вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"13" жовтня 2025 р. Справа № 910/4422/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025
у справі № 910/4422/23 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол"
до Акціонерного товариства "Київгаз"
про визнання дій неправомірними,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» (далі - позивач; ТОВ «Спільне підприємство «Хімопол»; ТОВ «СП «Хімопол»; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Акціонерного товариства «Київгаз» (надалі - відповідач; АТ «Київгаз») про визнання дій неправомірними.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було направлено позивачу Вимогу від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яку позивач вважає неправомірною та такою, що створює загрозу порушення його прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4422/23.
10.07.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову, в якій останній просив визнати недійсним повністю та скасувати акт суб'єкта господарювання - Акціонерного товариства «Київгаз», оформлений Вимогою від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яка пред'явлена для виконання Товариству з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство Хімопол», як такий, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси споживача.
У судовому засіданні 17.08.2023 судом прийнята до розгляду заява позивача про зміну предмета позову.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 у задоволенні позовних вимог ТОВ "Спільне підприємство "Хімопол" до АТ "Київгаз" відмовлено.
Згідно висновків місцевого господарського суду, задоволення даного позову не є можливим, з огляду на обрання позивачем неефективного способу захисту.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Спільне підприємство "Хімопол" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 повністю та ухвалити нове, яким визнати повністю недійсним та скасувати акт суб'єкта господарювання - АТ "Київгаз", оформлений Вимогою від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яка пред'явлена для виконання ТОВ "Спільне підприємство "Хімопол", як такий, що суперечить законодавству, обмежує права та законні інтереси споживача.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду, які викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи.
Апелянт зазначає, що в порушення умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 211355 від 31.03.2016 оператор ГРМ, в особі заступника голови правління з виробничих питань - головного інженера Рубського О.І., направив на адресу споживача - ТОВ "Спільне підприємство "Хімопол" в паперовому вигляді Вимогу від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу (датовану за вих. № 456/28 від 22.02.2023) (скорочено - Вимога). У вказаній Вимозі зазначено, що станом на 13.02.2023 споживач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» 56ХР0000GD74R00N начебто має заборгованість перед акціонерним товариством «Київгаз» за договором розподілу природного газу № 211355 від 31.03.2016. Крім того, Споживача поінформовано, що відповідно до пункту 2 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, при отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу. Вказаною вимогою споживача безпідставно зобов'язано у строк до 07-00 год. 21.03.2023 самостійно відключити від газових мереж газопостачання та підготувати до пломбування гозоспоживаюче обладнання у виді котла «Proterm 50» KLO», розташоване за адресою: вул. Ярославів Вал, буд. 38. Водночас, позивач вказує, що наявний в користуванні у споживача газоспоживаючий котел «Proterm 50» KLO», розташований за іншою адресою ніж та, що зазначена у Вимозі, а саме: м. Київ, вул. вул. Ярославів Вал, буд. 38, літ. Б, про що також зазначено в заяві-приєднання від 26.05.2022.
Скаржник підкреслює, що у пред'явленій йому Вимозі не зазначена конкретна підстава виникнення права припинення газопостачання: несвоєчасна оплата послуг чи неповна оплата послуг, чи ці дві умови настали одночасно. Якщо має місце заборгованість, то у Вимозі не зазначено, в якому саме розмірі та за який період. Тому, на думку позивача, Вимога Оператора ГРМ про самостійне припинення споживання природного газу позивачем є безпідставною та надуманою, а право на припинення споживачу газопостачання у Оператора ГРМ взагалі не виникало.
Також апелянт акцентує, що в порушення пункту 6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМУ від 08.12.2006 № 1687 (далі - Порядок), споживачу не направлено Повідомлення про припинення (обмеження) газопостачання. У відзиві на позовну заяву від 02.05.2023 зазначено, що Вимога від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу була висунута через наявну у споживача заборгованість з оплати донарахованих необлікованих об'ємів природного газу, які здійснені на підставі рішення постійно діючої комісії з розгляду Актів про порушення АТ «Київгаз», оформленого протоколом від 25.02.2021, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021. Не погоджуючись із вказаним рішенням комісії 12.05.2023 позивачем подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП, Регулятор) відповідну скаргу щодо порушення АТ «Київгаз» вимог ліцензійної діяльності. За результатами розгляду вказаного звернення та здійсненої НКРЕКП перевірки 24.06.2023 заявнику надано відповідь, згідно якої Регулятор констатував відсутність у Оператора ГРМ підстав для здійснення донарахування необлікованих об'ємів (обсягів) природного газу споживачу (арк. 7 відповіді). З наведеного вбачається, що у Оператора ГРМ відсутні підстави для реалізації права на припинення споживачу газопостачання.
Крім того, споживач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання повністю недійсним та скасування рішення постійно діючої комісії з розгляду Актів про порушення АТ «Київгаз», оформлене протоколом від 25.02.2021 № 10/25-02/496, яким задоволено у повному обсязі акт про порушення № 496 від 22.01.2021 та здійснено ТОВ «СП «Хімопол» донарахування необлікованого об'єму газу, як таке, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси споживача (справа № 910/9741/23).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2023 у справі № 910/9741/23 рішення постійно діючої комісії з розгляду Актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021, визнано повністю недійсним (постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін).
Окремо позивачем зазначається, що оскільки оскаржувана Вимога є обов'язковою для споживача, як учасника правовідносин з розподілу природного газу, то є підстави стверджувати, що вказаний документ є актом суб'єкта господарювання, що підлягає оскарженню в порядку господарського судочинства шляхом визнання його повністю недійсним. Наявність вказаної Вимоги позбавляє позивача права на користування природним газом.
Додатково апелянт зауважив, що з метою недопущення примусового відключення газопостачання він був вимушений сплатити незаконно нарахований борг. При цьому, після набрання рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2023 у справі № 910/9741/23 законної сили (16.05.2024) щодо визнання повністю недійсним рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладеного у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021, відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно отримані за платіжною інструкцією № 445 від 20.03.2023 грошові кошти на суму 115 161,34 грн., а отже Вимога повинна бути скасована.
За наведених обставин позивач вважає Вимогу актом, яка суперечить законодавству, яка ущемляє права та законні інтереси споживача.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025, апеляційна скарга позивача у справі № 910/4422/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 призначено на 08.09.2025.
У судовому засіданні 08.09.2025 оголошено перерву до 13.10.2025.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких він зазначив, що у сукупності дії відповідача свідчать про грубе порушення Кодексу ГРМ, Закону «Про ринок природного газу» та ліцензійних умов, що завдало позивачу збитків і порушило його господарську діяльність.
13.10.2025 відповідачем подано пояснення, в яких АТ «Київгаз» просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «СП «Хімопол» - відмовити повністю, рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 - залишити в силі. Відповідач вважає оскаржуване рішення повністю законним та обґрунтованим, яке було ухвалене на підставі повно, всебічно і об'єктивно з'ясованих обставин, які мають значення для справи та на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були надані сторонами і долучені до матеріалів справи та досліджені у судовому засіданні, з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права.
Представник апелянта в судовому засіданні 13.10.2025 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати повністю недійсним та скасувати акт суб'єкта господарювання - АТ "Київгаз", оформлений Вимогою від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу, яка пред'явлена для виконання ТОВ "Спільне підприємство "Хімопол", як такий, що суперечить законодавству, обмежує права та законні інтереси споживача.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечув, просив оскаржуване рішення залишити без змін.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, АТ «Київгаз» є оператором газорозподільних систем (Оператор ГРМ) та здійснює діяльність на відповідному ринку з надання послуг розподілу на підставі виданої ліцензії.
Взаємовідносини оператора ГРМ із суб'єктами ринку природного газу визначаються Законом України «Про ринок природного газу», Законом України «Про критичну інфраструктуру», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс), договором розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, Правилами безпеки систем газопостачання, затвердженим наказом Міненергетики України від 15.05.2015 № 285 (далі - ПБСГ), іншими законами та нормативно-правовими актами.
У відповідності до норм підпунктів 1, 4, 5, 8, 10, 11 пункту 3 глави 2 розділу І Кодексу, основними функціями Оператора ГРМ є: забезпечення розподілу (переміщення) природного газу від місць його надходження в ГРМ з ГТС та з інших джерел (від ГДІ та ВБГ, підключених до ГРМ, та від суміжних ГРМ) до споживачів природного газу з урахуванням його якісних і фізико-хімічних характеристик та потреб цих споживачів; забезпечення організації та реєстрації взаємовідносин (адміністрування) суб'єктів ринку природного газу, які підключені до/через ГРМ та співпрацюють з ним, при забезпеченні розподілу (передачі) природного газу ГРМ; виконання договірних зобов'язань при розподілі (споживанні, передачі) природного газу ГРМ; забезпечення комерційного обліку природного газу, у тому числі приладового, в ГРМ; забезпечення балансування між об'ємами і обсягами передачі природного газу до ГРМ (від ГТС, ГДП, ВБГ, інших ГРМ) та об'ємами і обсягами передачі природного газу з ГРМ (споживачам, для транзиту в інші ГРМ); формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об'єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу по об'єктах суб'єктів ринку природного газу, які знаходяться на ліцензованій території Оператора ГРМ та/або які замовили розподіл природного газу ГРМ у відповідному періоді.
За п. 1 та п. 2 гл. 1 р. VI Кодексу суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
31.03.2016 згідно поданої заяви-приєднання та підписаного акта розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін між АТ «Київгаз» (далі - Оператор ГРМ) та ТОВ «СП «Хімопол» (надалі - споживач) укладено договір розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) (скорочено - Договір) по об'єкту газопостачання за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 38 поверх 5, споживачу (позивач) присвоєний ЕІС-код 56XP0000GD74R00N. Комерційний вузол обліку газу обладнаний лічильником газу G6РЛ № 93892.
За цим договором Оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (пункт 2.1 Договору).
Відповідно до пункту 2.2 Договору обов'язковою умовою надання споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у споживача об'єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ.
Згідно пункту 2.3 Договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов'язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті: http:www.kyivgaz.ua, зокрема, чинну редакцію тексту цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
За умовами пункту 7.1 Договору Оператор ГРМ зобов'язується, зокрема проводити на вимогу споживача перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем, при цьому Оператор ГРМ має право, зокрема перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об'єкті Споживача, у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем (пункт 7.2 договору).
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що споживач має право, зокрема ініціювати перевірку роботи комерційного вузла обліку (лічильника газу) у порядку, визначеному Кодексом газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується, зокрема не допускати несанкціонованого відбору природного газу (пункт 7.4 Договору).
Відповідно до пункту 8.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині надання послуг з розподілу природного газу з « 01» квітня 2016 року до встановлення регулятором тарифу, виходячи з величини приєднаної потужності об'єкта споживача у відповідності до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання зобов'язань за цим договором.
25.10.2017 позивачем подано заяву-приєднання із уточненими даними назви об'єкта газоспоживання, уточненням визначеної величини приєднаної потужності та проектною номінальною потужністю газового обладнання.
05.08.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою від 13.07.2020 № 83/1, в якій просив зняти пломбу з лічильника газу G6РЛ № 93892 у зв'язку із плановою повіркою лічильника газу.
За результатами перевірки 06.08.2020 комерційного ВОГ представниками відповідача розпломбовано лічильник газу G6РЛ № 93892 для проведення повірки.
Згідно акта № 5332/20 від 06.08.2020 перевірки вузла обліку представником Оператора ГРМ виконано припинення споживання газу шляхом опломбування вентиля вхідної засувки в закритому стані R28599826 та опломбування різьбового з'єднання ВОГ пломбою R28599825, вказаний акт підписано без зауважень.
Як зазначає відповідач, при підписанні вказаного акта № 5332/20 від 06.08.2020 представнику позивача вручено лист-попередження АТ «Київгаз» від 21.07.2020 № 2107/20 та роз'яснено, що без наявності на об'єкті, визначених в такому листі документів на дату перевірки не допускається відновлення газопостачання / розподіл природного газу / пуск газу.
За результатами обстеження вказаного вузла обліку газу та проведення чергової перевірки лічильника, на підставі листа позивача від 31.08.2020 вих № 128/1 про опломбування лічильника після перевірки, відповідачем складено акт № І-18-09/2 від 18.09.2020 обстеження та пломбування вузла обліку газу, в якому зазначено, що представниками АТ «Київгаз» перевірено герметичність з'єднання та працездатність ВОГ. На підставі обстеження встановлено, що ЗВТ та елементи конструкції ВОГ відповідають проектній документації, настановам з експлуатації, Кодексу газорозподільних систем (Постанова № 2494 НКРЕ КП від 30.09.2015) і можуть використовуватися як комерційний вузол обліку природного газу з 13:00 18.09.2020, опломбовано фланці лічильника пломбою № R29966914 та опломбовано засувку перед лічильником пломбою № R29966914. Крім того, в акті № І-18-09/2 від 18.09.2020 зазначено, що для перевірки герметичності та працездатності лічильника газу знято пломбу № R28599826 з засувки перед лічильником. До 15.10.2020 для пуску газу надати документи згідно листа - попередження. Газопостачання не відновлено.
Акт № І-18-09/2 від 18.09.2020 підписаний представниками позивача та відповідача без зауважень.
Позивач зазначає, що дії представників відповідача щодо невідновлення газопостачання та вимоги про надання додаткових документів є прямим порушенням вимог пункту 6 глави 4 та пункту 7 глави 7 розділу Х Кодексу ГРС, оскільки на момент складання такого акта позивач мав укладений з відповідачем договір розподілу природного газу та був включений до Реєстру споживачів постачальника, а повірка ЗВТ (засіб вимірювальної техніки) та пломбування, вчинення Оператором ГРМ інших дій Кодексом ГРС не передбачено. Також, позивач наголосив, що з аналізу змісту, викладеної в акті № І-18-09/2 від 18.09.2020 інформації, представниками відповідача не заборонялося відновлювати газопостачання.
Як зазначає позивач, отримавши від представників відповідача лист - попередження № 2107/20 від 21.07.2020, споживач передав Оператору ГРМ усі визначені документи, окрім тих, які раніше Оператором ГРМ не запитувались, у т.ч. декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці, строк розгляду якої через введений на території України карантин призупинено.
15.10.2020 ТОВ «СП «Хімопол» звернулося до АТ «Київгаз» з листом № 166/1, у якому повідомив відповідача про відсутність в нього паспорта газового котла «Proterm50», встановленого за адресою Ярославів Вал, 38, літ. Б., 5 поверх і просив відповідача дозволу на експлуатацію котла в опалювальний сезон 2020-2021 без паспорта із зобов'язанням найближчим часом відновити відсутню документацію.
У подальшому, позивач звернувся до відповідача із листом від 13.11.2020 № 169/1, в якому повідомив про те, що з метою забезпечення користування системою газопостачання в справному стані, відповідно до Правил безпеки системи газопостачання, ТОВ «СП «Хімопол» укладено договір з ДП «Київський експертно-технічний центр Держпраці» щодо експертного обстеження водогрійного котла за адресою: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 38-Б., у зв'язку з цим просив дозволу відповідача на експлуатацію котла «Proterm50» в опалювальний сезон 2020-2021 без паспорта, оскільки офісне приміщення перебуває без опалення внаслідок чого працівники вимушені працювати у непридатних умовах.
Втім, відповідачем залишено без відповіді та розгляду вказані вище листи. Враховуючи відсутність прямої заборони Оператора ГРМ, відсутність акта про відключення або припинення газопостачання, а також маючи прийнятий в експлуатацію ВОГ, позивачем прийнято рішення здійснити самостійне відновлення системи газопостачання.
22.01.2021, за результатами перевірки комерційного ВОГ, представниками Оператора ГРМ спільно із представником Споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки. Така розбіжність склала 2900 м3, про що складено акт № С41/21 перевірки вузла обліку газу від 22.01.2021 та акт про порушення № 496 від 22.01.2021, вентиль вхідної засувки до лічильника перепломбовано в закритому стані пломбою № R31214448, вказані акти були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акта про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок № 10/25-02/496, рахунок на оплату № 10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну № 3783 на суму 115 161,34 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19 193,56 грн.
У відповідності до приписів абзацу 1 пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу, рахунок на оплату № 10/25-02/496 був направлений на адресу ТОВ «СП «Хімопол» рекомендованою кореспонденцією із супровідним листом від 09.04.2021 № 1262/20, втім позивач рахунок не сплатив.
АТ «Київгаз» звернулось до ТОВ «СП «Хімопол» із вимогою від 17.02.2022 № 481/09-3 про сплату заборгованості на суму 115 161,33 грн., у якій пропонувало позивачу сплатити суму боргу у семиденний строк від дати отримання вимоги, однак позивач вказану вимогу залишив без відповіді і задоволення.
22.02.2023 АТ «Київгаз» направило ТОВ «СП «Хімопол» Вимогу від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу за вих. № 456/28, у якій вимагало у строк до 07:00 год. « 21» березня 2023 року самостійно відключити від газових мереж газопостачання та підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання за адресою: вул. Ярославів Вал, буд. 38; найменування ГСО - ГСП КОТЕЛ "PROTERM" 50 KLO".
20.03.2023 ТОВ «СП «Хімопол» сплатило на користь АТ «Київгаз» грошові кошти у сумі 115 161,34 грн., у т.ч. ПДВ - 19193,56 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 445 від 20.03.2023, в призначенні платежу позивачем зазначено: «Компенсація вартості не облік. об'єму пр.газу,зг.КГРС,зг-но рах. № 10/25-02/496 від 08.04.2021р., Дог. 211355 від 31.03.206, в т.ч. ПДВ 20% 19193,56 грн.».
Позивач, звертаючись до господарського суду з відповідним позовом зазначав, що Вимога відповідача про самостійне припинення споживання природного газу підлягає примусовому виконанню в силу положень глави 7 розділу VI Кодексу, а оскільки дії відповідача щодо складення Акта про порушення № 496 від 22.01.2021 суперечать законодавству, то виставлену відповідачем Вимогу слід визнати недійсною та скасувати, як таку, що суперечить законодавству, ущемляє права та законні інтереси позивача, як споживача.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти задоволення позову, вказував, що на дату самостійного припинення споживання природного газу згідно спірної Вимоги, за визначеною адресою у ТОВ «СП «Хімопол» була відсутня заборгованість перед АТ «Київгаз». Крім того, на переконання відповідача задоволення даного позову, у разі встановлення дійсного порушення прав позивача, не призведе до відновлення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки заявлена Вимога не є належним способом захисту в даному випадку.
Подібні за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом та відповідачем у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.
Приймаючи до уваги фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРС).
Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадках: 1) несвоєчасна та/або неповна оплата послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу; 2) отримання від Оператора ГТС повідомлення про припинення розподілу природного газу споживачу у випадках: відсутності споживача в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника у відповідному розрахунковому періоді; відсутності підтвердженої номінації у діючого постачальника на обсяги транспортування природного газу для потреб споживача; 3) подання споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) відмова споживача від встановлення лічильника газу, що здійснюється за ініціативи та за кошти Оператора ГРМ, з урахуванням Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; 5) розірвання договору розподілу природного газу; 6) несанкціонований відбір природного газу або втручання в роботу ЗВТ чи ГРМ; 7) несанкціоноване відновлення газоспоживання; 8) визнання в установленому порядку аварійним станом газорозподільної системи та/або ліквідація наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт; 9) наявність заборгованості за несанкціонований відбір природного газу з ГРМ; 10) необґрунтована відмова від підписання акта наданих послуг та/або акта приймання-передачі природного газу (норма застосовується по об'єкту споживача, що не є побутовим); 11) відмова представникам Оператора ГРМ в доступі на об'єкти або земельну ділянку Споживача, де розташована газорозподільна система та/або газове обладнання, та/або комерційний вузол обліку газу, для здійснення контролю відповідності встановленого газоспоживаючого обладнання проєктній документації, обстеження газових мереж до ВОГ та/або газоспоживаючого обладнання; 12) в інших випадках, передбачених законодавством.
Якщо припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт побутового споживача буде здійснюватися у випадках, визначених у підпунктах 1 - 5 (крім випадку подання споживачем письмової заяви про припинення газопостачання), 9 цього пункту, Оператор ГРМ має надіслати рекомендованим поштовим відправленням або надати з позначкою про вручення повідомлення про припинення газопостачання/розподілу природного газу побутовому споживачу не менше ніж за три доби до запланованої дати припинення газопостачання (розподілу природного газу). При цьому в повідомленні мають бути зазначені підстави та дата припинення газопостачання (розподілу природного газу) Оператором ГРМ.
Пунктом 9.1 Договору встановлено, що Оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі: 1) несвоєчасної та/або неповної оплати послуг за цим договором; 2) відсутності або недостатності підтвердженого обсягу природного газу у Споживача; 3) подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання; 4) несанкціонованого відбору природного газу; 5) визнання в установленому порядку аварійним стану газорозподільної системи та/або ліквідації наслідків аварій, спричинених надзвичайними ситуаціями техногенного, природного або екологічного характеру, та проведення ремонтно-відновлювальних робіт.
Отже, пунктом 9.1 Договору та пунктом 1 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС визначено випадки при яких Оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання (розподіл природного газу) на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу.
Як вже зазначалось, за результатами перевірки комерційного ВОГ 22.01.2021 представниками Оператора ГРМ спільно із представником споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки.
Розбіжність склала 2900 м3, про що складено акт № С41/21 перевірки вузла обліку газу від 22.01.2021 та акт про порушення № 496 від 22.01.2021, вентиль вхідної засувки до лічильника перепломбовано в закритому стані пломбою № R31214448, вказані акти були підписані сторонами без зауважень та заперечень.
Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акта про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок № 10/25-02/496, рахунок на оплату № 10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну №3783 на суму 115 161,34 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19193,56 грн.
На момент (09.05.2023) звернення до господарського суду з відповідним позовом, рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021 у встановленому законом порядку не було скасовано.
Отже, позивач повинен був сплатити наявну заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення) у загальному розмірі 115 161,34 грн. у тому числі ПДВ.
Згідно пункту 2 глави 7 розділу VI Кодексу ГРС споживач зобов'язаний допустити представників Оператора ГРМ на власні об'єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від Оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу Оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.
22.02.2023 АТ «Київгаз» направило ТОВ «СП «Хімопол» Вимогу від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу за вих.№ 456/28, у якій вимагало у строк до 07:00 год. « 21» березня 2023 року самостійно відключити від газових мереж газопостачання та підготувати до пломбування газоспоживаюче обладнання за адресою: вул. Ярославів Вал, буд. 38; найменування ГСО - ГСП КОТЕЛ "PROTERM" 50 KLO".
У Вимозі зазначено, що станом на 13.02.2023 у споживача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Хімопол» обліковується заборгованість перед АТ «Київгаз», що відповідно до глави 7 розділу VI Кодексу ГРС є підставою для Оператора ГРМ припинити (розподіл природного газу) на об'єкт споживача.
Аналізуючи положення глави 7 розділу VI Кодексу ГРС, слід вказати, що припинення розподілу природного газу на об'єкт споживача є виключним заходом, який може бути застосований лише за наявності підстав, чітко визначених законодавством, вимога про припинення споживання природного газу не може бути довільною або такою, що базується на суб'єктивних міркуваннях Оператора ГРМ, адже відповідні дії мають ґрунтуватися виключно на положеннях глави 7 розділу VI Кодексу ГРС.
Таким чином, припинення газопостачання споживачеві можливе лише у випадках наявності передбачених главою 7 розділу VI Кодексу ГРС для того підстав.
Системний аналіз зазначених приписів Кодексу ГРС вказує на те, що відсутність визначених законом підстав для відключення споживача, або подальше зникнення такої підстави, унеможливлює реалізацію відповідної вимоги, оскільки така вимога не матиме юридичної сили.
Тому, законодавство чітко регулює порядок і підстави припинення розподілу природного газу, а його застосування можливе лише за наявності визначених умов.
Отже, вимога про припинення споживання природного газу є правовим наслідком настання певних передбачених законом обставин, у даному випадку, за наявності у споживача заборгованості.
Водночас, якщо після виставлення такої вимоги підстава для її видачі відпала, зокрема у зв'язку з повним погашенням заборгованості, то відповідна вимога втрачає свою чинність. За інакших умов, продовження дії такої вимоги без фактичних підстав може бути розцінене як порушення прав споживача та невідповідність дій Оператора ГРМ положенням чинного законодавства.
З наведеного слідує, що Вимога про припинення споживання природного газу не може мати самостійного характеру, окремою від обставин, що слугували підставою для її виставлення. А тому у разі усунення таких обставин, зокрема шляхом сплати боргу, підґрунтя для подальшої реалізації вимоги зникає, а отже вона не може бути виконана.
В силу п. 12 гл. 5 розд. 12 Кодексу ГРС вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.
Якщо об'єм та/або вартість необлікованого (донарахованого) природного газу буде оскаржуватися споживачем (несанкціонованим споживачем) у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об'єм природного газу не вважається простроченою.
Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість була сплачена позивачем 20.03.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 445 від 20.03.2023 на суму 115 161,34 грн. При цьому, до моменту добровільного погашення заборгованості, споживачем не оскаржувалась вартість необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу за відповідний період у судовому порядку.
Відтак, у момент сплати боргу Вимога від 13.02.2023 про самостійне припинення споживання природного газу № 456/28 від 22.02.2023 фактично втратила чинність, тобто є такою, що не породжує для позивача будь-яких обов'язків щодо її виконання, а відповідно й правових наслідків за її не виконання.
Про дане, як вважає судова колегія, правильно виснувався суд першої інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів також зазначає, що процедура припинення (обмеження) газопостачання являє собою дію, що складається із сукупності заходів, першим з яких є направлення відповідного повідомлення про припинення газопостачання споживачу.
Підпунктом 2 пункту 4 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС встановлено, що при отриманні від оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.
Наступним етапом у разі відмови споживача самостійно припинити газопостачання є примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства, що надіслало повідомлення, шляхом часткового чи повного перекриття вхідної засувної арматури з її опломбуванням або механічного (зварного) від'єднання газопроводу, про що посадовою особою уповноваженого підприємства складається акт за встановленою Міненерговугіллям формою.
Згідно п.п. 6, 13 Порядку споживач повинен бути повідомлений газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, уповноваженим Міненерго на припинення (обмеження) газопостачання споживачам (далі - уповноважене підприємство), про припинення (обмеження) газопостачання не менш як за три доби до дати, на яку воно заплановано. На підприємствах металургійної та хімічної промисловості такий строк не може бути менший ніж п'ять діб. З цією метою уповноважене підприємство надсилає споживачеві повідомлення (за встановленою Міненерго формою), в якому зазначаються підстави та строк (дата і час) припинення (обмеження) газопостачання, і водночас про це інформує відповідний місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, а також територіальні органи Держжитлокомунінспекції.
Відновлення газопостачання здійснюється за умови погашення заборгованості за спожитий природний газ, надані послуги з його транспортування, підтвердженого постачальником, газодобувним, газорозподільним, газотранспортним підприємством, виділення постачальником ліміту природного газу або закінчення строку дії відповідного графіка та компенсації витрат на виконання робіт з примусового припинення газопостачання та оплати наданих послуг з його відновлення.
При цьому, як на першому етапі так і на другому обов'язковою передумовою вчинення дій по обмеженню та припиненню споживання (відбору) природного газу є наявність відповідної підстави визначеної у пункті 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС.
Згідно матеріалів справи, спірна Вимога направлена позивачу на підставі пункту 1 глави 7 розділу VІ Кодексу ГРС, у зв'язку з несвоєчасною та/або неповною оплатою послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.
Так, оператором ГРМ спільно із представником споживача виявлено відновлення газопостачання, а також виявлено розбіжності між показами лічильника газу під час перевірки та показами лічильника під час прийняття ВОГ після повірки, про що складено, зокрема, акт про порушення № 496 від 22.01.2021.
Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень або скасування акта про порушення тощо. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Як вже зазначалось, Акт про порушення № 496 від 22.01.2021 був розглянутий на засіданні комісії з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ - 25.02.2021, за результатами розгляду означений акт був задоволений повністю.
На підставі задоволеного акта про порушення № 496 споживачу - ТОВ «СП "Хімопол" було розраховано необлікований (донарахований) об'єм та обсяг природного газу за період з 07:00 год. 19.09.2020 (дата припинення газоспоживання) по 07:00 год. 22.01.2021 (включно) (дата виявлення порушення), складені документи: акт-розрахунок № 10/25-02/496, рахунок на оплату № 10/25-02/496, зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) та доставлено контрагенту податкову накладну №3783 на суму 115 161,34 грн., у тому числі ПДВ 20% - 19 193,56 грн.
Отже, розрахунок несплаченої позивачем суми боргу за послуги згідно з умовами договору розподілу природного газу, був здійснений на підставі рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладеного у протоколі від 25.02.2021, щодо задоволення у повному обсязі Акта про порушення № 496 від 22.01.2021.
В межах вказаного судова колегія враховує, що позивач в червні 2023 року звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства «Київгаз» про визнання акта недійсним, зокрема рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі Акта про порушення № 496 від 22.01.2021.
Тобто, після погашення заборгованості позивач оскаржив відповідне рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення, яке безпосередньо й впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з Оператором ГРМ, встановлює обсяг і вартість необлікованого (донарахованого) природного газу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2023 у справі № 910/9741/23 рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі Акта про порушення № 496 від 22.01.2021, визнано повністю недійсним.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 рішення суду першої інстанції у справі № 910/9741/23 залишено без змін.
Тобто, з огляду на приписи п. 12 гл. 5 розд. 12 Кодексу ГРС, вимога про визнання недійсним рішення комісії, оформленого протоколом, яка була задоволена господарським судом, є належним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
При цьому, визнання повністю недійсним рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладене у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021 унеможливлює, як вважає колегія суддів, примусове припинення (обмеження) газопостачання працівниками уповноваженого підприємства згідно Вимоги.
В свою чергу, як вже акцентувалось, відсутність визначених законом підстав для відключення споживача, або подальше зникнення такої підстави, виключає можливість реалізації спірної вимоги, оскільки така вимога втрачає свою юридичну силу не за формою, а за суттю.
За наведеного судова колегія вказує, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За положеннями статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Як визначено статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов'язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного цивільного права.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, їхніх посадових і службових осіб.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
У свою чергу, суд, вирішуючи спір, повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За приписами статей 15, 16 ЦК України, статті 20 ГК України способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц).
Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19), а також, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди, при здійсненні судочинства, застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права, це запобігання тому, що б відбулося.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Надаючи правову оцінку належності обраного особою способу захисту, належить зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування.
Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Необхідно враховувати, що Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 13.05.1980 у справі "Артіко проти Італії", пункт 32 рішення від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України"), тобто, у кінцевому результаті, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 передбачено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Колегія суддів, як приклад, враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17, вимога про скасування рішення комісії електропередавальної організації про визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та її вартості є способом захисту прав та інтересів, установленим законом, оскільки таке рішення комісії, оформлене протоколом з розгляду акта про порушення ПКЕЕ, безпосередньо впливає на права та обов'язки відповідного суб'єкта господарювання в контексті його відносин з електропередавальною організацією, встановлює обсяг і вартість недоврахованої електроенергії та створює загрозу припинення електропостачання відповідного споживача.
За наведених обставин, беручи до уваги зазначені вище у цій постанові докази в їх сукупності, з огляду на характер спірних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову через обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права.
В свою чергу, судовою колегією критично оцінюються доводи апелянта про те, що наявність Вимоги позбавляє позивача права на користування природним газом.
Щодо аргументів скаржника про те, що відповідач повинен повернути позивачу безпідставно отримані за платіжною інструкцією № 445 від 20.03.2023 грошові кошти на суму 115 161,34 грн., то колегія суддів звертає увагу, що ТОВ «Спільне підприємство «Хімопол» не обмежене в праві звертатися до суду в окремому порядку в питаннях повернення сплаченої відповідної суми грошових коштів у зв'язку з набранням законної сили рішенням суду в справі № 910/9741/23 щодо визнання повністю недійсним рішення постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення АТ «Київгаз», викладеного у протоколі від 25.02.2021 № 10/25-02/496, щодо задоволення у повному обсязі акта про порушення № 496 від 22.01.2021.
Крім того, оскільки оплата 20.03.2023 позивачем 115 161,34 грн. була здійснена на підставі рахунку № 10/25-02/496 від 08.04.2021 (з огляду на призначення платежу згідно платіжного доручення № 445), а не на підставі Вимоги (від 13.03.2023 за вих. № 456/28), судовою колегією відхиляються, як невмотивовані, відповідні аргументи апелянта про обов'язкову необхідність скасування Вимоги.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру останнього.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у даній постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що висновки суду, які викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.
В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
При цьому, викладені у поясненнях на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційній скарзі доводів в цілому.
Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі № 910/4422/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство "Хімопол".
4. Справу № 910/4422/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 24.11.2025.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак