ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 листопада 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4450/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - І.С. Мисько,
за участю представників учасників справи:
від позивача: О.С. Самарська
від відповідача: М.Р. Левченко
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 (суддя Ю.М. Щавинська, м.Одеса, повне рішення складено 08.05.2025)
у справі №916/4450/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія»
про визнання недійсним рішення установчих зборів та припинення юридичної особи шляхом ліквідації,
Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», в якій просило:
-визнати недійсним рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», ідентифікаційний код юридичної особи: 45505207, оформлене протоколом №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м.Одеса, провулок Морехідний 2-А, від 12.04.2024, на підставі якого Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» 10.06.2024 зареєстроване як юридична особа у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
-припинити юридичну особу - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», ідентифікаційний код юридичної особи: 45505207, шляхом ліквідації;
-призначити ліквідаційну комісію (ліквідатора) Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», ідентифікаційний код юридичної особи: 45505207, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, зазначаючи, що він є титульним власником нежитлових приміщень будинку за адресою: м.Одеса, провулок Морехідний, 2-А, і відповідно, є учасником Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», послався на те, що рішення установчих зборів про створення ОСББ прийнято всупереч чинному законодавству та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку з припиненням шляхом ліквідації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» в порядку частини другої статті 110 Цивільного кодексу України через допущені при створенні ОСББ порушення, які не можна усунути.
Такі порушення полягають у тому, що 20-ти поверховий корпус з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу (1-й пусковий комплекс), розташований у місті Одесі, провулок Морехідний, 2-А, є нежитловим будинком, а інвестори придбали у вказаному нежитловому будинку не житлові квартири, а апартаменти (нежитлові приміщення), тоді як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створене співвласниками лише у багатоквартирному будинку, який є житловим відповідно до законодавства, крім того, учасниками не були дотримані норми частини четвертої статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» та частини першої статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до яких установчі збори об'єднання у новозбудованому багатоквартирному будинку можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при проведенні установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» були порушені приписи статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме, проведено установчі збори об'єднання за відсутності державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Водночас, вирішуючи питання щодо наявності або відсутності порушеного права позивача, суд встановив, що ані рішення установчих зборів, ані існування ОСББ не порушують прав або законних інтересів позивача, який, вказуючи в позовній заяві на їх порушення, фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні цієї юридичної особи, та не обґрунтовує співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення ОСББ та волевиявлення яких спрямоване на створення та функціонування ОСББ, з огляду на що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначив, що судом першої інстанції було помилково зазначена загальна площа апартаментів (32750,7 кв.м) без врахування площі нежитлових приміщень, а саме: офісів, допоміжних, технічних та підсобних приміщень, що складає 3639,9 кв.м, що входять до складу 20-ти поверхового корпусу, та, відповідно, помилково визначена площа, від якої повинна відраховуватися більшість при вирішенні питання щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Отже, за підрахунком скаржника, загальна площа апартаментів та офісів, допоміжних, технічних та підсобних приміщень у будинку складає 36390,6 кв.м, а тому для проведення установчих зборів об'єднання мала бути проведена державна реєстрація права власності квартир та нежитлових приміщень загальною площею більше ніж 18195,3 кв.м.
Крім того, за доводами позивача, суд помилково встановив загальну площу приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, у розмірі 13157,70 кв.м, адже така площа насправді є значно меншою і становить 5771,60 кв.м, що є істотним для вирішення цієї справи. При цьому відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які надані до суду позивачем та відповідачем, містять в деяких випадках дубльовану інформацію щодо площі приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано.
Також скаржник не погодився з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності порушеного права, зазначивши, що внаслідок порушення відповідачем вимог статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» при проведенні установчих зборів та створенні Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» у непередбачений законодавством спосіб були порушені наступні права апелянта: 1)на ведення господарської діяльності, адже кінцевою метою створення ОСББ є заміщення позивача як надавача послуг з управління комплексом та усунення його від такої діяльності і позбавлення його доходів; 2)на володіння майном, а саме, проектної документації на будівництво та іншої технічної документації на будинок, яка є власністю позивача та яка передана йому забудовником; 3)на участь в управлінні об'єднанням, що створено у відповідності та у спосіб, встановлений законом.
