20 листопада 2025 року м. Харків Справа №922/3533/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.,
учасники провадження у справі - не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (вх.№2145Х від 08.10.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 (м. Харків, суддя Прохоров С.А., повна ухвала складена 06.10.2025)
за заявою ОСОБА_1 , с. Петрівка, Куп'янський район, Харківська область,
про неплатоспроможність, -
01.10.2025 до Господарського суду Харківської області надійшла заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 повернуто заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 вх.№3533/25 з доданими до неї документами.
Вказане судове рішення мотивовано тим, що з ордеру АІ №1940594 04.07.2025 не вбачається можливість встановити наявність повноважень у адвоката саме на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а ні самого договору №31-б/г-25 від 22.04.2025 з якого можливо було б встановити обсяг повноважень адвоката ні довіреності на звернення до суду саме з заявою про неплатоспроможність, до заяви про неплатоспроможність подано не було. Також суд вказує, що з доданих до заяви документів, не вбачається можливості встановити актуальності намірів ОСОБА_1 станом на жовтень 2025 щодо звернення до суду з заявою про його неплатоспроможність. На думку суду першої інстанції, оскільки у процедурі неплатоспроможності правосуб'єктність боржника стає обмеженою, суд зобов'язаний встановити, що особа, від імені якої подано до суду заяву про неплатоспроможність має відповідний намір. Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд, на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, вважав за необхідне повернути заяву подану від імені ОСОБА_1 без розгляду.
ОСОБА_1 з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті судового рішення норм чинного законодавства, просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025р. по справі №922/3533/25 про повернення заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ) у справі про неплатоспроможність; ухвалити рішення, яким справу про неплатоспроможність за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса: АДРЕСА_1 ) направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 вказує про наступне:
- на бланку ордеру не передбачено внесення запису про наявність повноважень у адвоката саме на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність;
- ордер адвоката є самостійним документом, що посвідчує повноваження адвоката, як представника сторони та може бути оформлений лише на підставі укладеного договору про надання правової допомоги. Представник, який має повноваження на ведення справи у суді, здійснює від імені особи, яку він представляє її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень на вчинення певної процесуальної дії можуть бути застережені у виданому ордері. При цьому, надання договору на здійснення правової допомоги, його копії, витягу разом із ордером нормами ГПК України та КУзПБ не вимагається;
- Боржник, підписуючи угоду з представником надав повноваження (встановлені Угодою) підписувати від імені Боржника заяви та інші документи. До Апеляційної скарги надається копія угоди про надання правової допомоги (доказ надається до Апеляційного суду, так як Господарський суд Харківської області не витребував даний документ, а надання до ордеру примірника договору ні ГПК ні КУзПБ не передбачено);
- подаючи заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Боржник підтверджує про свою обізнаність та дійсний намір щодо звернення із заявою до суду про визнання його банкрутом, а також підтверджує власну обізнаність із наслідками відкриття провадження по справі про банкрутство відносно нього і не заперечує проти застосування щодо нього передбачених законодавством обмежень у процедурі банкрутства фізичної особи;
- щодо волевиявлення на підписання заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність Боржника, то Боржник надав адвокату для відправлення підписані ним особисто документи - проект плану реструктуризації, декларації про майновий стан, відомості про рахунки, опис майна, угода з арбітражним керуючим тощо;
- Господарський суд Харківської області не мав правових підстав для формування висновку про відсутність у Заявника (Боржника) відповідного наміру щодо відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, оскільки боржник не відмовлявся від своєї заяви.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2025 для розгляду справи №922/3533/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В., суддя Склярук О.І.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2025 у зв'язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №922/3533/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№2145Х від 08.10.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3533/25.
15.10.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3533/25 (вх.12191).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2025 призначено апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№2145Х від 08.10.2025) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 на « 20» листопада 2025 р. о 09:45 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Цимбал А.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№13113 від 11.11.2025) у зв'язку із зайнятістю представника в інших судових засіданнях.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 у зв'язку з відпусткою судді Россолова В.В. для розгляду справи №922/3533/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Розглянувши вищевказане клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи (вх.№13113 від 11.11.2025), колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з пунктом 5 резолютивної частини ухвали Східного апеляційного господарського суду від 07.11.2025 про призначення справи до розгляду на 20.11.2025 явку представників учасників справи визнано необов'язковою.
За змістом статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто або через представника. Особиста участь особи у справі не позбавляє її права мати в цій справі представника. При цьому кількість представників, яким надається право представляти особу у судовому процесі, законодавчо не обмежена.
Отже, у разі неможливості представника учасника справи взяти участь у судовому засіданні, такий учасник не позбавлений права взяти участь у судовому засіданні особисто чи призначити іншого представника.
Заявником клопотання також не вказано яким саме чином неявка представника учасника справи унеможливить розгляд даної справи. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.
Зважаючи на те, що правова позиція ОСОБА_1 викладена в апеляційній скарзі, а явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання представника апелянта про відкладення розгляду справи та можливість розгляду апеляційної скарги в судовому засіданні за наявними матеріалами справи.
Ураховуючи те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, судом здійснено дії щодо їх належного повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, забезпечення судом реалізації учасниками судового процесу права приймати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, сприяння у наданні їм достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та поданні процесуальних документів, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи в даному судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує про наступне.
Предметом апеляційного перегляду у цій справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Згідно із частиною першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.
Частиною шостою статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство (неплатоспроможність) у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Банкрутство за своєю природою є особливим правовим механізмом врегулювання відносин між неплатоспроможним боржником та його кредиторами, правове регулювання якого регламентовано Кодексом України з процедур банкрутства, який введено в дію з 21.10.2019, а до введення в дію цього Кодексу - Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які визначають особливості провадження у справах про банкрутство, тобто є спеціальними у застосуванні при розгляді цих справ.
Особливості відновлення платоспроможності боржника, який є фізичною особою, визначено Книгою четвертою КУзПБ.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та вимоги до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені статтями 115, 116 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 115 КУзПБ провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Згідно з частиною першою статті 115 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Положеннями пункту 1 частини 3 статті 116 КУзПБ визначено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.
Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 підписана та подана через систему «Електронний Суд» адвокатом Цимбал А.А.
На підтвердження повноважень представника до заяви додано ордер серії АІ №1940594 від 04.07.2025 на надання правової допомоги ОСОБА_1 на підставі договору про надання правничої допомоги №31-б/г-25 від 22.04.2025 у Господарському суді Харківської області. У ордері зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Суд першої інстанції дійшов висновку про повернення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України з огляду на те, що до заяви про неплатоспроможність не додано ні договору на правничу допомогу, з якого можливо було б встановити обсяг повноважень адвоката, ні довіреності на звернення до суду саме з заявою про неплатоспроможність.
Водночас колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає участь сторін та інших осіб у судовому процесі як особисто (самопредставництво), так і через представника, яким може бути адвокат, повноваження якого підтверджуються, зокрема, довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (статті 56, 58, 60 зазначеного Кодексу).
За змістом статті 1312 Конституції України та статей 1 4, 19, 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокатура в Україні діє для надання професійної правничої допомоги, зокрема, представництва, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві тощо. Адвокатська діяльність здійснюється на принципах верховенства права, законності, незалежності, конфіденційності та уникнення конфлікту інтересів.
Частинами першою та другою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - це письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
В свою чергу, в господарському процесі повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» (частина четверта статті 60 ГПК України).
Представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру (частини перша - третя статті 61 Господарського процесуального кодексу України).
Адвокат зобов'язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до пунктів 10, 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року №41 (з урахування внесених в подальшому до нього змін) (далі- Положення), ордер, який видається адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням, обов'язково має містити підпис адвоката (власноручний або електронний) який надає правничу допомогу на підставі цього ордера, та підпис (власноручний або електронний) керівника адвокатського бюро, адвокатського об'єднання і скріплений печаткою юридичної особи (за її наявності).
Ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта. Ордер містить наступні реквізити, зокрема обмеження повноважень, якщо такі передбачені договором про надання правничої допомоги.
Відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (особа, яка видала ордер) (пункт 15 Положення).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката. Надання адвокатом, учасником справи договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером Господарський процесуальний кодекс України не вимагає.
Ордер може бути оформлений адвокатом (адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням) лише на підставі вже укладеного договору. Крім того, адвокат несе кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді, а так само умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги (стаття 400-1 Кримінального кодексу України).
Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18, а також у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 травня 2021 року у справі №924/371/19 та від 15 липня 2021 року у справі №904/6342/20.
Твердження суду першої інстанції про те, саме договір про надання професійної правничої допомоги чи довіреність, в яких безпосередньо має бути зазначено про наявність повноважень у адвоката на звернення до суду в інтересах боржника із заявою про відкриття провадження про неплатоспроможність, не відповідає дійсному змісту вищезазначених нормативних положень стосовно представництва особи в судовому процесі. Таке тлумачення норм не узгоджується з положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема з частиною четвертою статті 60 цього кодексу, які не вимагають надання адвокатом, учасником справи договору про правничу допомогу, його копії або витягу разом із ордером, з нормами, закріпленими у статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та у пункті 11 Положення про ордер, згідно з якими ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката.
При цьому колегія суддів зазначає, що положення ч.1 ст.115 КУзПБ у взаємозв'язку із положеннями п.1 ч.3 ст.116 КУзПБ свідчать про можливість подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та її підпису представником. Водночас, положення КУзПБ не визначають окремих вимог стосовно підтвердження повноважень представника при зверненні із відповідною заявою до суду. Нормативне регулювання інституту представництва у господарському процесі регулюється положеннями Господарського процесуального кодексу України, оцінку чому надано судом вище.
В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не зазначено причин виникнення сумнівів у обсязі повноважень представника, з урахуванням вказівки у ордері про те, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються. Водночас повернення заяв (скарг), за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду справи (скарги), ставить під загрозу дотримання законності у судочинстві.
Докази фальсифікації зазначеного ордеру серії АІ №1940594 від 04.07.2025, що був наданий адвокатом Цимбал А.А. до суду першої інстанції у цій справі, а також докази притягнення адвоката до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення суду про повноваження представляти іншу особу в суді та умисне невнесення адвокатом до ордера відомостей щодо обмежень повноважень, установлених договором про надання правничої допомоги, в матеріалах справи відсутні.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що ордер серії АІ №1940594 від 04.07.2025, який додано адвокатом Цимбал А.А. на підтвердження повноважень представництва Григоренка В.О. в Господарському суді Харківської області, є самостійним документом, належним та достатнім доказом, що підтверджує наявність у зазначеного адвоката повноважень на представництво інтересів заявника в суді першої інстанції у цій справі, зокрема, на звернення в інтересах довірителя із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Обґрунтовуючи наявність підстав для повернення заяви місцевий господарський суд в оскаржуваний ухвалі також зазначає про необхідність з'ясування наміру скаржника на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у праві про неплатоспроможність.
Колегія судів вказує, що отримавши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд лише перевіряє її відповідність вимогам статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, в даному випадку місцевому господарському суду необхідно дослідити відповідність поданої боржником заяви вимогам статті 116 Кодексом України з процедур банкрутства та вирішити питання про прийняття такої заяви до розгляду. Така перевірка включає в себе виключно наявність/відсутність встановлених Кодексом України з процедур банкрутства додатків до заяви, оформлення заяви, встановлення права суб'єкта на звернення з такою заявою, наявність підпису заяви, сплати авансування винагороди арбітражному керуючому, тощо.
При цьому, у даному випадку до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність подано проект плану реструктуризації, декларації про майновий стан, відомості про рахунки, опис майна, угода з арбітражним керуючим за особистим підписом заявника.
Судова колегія вказує, що відповідно до практики ЄСПЛ, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).
При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції.
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Крім того, ЄСПЛ звертав увагу, що невід'ємною частиною права на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції, є право на правову допомогу. ЄСПЛ вважає, що будь-яка особа має право скористуватися правовою допомогою і держава має гарантувати дотримання цього права.
З урахуванням вищевикладеного та за встановлених фактичних обставин справи, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для повернення заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність на підставі п.1 ч.5 ст.174 ГПК України є необґрунтованим і передчасним.
Відповідно до ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Згідно з п.6 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
За таких обстави суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги. Відтак ухвала Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до місцевого господарського суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даному випадку суд апеляційної інстанції вважає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, п.6 ч.1 ст.275, 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.10.2025 у справі №922/3533/25 скасувати.
Справу №922/3533/25 направити для продовження розгляду до Господарського суду Харківської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 21.11.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян