ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про залишення апеляційної скарги без руху
24 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/1525/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
розглянувши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на її подання Концерну "Військторгсервіс"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 10 вересня 2025 (повний текст складено 22.09.2025)
у справі №916/1525/25
за позовом: заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до відповідачів:
-Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс";
-Фізичної особи-підприємця Пилипець Оксани Геннадіївни
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
про визнання недійсним договору та зобов'язання звільнити майно
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25 (суддя Желєзна С.П.) задоволено позов; визнано недійсним договір про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг від 01.01.2025 №ВКС-1594, укладений між Концерном "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" та Фізичною особою-підприємцем Пилипець Оксаною Геннадіївною; закрито провадження у справі №916/1525/25 в частині позовних вимог заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Фізичної особи-підприємця Пилипець Оксани Геннадіївни про зобов'язання звільнити частину приміщення №1 в будівлі літ. "А" за адресою: м. Одеса, пров. 4-Житомирський, 21-А, а також відкриту територію (рампу) за тією ж адресою; стягнуто з Концерну "Військторгсервіс" в особі Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 1211,20 грн; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Пилипець Оксани Геннадіївни на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 1211,20 грн; повернуто з Державного бюджету України на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону судовий збір у розмірі 2422,40 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №299 від 27.03.2025.
Не погодившись з прийнятим рішенням, 17.11.2025 Концерн "Військторгсервіс" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Разом з апеляційною скаргою Концерном "Військторгсервіс" заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Обґрунтовуючи відповідне клопотання, апелянт зазначає, що строк на подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин, оскільки в період, коли необхідно було вирішувати питання щодо оскарження рішення суду першої інстанції, у Концерні відбувалися організаційні зміни, пов'язані з проведенням реорганізації. На час реорганізаційних заходів управлінські повноваження були зосереджені у Голови з реорганізації Концерну. Згодом, відповідно до наказу Міністра оборони України, процес реорганізації було припинено, а повноваження щодо управління перейшли до Генерального директора Концерну. Надалі, на підставі чергового наказу Міністра, виконання обов'язків керівника було покладено на т.в.о. Генерального директора. З огляду на неодноразову зміну керівництва та необхідність узгодження правової позиції з новопризначеними керівниками, своєчасне подання апеляційної скарги стало об'єктивно неможливим. Таким чином, за твердженням апелянта, пропуск строку є наслідком поважних та незалежних від представника причин, що підтверджує наявність підстав для його поновлення.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 17.11.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Поліщук Л.В.
Ознайомившись з поданими матеріалами апеляційної скарги та дослідивши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25, судова колегія зазначає наступне.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим господарським судом 10.09.2025, повний текст складено - 22.09.2025, отже, двадцятиденний строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, для подання апеляційної скарги сплив 13.10.2025.
Як вже зазначалось вище, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції 17.11.2025, отже, відповідна апеляційна скарга надіслана з пропуском процесуального строку, встановленого діючим законодавством, на апеляційне оскарження.
Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Виходячи з приписів ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", порядок застосування та користування встановленими правами на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження рішення суду регламентується відповідними процесуальними нормами, в даному випадку - нормами ГПК України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.
За положеннями ч. 1 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Судова колегія зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій.
Поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яке він використовує виходячи із поважності причин пропуску строку на оскарження.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 256 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, апелянт зазначає, що пропуск строку на подання апеляційної скарги було пропущено з причин того, що у Концерні відбувалися організаційні зміни, пов'язані з проведенням реорганізації.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що у матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа від 25.09.2025, відповідно до якої судом першої інстанції було направлено оскаржуване рішення до електронного кабінету Південного регіонального управління Концерну "Військторгсервіс" 23.09.2025 року о 23:00 год.
Положеннями частин третьої, шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складання - в електронній формі у порядку, встановленому законом (у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси), або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса в особи відсутня.
Днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, у розумінні статті 242 Господарського процесуального кодексу України врученим належим чином є судове рішення, яке було доставлено на офіційну електронну адресу особи, а якщо така адреса в учасника справи відсутня - в день доставки рекомендованого поштового відправлення з паперовою копією судового рішення.
Таким чином, у даному випадку, судом першої інстанції здійснена належна відправка повного тексту рішення відповідачу-1, вручення якого вважається здійсненим 24.09.2025, що підтверджується передбаченим чиним законодавством направленням процесуального документу до електронного кабінету.
А тому, кінцевим строком права звернення відповідача-1 на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, з урахуванням положень ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, є 14.10.2025.
Тобто, колегія суддів дійшла висновку, що Концерну "Військторгсервіс" було відомо про існування оскаржуваного рішення, про дату складання та підписання повного тексту, а також про строк, протягом якого рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25 може бути оскаржене у суді апеляційної інстанції.
Загальне посилання на організаційні зміни, пов'язані з проведенням реорганізації у Концерні, не є поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки свідчить лише про неналежну організацію роботи підприємства.
При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настають у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Апелянт не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги (аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 28.11.2022 у справі №560/10645/21).
Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов'язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Згідно з ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Водночас, сторона повинна надати докази того, що обставини, на які вона посилається, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, існували безперервно до моменту оскарження рішення.
Апеляційна колегія вважає, що скаржником не доведено неможливість з боку останнього оскаржити рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25 у визначений законодавством строк.
Таким чином, викладені в апеляційній скарзі доводи щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25 не можна вважати поважними причинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони не є об'єктивними і непереборними і не перешкоджали апелянту в рамках строку на апеляційне оскарження звернутись до суду з апеляційною скаргою.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують повноваження представника.
Частиною 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
За змістом частин 1 і 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Колегія суддів зазначає, що підписання та/або подання апеляційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва.
В силу приписів частини 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Поняття “законного представника» визначено статтею 57 Господарського процесуального кодексу України.
Тобто, враховуючи вищезазначене, суд, звертає увагу Концерну "Військторгсервіс" на те, що в даному випадку законом визначено 2 варіанта можливості участі у судовому процесі: особисто (самопредставництво) або через адвоката.
Судова колегія звертає увагу на те, що самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, Законом України від 18.12.2019 №390-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення", який набрав чинності 29.12.2019, внесеною зміни, до Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких розширено випадки самопредставництва юридичної особи, суб'єкта владних повноважень і визначено, що “юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені» та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: закон, статут, положення, трудовий договір (контракт).
Аналізуючи наведений Закон, судова колегія зазначає, що оскільки мова йде про працівників (тобто осіб, які перебувають у трудових відносинах), документи, що мають бути подані в суд на підтвердження повноважень щодо самопредставництва, насамперед повинні підтверджувати трудові відносини.
При цьому, відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації (ч.4 ст. 87 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються, окрім Цивільного кодексу України, спеціальним Законом України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (ч.3 ст. 9 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
При цьому, відповідно до п.2 ч.1 ст.1 цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, закріплений ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.
Отже, наявність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням існування таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
У цьому випадку судова колегія звертає увагу на те, що апеляційна скарга подана від імені Концерну "Військторгсервіс" (код 33689922) Михайленко Костянтином Леонідовичем як уповноваженою особою згідно довіреності.
На підтвердження своїх повноважень представляти інтереси апелянта в суді представником до апеляційної скарги долучено довіреність №107 від 12.11.2025, в якій зазначено, що тимчасово виконуючий обов'язки Генерального директора Концерну Павленка Віктора Вікторовича, який діє на підставі Статуту, цією довіреністю уповноважує Михайленка Костянтина Леонідовича здійснювати самопредставництво інтересів Концерну "Військторгсервіс" з усіма правами, що надаються законом заявникові, позивачеві, відповідачеві, третій особі, в судах України загальної та спеціальної юрисдикції, а також представництво інтересів Концерну "Військторгсервіс" у державних органах, органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях до компетенції яких входять питання, пов'язані із статутною і господарською діяльністю Концерну "Військторгсервіс".
Таким чином, на підтвердження своїх повноважень Михайленко Костянтином Леонідовичем надано лише довіреність.
Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати, що апеляційну скаргу підписано особою, яка має право її підписувати.
Крім того, відповідно до частини третьої статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (частина перша статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Згідно з підпунктом 6 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 становив 3028 грн (стаття 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік»).
За умовами абзацу 2 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є дві вимоги немайнового характеру (про визнання недійсним договору та про зобов'язання звільнити майно), за кожну з яких прокурор повинен був сплатити по 3028 грн.
Отже, відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви прокурор повинен був сплатити 6056 грн (розраховано наступним чином: 3028 грн х 2 = 6056 грн).
Колегією суддів враховується, що ставка судового збору при розрахунку його сплати за подання до суду апеляційної скарги є незмінною, повинна відповідати вимогам Закону України «Про судовий збір» та не залежить від розміру сплаченого судового збору позивачем з понижуючим коефіцієнтом при поданні до суду першої інстанції заяви в електронній формі.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 02.07.2024 у справі №160/19149/23.
Враховуючи вищевикладене, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25, яке оскаржується апелянтом у повному обсязі, складає 9084 грн - 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (розраховано наступним чином: 6056 грн х 150% = 9084 грн).
Дослідивши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що апелянтом не надано жодних доказів сплати судового збору за подання відповідної апеляційної скарги у встановленому законодавством порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі, з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу.
Згідно положень ст. 259 Господарського процесуального кодексу України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Положеннями ч. 7 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, належними доказами відправлення учаснику справи копії апеляційної скарги та доданих до неї документів є: 1) документи, що підтверджують надіслання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, або 2) опис вкладення у поштове відправлення та документи, що підтверджують надання поштових послуг.
При цьому, судова колегія зазначає, що положення статті 259 Господарського процесуального кодексу України по суті конкретизують та деталізують вимоги наведеного п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України в частині того, кому, які документи і яким саме чином має надіслати особа, яка подає апеляційну скаргу.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує на тому, що наведена у п. 3 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України вимога щодо надання доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі в першу чергу покликана на необхідність забезпечення дотримання принципів рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, а також надати рівну можливість з іншими особами представити свою позицію перед судом.
Дотримання принципу процесуальної рівності сторін, закріпленого статтею 6 Конвенції полягає, серед іншого і в належному інформування сторін про провадження у їхніх справах.
Не повідомлений належним чином учасник справи позбавлений можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу. Крім того, неповідомлення учасника справи про звернення з апеляційною скаргою порушує його процесуальні права, принципи рівності усіх учасників судового процесу та змагальності сторін, закріплені у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, надіслання копії апеляційної скарги з доданими до неї документами іншим учасникам справи листом з описом вкладення є обов'язком заявника апеляційної скарги.
Однак, скаржником не надано доказів надсилання копії апеляційної скарги на адреси заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; Міністерства оборони України; Фізичної особи-підприємця Пилипець Оксани Геннадіївни та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог встановлених ст. 258 Господарського процесуального кодексу, застосовуються положення ст. 174 Господарського процесуального кодексу.
Частиною 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідно до положень статті 260 Господарського процесуального кодексу України наявні підстави для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Крім того, апеляційна колегія вважає за доцільне роз'яснити апелянту, що згідно з п.4 ч.1 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Керуючись ст. 174, 234, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Концерну "Військторгсервіс" на рішення Господарського суду Одеської області від 10 вересня 2025 у справі №916/1525/25 залишити без руху.
2. Встановити Концерну "Військторгсервіс" строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, шляхом надання до суду обґрунтування інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 10.09.2025 у справі №916/1525/25, ніж ті, що зазначені в апеляційній скарзі, надання до суду доказів, які підтверджують повноваження Михайленка Костянтина Леонідовича представляти інтереси Концерну "Військторгсервіс" (код 33689922) в суді апеляційної інстанції; доказів сплати судового збору в сумі 9084,00 грн. та доказів надсилання апеляційної скарги на адреси заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону; Міністерства оборони України; Фізичної особи-підприємця Пилипець Оксани Геннадіївни та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
3. Роз'яснити Концерну "Військторгсервіс", що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Я.Ф. Савицький