Постанова від 11.11.2025 по справі 15/81

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2025 р. Справа№ 15/81 (910/9782/24)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Остапенка О.М.

Отрюха Б.В.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача адвоката Ліндаєва О.С.,

представника відповідача адвоката Вегери А.А.,

представника ДП "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" арбітражного керуючого Мисана В.М. (ліквідатор),

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ексито"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 06.05.2025 (суддя Омельченко Л.В.)

у справі № 15/81 (910/9782/24)

за позовом Приватного підприємства "Ексито"

в інтересах Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод"

до Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик",

третя особа: 1. Міністерство економіки України,

2. Фонд державного майна України,

про витребування майна,

у межах справи №15/81

про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод",

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа № 15/81 про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", провадження у якій відкрито відповідно до ухвали Арбітражного суду міста Києва від 12.06.1996. Постановою Арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 у справі № 15/81 боржника визнано банкрутом, призначено ліквідаційну комісію.

У серпні 2024 року Приватне підприємство "Ексито" (далі - позивач) звернулось з позовом в інтересах Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" (боржник) про витребування з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (далі - відповідач) на користь держави в особі Міністерства економіки України на праві господарського відання Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" майнового комплексу, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1716371180000, який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 (далі - спірне майно).

В обґрунтування позову Приватне підприємство "Ексито", яке є кредитором у справі про банкрутство боржника, посилається на обставини незаконної, без будь-якої правової підстави, реєстрації права власності на майновий комплекс за ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик", а в подальшому за ПрАТ "Енергетичний завод "Енергетик", які створюють підстави для витребування спірного майна на користь держави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 15/81 (910/9782/24) відмовлено в позові.

Суд першої інстанції, відхиляючи позовні вимоги, встановив, що боржник, в інтересах якого заявлений позов, не уповноважувало Приватне підприємство "Ексито" діяти від його імені відповідно до закону, одночасно Кодекс України з процедур банкрутства не містить норм, які уповноважують окремого кредитора звертатись до суду в інтересах боржника, користуватись процесуальними правами останнього як позивача, тобто фактично діяти від імені боржника, позаяк такі повноваження належать ліквідатору банкрута і саме він зобов'язаний вчиняти дії з виявлення та повернення майна боржника, що знаходиться у третіх осіб.

За висновком суду першої інстанції, не підлягає судовому захисту похідний інтерес позивача у захисті порушеного права іншої особи (постраждалого), оскільки судовому захисту підлягає саме порушене право останнього. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову. У таких висновках суд першої інстанції послався на правові позиції Верховного Суду у постановах від 26.05.2022 у справі № 1-23-32/135-08-4825 та від 06.10.2022 у справі № 925/593/21.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 07 травня 2025 року позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 15/81 (910/9782/24) скасувати в частині відмови у задоволенні позову ДП "ВО "Київський радіозавод" до ПАТ "Енергетичний завод "Енергетик" про витребування майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1716371180000), який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, загальною площею 5 697,60 кв. м, до складу якого входять: приміщення корпусів 2-2а (літери З, Ю, Я) загальною площею 4705,40 кв. м, корпус 63 (літера Щ), загальною площею 691,70 кв. м, ТП 3077 приміщення корпусу 15а (літера Ш) загальною площею 129,10 кв. м, ТП 1662 приміщення корпусу 40 (літера Ч) загальною площею 171,40 кв. м, у скасованій частині ухвалити нове рішення, відповідно до якого позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову з огляду на недоведеність порушення права чи безпосереднього законного інтересу ПП "Ексито", суд не врахував наступні обставини.

ПАТ "Енергетичний завод "Енергетик" незаконно, без будь-якої правової підстави, набув спірне майно, яке є державною власністю та яке було закріплене на праві повного господарського відання за ДП "ВО "Київський радіозавод".

Позовна заява подана в інтересах ДП "ВО "Київський радіозавод" для захисту порушеного права власності, шляхом відновлення порушеного цивільного права у спосіб, який визначено позовною заявою.

ПП "Ексито" не має власних вимог до відповідача, а має виключно похідний інтерес, який полягає у витребуванні нерухомого майна на користь ДП "ВО "Київський радіозавод", як боржника, а не на користь ПП "Ексито", як кредитора.

Кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника; похідний інтерес кредиторів полягає у стягненні майна на користь боржника, а не на користь кредиторів (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 34).

Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) майна боржника, є позовами на користь саме боржника, а не кредитора (останній має до цього майна інтерес так званого другого порядку); такий позов є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 року у справі № 914/2618/16 - пункт 34).

Тому за аналогією закону слід застосовувати положення статей 54, 55 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 року у справі № 916/520/22 (пункт 50).

Перевіривши вказані вище обставини та доводи ПП "Ексито" щодо представництва інтересів ДП "ВО "Київський радіозавод" у суді, судом першої інстанції після попереднього залишення позову без розгляду було прийнято ухвалу про відкриття провадження у даній справі (ухвала Господарського суду міста Києва від 11.09.2024.

Отже, за висновком скаржника, при прийнятті рішення в частині відмови в задоволенні позову, судом першої інстанції проігноровано правові висновки, які викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 34), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 34), постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/520/22 (пункт 50).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 15/81 (910/9782/24) за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ексито", розгляд справи призначено на 24.06.2025.

Відповідач подав відзив, в якому заперечив апеляційну скаргу та просив відмовити в задоволені апеляційної скарги ПП "Ексито" на рішення Господарського суду міста Києві від 06.05.2025 у справі №15/81 (910/9782/24).

За доводами відповідача, нормами ст.ст. 387, 388 ЦК України встановлено що саме власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння або від добросовісного набувача. При цьому, позивач не є і не був власником майна, яке є предметом спору в даній справі відповідно останній зазначає, що діє в інтересах боржника у справі №15/81 про банкрутство ДП "ВО "Київський радіозавод", яке на його думку є власником зазначеного майна. Водночас, ДП "ВО "Київський радіозавод" є самостійною юридичною особою, яка відповідно до ст.ст. 80, 92, 237, 244 Цивільного кодексу України уповноважена самостійно надавати право іншій юридичній особі представляти або захищати порушені інтереси, в тому числі і на захист таких інтересів в суді.

Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, якими передбачено участь у судовому процесі осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах юридичної особи у спорах про витребування майна. Крім того, Кодекс України з процедур банкрутства також не містить норм, які уповноважують окремого кредитора звертатись до суду в інтересах боржника, користуватись процесуальними правами останнього, як позивача тобто фактично діяти від імені боржника.

З аналізу висновків Верховного Суду зроблених у подібних відносинах, вбачається, що з позовними заявами про повернення майна банкрута, в тому числі і витребування за для формування ліквідаційної маси уповноважений виключно ліквідатор, а не окремий кредитор такого боржника, чиї інтереси та права у даних відносинах по суті є похідними.

ПП "Ексито" не надано доказів, що останнє уповноважене на представництво інтересів ДП "ВО "Київський радіозавод" у справі щодо витребування майна у відповідача та не наведено норм діючого законодавства, на підставі яких позивач має право звертатись до суду в інтересах боржника у даній справі, відповідно як на момент звернення до суду із позовом у даній справі так і станом на сьогодні ПП "Ексито" не мало повноважень подавати позовні заяви в інтересах ДП "ВО "Київський радіозавод".

Таким чином, Господарським судом міста Києва цілком обґрунтовано встановлено відсутність у скаржника повноважень подавати позовні заяви від імені та в інтересах ДП "ВО "Київський радіозавод" та відсутність порушеного права у даній справі.

Неспроможними, на переконання відповідача, є посилання скаржника на висновки викладені в постановах Верховного Суду у справах від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц (пункти 72, 78, 81), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 34), оскільки у вказаних рішеннях судами не встановлено права кредитора звертатись з позовними заявами в інтересах боржника.

Фактично в одній постанові від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 є посилання на пункти зазначені в постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, з аналізу якої вбачається, що захист похідного інтересу кредитора у справі про банкрутство, захищається не поданням кредитором позову в інтересах боржника, а оскарженням дій/бездіяльності ліквідатора у справі про банкрутство або поданням від свого імені окремого позову за захистом похідного інтересу.

Фонд державного майна України подав відзив, у якому підтримав апеляційну скаргу позивача та зазначив, що беручи до уваги лише норми ч. 1 ст. 61 КУзПБ та посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2022 у справі №1-23-32/135-08- 4825 (пункт 109) та від 06.10.2022 у справі №925/593/21, суд першої інстанції зробив хибний висновок про те, що у даній справі лише ліквідатор, а не кредитор наділений правом звертатись з позовом до третіх осіб з метою повернення майна у ліквідаційну масу банкрута та помилково визнав Приватне підприємство "Ексито" неналежним позивачем.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції також не звернув увагу на постанову ВП ВС від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, у пункті 34 якої вказано, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема, і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор, є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів, передбачений пунктом 12 частини першої статті 20 ГПК України). Обставини справи №914/2618/16 як за суб'єктним складом, так і за процедурою ліквідації є релевантними справі, що розглядається, а тому суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні мав захистити похідний інтерес кредитора у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема, і у процедурі банкрутства, а не визнавати його неналежним позивачем.

Поза увагою суду першої інстанції залишились норми ч. 1 ст. 42 КУзПБ, які, крім ліквідатора, надають право також і кредитору в межах провадження у справі про банкрутство з певних підстав звернутись із заявою до господарського суду в порядку ст. 7 КУзПБ про визнання недійсними правочинів або спростування майнових дій, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

16.6.2025 позивач подав клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та просив накласти арешт на майновий комплекс, який належить на праві власності відповідачу, заборонити відповідачу та будь-яким державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо спірного майна.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025 задоволено клопотання Приватного підприємства "Ексито" та вжито заходи забезпечення позову у справі № 15/81 (910/9782/24), які будуть діяти до закінчення апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ексито" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2025.

Вирішено накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, ЄДРПОУ 24742491), а саме на:

- майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1716371180000), який знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, загальною площею 5 697,60 кв. м, до складу якого входять: приміщення корпусів 2-2а (літери Э, Ю, Я) загальною площею 4 705,40 кв. м, корпус 63 (літера Щ) загальною площею 691,70 кв. м, ТП 3077 приміщення корпусу 15а (літера Ш) загальною площею 129,10 кв. м, ТП 1662 приміщення корпусу 40 (літера Ч) загальною площею 171,40 кв. м.

Також, заборонено органам та суб'єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його структурним підрозділам та територіальним органам, державним реєстраторам, нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам на вчинення реєстраційних дій, проводити будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, спрямовані на зміну власника, поділ, об'єднання, зміну інших характеристик, передачу третім особам будь-яких речових прав, щодо майнового комплексу (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1716371180000), який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, загальною площею 5 697,60 кв. м, що належить Приватному акціонерному товариству "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, ЄДРПОУ 24742491).

В судовому засіданні 24.06.2025 оголошено перерву до 16.09.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 15/81 (910/9782/24) за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2025, витребувані з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 15/81 (910/9782/24).

14.07.2025 матеріали справи скеровані до суду касаційної інстанції, які станом на 16.09.2025 в апеляційний суд не повернулись.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 відкладено розгляд справи на 14.10.2025.

В судовому засіданні 14.10.2025 оголошено перерву до 11.11.2025.

В судовому засіданні 11.11.2025 суд оголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 30.05.2003, видане Київською міською державною адміністрацією Відкритому акціонерному товариству "Енергетичний завод "Енергетик" на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва № 620-В від 30.05.2003 про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна за відповідачем зареєстроване на праві приватної власності спірне майно, а саме: майновий комплекс (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1716371180000), який розташований за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9, загальною площею 5 697,60 кв. м, до складу якого входять: приміщення корпусів 2-2а (літери З, Ю, Я) загальною площею 4 705,40 кв. м, корпус 63 (літера Щ), загальною площею 691,70 кв. м, ТП 3077 приміщення корпусу 15а (літера Ш) загальною площею 129,10 кв. м, ТП 1662 приміщення корпусу 40 (літера Ч) загальною площею 171,40 кв. м.

Приватне підприємство "Ексито", яке є конкурсним кредитором боржника у справі № 15/81 про банкрутство Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод", вважаючи, що відповідач з порушенням законодавства, за відсутності правових підстав зареєстрував за собою на праві власності спірне майно, звернувся з даним позовом та просив витребувати з чужого незаконного володіння Приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" на користь держави в особі Міністерства економіки України на праві господарського відання Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" спірне майно.

Позивач стверджує, що при зверненні до Головного управління комунальної власності міста Києва із заявою № 4947 від 11.04.2003 щодо оформлення права власності на майно ВАТ "Енергетичний завод "Енергетик" не надав документи, які передбачені п. 11.6 або п. 11.8 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 № 1820 "Про затвердження положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна", а Головним управлінням комунальної власності м. Києва видано наказ № 620-В про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна в порушення визначеного Розпорядженням порядку.

Тобто, позивач заявив позов про повернення у фактичне володіння Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Київський радіозавод" спірного майна, яке належало державі і було закріплене за боржником на праві господарського відання, тобто віндикаційного позову на підставі ст. 387 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що право заявити віндикаційний позов мають власник майна або особа, яка є законним "титульним" володільцем майна. До таких титульних володільців належать орендарі, особи, які володіють майном на праві господарського відання або оперативного управління, а також інші особи, у яких майно перебувало у законному володінні на підставі договору тощо.

Отже, в даному випадку, на звернення із даним позовом мають право держава та боржник як титульний володілець спірного майна.

Очевидно, що приватна особа, в тому числі і Приватне підприємство "Ексито", не має права та не уповноважена законом на звернення до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави.

В той же час, після відкриття провадження у справі про банкрутство правовідносини, у яких боржник бере участь, регулюються Кодексом України з процедур банкрутства та іншими актами цивільного законодавства, зокрема, Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів.

З аналізу наведеної норми належить дійти висновку, що кредитор має право на оскарження правочинів або майнових дій боржника, тобто тих у яких стороною є боржник. Інших випадків, які передбачають право кредитора на звернення до суду, КУзПБ не передбачає.

В той же час, як правильно виснував суд першої інстанції, у силу приписів частини першої статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства саме ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута, формує ліквідаційну масу, вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Отже, саме ліквідатор вправі і зобов'язаний вчинити дії щодо повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, та включити його у ліквідаційну масу, тоді як кредитор відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства такого права не має.

Позаяк кредитор боржника очевидно має похідний інтерес у поверненні майна боржника у його фактичне володіння та включення такого майна до ліквідаційної маси, то захист такого інтересу може бути реалізований тільки в межах судових процедур банкрутства, як в даному випадку, у ліквідаційній процедурі шляхом здійснення контролю за діяльністю ліквідатора, зокрема за вжитими заходами, в тому числі і з метою повернення майна боржника, що знаходиться у третіх осіб, а саме шляхом звернення до господарського суду зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора (ч. 3 ст. 60, ч. 6 ст. 61 КУзПБ), або участі у комітеті кредиторів, якому ліквідатор щомісяця звітує (ч. 4 ст. 61 КУзПБ) про свою діяльність.

За таких обставин та враховуючи, що процесуальний закон (ГПК України), КУзПБ не передбачають права кредитора звертатись в суд в інтересах боржника, а стаття 387 Цивільного кодексу України наділяє таким правом виключно власника, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в позові кредитора про витребування з чужого незаконного володіння іншої особи (відповідача) майна боржника, позаяк правом на звернення до суду за захистом порушеного права має лише та особа, якій таке право належить. Похідний інтерес кредитора, який полягає у наповненні ліквідаційної маси, відповідно і погашення за її рахунок заявлених до боржника вимог, має бути захищений у спосіб встановлений спеціальним законом - КУзПБ виключно в межах судових процедур банкрутства і такий захист буде ефективним, тобто таким, що відповідає його змісту.

З огляду на наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові у зв'язку з відсутністю порушеного права позивача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини, що мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального права, процесуальні порушення не встановлені, а відтак належить відхилити апеляційну скаргу, залишивши без змін оскаржуване рішення про відмову в позові.

Відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір слід покласти на позивача зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ексито" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 у справі № 15/81 (910/9782/24) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 24.11.2025.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді О.М. Остапенко

Б.В. Отрюх