вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа №910/2232/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники учасників справи:
від прокуратури: Синюк І.А.
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Єрко Н.П.
від відповідача-2: не з'явився
від відповідача-3: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської прокуратури
на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 (повний текст складено 01.07.2025)
у справі №910/2232/25 (суддя Балац С.В.)
за позовом керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави, в особі Київської міської ради
до 1) Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-сервіс"
3) Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва
про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди майна та повернення нежитлового приміщення
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Солом'янської окружної прокуратури міста Києва (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Київської міської ради (далі - Київрада), звернувся з позовом до Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (далі - Солом'янська РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-сервіс" (далі - ТОВ "Альфа-сервіс") та Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва (далі - НВК) про визнання недійсною додаткової угоди від 23.03.2020 про внесення змін до договору оренди майна територіальної громади міста Києва від 01.02.2016 №547 шляхом викладення його у новій редакції, укладеної між Солом'янською РДА, ТОВ "Альфа-Сервіс" та НВК, щодо нежилого приміщення 1 поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м, по вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 58 у Солом'янському районі міста Києва, яке перебуває на балансі НВК, а також зобов'язання ТОВ "Альфа-Сервіс" повернути наведене нерухоме майно НВК за актом приймання-передачі.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що додаткова угода від 23.03.2020 про внесення змін до договору від 01.02.2016 №547 укладена між відповідачами з порушенням положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" (в редакції, чинній на момент укладення правочину), що є підставою для визнання її недійсною, відповідно до вимог частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та повернення орендарем орендованого нерухомого майна.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції встановивши що відповідачем-2 використання об'єкту оренди здійснюється, зокрема, з метою обслуговування учасника освітнього процесу (відповідча-3), шляхом технічного обслуговування транспортних засобів (картингів), що використовуються для навчання освітнього закладу, що відповідає частині 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі, дійшов висновку, що прокурором не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання додаткової угоди від 23.03.2020 про внесення змін до договору від 01.02.2016 №547 недійсною.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Київська міська прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги прокуратура посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим та підлягає скасуванню, в зв'язку з невідповідністю висновків викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування правової позиції Верховного Суду.
Так, в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що спірне комунальне майно передано в оренду з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності, а здійснення технічного обслуговування транспортних засобів, які перебувають на балансі навчального закладу не є послугами, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, пов'язаними з забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу. Таким чином, під час укладення спірної додаткової угоди не були дотримані положення саме статті 80 Закону України "Про освіту", якою встановлено особливості укладення договорів, а тому має бути визнана недійсною та, як наслідок, повернення орендованого майна балансоутримувачу.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2025 апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.07.2025 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
25.07.2025, через систему "Електронний суд, прокуратурою подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 29.10.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2232/25. Учасникам справи встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 22.08.2025.
11.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/2232/25.
У судовому засіданні 29.10.2025 оголошено перерву до 12.11.2025.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
12.08.2025, через систему "Електронний суд", Солом'янською РДА подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 залишити без змін.
Так, відповідач-1 зазначає, що прокурором не доведено, а судом не встановлено на підставі зібраних матеріалів справи існування обставин, якими вмотивовано звернення до суду з вимогами про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передане до сфери управління Солом'янської РДА, а тому місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 12.11.2025 з'явилися прокурор та представник відповідача-1.
Позивач та відповідачі-2, 3 своїх представників в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, позивач та відповідачі-2, 3 повідомлені судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом, при цьому явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №910/2232/25 розглядається за їх відсутності.
Прокурор у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача-1 у засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 (далі - розпорядження №1112) затверджено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких передається до сфери управління районних в місті Києві державних адміністрацій, згідно з додатками 1-10 цього розпорядження.
У додатку №9 до розпорядження №1112 наведено перелік підприємств, організацій та установ, майно яких віднесено до сфери управління Солом'янської РДА, серед яких, зокрема, визначено НВК (пункт 8 додатку №9).
Розпорядженням Солом'янської РДА від 02.02.2011 №41 "Про закріплення на праві оперативного управління майна, яке передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації" (далі - розпорядження №41), на виконання розпорядження №1112, передано установам та організаціям Солом'янського району міста Києва майно, яке передано до сфери управління Солом'янської РДА та закріплено дане майно на праві оперативного управління.
У подальшому розпорядженням Солом'янської РДА від 26.06.2013 №412 (далі - розпорядження №412), з метою ефективного використання майна, яке перебуває у сфері управління Солом'янської РДА, передано та закріплено на праві оперативного управління майно, зокрема, за НВК, згідно з додатком 1 (пункт 1.1 розпорядження №412).
Згідно з додатком 1 до розпорядження №412 за НВК закріплено на праві оперативного управління, зокрема, нерухоме майно площею 3773,0 кв.м по вул. Островського Миколи, 58.
Відповідно до пункту 1 статуту НВК, затвердженого наказом Управління освіти Солом'янської РДА від 16.11.2012 №599, - це позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" і є правонаступником усіх прав і обов'язків позашкільного навчального закладу комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді.
Власником НВК є Київрада.
Територіальною громадою міста Києва передано НВК до сфери управління освіти Солом'янської РДА, яка здійснює фінансування витрат на його утримання, матеріально-технічне забезпечення, надає необхідні будівлі, інженерні комунікації, обладнання, організовує будівництво і ремонт приміщень, їх господарське обслуговування, оплату праці працівників
НВК безпосередньо підпорядкований управлінню освіти Солом'янської РДА та підзвітний Головному управлінню освіти і науки виконавчого органу Київради.
01.02.2016 між Солом'янською РДА (орендодавець), ТОВ "Альфа-сервіс" (орендар) та НВК (підприємство-балансоутримувач) укладено договір №547 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2015 №4 та розпорядження Солом'янської РДА від 20.01.2016 №24, передає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) першого поверху одноповерхової будівлі у вигляді ангару НВК, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва - далі об'єкт, яке знаходиться за адресою: 03035, м. Київ, вул. Островського, 58 (розміщення станції технічного обслуговування).
Згідно з пунктом 2.4 договору орендар вступає у строкове платне користування об'єктом у термін вказаний у цьому договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж на три роки - не раніше дати державної реєстрації цього Договору) та акта приймання-передачі об'єкта.
Передача об'єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на цей об'єкт. Власником об'єкта залишається територіальна громада міста Києва, а орендар користується ним протягом строку оренди (пункт 2.5 договору).
Орендар надає технічну допомогу в обслуговуванні та ремонті автотранспортних засобів автогосподарства підприємства-балансоутримувача (пункт 8.8 договору).
Договір, відповідно до пункту 3 статті 631 ЦК України, набирає чинності з 01.02.2016 і діє до 31.01.2019 (пункт 9.1 договору).
У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення цього договору або зміну його умов, після закінчення строку дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються відповідним договором, який є невід'ємною частиною цього договору (пункт 9.7 договору).
Відповідно до акта приймання-передачі нерухомого майна від 01.02.2016 визначений договором об'єкт загальною площею 416 кв.м (в т.ч. МСК 24 кв.м) передано ТОВ "Альфа-сервіс".
Згідно з розпорядженням Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1 вулицю Островського Миколи перейменовано на вулицю Патріарха Мстислава Скрипника.
На підставі розпорядження Солом'янської РДА від 23.03.2020 №343 про внесення змін до договору оренди та рішення Постійної комісії Київради з питань власності (протокол від 10.03.2020 №8/194), 23.03.2020 між Солом'янською РДА, НВК та ТОВ "Альфа-сервіс" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору від 01.02.2016 №547 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.
Пунктом 1 вищевказаної додаткової угоди сторони погодили викласти договір від 01.02.2016 №547, який є невід'ємною частиною даної угоди (додаток), в новій редакції.
Відповідно до пункту 1.1 змінюваних умов договору №547 нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) 1 поверху будівлі НВК, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, надалі - об'єкт, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 58 передано ТОВ "Альфа-Сервіс" для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Орендна плата складає за базовий місяць розрахунку березня 2020 року - 30 982,50 грн, згідно з пунктом 3.1 змінюваних умов договору №547.
Згідно з пунктом 9.1 змінюваних умов договору №547, останній набирає чинності з 10.03.2020 і діє до 09.03.2023.
Відповідно до акта приймання-передачі від 10.03.2020 НВК передає, а ТОВ "Альфа-сервіс" приймає в орендне користування, згідно з договором оренди від 23.03.2020 №547, приміщення, що розташоване у НВК та перебуває на його балансі, загальною площею 416 кв.м, розташованого по вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 58.
У листі Солом'янської РДА від 14.11.2024 вказано, що відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану", вищезазначений договір оренди нерухомого майна, вважається продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.
Сторони договору, в силу положень пункту 9.7 договору (в редакції від 01.02.2016), продовжили строк його дії до 09.03.2023.
Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що не оспорює саму процедуру погодження оренди органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади, а вбачає порушення в суті використання об'єкта оренди. Зокрема, на думку прокурора, нежитлове приміщення передане в оренду не за освітнім призначенням, а для розміщення станції обслуговування та ремонту автомобілів з метою отримання прибутку, що не має зв'язку з освітнім процесом і суперечить частині 4 статті 80 Закону України "Про освіту".
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача-1, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
За приписами статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Так, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що прокурор належним чином обґрунтував підстави для представництва ним інтересів держави і подав даний позов з дотриманням вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та повідомив позивача про звернення з позовною заявою.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.
За приписами частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу.
Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини 1 якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Правовий режим використання комунального майна закладу освіти регулюється Законом України "Про оренду державного та комунального майна", Законом України "Про освіту" та Законом України "Про позашкільну освіту".
Одними з основних завдань закладу позашкільної освіти, відповідно до статті 6 Закону України "Про позашкільну освіту" (в редакції на дату укладення додаткової угоди до договору) є: створення умов для творчого, інтелектуального, духовного і фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів; здобуття учнями, вихованцями, слухачами первинних професійних навичок і вмінь, необхідних для їхньої соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності; задоволення потреб вихованців, учнів і слухачів у професійному самовизначенні і творчій самореалізації; вдосконалення фізичного розвитку вихованців, учнів і слухачів, підготовка спортивного резерву для збірних команд України з різних видів спорту; організація дозвілля вихованців, учнів і слухачів, пошук його нових форм; формування здорового способу життя вихованців, учнів і слухачів.
Статтею 26 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що додатковими джерелами фінансування закладу позашкільної освіти, є зокрема, кошти, одержані за надання додаткових освітніх послуг, роботи, виконані закладом позашкільної освіти на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян, доходи від реалізації власної продукції, від надання в оренду приміщень, обладнання, що не оподатковуються і спрямовуються на соціальні потреби та розвиток закладу освіти. Кошти, отримані за рахунок додаткових джерел фінансування, використовуються закладом позашкільної освіти на діяльність, передбачену його статутом.
Відповідно до частини 1 статті 80 Закону України "Про освіту" до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.
Частиною 4 статті 80 Закону України "Про освіту" встановлено, що об'єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Так, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем-2 використання об'єкту оренди здійснюється, зокрема, з метою обслуговування учасника (відповідача-3) освітнього процесу, шляхом технічного обслуговування транспортних засобів (картингів), що використовуються для навчання освітнього закладу, що відповідає частині 4 статті 80 Закону України "Про освіту" та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі. Прокурором не доведено обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання додаткової угоди від 23.03.2020 про внесення змін до договору від 01.02.2016 №547 недійсною.
Разом із тим судова колегія не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796. Навчальні заклади мають право надавати інші послуги, зокрема, надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується в навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Зміст підпункту 2 пункту 8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796, в даному випадку не суперечить та не спростовує зміст частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту", а навпаки, доповнює його відповідним положенням.
З викладеного слідує, що на момент укладення оспорюваної додаткової угоди від 23.03.2020 про внесення змін до договору 01.02.2016 №547 шляхом викладення його у новій редакції, чинний Закон України "Про освіту" містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Дійсно, Закон України "Про освіту" не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов'язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов'язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов'язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі №917/1090/21, від 20.01.2022 у справі №906/1551/20, від 17.01.2023 у справі №902/51/21, від 30.03.2021 у справі №922/2712/19, від 13.10.2021 №923/1169/20, від 03.05.2018 у справі №902/215/17, від 11.04.2018 у справі №911/1610/16, від 10.04.2018 у справі №906/165/17 та від 16.04.2024 у справі №922/3883/23.
Таким чином, вирішальним в аспекті неухильного дотримання вимог зазначеної норми законодавець визначає обов'язкове використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з навчально-виховним процесом мети такого використання (в тому числі на умовах оренди). Невикористання певного приміщення навчальним закладом не свідчить про неприналежність цього приміщення до об'єкта освіти.
Подібна правова позиція з приводу наявності підстав для визнання недійсним договору щодо передачі в оренду об'єкта освіти, який використовується для цілей, не пов'язаних з освітнім процесом та освітньою діяльністю, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №902/653/17, від 15.06.2018 у справі №906/164/17, від 09.08.2018 у справі №922/2686/15, від 14.04.2021 у справі №917/782/20.
Пунктом 1.1 статуту НВК, затвердженого наказом Управління освіти Солом'янської РДА від 16.11.2012 №599, встановлено, що позашкільний навчальний заклад належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі рішення Київської міської ради від 02.12.2010 №284/5096 "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" і є правонаступником усіх прав і обов'язків позашкільного навчального закладу комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді.
Головною метою навчально-виховного комплексу є забезпечення реалізації права громадян на здобуття позашкільної освіти (пункт 10 статуту).
Основним видом діяльності НВК за КВЕД є 85.59 Інші види освіти, н.в.і.у.
01.02.2016, на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2015 №4 та розпорядження Солом'янської РДА від 20.01.2016 №24, між Солом'янською РДА (орендодавець) та ТОВ "Альфа-сервіс" (орендар) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №547.
Згідно з пунктом 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) першого поверху одноповерхової будівлі у вигляді ангару НВК, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке знаходиться за адресою: 03035, м. Київ, вул. Островського (відповідно до розпорядження Київського міського голови від 19.02.2016 №125/1 вулицю Островського Миколи перейменовано на вулицю Патріарха Мстислава Скрипника), 58 (Розміщення станції технічного обслуговування автомобілів).
Договір набирає чинності з 01.02.2016 і діє до 31.01.2019 (пункт 9.1 договору).
У подальшому, на підставі розпорядження Солом'янської РДА від 23.03.2020 №343 про внесення змін до істотних умов договору оренди нежитлового приміщення площею 416 кв.м по вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 58 у Солом'янському районі міста Києва та рішення Постійної комісії Київради з питань власності (протокол від 10.03.2020 №8/194) 23.03.2020 між Солом'янською РДА, НВК та ТОВ "Альфа-сервіс" укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №547 від 01.02.2016.
Пунктом 1 вищевказаної додаткової угоди викладено договір №547 від 01.02.2016, який є невід'ємною частиною даної угоди (додаток) у новій редакції, згідно з пунктом 1.1 якої нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) 1 поверху будівлі НВК загальною площею 416 кв.м по вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 58 у Солом'янському районі міста Києва передано ТОВ "Альфа-сервіс" для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
Відповідно до пункту 9.1 змінюваних умов договору №547 останній набирає чинності з 10.03.2010 і діє до 09.03.2023.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634, вищезазначений договір оренди нерухомого майна продовжено.
У той же час, незважаючи на приписи частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" щодо обов'язкового використання об'єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісну пов'язаність з освітнім процесом, додаткова угода та змінювані умови договору оренди не містить положень щодо форми використання спірних приміщень одночасно в навчальних (освітніх) цілях, доступу викладачів та студентів НВК до орендованого майна в процесі освітньої діяльності, про взаємовідносини та співпрацю орендаря із закладом освіти, яка буде спрямована виключно на обслуговування учасників освітнього процесу, а не для здійснення господарської діяльності.
Як зазначалось вище, Закон допускає можливість передачі приміщень закладів освіти в оренду лише з метою надання послуг, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування його учасників і, які не можуть бути забезпечені закладом освіти.
Тобто послуги, що надаються орендарями приміщень закладів освіти повинні бути тісно пов'язаними із навчальним процесом, забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Статтею 1 Закону України "Про освіту" визначено, що освітній процес - це система науково-методичних і педагогічних заходів, спрямованих на розвиток особистості шляхом формування та застосування її компетентностей.
Згідно зі статтею 22 вказаного Закону юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність. Права та обов'язки закладу освіти, передбачені цим Законом та іншими законами України, має також фізична особа-підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, основним видом діяльності якого є освітня діяльність. Фізична особа- підприємець або структурний підрозділ юридичної особи приватного чи публічного права, освітня діяльність якого перестає бути основним видом його діяльності, втрачає права та обов'язки, у тому числі права на пільги, передбачені законодавством для закладу освіти.
Навчально-виховний процес, як складова освітньої діяльності - це система організації навчально-виховної, навчально-виробничої діяльності, визначеної навчальними, науковими, виховними планами (пункт 1.2 Положення про організацію роботи з охорони праці учасників навчально-виховного процесу в установах і навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки від 01.08.2001 №653).
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, навчально-виховний процес та підприємницька діяльність мають різні завдання, цілі, мету, результати і вплив на учнів навчального закладу. Діяльність суб'єкта освітньої діяльності, яка спрямована на організацію, забезпечення та реалізацію освітнього процесу, і буде визначати пов'язаність з освітнім процесом.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2024 №923/1292/21.
Разом із тим, згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ "Альфа-сервіс" (ідентифікаційний код 21659619) здійснює господарську діяльність, пов'язану з обслуговуванням та ремонтом автотранспортних засобів, що підтверджується класифікацією діяльності зазначеною в кодах КВЕД, вказаних при його державній реєстрації, а саме: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (основний); 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 55.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 85.60 Допоміжна діяльність у сфері освіти.
Наведене свідчить про те, що орендар, в контексті положень Закону України "Про освіту", не є суб'єктом та учасником освітнього процесу та не надає освітні послуги, а використовує спірне майно лише для здійснення господарської діяльності, яка жодним чином не пов'язана із наданням освітніх послуг або обслуговуванням учасників освітнього процесу в розумінні вимог Закону.
Крім того, існування за вищевказаною адресою станції технічного обслуговування автомобілів (СТО) підтверджуються також відомостями, що містяться у вільному доступі в мережі інтернет.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що ТОВ "Альфа-сервіс" використовує орендні спірні приміщення у своїй господарській діяльності для надання послуг обслуговування та ремонту автотранспортних засобів, тобто в цілях господарської діяльності орендаря, а не для цілей, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
Слід також зазначити, що укладення між навчальним закладом та ТОВ "Альфа-сервіс" договору про безоплатне надання послуг від 02.02.2020 не змінює змісту оскаржуваної додаткової угоди, якою викладено договір оренди у новій редакції та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" під час його укладення, адже саме у договорі оренди нерухомого майна має бути визначено мету (цільове призначення) використання майна, в той же час, у пункті 1.1 змінюваних умов договору №547 встановлено, що нерухоме майно передано ТОВ "Альфа-сервіс" для розміщення майстерень, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт автомобілів.
При цьому, копії актів приймання-передачі від 12.12.2022, 08.08.2023, 02.10.2023, 16.10.2024, 18.02.2025 складені на підставі договору про надання безоплатних послуг від 02.02.2020 між ТОВ "Альфа-сервіс" та НВК не підтверджують надання послуги з технічного обслуговування та ремонту картингів, що перебувають на балансі навчального закладу, а також забезпечення технічного обслуговування транспортних засобів, що використовуються для навчання.
З огляду на наведене, законом дозволяється надання в оренду об'єктів та майна державних і комунальних закладів освіти лише з освітнім призначенням або з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговування учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
Водночас, як зазначено вище, спірне комунальне майно передано в оренду з метою здійснення орендарем підприємницької діяльності, а здійснення технічного обслуговування транспортних засобів, які перебувають на балансі навчального закладу не є послугами, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов'язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.
У розумінні частини 4 статті 80 Закону України "Про освіту" сутність господарської діяльності відповідного суб'єкта має полягати у наданні послуг освітнього характеру, а здійснення звичайної господарської діяльності з технічного обслуговування транспортних засобів, не свідчить про надання саме освітніх послуг, адже основною діяльністю ТОВ "Альфа-сервіс" залишається діяльність у сфері технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів з метою отримання прибутку.
При цьому, жодних умов щодо можливостей використання орендованого майна для навчально-виховного процесу, вільного доступу студентів чи викладачів до орендованого майна спірний договір оренди не містить.
Таким чином, при укладенні спірної додатковї угоди, її сторонами не дотримані імперативні вимоги статті 80 Закону України "Про освіту".
Отже, прокурором доведено порушення вимог законодавства під час укладення додаткової угоди до договору оренди, а також порушення інтересів держави (територіальної громади) в особі позивача, що в силу положень частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України, є підставою для визнання обґрунтованим позову прокурора в частині визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди майна територіальної громади міста Києва від 01.02.2016 №547.
Згідно з частиною 2 статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту, як правило, договір найму припиняється.
Як передбачено статтею 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як наслідок, зважаючи на наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди майна територіальної громади міста Києва від 01.02.2016 №547, у відповідача-2 виник обов'язок повернути орендоване цим за договором нерухоме майно, а відтак вимога прокурора про зобов'язання повернути нежитлові приміщення також підлягає задоволенню.
Зазначена позиція щодо наявності підстав для задоволення заявленого позову відповідає позиції суду касаційної інстанції, викладеній, зокрема, у постановах від 16.02.2024 у справі №917/1173/22, 10.04.2024 у справі №910/169/23 та 16.04.2024 у справі №922/3883/23.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Розподіл судових витрат
Судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 покладаються на відповідачів, відповідно до приписів статті 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 у справі №910/2232/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 23.03.2020 про внесення змін до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 01.02.2016 №547 шляхом викладення його у новій редакції, укладену між Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (ідентифікаційний код 37378937), Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс" (ідентифікаційний код 21659619) та Навчально-виховним комплексом допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва (ідентифікаційний код 22880289), щодо нежилого приміщення 1 поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м, по вулиці Патріарха Мстислава Скрипника, 58 у Солом'янському районі міста Києва, яке перебуває на балансі Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Сервіс" (ідентифікаційний код 21659619) повернути Навчально-виховному комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва (ідентифікаційний код 22880289) за актом приймання-передачі нерухоме майно - нежиле приміщення 1 поверху будівлі, загальною площею 416 кв.м, по вулиці Патріарха Мстислава Скрипника, 58 у Солом'янському районі міста Києва.
5. Стягнути з Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (03151, місто Київ, проспект Повітряних Сил, будинок 41; ідентифікаційний код 37378937) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 93 коп та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-сервіс" (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 34-Б; ідентифікаційний код 21659619) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 93 коп та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
7. Стягнути з Навчально-виховного комплексу допрофесійної підготовки та технічної творчості молоді м. Києва (03049, місто Київ, вулиця Курська, будинок 15А; ідентифікаційний код 22880289) на користь Київської міської прокуратури (03150, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок 45/9; ідентифікаційний код 02910019) витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 1 614 (одна тисяча шістсот чотирнадцять) грн 93 коп та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
9. Матеріали справи №910/2232/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано суддями - 24.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран