вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"12" листопада 2025 р. Справа №927/632/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сітайло Л.Г.
суддів: Буравльова С.І.
Шапрана В.В.
секретар судового засідання - Ярітенко О.В.
представники сторін:
від позивача: Воробйов А.П.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 (повний текст складено 29.08.2025)
у справі №927/632/25 (суддя Кузьменко Т.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп"
про стягнення 422 783,95 грн
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівагрошляхбуд" (далі - ТОВ "Чернігівагрошляхбуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" (далі - ТОВ "Транс Лайн Груп") заборгованості у розмірі 422 783,95 грн, з яких: 363 694,28 грн - основний борг, 51 427,50 грн - пеня, 7 662,17 грн - три проценти річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання будівельних матеріалів від 09.04.2024 №09/04/24, в частині повної оплати поставленої позивачем продукції, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 363 694,28 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 51 427,50 грн пені та 7 662,17 грн трьох процентів річних.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Транс Лайн Груп" на користь ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" 363 694,28 грн заборгованості, 51 169,14 грн пені, 5 376,04 грн трьох процентів річних та судовий збір в сумі 6 303,59 грн. В решті позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 363 694,28 грн боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню. При цьому, за перерахунком місцевого господарського суду, пеня за період з 02.11.2024 до 06.05.2025 складає 51 169,14 грн. Також судом першої інстанції здійснено перевірку нарахувань трьох процентів річних та встановлено, що сума, належна до стягнення становить 5 376,04 грн за період з 02.11.2024 до 06.05.2025.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Транс Лайн Груп" звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25, в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Транс Лайн Груп" посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки: судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи; обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є недоведеними; висновки, викладені у рішенні суду не відповідають обставинам справи; судом порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального прав.
Так, скаржник зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність боргу у відповідача перед позивачем не підтверджені жодним належним та допустимим доказом. Позивачем не доведено: факт звернення відповідача до позивача з заявкою про здійснення поставки продукції; факт повідомлення позивачем відповідача про готовність здійснити поставку; здійснення відповідачем попередньої оплати 100% вартості продукції; наявність обов'язку позивача здійснити поставку; факт поставки; факт отримання товару відповідачем (його уповноваженими особами); а також не підтверджено відповідність та якість продукції, а отже відсутні підстави для нарахування та стягнення заборгованості за договором. Крім того, за відсутності заборгованості відповідача за договором відсутні й підстави для нарахування та стягнення пені та трьох процентів річних.
На думку скаржника, позивач сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, оскільки за відсутності попередньої оплати збоку відповідача, а отже і за відсутності обов'язку щодо здійснення поставки, вчинив дії щодо поставки та виникненню у відповідача обов'язку по оплаті вартості поставленого товару.
Також, в прохальній частині апеляційної скарги містяться клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності до вимог про стягнення пені та зменшення розміру пені, стягнутої судом першої інстанції.
Крім того, відповідач просить суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови судом апеляційної інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2025 апеляційну скаргу ТОВ "Транс Лайн Груп" у справі №927/632/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 відмовлено ТОВ "Транс Лайн Груп" у відстроченні сплати судового збору. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
29.09.2025, через систему "Електронний суд", скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Транс Лайн Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12.11.2025. Витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/632/25. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 23.10.2025.
22.10.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №927/632/25.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.11.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" про участь у судовому засіданні 12.11.2025 у справі №927/632/25 в режимі відеоконференції.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
23.10.2025, через систему "Електронний суд", ТОВ "Чернігівагрошляхбуд" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Транс Лайн Груп", а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 залишити без змін.
Так, у відзиві позивач зазначає, що вимоги та доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник в апеляційній скарзі не навів належних та обґрунтованих доводів порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Також, позивач звертає увагу, що на виконання умов укладеного договору постачання будівельних матеріалів від 09.04.2024 №09/04/24 відповідач передав, а позивач прийняв товар без зауважень щодо якості продукції. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 12.11.2025 з'явився представник позивача.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому чинним законодавством порядку.
Згідно з частинами 3, 8 статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Таким чином, відповідач повідомлений судом апеляційної інстанції про дату, час та місце проведення судового засідання апеляційним господарським судом. При цьому, явка обов'язковою не визнавалась, а тому справа №927/632/25 розглядається за його відсутності.
Представник позивача у судовому засіданні 12.11.2025 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
09.04.2024 між ТОВ "Чернігівшляхбуд" (постачальник) та ТОВ "Транс Лайн Груп" (замовник) укладено договір постачання будівельних матеріалів №09/04/24. відповідно до пункту 1.1 якого постачальник здійснює поставку замовнику наступної продукції: асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна тип А марка 1 (АСГ. Др.Щ.А.НП.1), асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна тип Б м1 (АСГ.Др.Щ.Б.НП.1), асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна тип Б м2 (АСГ.Др.Щ.Б.НП.2), асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна тип В м1 (АСГ.Др.Щ.НП.1), асфальтобетонна суміш дрібнозерниста, щільна тип Г м1 (АСГ.Др.Щ.НП.1), асфальтобетонна суміш крупнозерниста тип А марка 1 (АСГ.Кр.Щ.А.НП.1), асфальтобетонна суміш крупнозерниста тип Б марка 1 (АСГ.Кр.Щ.Б.НП.1), бітум нафтовий дорожній, емульсія бітумна ЕШК 60, щебінь 40х70, щебінь 20х40, щебінь 5х20, щебінь 5х10, щебінь 5х10 кубовидний митий, щебінь 5х10 митий, щебінь 2х5 митий, відсів гранітний, суміш-С-5, суміш С-7, суміш С-7 укріплена цементом, пісок річковий та інші будівельні матеріали (продукція/товар), а замовник в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити дану продукцію/товар на умовах договору.
Згідно з пунктом 1.2 договору якість продукції/товару повинна відповідати вимогам ДСТУ. На продукцію/товар постачальником видаються документи що підтверджують їх якість.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору замовник будь-яким доступним способом надає постачальнику заявку на поставку партії продукції/товару. Після отримання постачальником заявки, останній будь-яким доступним способом повідомляє замовника про готовність поставити йому товар/продукцію. Прийняття замовником від постачальника рахунку-фактури або партії продукції/товару підтверджує заявку.
Поставки продукції/товару здійснюється окремими партіями, згідно з заявками замовника, в яких вказана дата поставки кількість товару по видам типам та маркам.
Місце поставки (базою навантаження) продукції/товару є база постачальника, що знаходиться за адресою: Україна, м. Чернігів, вул. П.Тичини, 69.
Якість продукції/товару має відповідати чинним державним стандартам та звичайним вимогам, що пред'являються до даного виду товару/продукції (пункт 2.5 договору).
Партія продукції/товару не може складати менше ніж 10 тон (пункт 2.6 договору).
Згідно з пунктами 3.2, 3.4, 3.5, 3.7 договору ціна на продукцію/товар є договірною, яка узгоджується сторонами по кожній партії окремо шляхом надання постачальником та отримання замовником партії продукції/товару за видатковою накладною, де також вказана ціна.
Будь-які зміни до договору оформлюються додатковою угодою, що є невід'ємною частиною договору.
Замовник здійснює 100% попередню оплату продукції/товару за виставленим рахунком-фактурою.
Форма розрахунків - безготівкова, шляхом перерахування грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та застосовується до відносин, які виникли до його укладання і діє до 31.12.2024, а по взятих сторонами зобов'язаннях - до їх повного виконання (пункт 6.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 396 799,68 грн, що підтверджується видатковими накладними від 01.11.2024 №2165 на суму 198 399,84 грн та від 07.11.2024 №2183 на суму 198 399,84 грн.
Крім того, факт поставки продукції/товару відповідачу підтверджується товарно-транспортними накладними від 01.11.2024 №РО 4415, від 01.11.2024 №РО 4416, від 07.11.2024 №РО 4473 та від 07.11.2024 №РО 4474, що підписані представниками сторін.
26.05.2025 позивачем направив на адресу відповідача лист-вимогу №306 щодо сплати заборгованості за поставлений товар. До вказаного листа-вимоги долучено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.05.2024 до 26.05.2025 для підписання відповідачем.
Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив вартість товару, поставленого за видатковою накладною від 01.11.2024 №2165 на суму 33 105,40 грн, у зв'язку з чим сума основного боргу складає 363 694,28 грн.
Разом із тим, відповідач вартість поставленого товару в повному обсязі не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом щодо стягнення 363 694,28 грн основного боргу. Крім того, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 51 427,50 грн пені та 7 662,17 грн трьох процентів річних.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що сторони відповідно до статті 6 цього Кодексу є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1 статті 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 396 799,68 грн, що підтверджується видатковими накладними від 01.11.2024 №2165 та від 07.11.2024 №2183.
З огляду на погоджені сторонами умови договору належним строком оплати товару є: по накладній від 01.11.2024 №2165 - до 01.11.2024, по накладній від 07.11.2024 №2183 - до 07.11.2024.
Як зазначає позивач, відповідачем частково оплачений товар, отриманий за накладною від 01.11.2024 №2165 на суму 33 105,40 грн, з огляду на що заборгованість по цій накладній становить 165 294,44 грн. Вартість товару, отриманого по накладній від 07.11.2024 №2193, відповідачем не сплачена.
Доказів оплати поставленого товару у встановлений договором строк відповідач не надав, з огляду на що заборгованість відповідача становить 363 694,28 грн.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення 363 694,28 грн боргу є правомірною, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.
Доводи скаржника про відсутність підстав для нарахування та стягнення заборгованості за договором відхиляються колегією суддів у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Так, пунктом 2.1 договору встановлено, що прийняття замовником від постачальника рахунку-фактури або партії продукції/товару підтверджує заявку.
Прийняття товару підтверджується видатковими накладними від 01.11.2024 №2165 та від 07.11.2024 №2183, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками цих суб'єктів господарювання, зокрема, без будь-яких заперечень щодо якості товару.
Також суд виходить з того, що відповідач не довів факту протиправного використання його печатки чи доказів її втрати, так само як і не надав суду доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою чи викраденням цієї печатки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що печатка відповідача використовувалася проти його волі.
При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду 06.06.2018 у справі №906/953/17.
Враховуючи викладене, судовою колегією не беруться до уваги й доводи відповідача, що позивачем не доведено отримання уповноваженими особами останнього товару за договором.
Що ж до доводів відповідача стосовно пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, то слід зазначити таке.
Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (стаття 258 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).
Згідно з частиною 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Тлумачення частини 3 статті 267 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в ній встановлені суб'єктивні межі застосування позовної давності. Тобто такі випадки, до яких позовна давність не застосовується судом, оскільки відсутня відповідна заява сторони у спорі. Без заяви сторони у спорі позовна давність судом за власною ініціативою застосовуватись не може за жодних обставин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №200/11343/14-ц викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об'єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Разом з тим, у суді першої інстанції відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, а також не заявляв про застосування позовної давності, і в апеляційній скарзі не зазначено поважності причини такої неможливості.
Отже, вказані доводи апелянта не приймаються судом до уваги.
Також за порушення умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 51 427,50 грн пені та 7 662,17 грн трьох процентів річних.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на погоджені сторонами умови договору, прострочення виконання зобов'язання по оплаті вартості товару настало: по накладній від 01.11.2024 №2165 - з 02.11.2024, по накладній від 07.11.2024 №2183 - з 08.11.2024.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач при здійсненні розрахунку пені та трьох процентів річних не врахував ту обставину, що в силу статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Здійснивши власний перерахунок, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що до стягнення з відповідача підлягають пеня в розмірі 51 169,14 грн та три проценти річних в сумі 5 376,04 грн.
Щодо наявності підстав для зменшення розміру пені колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи зі змісту положень чинного законодавства вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений в постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі №924/243/19).
Таким чином, наведені норми ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру до заподіяних збитків, з метою забезпечення дотримання розумного балансу інтересів кредитора та боржника.
Слід зазначити, що поняття "значно" та "надмірно", при застосуванні частини 3 статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила встановлені цими нормами направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора в порушенні зобов'язання боржником.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від установлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
За правовою позицією Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі №924/456/19, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, що оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Законодавством не встановлений перелік виключних обставин, виходячи з яких має бути прийняте рішення щодо зменшення штрафних санкцій, так само як і не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Дане питання вирішується господарським судом, відповідно до статті 86 ГПК України, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
В обґрунтування наявності підстав для зменшення пені відповідач послався на те, що він перебуває у скрутному фінансовому становищі у зв'язку з епідемію Сovid та військовим станом в Україні. Стягнення пені в розмірі 51 169,14 грн призведе до втрати платоспроможності відповідача та може мати наслідком визнання останнього банкрутом, що матиме негативні наслідки для його діяльності та працівників, які мають роботу та джерело доходу у скрутні часи військового стану.
Водночас, колегією суддів встановлено, що спірний договір між сторонами укладено після відміни на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також після введення воєнного стану на території України, що підтверджує усвідомленість сторін у можливих обтяжуючих обставинах виконання умов договору враховуючи воєнний стан та бойові дії на території нашої держави.
Слід зазначити, що військова агресія безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення пені, адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача.
Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються, відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Колегія суддів зазначає і про те, що розмір штрафних санкцій право на отримання яких позивач має право знаходиться у прямій залежності від періоду прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті товару, а відтак саме внаслідок дії відповідача розмір штрафних санкцій є значним.
З огляду на вказані обставини, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Транс Лайн Груп" задоволенню не підлягає.
Розподіл судових витрат
Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов'язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.08.2025 у справі №927/632/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Лайн Груп"
4. Матеріали справи №927/632/25 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 24.11.2025.
Головуючий суддя Л.Г. Сітайло
Судді С.І. Буравльов
В.В. Шапран