним апеляційним господарським судом витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2204/24 (904/2938/25), відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 904/2204/24 (904/2938/25) до Центрального апеляційного господарського суду.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду останнім отримано від господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/2204/24 (904/2938/25).
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Отже, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами частини другої статті 256 ГПК. Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 256 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. До клопотання чи заяви мають бути подані докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку.
Таким чином, у кожному випадку суд з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені в обгрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Апеляційна скарга на вказану ухвалу подана через систему "Електронний суд" 31.07.2025р., тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали у даній справі є 16.06.2025 року, тобто з пропуском процесуального строку для її подання, встановленого ч. 1 ст. 256 ГПК України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.09.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику наданий строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали - для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного господарського суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку, належних доказів сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.
29.09.2025р. апеляційним господарським судом отримано від скаржника заяву про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
В обгрунтування клопотання апелянт зазначає, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа № 904/2204/24 (904/2938/25) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь банкрута. Будь-яких ухвал господарського суду по даній справі ОСОБА_1 не отримувала. 22.07.2025 року господарським судом Дніпропетровської області було надано доступ до матеріалів справи № 904/2204/24 (904/2938/25) представнику ОСОБА_1 - адвокату Єдаменко Є.А., внаслідок чого стало відомо, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 року в порядку забезпечення позову було накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .
Приймаючи до уваги вказані обставини, а також ознайомлення із матеріалами справи та ухвалою суду від 04.06.2025 року тільки 22.07.2025 року, апелянт просить апеляційний господарський суд поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) про забезпечення позову, враховуючи подання апеляційної скарги в межах десятиденного строку на апеляційне оскарження з дня ознайомлення із означеною ухвалою суду.
Від ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича надійшли заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25), в яких ліквідатор заперечує проти задоволення клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження та відповідно проти відкриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що апелянтом не вчинено необхідних процесуальних дій з метою оскарження ухвали суду протягом встановленого періоду часу, не наведено поважних та непереборних обставин, які б перешкоджали йому своєчасно реалізувати право на оскарження рішення суду, яке набрало законної сили.
Зокрема, щодо обізнаності апелянта про наявність оскаржуваної ухвали свідчить те, що 09.06.2025 на виконання означеної ухвали у виконавчому провадженні № 78315151 приватним виконавцем Селезньовим М.О. були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника, про арешт майна боржника, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 300,00 грн. На підставі розпорядження від 16.06.2025р. отримані від ОСОБА_1 грошові кошти згідно з платіжною інструкцією від 13.06.2025 № 5164090399 приватний виконавець Селезньов М.О. направив на компенсацію витрат виконавчого провадження № 78315151.
Окрім того, ОСОБА_1 є мажоритарним учасником ТОВ «Агріколь-Самара» з часткою 55% у статутному капіталі товариства, яке 05.12.2024 визнано банкрутом (витяг з ЄДР додається). Інша частка 45% у статутному капіталі ТОВ «Агріколь-Самара» належить колишньому директору ТОВ «Агріколь-Самара» ОСОБА_3 (чоловік, батько дітей ОСОБА_1 ), який проживає з скаржником за однією адресою: АДРЕСА_3 . Тому діючи добросовісно скаржниця за відкритими для користування відомостями повинна була цікавитися станом розгляду судових справ як щодо банкрута ТОВ «Агріколь-Самара», так і позовів у межах справи про банкрутство щодо неї самої.
Також, 10.07.2025 представник скаржника адвокат Єдаменко Є.А. був присутній у судовому засіданні, призначене ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025 у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) за позовом Арбітражний керуючий Родь Андрій Олександрович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь банкрута в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агріколь Самара».
На підставі розпорядження керівника апарату суду щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку із відрядженням судді Верхогляд Т.А. - члена колегії суддів, визначеного протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 серпня 2025 року, та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025р., для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі головуючого судді - Чередка А.Є., суддів - Мороза В.Ф., Іванова О.Г.
Апеляційний суд, розглянувши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі, дійшов висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважатися поважними з огляду на таке.
Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.
За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв'язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання в зв'язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
У пункті 41 рішення від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998р., Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010р.).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, §47, ЄСПЛ, від 21.10.2010р.).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004р.).
Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018р. у справі №5/452/06).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.
Таким чином, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об'єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.
За приписами ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Слід відзначити, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Господарським процесуальним кодексом України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення апеляційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику апеляційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Колегія суддів також звертається до висновків, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20:
« 48. Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
49. Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
50. У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
51. Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
52. Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
53. Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв'язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.
54. Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»)».
Як вбачається з матеріалів даної справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі №904/2204/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара". Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 06.12.2024. Розпорядником майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" призначено арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича.
На веб-сайті Верховного Суду 24.06.2024 оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" для заявлення кредиторами грошових вимог до боржника.
08.10.2024 ухвалою господарського суду завершено попереднє судове засідання у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара".
05.12.2024 постановою господарського суду припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 05.12.2025, ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" призначено арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича.
05.12.2024 на веб-сайті Верховного Суду оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" банкрутом.
Законом України №3200-IX від 29.06.2023 внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами. Вказані зміни набрали чинності з 18.10.2023.
За запитом апеляційного суду, сформованим засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», надана відповідь № 27959465 про наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" (код ЄДРПОУ 37513475) зареєстрованого у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» (дата реєстрації 19.10.2023, 16:35:42).
Особа, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, може подавати процесуальні, інші документи, вчиняти інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, з використанням кваліфікованого електронного підпису або із застосуванням засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Особливості використання кваліфікованого електронного підпису або засобів електронної ідентифікації, що мають високий рівень довіри, відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, визначаються Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (абзаци 2,3 частини 8 статті 6 ГПК України).
Електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 ГПК України).
Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" повідомлялося про розгляд справи шляхом надсилання процесуальних рішень у справі про банкрутство до його зареєстрованого Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, розміщення інформації по справі на сторінці господарського суду Дніпропетровської області на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.
Матеріалами даної справи підтверджується, зокрема, направлення господарським судом ОСОБА_1 за зареєстрованим її місцезнаходженням (52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вулиця Київська, будинок 6) ухвали суду за результатами розгляду заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" арбітражного керуючого Родь Андрія Олександровича про забезпечення позову до подання позовної заяви, на яку і ліквідатором надсилалася ця заява.
Відповідно до наявних в матеріалах справи поштових відправлень, відправлення, в яких апелянту була надіслана оскаржувана ухвала суду першої інстації, не була вручена останньому та поштове відправлення повернуто на адресу суду із відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Встановлений Правилами надання послуг поштового зв'язку порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулась до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.
У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).
Тому, беручи до уваги вимоги процесуального законодавства та практику ЄСПЛ, апеляційний суд доходить висновку, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси учасників справи є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, зокрема, суду (близькі за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18, провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 15.01.2025р., вбачається, що засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до частин 1, 3 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Судом апеляційної інстанції досліджено, що електронна копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) відправлена до Єдиного державного реєстру судових рішень для оприлюднення 05.06.2025р. (http://reyestr.court.gov.ua/Review/127897412), забезпечено надання загального доступу 05.06.2025р., а тому скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваним судовим рішенням в електронній формі вчасно.
Приймаючи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, враховуючи участь представника скаржника адвокаа Єдаменко Є.А. у судовому засіданні 10.07.2025, призначене ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2025р. про відкриття провадження у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) за позовом Арбітражний керуючий Родь Андрій Олександрович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості на користь банкрута в межах провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агріколь Самара», надсилання господарським судом ОСОБА_1 судових рішень за її зареєстрованим місцезнаходженням, вчасне надіслання та доставку процесуальних рішень у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" до зареєстрованого Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара" у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, забезпечення надання загального доступу та можливість ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у своїй сукупності свідчить про своєчасну обізнаність апелянта щодо наявності оскаржуваної ухвали господарського суду, проте звернулася вона до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 31.07.2025р., тобто поза межами встановленого ст. 256 Господарського процесуального кодексу України строку з моменту її обізнаності про існування такого рішення.
Отже, ОСОБА_1 як засновник Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріколь-Самара", на якого покладаються обов'язки щодо забезпечення відповідності діяльності товариства його статуту та чинному законодавству України, здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю, представлення інтересів товариства у відносинах з третіми особами, державними та судовими органами, мала бути обізнаною про наявність судових проваджень/рішень згідно реєстраційної інформації відносно останнього, у зв'язку з чим посилання апелянта на отримання її представником доступу до матеріалів справи № 904/2204/24 (904/2938/25) та ознайомлення з матеріалами справи лише 22.07.2025 року є безпідставним та спростовуються вищенаведеним.
Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 ГПК України, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відтак, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необгрунтованими, які пов'язані з обставинами суб'єктивного характеру, а не об'єктивними обставинами, у зв'язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Таким чином, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25), тобто не усунено недоліків апеляційної скарги.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тому, негативні наслідки у вигляді неможливості поновлення процесуального строку (у зв'язку з відсутністю об'єктивних обставин його пропуску) покладаються на апелянта.
Згідно ч. 4 ст. 260 ГПК України, якщо заяву не буде подано особою протягом десяти днів з дня вручення ухвали або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25).
Керуючись ст.ст. 234, 235, 258, ч. 4 ст. 260, п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25).
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025р. у справі № 904/2204/24 (904/2938/25) - повернути заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя О.Г. Іванов
Суддя В.Ф. Мороз