13 листопада 2025 року м. Харків Справа №905/1791/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.,
за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.,
за участю представників:
позивача (стягувача, в режимі відеоконференції) - Петруньок І.В. (адвокат), свідоцтво КС№7238/10 від 07.12.2018 року, довіреність №13/2025 від 30.01.2025 року;
відповідача (боржник, в режимі відеоконференції) - Засядьвовк А.І., самопердставництво, виписка з ЄДР ЮО, ФОП та ГФ, довіреність №17 від 11.09.2025 року;
Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (боржника) - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» (вх.№2143Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року винесену за результатом розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №905/1791/21,
за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ, Донецька область,
до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Державного підприємства «Шахтоуправління «Південодонбаська №1», м.Вугледар, Донецька область,
2. Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», м.Маріуполь, Донецька область,
3. Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м.Київ,
за участю Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
особа, яка має заборгованість перед боржником - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго»,
про стягнення 30553659,86 грн,-
Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року по справі №905/1791/21 залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 року, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державного підприємства «Шахтоуправління «Південодонбаська №1», Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про стягнення 30553659,86 грн - задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» основний борг в сумі 23716047,18 грн, 3% річних в сумі 589419,23 грн, інфляційні втрати в сумі 1861021,48 грн, пеню в сумі 1091943,12 грн та судовий збір в сумі 408876,48 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання вказаного рішення 24.01.2023 року господарським судом виданий наказ.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.04.2023 року рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 року у справі №905/1791/21 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3295228,85 грн; справу передано у цій частині на новий розгляд до Господарського суду Донецької області.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.11.2023 року по справі №905/1791/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.06.2024 року, позовні вимоги в частині стягнення 3295228,85 грн задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» основний борг в сумі 2755951,62 грн, 3% річних в сумі 129847,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 266270,88 грн, пеню у розмірі 5155,59 грн та судовий збір у розмірі 47358, 37 грн. В іншій частині позову відмовлено.
На виконання рішення 19.03.2024 року господарським судом виданий наказ зі строком пред'явлення до виконання - до 27.02.2027 року.
05.08.2025 року через систему «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» надійшла заява про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником (вх.№01-41/4789/25), у якій заявник просить звернути стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600) у розмірі 9880752,97 грн згідно рішення Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (код ЄДРПОУ 00169845) в рахунок погашення заборгованості згідно рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21.
09.09.2025 року через систему «Електронний суд» до суду від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» надійшла заява, в якій останній просить суд у заяві про стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600) згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (код ЄДРПОУ 00169845) в рахунок погашення заборгованості згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 вважати вірною суму стягнення у розмірі у розмірі 9987153,51 грн.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 (суддя Хабарова М.В.) заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншій особі задоволено.
Ухвалено звернути стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» (84182, Донецька обл., м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, буд.22; ідентифікаційний код 36209174), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, 85; код ЄДРПОУ 19480600) в сумі 9987153,51 грн, що підтверджена рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25, на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (49107, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, Запорізьке шосе, 22, ідентифікаційний код 00169845) в рахунок виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1791/21.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилося та звернулося до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм права, на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить:
- змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21;
- викласти перший та другий абзаци резолютивної частини ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 у такій редакції:
«Заяву Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі задовольнити частково.
Звернути стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» (81482, Донецька обл. м. Миколаївка, вул. 50-річчя Слов'янської ТЕС, буд.22 ідентифікаційний код 26209174), яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (код ЄДРПОУ 19480600) в сумі 8385958,09 грн - основний борг, 106400,54 грн - судовий збір, що підтверджено рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (49107, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, Запорізьке шосе, 22, ідентифікаційний код 00169845) в рахунок виконання наказу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1791/21».
- витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що
- вирішуючи питання про звернення стягнення на кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, суд повинен з'ясувати факт беззаперечності такої заборгованості станом на дату звернення і відповідної заяви в порядку ст. 336 ГПК України, а саме чи не виконано відповідне судове рішення в порядку Закону України «Про виконавче провадження», з метою недопущення подвійного стягнення суми боргу. Натомість, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції відповідну перевірку не здійснив. Фактично сума заборгованості за рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21, на дату звернення ПРАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до суду із заявою в порядку статті 336 ГПК України взагалі не зазначена у заяві про звернення стягнення на грошові кошти та документально не підтверджена;
- ПРАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» не надано жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт беззаперечності розміру заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 на дату звернення ПРАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до суду із заявою в порядку статті 336 ГПК;
- неправильно застосовано та не враховано судом першої інстанції при прийнятті ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 норм матеріального права, а саме, постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483 (зі змінами). Так з метою стабілізації фінансового стану ДПЗД «Укрінтеренерго» Кабінетом Міністрів України 21.04.2023 року прийнята постанова №363 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483», якою на ДПЗД Укрінтеренерго» з 1 квітня до 31 грудня 2023 року покладені спеціальні обов'язки із забезпечення безперебійного функціонування постачальника «останньої надії». З огляду на зазначену норму права та приписи податкового законодавства кошти, 15% річних та інфляційні втрати, які ДПЗД «Укрінтеренерго» стягує зі споживачів постачальника «останньої надії» мають цільовий характер використання, визначений Кабінетом Міністрів України. При цьому податковий борг: спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється. Зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2021 року у справі №804/2577/17 виніс правовий висновок, що спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неправомірно звернув стягнення на грошові кошти Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго», яке має заборгованість перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 в розмірі 1494794,88 грн, з яких 351398,67 грн - проценти річних, 1143396,21 грн - інфляційні втрати, на користь Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» в рахунок погашення заборгованості згідно наказу Господарського суду Донецької області від 24.01.2023 року у справі №905/1791/21.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.10.2025 року клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» про поновлення пропущеного строку на звернення з апеляційною скаргою задоволено. Поновлено Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача (боржника) - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21. Учасникам справи встановлено строк до 29.10.2025 року протягом якого вони мають право подати відзиви на апеляційну скаргу. Встановлено, що учасники справи мають право до 03.11.2025 року подати до апеляційного господарського суду клопотання, заяви та документи в обґрунтування своїх вимог і заперечень по справі. Справу призначено до розгляду в судове засідання і роз'яснено шляхи реалізації права учасників справи на участь у судовому засіданні, а також шляхи реалізації права учасників справи на подання документів до суду засобами електронного зв'язку через підсистему електронний суд. Витребувано з Господарського суду Донецької області матеріали справи (матеріали оскарження) №905/1791/21.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 14.10.2025 року.
28.10.2025 року матеріали справи №905/1791/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.
29.10.2025 року від Приватного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» надійшов відзив на апеляційну скаргу, який позивач просить приєднати до матеріалів справи №905/1791/21 та враховувати його при розгляді апеляційної скарги відповідача, а саме відмовити Державному підприємству зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» у задоволені апеляційної скарги; ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 - залишити без змін.
Позивач вказує, що відповідач посилаючись на документальне не підтвердження суми боргу згідно з рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21, але, будучи у статусі боржника у зазначеній справі, самостійно не надає жодних доказів сплати заборгованості.
Звертає увагу, що на дату звернення та по теперішній час рішення суду від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 не виконано. Цей факт підтверджено матеріалами виконавчого провадження №72280813 та інформацією, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження, в яких відсутні докази виконання рішення суду у справі №905/1791/21, а виконавче провадження знаходиться у статусі «відкрито».
ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» вважає, що доводи відповідача про не зазначення про не надання жодного належного і достатнього доказу, який би підтвердив факт беззаперечності розміру заборгованості ДПЗД «Укрінтеренерго» за рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 на дату звернення ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» до суду із заявою в порядку статті 336 ГПК України є помилковим, а сам факт боргу та його розмір вже встановлені рішенням суду.
У апеляційній скарзі відповідач посилається на критичність та статус «постачальника останньої надії». У той час, як вказує позивач, статус «постачальника останньої надії» жодним чином не звільніє останнього від виконання обов'язків покладених на нього чинним законодавством України, а наведені відповідачем пункти та статті постанов КМУ та НКРЕКП відносяться та регламентують дії виключно «постачальника останньої надії», тобто ДПЗД «Укрінтеренерго», та не розповсюджуються на інших суб'єктів господарської діяльності.
Згідно акту про несправність (неналежне функціонування) системи відеоконференцзв'язку від 06.11.2025 року №12-27/287, складеного Східним апеляційним господарським судом, у встановлений судом час (з 10:00 год) через нестабільне інтернет з'єднання с серверами Державного підприємства «Інформаційні судові системи» виникла технічна помилка, що призвела до неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку з чим керуючись приписами ст. 202 та ст. 216 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 06.11.2025 року відкладено розгляд справи на іншу дату, а саме на 13.11.2025 року.
Вказана ухвала суду була направлена учасникам справи засобами електронного зв'язку до електронного кабінету користувача і доставлена їм 06.11.2025 року.
У судовому засіданні 13.11.2025 року представник відповідача (боржника) підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні. Представник позивача (стягувача) проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві.
Представник Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений; про причини неявки суд не сповістив.
Суд в ухвалах у даній справі повідомляв учасників справи, що нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників) належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи в суді першої інстанції - у відповідності до приписів ч.1 ст.210 Господарського процесуального кодексу України, а також з урахуванням положень ч.2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України у рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 року зазначив, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист.
Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців, є Закон України «Про виконавче провадження».
Заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб (п.1 ч.1 ст.10 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.336 Господарського процесуального кодексу України суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 року у справі №905/1642/19 зазначив, що подана в порядку ст.336 ГПК України виконавцем чи стягувачем заява про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, є по суті вимогою про стягнення коштів з такої особи з визначених законом підстав, що у разі її задоволення судом має відповідати та забезпечувати досягнення мети виконавчого провадження реальне виконання судового рішення, шляхом стягнення грошових коштів з особи, яка має заборгованість перед боржником.
Основною умовою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до ст.336 ГПК України, є заборгованість, яка підтверджена рішенням суду або таку заборгованість не оспорює особа, якій належать кошти, на які виконавець просить звернути стягнення.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2018 року у справі №925/1048/17, від 06.02.2020 року у справі №913/381/18.
Наразі в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.04.2020 у справі №910/5300/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2018 у справі №925/1048/17, від 01.08.2019 у справі №927/313/18, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15, від 06.02.2020 у справі №913/381/18, від 13.10.2020 у справі №913/526/17, від 13.08.2021 у справі №910/20504/16, від 21.09.2022 у справі №910/11124/19, від 11.12.2024 у справі №910/3600/22 сформувалася усталена судова практика щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України.
Верховний Суд у зазначених постановах дійшов висновків про те, що системний аналіз положень статей 53, 56 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 336 ГПК України свідчить про те, що такий спеціальний порядок звернення стягнення на майно (грошові кошти) передбачений законодавцем для неупередженого, ефективного, своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, виключно, з метою фактичного виконання рішення суду. При розгляді заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, відповідно до статті 336 ГПК України предметом дослідження суду має бути факт наявності заборгованості, що повинен підтверджуватися доказами, які відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України, зокрема це може бути відповідне рішення суду та факт беззаперечності заборгованості особи, якій належать кошти. При розгляді такої заяви судам необхідно враховувати, що факт існування заборгованості не обов'язково має підтверджуватись судовим рішенням. За відсутності такого рішення суд має надати власну оцінку доводам заявника щодо наявності відповідної заборгованості, її розміру, а також з'ясувати обставини відсутності пропуску строку позовної давності для відповідної вимоги боржника до особи, яка має заборгованість перед ним.
Водночас спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї, у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент звернення особи із заявою в порядку статті 336 ГПК України боржник мав заборгованість перед кредитором, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначає заявник, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на момент такого звернення (такий висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.12.2024 року у справі №902/831/23).
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 20.08.2020 року у справі №914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
З поданої позивачем заяви (з урахуванням пояснень від 09.09.2025 року) вбачається, що рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 року стягнуто з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» заборгованість у розмірі 9880752,97 грн та судовий збір у розмірі 106400,54 грн. Вказане рішення набрало законної сили 29.07.2025 року.
Рішення Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 підтверджує наявність заборгованості Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» перед боржником Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» та її розмір.
Встановлені таким судовим рішенням обставини, в силу вимог ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиційне значення, отже, не потребують доказування у цій справі, що розглядається.
Комунальне підприємство Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» на запит ПрАТ «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» надало відповідь, в якій зазначило, що сума боргу перед ДПЗД «Укрінтеренерго» у справі №905/92/25 станом на 12.08.2025 року становить 9880752,97 грн та судовий збір у розмірі 106400,54 грн.
У той час, ДПЗД «Укрінтеренерго» у своїх пояснення у даній справі повідомило, що станом на 04.09.2025 року заборгованість КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» за рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року по справі №905/92/25 не сплачена та становить 9880752,09 грн.
Рішення судів у даній справі та у справі № 905/92/25 не виконані, що не спростовано Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго».
Боржник зазначив, що сума заборгованості за рішенням Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 документально не підтверджена, позивачем не надано довідки від виконавця про залишок боргу за наказом Господарського суду Донецької області від 19.03.2024 року у справі №905/1791/21.
Разом з тим, боржник не надав доказів на погашення заборгованості в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Доказів виконання рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 матеріали справи не містять та не надані суду на підтвердження заперечень.
З наданих матеріалів виконавчого провадження №72280813 та інформації, яка міститься в Автоматизованій системі виконавчого провадження вбачається відсутність доказів виконання рішення суду у справі №905/1791/21.
Заявником строк звернення із заявою в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України не пропущений, а щодо примусового виконання рішення у даній справі відкрито виконавче провадження.
Будь-яких доказів того, що з моменту, коли рішення Господарського суду Донецької області від 17.01.2022 року у справі №905/1791/21 набрало законної сили, до моменту розгляду заяви ПрАТ «ПЕМ-Енерговугілля» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, сума боргу змінилась - матеріали справи не містять. Слід зазначити, що саме по собі посилання на зміну обставини не призводить до наявності сумнівів у суду, без надання доказів у підтвердження зміни обставини.
Колегія суддів ставиться критично до посилань апелянта на відсутність акту звірки щодо суми заборгованості. Оскільки по-перше, складання такого акту не є обов'язковим, по-друге, сам по собі акт не є беззаперечним доказом у справі, а має досліджуватися у сукупності з іншими доказами.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25 у сумі 9880752,97 грн та судовий збір у розмірі 106400,54 грн.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заяви стягувача, що подана в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України з метою фактичного виконання рішення суду.
При цьому суд апеляційної інстанції наголошує, що судове рішення має бути виконано.
Водночас, посилання апелянта на критичність, належність до сфери управління профільного міністерства, статус «постачальника останньої надії», борги перед іншими компаніями, наявність податкових боргів, тощо, - не впливають на можливість застосувати ст. 336 ГПК України до даних правовідносин.
Східний апеляційний господарський суд зазначає, що Приватне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» також включено до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, тобто боржник і стягувач перебувають в одному положенні (включені до переліку підприємств критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період).
Щодо посилань на неправильне застосування та неврахування судом першої інстанції при прийнятті ухвали норм матеріального права, а саме, постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483 (зі змінами), колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року затверджено Положення про покладення спеціальних обов'язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Згідно пп. 3 п.9-1 Положення постачальник «останньої надії» зобов'язаний: після погашення постачальником «останньої надії» заборгованості із заробітної плати, яка виникла протягом 2022 року, надходження, отримані постачальником «останньої надії» у вигляді пені та штрафів, спрямовувати виключно на погашення податкового боргу, після чого - на погашення заборгованості перед оператором системи передачі за небаланси електричної енергії.
Проте, необхідно врахувати, що приписи такого пункту стосуються саме постачальника «останньої надії» та щодо надходжень у вигляді пені та штрафів.
Наразі, хоча відповідач (боржник) і є постачальником «останньої надії», однак кошти на його рахунки не надходили і щодо коштів, які не надійшли до нього - не виник обов'язок передбачений вказаним пунктом.
Наведені відповідачем у апеляційній скарзі пункти та статті постанов КМУ та НКРЕКП відносяться та регламентують дії виключно «постачальника останньої надії», тобто ДПЗД «Укрінтеренерго», та не розповсюджуються на інших суб'єктів господарської діяльності.
Отже колегія суддів відхиляє посилання на приписи постанови Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 року №483 (зі змінами) і вважає, що вони не можуть бути підставою для скасування прийнятої у даній справі ухвали.
У даній справі під час розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, доведеним є факт наявності заборгованості, що підтверджується належними доказами, а саме рішенням Господарського суду Донецької області від 30.04.2025 року у справі №905/92/25, яке набрало законної сили і є обов'язковим для виконання, а строки не є пропущеними.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження і не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 13, 74, 86, 129, 269, 271, 273, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтернерго» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.09.2025 року у справі №905/1791/21 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.11.2025 року.
Головуючий суддя В.С. Хачатрян
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов