ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 листопада 2025 року Справа № 906/654/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25 (суддя Прядко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС КОНЦЕПТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Інвест"
про стягнення 2 948 611, 51 грн
за участю представників сторін:
позивача - Тимофієв Є.Л.;
відповідача - не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (далі - позивач, ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРТИКАЛЬ-ІНВЕСТ" (далі - відповідач, ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ІНВЕСТ") про стягнення 2 599 999, 42 грн основного боргу, 23 001, 84 грн 3 % річних, 98 331, 69 грн інфляційних втрат та 227 278, 56 грн пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №06/09 від 06.09.2023 та додаткових угод № 1 від 10.11.2023, № 2 від 11.01.2024 до договору в частині оплати за виконані роботи.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2 599 999, 42 грн основного боргу, 62 260, 54 грн інфляційних втрат, 14 157, 18 грн 3 % річних, 146 290, 85 грн пені та 33 872, 50 грн судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні судом, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 28 719 грн витрат на професійну правничу допомогу. В задоволенні вимог решти заяви відмовлено.
Суд першої інстанції, враховуючи, що рішенням суду у даній справі позов було задоволено частково, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Вертикаль-Інвест" на додаткове рішення господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу до 15 000 грн.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- фактично адвокат позивача лише склав позовну заяву, взяв участь у чотирьох судових засіданнях (загальна тривалість близько 40 хвилин у режимі відеоконференції) та не подавав жодних додаткових процесуальних документів, які б свідчили про значну складність чи обсяг роботи;
- судом першої інстанції не було враховано простоти предмету спору; справа стосувалася стягнення залишку заборгованості за договором підряду без жодних експертиз, без складних фактичних чи правових питань, тому визнання 28 719 грн як "розумних" витрат є необґрунтованим і непропорційним характеру спору та є завищеною щодо реального обсягу роботи;
- судом першої інстанції фактично замінено перевірку критерію необхідності формальною оцінкою "середньої вартості послуг на ринку", що не відповідає стандартам Європейського суду з прав людини. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21) та практики Європейського суду з прав людини, компенсації підлягають лише фактичні, необхідні та розумні витрати. З огляду на нескладність справи, відсутність експертиз та мінімальний обсяг роботи адвоката, розмір компенсації слід визначити у сумі 15 000 грн.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ "Вертикаль-Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 у справі № 906/654/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- позивач податкові накладні на аванс за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023 не зареєстрував (докази щодо відсутності належної реєстрації додаються);
- враховуючи положення п. 8.19 договору підряду № 06/09 від 06.09.2023, відповідач має право затримати оплату за виконані роботи/надані послуги до моменту отримання замовником від підрядника за допомогою ПЗ MEDOC IS податкової накладної, а також штраф у розмірі, визначеному в п. 8.20 даного договору;
- оскільки позивач не виконав зазначених обов'язків - податкові накладні на авансові платежі не зареєстровано, відповідач відповідно до умов договору правомірно затримав оплату та набув право на застосування штрафних санкцій до підрядника;
- із урахуванням наведеного, відсутні належні підстави для виникнення заборгованості у відповідача за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023;
- відповідач не подавав до суду першої інстанції докази щодо не зареєстрованих позивачем податкових накладних за договором, оскільки діяло добросовісно та виходило з припущення про добровільне виконання позивачем свого зобов'язання щодо їх реєстрації. Саме тому відповідач не акцентував увагу на цій обставині під час первинного розгляду справи. Лише після отримання повного тексту рішення стало очевидним, що суд не дослідив належним чином умови договору у частині податкових зобов'язань, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Гудак А.В.
Листом від 06.10.2025 з Господарського суду Житомирської області витребувано матеріали справи.
14.10.2025 матеріали справи надійшли до суду.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 16.10.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вертикаль-Інвест" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2025 о 15:00 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 28.10.2025 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Вертикаль-Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 у справі № 906/654/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.11.2025 о 15:00 год. Об'єднано для спільного розгляду апеляційні скарги ТОВ "Вертикаль-Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі №906/654/25.
ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 у справі № 906/654/25, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн. Позивач зазначає наступне:
- відповідачем не було зазначено у відзиві на позов про обставину (відсутність реєстрації податкових накладних). Також відповідачем не було надано до суду доказів, що підтверджують вказану обставину. Позивачем під час досудового врегулювання спору на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості, але відповідач не надав жодних заперечень на вказану вимогу;
- суд першої інстанції врахував заперечення, які були викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву, дослідив наявні в матеріалах справи докази, та врахував наявні заперечення відповідача, ухваливши рішення по суті спору;
- наведені скаржником доводи апеляційної скарги позивач вважає безпідставними, оскільки відповідач не заперечував проти позовних вимог з цих підстав у суді першої інстанції;
- невиконання або неналежне виконання умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 913/272/18, а також у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17);
- відповідач не повідомляв позивача про відсутність реєстрації податкових накладних, не звертався з відповідною вимогою про їх реєстрацію, не звертався до суду із зустрічним або окремим позовом про стягнення штрафних санкцій. Також права відповідача в разі нездійснення позивачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на позивача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення;
- відповідач не обґрунтував належні причини (що об'єктивно не залежали від нього) неподання доказів щодо відсутності реєстрації податкових накладних до суду першої інстанції, а тому такі докази не можуть братися до уваги при розгляді апеляційної скарги;
- позивач повідомляє, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести під час апеляційного провадження: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн.
ТОВ "Вертикаль-Інвест" надіслало до суду клопотання про розгляд справи без участі його повноважного представника; доводи апеляційних скарг підтримує.
Представник позивача заперечив доводи апеляційних скарг, просить відмовити в їх задоволенні; просить стягнути витрати на правничу допомогу, понесені позивачем в суді апеляційної інстанції в розмірі 15000грн.
Відповідач не забезпечив явку повноважного представника в судове засідання 19.11.2025, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, беручи до уваги клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційні скарги в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішень, заслухавши в судовому засіданні представника позивача, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, 06.09.2023 між ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ІНВЕСТ" (замовник, відповідач) та ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (підрядник, позивач) укладено договір підряду № 06/09 (а. с. 10-14), за умовами якого підрядник приймає на себе обов'язки за завданням замовника, на свій ризик, самотужки, виконати та здати йому в строк, установлені цим договором роботи, зазначені в договірній ціні (додаток № 1) до даного договору, що є невід'ємними частинами даного договору, а саме: роботи із улаштування фальшпідлоги на об'єкті за адресою: м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 25 А, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані підрядником роботи згідно з умовами даного договору (пункти 1.1, 1.2. договору).
Відповідно до пунктів 4.2, 4.3 договору приймання-здача виконаних робіт провадиться сторонами з оформленням відповідних актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт. Акт приймання-здачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3 оформляється підрядником у програмному комплексі АВК-5 і передається на затвердження замовнику щомісячно. Замовник не пізніше 3 (трьох) робочих днів підписує передані акти, або надає обґрунтовані зауваження. Роботи вважаються прийнятими з моменту підписання замовником наданого акту.
Загальна вартість робіт, доручених підряднику для виконання становить 19535391,91 грн, в тому числі ПДВ 20% - 3 255 898, 55 грн (п. 3.1. договору).
Згідно з п. 3.5. договору підрядник оплачує 85 % загальної вартості договору, що визначено в п.3.1. цього договору, в сумі 16579156,32 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 2763192,72 грн, протягом 143 (сто сорок три) банківських днів з дати підписання цього договору. Решту загальної суми договору у розмірі 2 956 235, 59 грн, в тому числі ПДВ 20 % - 492705,93 грн, підрядник оплачує протягом 30 банківських днів після підписання акту приймання-здачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ- 3.
За умовами п. 3.6. договору замовник має право затримати проведення розрахунків за роботи, виконані з дефектами й недоробками, виявленими при прийомі робіт, на строк, установлений для їхнього усунення.
Сторони погодили, що зміна договірної вартості робіт здійснюється шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до даного договору (п. 3.4. договору).
Відповідно до п. 8.14. договору за порушення строків проведення розрахунків, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення платежів.
Договір набуває чинність в день його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх прийнятих на себе зобов'язань (п. 10.1. договору).
У зв'язку зі збільшення об'єму робіт, пов'язаних з виникненням додаткових робіт на об'єкті, а саме улаштування ковролинового покриття, сторони уклали додаткову угоду № 1 від 10.11.2023 до договору та пунктом 1 передбачили вартість додаткових робіт в сумі 2 078 577, 91 грн (в т.ч. ПДВ 83 333, 33 грн).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. додаткової угоди № 1, оплата у розмірі 500 000 грн, в тому числі ПДВ 20% - 83 333, 33 грн, що становить 24 % від загальної суми додаткової угоди, здійснюється замовником на протязі 120 банківських днів з дати підписання додаткової угоди № 1. Решту загальної суми договору, що визначена в п. 1 цієї додаткової угоди, замовник оплачує протягом 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
У зв'язку зі збільшення об'єму робіт, пов'язаних з виникненням додаткових робіт на об'єкті, а саме улаштування декоративних панелей, сторони уклали додаткову угоду № 2 від 11.01.2024 до договору та пунктом 1 передбачили вартість додаткових робіт в сумі 322 350 грн (в т.ч. ПДВ 38333,33 грн).
Згідно з п. п. 2.1., 2.2. додаткової угоди № 2, оплата у розмірі 230 000 грн, в т. ч. ПДВ 20 % - 38333,33 грн, що становить 71 % від загальної суми додаткової угоди, здійснюється замовником на протязі 10 банківських днів з дати підписання додаткової угоди. Решту загальної суми договору, що визначена в п.1. цієї додаткової угоди, замовник оплачує протягом 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт.
Таким чином, з урахуванням додаткових угод № 1 та № 2 до договору загальна вартість робіт за договором становить 21 936 319, 82 грн.
На виконання умов даного договору, позивачем були виконані роботи, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін актами приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та № КБ-3, а саме актами приймання виконаних будівельних робіт: № 1 від 29.12.2023 на суму 11 609 156, 32 грн, № 2 від 30.07.2024 на суму 6 229 287, 61 грн, № 3 від 31.01.2025 на суму 1 696 947, 98 грн (всього на суму 19 535 391, 91 грн за договором), № 1 від 10.02.2025 на суму 831 506, 45 грн, № 2 від 20.02.2025 на суму 683 672 грн, № 3 від 28.02.2025 на суму 563 399, 46 грн (всього на суму 2 078 577, 91 грн за додатковою угодою № 1 від 10.11.2023), акт №1 від 30.09.2024 на суму 322 350 грн (за додатковою угодою № 2 від 11.01.2024).
Сторони у справі не заперечують те, що за договором з урахуванням додаткових угод, позивач виконав роботи на загальну суму 21 936 319, 82 грн, а відповідач частково здійснив оплату за виконані роботи на загальну суму 19 336 320, 40 грн (а. с. 55-64).
В матеріалах справи міститься вимога позивача до відповідача про сплату боргу за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023 протягом 7 днів з дня її отримання та докази її надіслання відповідачу 25.04.2025, яка залишена останнім без реагування.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 2 599 999, 42 грн основного боргу, 23 001, 84 грн 3 % річних, 98 331, 69 грн інфляційних втрат та 227 278, 56 грн пені у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду № 06/09 від 06.09.2023 та додаткових угод до нього в частині оплати виконаних робіт.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 11 ЦК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі укладеного ними договору №06/09 від 06.09.2023 та додаткових угод до нього, який за своєю правовою природою є договором підряду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов'язаний одержати спеціальний дозвіл.
Згідно з ч. 1 ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Відповідно до ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Колегія суддів зазначає, що пунктами 4.2, 4.3 договору сторони передбачили приймання-здачу виконаних робіт відповідно до актів приймання-здачі виконаних підрядних робіт. Акт приймання-здачі виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт та витрат за формою КБ-3 оформляється підрядником у програмному комплексі АВК-5 і передається на затвердження замовнику щомісячно. Замовник не пізніше 3 (трьох) робочих днів підписує передані акти, або надає обґрунтовані зауваження. Роботи вважаються прийнятими з моменту підписання замовником наданого акту.
В даному випадку первинними документами, що підтверджують виконання робіт за договором і додатками до нього є акти приймання виконаних будівельних робіт за формою № КБ-2в та №КБ-3 на загальну суму 21 936 319, 82 грн, підписані відповідачем без будь-яких зауважень та претензій.
Оцінюючи вищевказані документи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про належність таких доказів у підтвердження виконання робіт за договором підряду №06/09 від 06.09.2023 та додаткових угод до нього з огляду на їх відповідність наведеним вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки ними зафіксовано факт виконання робіт та прийняття їх відповідачем саме за вказаним договором без будь-яких заперечень чи зауважень, що підтверджується його підписом та відтиском печатки, а також те, що вони містять відомості про відповідні господарські операції та підтверджують факт їх здійснення.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про підробку підписів на акті чи відсутність у представника повноважень їх підписувати, або ж доказів втрати зазначеної печатки, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі відповідача.
Отже, беручи до уваги те, що матеріали справи підтверджують виконання позивачем робіт за договором, відповідач зі свого боку порушив зобов'язання щодо оплати виконаних робіт (провів розрахунок з позивачем частково на загальну суму 19 336 320, 40 грн) за договором, внаслідок чого у нього утворилася перед виконавцем заборгованість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 2 599 999, 42 грн підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 23 001, 84 грн 3 % річних, 98331, 69 грн інфляційних втрат та 227 278, 56 грн пені, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Також, як вказувалося судом вище, пунктом 8.14. договору сторони передбачили, що за порушення строків проведення розрахунків, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення здійснення платежів.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, 3% річних та пені (а. с. 69-71), суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач невірно визначив початок періоду нарахування за актом виконаних робіт від 28.02.2025, оскільки за умовами п. 1.1. додаткової угоди № 1, решту суми відповідач мав сплатити протягом 10 банківських днів після підписання акта виконаних робіт, відтак початок нарахування слід здійснювати з 15.03.2025.
Також, з огляду на загальне визначення відповідачем призначення платежу за договором, позивач мав зарахувати сплачені відповідачем 11.01.2024 кошти в першу чергу в рахунок виконання зобов'язання, строк якого настав на день сплати, тобто за додатковою угодою № 2 в розмірі 322 350 грн, а тому нарахування слід здійснювати на суму заборгованості в розмірі 322350 грн не за порушення відповідачем зобов'язань за додатковою угодою № 2, а за порушення зобов'язання, встановленого п. 3.5. договору.
А відтак, здійснивши власний перерахунок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що правомірним і обґрунтованим є нарахування 62 260, 54 грн інфляційних втрат, 14 157, 18 грн 3 % річних та 146 290, 85 грн пені, які підлягають стягненню з відповідача у вказаних розмірах.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції належно виконав свій обов'язок щодо мотивації прийнятого ним судового рішення у даній справі та дійшов правильних висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі на рішення суду від 15.09.2025 про не здійснення реєстрації позивачем податкових накладних за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023 (докази щодо відсутності реєстрації податкових накладних додані до апеляційної скарги), то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За змістом частин першої та третьої статті 165 ГПК України заперечення проти позову відповідач викладає у відзиві, який повинен містити, зокрема заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права.
Частиною четвертою статті 165 ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
У відповідності до статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Колегія суддів зазначає, що лише в суді апеляційної інстанції відповідач зазначає про інші обставини (не вказані ним у суді першої інстанції) стосовно того, що позивачем не було здійснено реєстрації податкових накладних, що є порушенням умов договору підряду від 06.09.2023 № 06/09 та норм Податкового кодексу України.
З урахуванням положень частини четвертої статті 165 ГПК України, оскільки у відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, не містилося вказівки на незгоду відповідача з обставинами, на яких ґрунтувалися позовні вимоги позивача, саме у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних, відповідач не вправі заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті з відповідних підстав (які були ним наведені лише в апеляційній інстанції).
Щодо додаткових доказів, які долучені відповідачем до апеляційної скарги (а. с. 151-154), то суд зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не подавав до суду першої інстанції докази щодо не зареєстрованих позивачем податкових накладних за договором, оскільки діяло добросовісно та виходило з припущення про добровільне виконання позивачем свого зобов'язання щодо їх реєстрації. Саме тому відповідач не акцентував увагу на цій обставині під час первинного розгляду справи. Лише після отримання повного тексту рішення стало очевидним, що суд не дослідив належним чином умови договору у частині податкових зобов'язань, які мають безпосереднє значення для правильного вирішення спору.
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З огляду на положення ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, у даному випадку, саме відповідач повинен був надати докази та доводити суду ті обставини, на які він посилаються як на підставу своїх заперечень. Відповідач не був позбавлений права подати відповідні докази до суду у строк, встановлений ГПК України.
Колегія суддів зазначає, що прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність. Суд не встановив винятковості випадку, що є підставою для прийняття таких доказів у розумінні зазначених положень із підтвердженням цього документально.
Наведені відповідачем доводи в обґрунтування підстав для прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів не є тими винятковими обставинами згідно яких суд може приймати додаткові докази, подані відповідачем лише в суді апеляційної інстанції, а тому апеляційний господарський суд дійшов висновку не приймати їх до уваги та не надавати оцінки вказаним додатковим доказам.
Щодо додаткового рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Метою впровадження вищезгаданого принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним у ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у тому числі й витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Згідно з ч. 8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як встановлено апеляційним судом, позивач, на виконання вимог ч. 1 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві повідомив, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат включає витрати, які він поніс (судовий збір у розмірі 35 383, 64 грн) та які очікує понести (витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000 грн) (а. с. 4 на звороті - 5).
До позовної заяви позивачем додано, зокрема: копію витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/09 від 02.09.2024 та копію додаткової угоди від 12.05.2025 до цього договору (а. с. 73-74).
При цьому, як встановлено апеляційним судом, представник позивача в судовому засіданні суду першої інстанції 04.092025 заявив про стягнення витрат на правничу допомогу та зазначив, що відповідні докази будуть подані в порядку ч. 8 ст.129 ГПК України (а. с. 105 на звороті).
Матеріалами справи підтверджується, що заяву про ухвалення додаткового рішення від 15.09.2025 з доданими до неї документами надіслано представником позивача через "Електронний суд" 15.09.2025, тобто в межах п'ятиденного строку, визначеного абз. 3 ч. 8 ст. 129 ГПК України. Тобто, порядок та строк подання доказів щодо обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та їх вартості заявником дотримано.
Як встановлено апеляційним судом, правову допомогу ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" надавав адвокат Тимофієв Є.Л. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №3939 від 08.10.2018), повноваження та обсяг прав якого підтверджуються ордером серії АЕ № 1376589 від 16.05.2025 (а.с.75, 76).
Із матеріалів справи слідує, що 02.09.2024 між ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (далі - замовник, клієнт) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - бюро, виконавець) було укладено договір № 02/09 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір) (витяг з договору а.с.118).
Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п. 1.2 договору, правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає у наступному, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства; надання інших послуг.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що зміст кожного конкретно визначеного доручення клієнта за цим договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі клієнту визначаються додатковою угодою до цього договору, що є його невід'ємною частиною, яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або суті певної справи.
Відповідно до п. 1.6 договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Є.Л.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж по 31.12.2025 включно, незалежно від обсягу та стадії виконання будь - якого конкретного доручення клієнта за цим договором (п.7.1 договору).
В той же час, 12.05.2025 між ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (замовник) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (виконавець) укладено додаткову угоду, яка (п.1) визначає зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо стягнення заборгованості з ТОВ " ВЕРТИКАЛЬ-ІНВЕСТ" за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023 (далі - додаткова угода) (а.с.119).
За умовами п. 2 цієї додаткової угоди, бюро зобов'язується надати таку правову допомогу клієнту: ознайомлення з документами, пов'язаними з договором підряду №06/09 від 06.09.2023; надання консультацій; складання та подання заяв по суті (позов, відповідь на відзив (за потребою) пояснення (за потребою); складання та подання заяв та клопотань, та інших процесуальних документів (за потребою); представлення інтересів клієнта в суді першої інстанції, в т.ч. участь у судових засіданнях.
У п. п. 3, 4 додаткової угоди сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 50000 грн за надану правову (правничу) допомогу клієнту. Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 6 додаткової угоди, сторони складають акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи.
Ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару (п. 8 додаткової угоди).
15.09.2025 ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (замовник) та Адвокатське бюро Тимофієва Євгенія (виконавець) підписали акт приймання-здачі наданої правової (правничої) допомоги про те, що бюро надало, а клієнт прийняв наступну правову (правничу) допомогу за договором №02/09 від 02.09.2024 та додатковою угодою від 12.05.2025, а саме: ознайомлення з документами, пов'язаними із заборгованістю ТОВ "ВЕРТИКАЛЬ-ІНВЕСТ" за договором підряду №06/09 від 06.09.2023; надання консультацій; складання та подання позовної заяви до суду (складання позовної заяви, здійснення розрахунку інфляційних збитків, 3% та пені); представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції у справі №906/654/25 у судових засіданнях 16.06.2025, 14.07.2025, 04.09.2025, 15.09.2025. Загальна вартість робіт (послуг) склала 50 000 грн (а. с. 120).
Відповідачем було подано до суду першої інстанції клопотання, у якому останній просив зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 15 000 грн, оскільки вважає заявлений позивачем розмір завищеним та неспівмірним реально виконаній роботі, адже фактично правнича допомога адвоката Тимофієва Є.Л. складалася з написання позовної заяви з нескладною фабулою про стягнення залишку заборгованості за договором та ще й з невірно обрахованими штрафними санкціями, а також участі у чотирьох судових засіданнях по 0,5 год кожне, заявлена сума при цьому перевищує середньомісячну заробітну плату за посадою "адвокат" (а.с.130-131).
В апеляційній скарзі відповідач також просить суд, із урахуванням наведених у ній доводів, зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами до 15 000 грн.
В той же час, прийнявши до уваги доводи відповідача щодо розміру судових витрат, оцінивши надані позивачем в обґрунтування адвокатських витрат документи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50 000 грн не відповідають критеріям обґрунтованості й розумності їхнього розміру, не є співмірними зі складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
При цьому суд приймає до уваги те, що такі послуги, як: ознайомлення з документами, пов'язаними із заборгованістю відповідача за договором підряду № 06/09 від 06.09.2023, та надання консультацій, є складовою процесу складання та подання позовної заяви до суду як самостійного виду правової допомоги, а відтак не можуть бути підставою для здійснення окремої оплати цих послуг за рахунок відповідача. Витрати на зазначені під № 1 та № 2 в акті приймання-здачі від 15.09.2025 види робіт (послуг) є необґрунтованими.
Щодо представництва адвокатом інтересів позивача в суді (вид послуги в акті від 15.09.2025 № 4), то суд першої інстанції правильно врахував те, що адвокат брав участь у судових засіданнях 16.06.2025, 14.07.2025, 04.09.2025, 15.09.2025 в режимі відеоконференції, загальна тривалість яких склала близько 39 хв; процесуальні питання, окрім як питання про відкладення судового засідання, не вирішувалися; так як представник відповідача участі у судових засіданнях не брав, судові дебати у засіданні 04.09.2025 не проводилися, обмін репліками не здійснювався; судове засідання на 15.09.2025 було призначено для ухвалення судового рішення та його проголошення.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та послуг у даній справі, є витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 30 000 грн.
В той же час, враховуючи, що рішенням суду від 15.09.2025 у справі № 906/654/25 позов було задоволено частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 719 грн, тобто пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. На думку суду, зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі на додаткове рішення вказаних висновків суду не спростовують, та не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення.
Щодо заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку гака заява залишається без розгляду.
Як встановлено апеляційним судом, позивач у відзиві на апеляційну скаргу повідомив, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести під час апеляційного провадження: витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000 грн. У відзиві позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн.
До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додано, зокрема: копію витягу з договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/09 від 02.09.2024 та копію додаткової угоди від 03.11.2025 до цього договору.
При цьому суд апеляційної інстанції вказує, що представник позивача в судовому засіданні 19.11.2025 просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у сумі 15 000 грн.
Як встановлено апеляційним судом, 02.09.2024 між ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (далі - замовник, клієнт) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (далі - бюро, виконавець) було укладено договір № 02/09 про надання правової (правничої) допомоги (далі - договір) (витяг з договору а.с.118).
Відповідно до п. 1.1 договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе доручення клієнта про надання обумовленої цим договором правової (правничої) допомоги в інтересах клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно п. 1.2 договору, правова (правнича) допомога, що надається клієнту, полягає у наступному, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів клієнта у судах, під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства; надання інших послуг.
Пунктом 1.5 договору передбачено, що зміст кожного конкретно визначеного доручення клієнта за цим договором та зміст і обсяг надання правової (правничої) допомоги у кожній конкретно визначеній справі клієнту визначаються додатковою угодою до цього договору, що є його невід'ємною частиною, яка врегульовує у тому числі й всі інші питання, які витікають із суті певного доручення клієнта або суті певної справи.
Відповідно до п. 1.6 договору, безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Тимофієв Є.Л.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до його виконання, але не довше ніж по 31.12.2025 включно, незалежно від обсягу та стадії виконання будь- якого конкретного доручення клієнта за цим договором (п. 7.1 договору).
В той же час, 03.11.2025 між ТОВ "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (замовник) та Адвокатським бюро Тимофієва Євгенія (виконавець) укладено додаткову угоду, яка (п. 1) визначає зміст та обсяг надання правової (правничої) допомоги клієнтові бюро, а також порядок оплати гонорару за надання правової (правничої) допомоги щодо представництва клієнта по справі № 906/654/25 в суді апеляційної інстанції.
За умовами п. 2 цієї додаткової угоди, бюро зобов'язується надати таку правову допомогу клієнту: ознайомлення з апеляційними скаргами у справі; надання консультацій; складання відзиву на апеляційну скаргу, пояснення (за потреби); складання заяв та клопотань, та інших процесуальних документів (за потребою); представлення інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції, в т.ч. участь у судових засіданнях.
У п. п. 3, 4 додаткової угоди сторонами погоджений фіксований розмір гонорару в сумі 15000 грн за надану правову (правничу) допомогу клієнту. Сторонами погоджено, що розмір гонорару не залежить від затраченого часу бюро на надання правової (правничої) допомоги, зазначеної в п. 2 цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 6 додаткової угоди, сторони складають акт виконаних робіт протягом 3 робочих днів з дати прийняття судового рішення за результатами розгляду справи.
Ця додаткова угода є підставою для оплати гонорару (п. 8 додаткової угоди).
Колегія суддів зазначає, що адвокатом Тимофієвим Є.Л. підготовлено та подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу на 7 арк., та прийнято участь у судовому засіданні 19.11.2025 в режимі відеоконференції.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. пункти 138, 139 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Апеляційний господарський суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).
Суд також звертає увагу на те, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Отже, оцінюючи витрати позивача на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції із урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат, враховуючи обґрунтованість та пропорційність розміру судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн за рахунок відповідача.
На думку суду, зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді.
Судом враховується, що кожна справа має свою специфіку, а тому враховуючи всі аспекти даної справи, колегія суддів вважає, що для належного представлення інтересів позивача у цій справі заявлені витрати в частині послуг, наданих на стадії розгляду справи в суді апеляційної інстанції в сумі 10 000 грн, відповідають критеріям реальності та розумності.
Матеріалами справи підтверджується, що відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить стягнути з відповідача судові витрати з підтверджуючими доказами був доставлений відповідачу в електронний кабінет - 11.11.2025, тобто відповідач мав достатньо часу для подання своїх заперечень щодо вказаних витрат до суду апеляційної інстанції, однак таким правом не скористався.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи із вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, дійшла висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25 необхідно залишити без змін, а апеляційні скарги ТОВ "Вертикаль-Інвест" - без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 покладається на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Інвест" на рішення Господарського суду Житомирської області від 15.09.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 25.09.2025 у справі № 906/654/25 - залишити без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції без змін.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вертикаль-Інвест" (10029, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Бандери Степана, буд. 7, код ЄДРПОУ 41930436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЙС КОНЦЕПТ" (04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, буд. 21, код ЄДРПОУ 44198623) 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
3. Видачу судового наказу доручити Господарському суду Житомирської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 24 листопада 2025
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.