Позиція відповідача щодо апеляційної скарги
У відзиві на апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач, зокрема, зазначив, що апелянт співставляє створення ОСББ з усуненням його від підприємницької діяльності, при цьому апелянт умовчує, що власники багатоквартирного будинку можуть провести збори та визначити будь-яку особу на укладення договору по управлінню будинком. При цьому у позовній заяві жодного посилання на порушення права позивача на підприємницьку діяльність не міститься, таких підстав у позові не зазначено, а тому судом першої інстанції такі обставини і не досліджувались.
Крім того, за доводами відповідача, зобов'язання передати технічну документацію по будинку не є предметом даної судової справи та не підлягає дослідженню, оскільки це стосується судової справи №916/3636/24, рішення у якій про зобов'язання передати всю документацію по будинку набрало законної сили, а сам апелянт ухиляється його виконувати. На теперішній час між позивачем та відповідачем є конфлікт інтересів, а саме: ненадання позивачем технічної документації на будинок відповідачу, з підписанням акту приймання передачі документації та будинку.
На переконання відповідача, ані рішення установчих зборів, ані існування юридичної особи - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» не порушує прав або правомірних інтересів позивача, який, вказуючи у позовній заяві на їх порушення (не конкретизуючи, які саме його права та обов'язки порушено), фактично обґрунтовує свій інтерес у припиненні існування цієї юридичної особи шляхом скасування юридичної підстави створення ОСББ, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення установчих зборів щодо створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», оформлене протоколом №1 від 12.04.2024.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 28.05.2025 за вх.№2266/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.06.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/4450/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/4450/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
06.06.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/4450/24. Встановлено відповідачу строк до 26.06.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.
З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, цією ж ухвалою суду від 11.06.2025 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/4450/24 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд апеляційної скарги призначено на 19.08.2025 о 12:00 год.
25.06.2025 апелянтом через систему «Електронний суд» подано клопотання (вх.№2266/25/Д1 від 25.06.2025) про визнання поважними причин неподання ним у строки, встановлені статтями 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, доказу, а саме: акту від 02.06.2025 з додатками (копіями фото місць розміщення оголошення), складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія», та приєднання цього доказу до матеріалів справи.
Клопотання мотивоване тим, що позивач при зверненні до суду 08.10.2024 із позовною заявою та 28.05.2025 із апеляційною скаргою був позбавлений можливості подати до суду першої та апеляційної інстанцій вказаний доказ, оскільки подія, яка була підставою для складання акту, відбулась лише 02.06.2025, тобто після звернення до суду із позовною заявою та апеляційною скаргою. Зазначений доказ подано скаржником для підтвердження порушення відповідачем принципу свободи підприємницької діяльності та інтересу позивача до підприємницької діяльності у випадку діяльності незаконно створеного ОСББ з управління таким самим майном, що не було враховано судом першої інстанції та призвело до неправильного вирішення цієї справи.
Протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 19.08.2025, наданий апелянтом доказ (копія акту від 02.06.2025 з додатками (копіями фото місць розміщення оголошення), складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія») залишено без розгляду, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (пункт 3 частини першої статті 177 Господарського процесуального кодексу України).
Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина перша статті 181 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини другої статті 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання.
Відповідно до статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частина друга); відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (частина третя); якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина четверта); у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частина п'ята); докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма).
Колегія суддів зауважує на тому, що норми Господарського процесуального кодексу України надають детальну регламентацію строків та порядку подання доказів.
Верховний Суд звертав увагу, що зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи в розумні строки.
Водночас межі перегляду в суді апеляційної інстанції передбачено у статті 269 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частини першої якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною третьою статті 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об'єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14.
Відповідно до висновку щодо застосування приписів статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - позивача).
При цьому за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Вказані положення закріплені законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази.
Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.
Колегія суддів також виходила з того, що неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до матеріалів справи докази, отримані після вирішення справи судом першої інстанції. Апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення і які місцевий господарський суд мав можливість дослідити та оцінити, а суд апеляційної інстанції не може перебирати на себе повноваження, які процесуально закріплені за судом першої інстанції. Навпаки, саме допущення можливості прийняття судом апеляційної інстанції нових доказів, які за відсутності поважних та об'єктивних причин не були подані до місцевого господарського суду, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, системність і послідовність у діяльності органів судової влади.
Саме такий сталий правовий висновок стосовно того, що відсутність існування доказів на момент прийняття судового рішення місцевим господарським судом виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції цих додаткових доказів, викладено Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №922/393/18, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019 у справі №916/4692/15.
Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для залучення до матеріалів справи нового доказу (копії акту від 02.06.2025 з додатками (копіями фото місць розміщення оголошення), складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія»), тобто такого, що з'явився вже після прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду.
З метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи у судовому засіданні 19.08.2025 оголошено перерву до 23.09.2025 о 12:30 год.
У судовому засіданні 23.09.2025 оголошено перерву до 04.11.2025 об 11:00 год.
27.10.2025 до суду апеляційної інстанції від відповідача надійшло клопотання (вх.№2266/25/Д4 від 27.10.2025) про долучення до матеріалів справи копії постанови Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 14.10.2025 у справі №916/3636/24, яке було задоволено протокольною ухвалою суду, постановленою у судовому засіданні 04.11.2025.
У судовому засіданні 04.11.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 11.11.2025 о 15:00 год.
В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Фактичні обставини справи
Договором оренди землі, укладеним 29.10.2010 між територіальною громадою міста Одеси в особі Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД, а саме, пунктом 1.1. договору (у редакції договору про зміни №1 від 13.05.2011), передбачено, що орендодавець на підставі Закону України «Про оренду землі» №161-XIV від 06.10.1998 та рішення Одеської міської ради №5848-V від 14.04.2010 передає, а орендар приймає у строкове, платне користування земельну ділянку, площею 3,1400 га, що знаходиться за адресою: місто Одеса, провулок Морехідний, 2/2, для завершення будівництва та подальшої експлуатації сімейно-оздоровчого комплексу, організації та благоустрою території для відпочинку та оздоровлення, згідно з планом земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору. Договір укладено на 25 років для завершення будівництва та подальшої експлуатації сімейно-оздоровчого комплексу, організації та благоустрою території для відпочинку та оздоровлення. Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі оздоровчого призначення (пункт 3.1. договору). Умови збереження стану об'єкта оренди - забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будівель та споруд, що розташовані на ній, та охорони зелених насаджень (пункт 5.3. договору).
Межі вказаної земельної ділянки та цільове призначення останньої були визначені актом від 14.06.2010.
Земельна ділянка, площею 3,1400 га, що знаходиться за адресою: м. Одеса, 8-а станція Великого Фонтану (узбережжя Чорного моря), була передана в довгострокову оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД терміном на 25 років за актом приймання-передачі земельної ділянки.
Як вбачається із витягу про державну реєстрацію прав, 04.07.2011 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД було зареєстровано право власності на об'єкт незавершеного будівництва, сімейно-оздоровчий комплекс за адресою: м. Одеса, провулок Морехідний, 2/2.
24.01.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області був виданий дозвіл на виконання будівельних робіт №29, яким дозволено будівельні роботи з будівництва сімейно-оздоровчого комплексу на 8-ій станції Великого Фонтану (узбережжя Чорного моря) у м. Одесі.
Сертифікатом серії ІУ №163183130047 Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінченого будівництвом об'єкта (черги, окремого пускового комплексу): «Будівництво сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції В.Фонтану в м. Одесі» 1-й пусковий комплекс: завершення будівництва 20-ти поверхового корпусу з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу на 8-й станції В.Фонтану в м. Одесі за адресою: м. Одеса, провулок Морехідний, 2/2».
Відповідно до вказаного сертифікату загальна площа об'єкта становить - 50700,4кв.м, у т.ч. 20-ти поверховий корпус - 41394,7 кв.м, у т.ч. загальна площа апартаментів - 32750,7 кв.м, у т.ч. однокімнатні - 3429,8 кв.м, двокімнатні - 7006,4 кв.м, трикімнатні - 20266,9 кв.м, чотирикімнатні - 1193,7 кв.м, п?ятикімнатні - 853,9 кв.м, площа приміщень загального користування - 5004,1 кв.м, площа офісів, допоміжних, технічних, та підсобних приміщень - 3639,9 кв.м, прибудований багаторівневий гараж відкритого типу - 9255,7 кв.м, у т.ч. машино-місця - 4218,4 кв.м, проїзди-проходи - 4930,9 кв.м, допоміжні, технічні, та підсобні приміщення - 106,4 кв.м; КНС - 50,0 кв.м, кількість поверхів: 20-ти поверховий корпус - 20 поверхів, прибудований багаторівневий гараж відкритого типу - 4 поверхи. КНС - 1 поверх, кількість апартаментів в 20-ти поверховому корпусі - 256 шт., у т.ч. однокімнатні - 50 шт., двокімнатні - 71 шт., трикімнатні - 128 шт., чотирикімнатні - 5шт., п?ятикімнатні - 2 шт., кількість машино-місць в прибудованому багаторівневому гаражу відкритого типу - 250 шт.
Сертифікат виданий 09.11.2018 на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 26.10.2018.
Розпорядженням Приморської районної адміністрації від 10.05.2019 №210 20-ти поверховому корпусу з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу (1-й пусковий комплекс), який побудований на 8-й станції В. Фонтану за адресою: м.Одеса, провулок Морехідний, 2/2 (будівельна адреса), забудовником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракс» ЛТД, присвоєна адреса: місто Одеса, провулок Морехідний, 2-А.
Як вбачається з протоколу установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» від 12.04.2024, загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку становить 117 осіб, загальна площа всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку: 12357,74 кв.м. В установчих зборах взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 20 осіб, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення багатоквартирного будинку загальною площею 1868,6 кв.м. У письмовому опитуванні взяли участь особисто та/або через представників співвласники в кількості 83 особи, яким належать квартири та/або нежитлові приміщення у багатоквартирному будинку загальною площею 8624,4 кв.м.
На порядок денний установчих зборів було винесено наступні питання:
1.Обрання голови та секретаря установчих зборів.
2.Створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, затвердження повного та скороченого найменування об'єднання та його місцезнаходження.
3.Розгляд і затвердження статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
4.Обрання правління, голови правління, обрання членів ревізійної комісії (ревізора) об'єднання та встановлення терміну, на який обирається ревізійна комісія (ревізор).
5.Обрання уповноваженого представника (представників) співвласників для здійснення письмового опитування й підписання листків письмового опитування, представника для зберігання листків опитування та уповноваженого представника співвласників для державної реєстрації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
За підсумками голосування за означеними питаннями порядку денного «за» кожне з питань проголосували 103 власники квартир та нежитлових приміщень, загальною площею 10967,86 кв.м, що складає 88,96% загальної кількості співвласників житлових та нежитлових приміщень будинку.
Додатком до вказаного протоколу є реєстр власників та представників власників, які взяли участь в установчих зборах та листах опитування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», у якому перелічені 103 (фактично 101 особа, враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повторюються двічі) співвласники багатоквартирного будинку.
04.12.2024 до суду першої інстанції від Юридичного департаменту Одеської міської ради надійшли належним чином засвідчені копії документів реєстраційної справи Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», які містять заяву відповідача про державну реєстрацію юридичної особи, протокол установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» від 12.04.2024 та статут Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія».
Додатком до вказаного протоколу є реєстр власників та представників власників, які взяли участь в установчих зборах та листах опитування Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», у якому перелічені 116 (фактично 113 осіб, враховуючи, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повторюються двічі) співвласників багатоквартирного будинку.
Відповідачем надано суду реєстр учасників загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» від 12.04.2024, у якому перелічено 95 осіб (фактично 102 особи) та у графі «підпис» поставлено підписи 21 власника, а також надано листи опитування, з яких вбачається, що 76 осіб (за виключенням повторного зазначення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а також без врахування осіб, якими у графі «підпис» зазначено «підписали окремо» з огляду на відсутність доказів на підтвердження означеного) проголосували «за» щодо всіх питань порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», з яких 8 осіб ( ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ) голосували повторно (безпосередньо на установчих зборах та у листах опитування).
Отже, як вбачається з листів опитування, 68 осіб голосували одноразово за всі питання порядку денного установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» від 12.04.2024.
Як встановлено судом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, наявних у матеріалах справи, загальна площа приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, становить 13157,70 кв.м (з яких позивачу належить 906,6 кв.м); площа будівлі КНС, зареєстрованої на праві власності за позивачем, становить 50 кв.м.
При цьому площа приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано за особами, які безпосередньо брали участь в установчих зборах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» (21 особа), становить 1830,71 кв.м; за особами, які брали участь у письмовому опитуванні (49 осіб) - 5690,1 кв.м. Загалом 70 осіб, за якими зареєстровано право власності на приміщення загальною площею 7520,81 кв.м.
Як вбачається із виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» зареєстровано 10.06.2024, керівником останнього є ОСОБА_13 .
Відповідно до статуту Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», затвердженого установчими зборами (протокол №1) від 12.04.2024, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Позиція суду апеляційної інстанції
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначені Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Згідно із статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі -об'єднання) - це юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Отже, Закон визначає об'єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками для сприяння використання їх власного майна, управління, утримання і використання неподільного та загального майна.
Разом з цим, частинами першою, п'ятою статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується: за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, за позовом учасника юридичної особи або відповідного органу державної влади; за рішенням суду про ліквідацію юридичної особи в інших випадках, встановлених законом, - за позовом відповідного органу державної влади.
Загальний порядок ліквідації юридичної особи визначений у статті 111 Цивільного кодексу України. Процедура ліквідації юридичної особи передбачає низку обов'язкових дій: погашення існуючої кредиторської заборгованості, відчуження активів, звільнення працівників, передання документів до архіву тощо. Лише після вчинення цих дій і подання державному реєстратору відповідних документів в реєстр вноситься запис про припинення юридичної особи.
Статтею 28 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об'єднання (асоціація) вважається припиненим з дня внесення про це відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Об'єднання ліквідується у разі: придбання однією особою всіх приміщень у багатоквартирному будинку; прийняття співвласниками рішення про ліквідацію об'єднання; ухвалення судом рішення про ліквідацію об'єднання. У разі ліквідації об'єднання кошти, що залишилися після задоволення вимог кредиторів, розподіляються між усіма співвласниками пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, що перебувають у їхній власності. При цьому здійснюється залік заборгованості кожного співвласника перед об'єднанням відповідно до статуту цього об'єднання. Якщо співвласник має борг перед цим об'єднанням, сума якого перевищує суму його частки в майні, і відмовляється сплатити цей борг, спір вирішується у судовому порядку.
Отже, ліквідація юридичної особи - це встановлена законом процедура, результатом якої є припинення діяльності юридичної особи. Як юридична особа об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може припинити діяльність в порядку, передбаченому законом, зокрема, шляхом ліквідації.
Водночас частинами першою, другою статті 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позовом у процесуальному розумінні є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підстави позову.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову становлять ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, вказуючи при цьому на докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.
В свою чергу, на суд покладений обов'язок перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Отже, предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, зазначені норми закону визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Тобто правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів.
Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №920/1261/21).
Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати чи буде воно відновлене у заявлений спосіб. Позов може бути задоволений лише у випадку встановлення факту порушення, не визнання або оспорення відповідачем (відповідачами) прав, свобод чи інтересів позивача. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (див. постанову Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №916/3574/21).
Заявляючи позов про визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, позивач має довести (підтвердити) в установленому законом порядку протиправність рішення та яким чином оспорюване ним рішення порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Отже, суд має з'ясувати чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у цьому спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для його захисту (див. постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №916/2929/22).
Звертаючись із позовом про припинення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, позивач повинен довести, які саме порушення були допущені при створенні об'єднання, чи є вони такими, що їх неможливо усунути, яким саме чином створення та діяльність об'єднання порушують права чи законні інтереси позивача, як учасника об'єднання, зазначити, яке його право та у який спосіб може бути відновлене унаслідок задоволення позову, обґрунтувати співмірність балансу своїх прав, законних інтересів та прав і законних інтересів інших співвласників багатоквартирного будинку, які не вимагають припинення об'єднання.
Натомість суд повинен у кожному конкретному випадку оцінити характер порушення, його наслідки, враховуючи баланс інтересів як позивача, так і інших співвласників.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №917/559/21, від 28.05.2024 у справі №911/1095/22.
Визнання недійсним рішення установчих зборів про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за рішенням суду не тягне за собою ліквідацію юридичної особи та не призводить до припинення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Отже, визнання недійсним рішення установчих зборів про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке існує тривалий час і за період свого існування набуло відповідних прав і обов'язків, не призведе до поновлення прав і законних інтересів співвласника об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, який звертається з таким позовом, втім свідчить про втручання суду в діяльність об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке втрачає юридичну підставу створення та статутний документ, який визначає обсяг правил, що регулюють правовий стан юридичної особи, відносини, пов'язані з внутрішнім управлінням, стосунки з іншими організаціями чи громадянами, що свідчить про порушення інтересів як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, так і інших його співвласників, що є недопустимим.
Належним способом захисту у разі, коли були допущені порушення при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є позов учасника юридичної особи або органу державної влади про ліквідацію юридичної особи (пункт 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №910/2396/20, від 13.12.2023 у справі №925/430/22.
У постановах Верховного Суду від 23.02.2022 у справі №914/807/20, від 26.10.2022 у справі №916/1010/21 міститься правовий висновок, відповідно до якого порушення під час проведення загальних зборів можна поділити на безумовні, тобто ті, які мають наслідком безумовне визнання прийнятих на цих зборах рішень недійсними, і ті, які хоч і допускаються, однак не завжди призводять до недійсності рішень загальних зборів.
Отже, не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.
Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є: відсутність більше половини загальної кількості усіх співвласників, які голосували за рішення; прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів.
Для визнання недійсними рішень загальних зборів необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів співвласників об'єднання.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.11.2023 у справі №917/1891/21 за позовом співвласника багатоквартирного будинку до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку щодо оскарження рішення загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку зазначив, що виключно встановлення окремих порушень під час скликання та проведення загальних зборів учасників юридичних осіб не призводить до обов'язкового визнання недійсним рішення таких зборів. При цьому Верховний Суд констатував, що інтереси окремого власника можуть не збігатися з інтересами інших співвласників багатоквартирного будинку. Тому, вирішуючи питання щодо визнання недійсними рішення загальних зборів, суди мають враховувати баланс інтересів усіх співвласників та самого об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, уникати зайвого втручання в питання діяльності об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, які вирішуються загальними зборами співвласників.
Колегією суддів встановлено, що за результатами проведення 12.04.2024 оспорюваних установчих зборів прийняті такі рішення: створення ОСББ, затвердження його назви та статуту ОСББ, вибори правління ОСББ, вибори ревізійної комісії ОСББ.
Тобто, всі рішення, які були прийняті на установчих зборах, стосувалися питань створення ОСББ, як юридичної особи.
Колегією суддів також встановлено, що 10.06.2024 проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія».
У справі, яка розглядається, позивач аргументує порушення своїх прав тим, що такі установчі збори не повинні були проводитись, оскільки установчі збори можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку. Закон забороняє проводити установчі збори в новобудовах, поки не буде проведена державна реєстрація права власності власниками на більше ніж половину квартир та нежитлових приміщень.
При цьому колегія суддів враховує, що особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов'язані з реалізацією прав та виконанням обов'язків співвласників багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». Зокрема, статтею 10 цього Закону врегульовано порядок прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком зборами співвласників.
Частиною сьомою статті 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що рішення зборів співвласників оформляється протоколом, який підписується усіма співвласниками (їх представниками), які взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування («за», «проти», «утримався»), за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної житлової політики. У протоколі обов'язково зазначається така інформація про співвласників (їх представників), які взяли участь у зборах співвласників: прізвище, ім'я, по батькові співвласника, документ, що підтверджує право власності на квартиру або нежитлове приміщення, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що надає повноваження на голосування від імені співвласника (для представника).
З огляду на викладене, колегія суддів наголошує на тому, що на установчих зборах при створенні об'єднання у багатоквартирному будинку можуть приймати участь лише власники квартир та нежитлових приміщень, а їх голоси вираховуються пропорційно до частки загальної площі квартири або нежитлового приміщення співвласника у загальній площі всіх квартир та нежитлових приміщень.
Рішення установчих зборів про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку приймається виходячи із загальної площі всіх квартир або нежитлових приміщень, які розташовані у багатоквартирному будинку і мають статус самостійного об'єкта нерухомого майна, а сама по собі відсутність власника у частини квартир або нежитлових приміщень не впливає на можливість прийняття рішення співвласниками, які мають сукупно площу квартир та нежитлових приміщень, що складає більше половини від загальної площі всіх квартир або нежитлових приміщень.
Статтею 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що:
-об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна;
-співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Частиною другою статті 382 Цивільного кодексу України встановлено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно зі статтею 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Таке об'єднання є юридичною особою, що створюється та діє відповідно до закону та статуту. Об'єднання власників квартир, житлових будинків є юридичною особою, яка створюється та діє відповідно до статуту та закону.
Згідно із визначенням термінів, що наведено у частині першій статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»:
-багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна;
-співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку (пункт 5);
-спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія;
-допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення);
-нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
Частиною четвертою статті 4 Житлового кодексу України унормовано, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.
Згідно з положеннями Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
В силу пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Офіційне тлумачення вищезазначеної норми наведено у рішенні Конституційного Суду України №4-рп/2004 від 02.03.2004 зі змінами згідно з рішенням Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011.
Відповідно до зазначених рішень положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так: власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що у різних випадках одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі №914/379/21.
При цьому апеляційним господарським судом враховується, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено у низці постанов останнього, зокрема, від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 22.11.2018 у справі №904/1040/18 та від 08.04.2020 у справі №915/1096/18.
Отже, чинним законодавством України встановлено загальне правило (своєрідну презумпцію) наявності у всіх нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку статусу допоміжних приміщень, а, як виняток, лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення - для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.06.2022 у справі №922/1406/21, від 17.01.2023 у справі №924/195/22 та від 26.10.2022 у справі №916/2022/21.
Колегія суддів наголошує, що співвласниками багатоквартирного будинку є власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а тому приймати участь в управлінні ОСББ, зокрема, брати участь у загальних зборах та голосуванні можуть виключно особи, які є власниками квартир або нежитлових приміщень ОСББ (або уповноважені ними особи).
Саме з наявністю у особи статусу співвласника багатоквартирного будинку пов'язується можливість участі у загальних зборах та голосування на них з питань порядку денного.
Частина перша статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачає, що установчі збори об'єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на квартири та нежитлові приміщення, загальна площа яких становить більше половини загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Тобто установчі збори об'єднання у новозбудованому багатоквартирному будинку можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Таким чином, проведення установчих зборів об'єднання у новозбудованому багатоквартирному будинку, в якому не проведена державна реєстрація права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень, є порушенням норм статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Як вбачається із наявного в матеріалах справи сертифікату серії ІУ №163183130047, загальна площа об'єкта становить - 507 00,4 кв.м, у т.ч. 20-ти поверховий корпус - 41394,7 кв.м, у т.ч. загальна площа апартаментів - 32750,7 кв.м, у т.ч. однокімнатні - 3429,8 кв.м, двокімнатні - 7006,4 кв.м, трикімнатні - 20266,9 кв.м, чотирикімнатні - 1193,7 кв.м, п?ятикімнатні - 853,9 кв.м, площа приміщень загального користування - 5004,1 кв.м, площа офісів, допоміжних, технічних, та підсобних приміщень - 3639,9 кв.м, прибудований багаторівневий гараж відкритого типу - 9255,7 кв.м, у т.ч. машино-місця - 4218,4 кв.м, проїзди-проходи - 4930,9 кв.м, допоміжні, технічні, та підсобні приміщення - 106,4 кв.м; КНС - 50,0 кв.м, кількість поверхів: 20-ти поверховий корпус - 20 поверхів, прибудований багаторівневий гараж відкритого типу - 4 поверхи. КНС - 1 поверх, кількість апартаментів в 20-ти поверховому корпусі - 256 шт., у т.ч. однокімнатні - 50 шт., двокімнатні - 71 шт., трикімнатні - 128 шт., чотирикімнатні - 5 шт., п?ятикімнатні - 2 шт., кількість машино-місць в прибудованому багаторівневому гаражу відкритого типу - 250 шт.
Тобто, як правильно виснував суд першої інстанції, у даному випадку для проведення установчих зборів об'єднання мала бути проведена державна реєстрація права власності квартир та нежитлових приміщень загальною площею більше ніж 16375,35 кв.м.
Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом при формуванні такого висновку було враховано лише площу апартаментів (32750,7 кв.м) та не було враховано площі нежитлових приміщень, а саме: офісів, допоміжних, технічних та підсобних приміщень, що складає 3639,9 кв.м, що входять до складу 20-ти поверхового корпусу, та, відповідно, помилково визначена площа, від якої повинна відраховуватися більшість при вирішенні питання щодо створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, оскільки відповідно до сертифікату серії ІУ №163183130047 до площі 3639,9 кв.м також входить площа допоміжних приміщень (конкретну площу яких у сертифікаті не зазначено та із наявних матеріалів цієї справи встановити неможливо), проте площа допоміжних приміщень не враховується при визначенні площі для створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, адже, як вище зазначалося, рішення установчих зборів про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку приймається виходячи із загальної площі всіх квартир або нежитлових приміщень, які розташовані у багатоквартирному будинку і мають статус самостійного об'єкта нерухомого майна.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності вбачається, що загальна площа приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, становить 13157,70 кв.м (з яких позивачу належить 906,6 кв.м.); площа будівлі КНС, зареєстрованої на праві власності за позивачем, становить 50 кв.м.
Посилання скаржника на те, що загальна площа приміщень (житлових та нежитлових) насправді є значно меншою і становить 5771,60 кв.м, не знайшли свого підтвердження під час перерахунку апеляційним судом загальної площі приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, при цьому, дійсно, матеріали справи містять в деяких випадках дубльовану інформацію щодо площі приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, але інформація, що повторювалася, не бралася до уваги як судом першої, так і судом апеляційної інстанції при здійсненні відповідного розрахунку.
Також з матеріалів справи вбачається, що площа приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано за особами, які безпосередньо брали участь в установчих зборах Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» (21 особа), становить 1830,71 кв.м.; за особами, які брали участь у письмовому опитуванні (49 осіб) - 5690,1 кв.м. Загалом 70 осіб, за якими зареєстровано право власності на приміщення загальною площею 7520,81 кв.м.
Таким чином, враховуючи, що загальною площею апартаментів є 32750,7 кв.м, натомість станом на момент прийняття рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» від 12.04.2024 загальна площа приміщень (житлових та нежитлових), право власності на які зареєстровано, становила 13157,70 кв.м, при проведенні установчих зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» були порушені приписи статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», а саме, проведено установчі збори об'єднання за відсутності державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Крім того, у доводах позовної заяви позивач зазначає про те, що 20-ти поверховий корпус з прибудованим багаторівневим гаражем відкритого типу сімейно-оздоровчого комплексу (1-й пусковий комплекс), розташований у місті Одесі, провулок Морехідний, 2-А, є нежитловим будинком, а інвестори придбали у вказаному нежитловому будинку не житлові квартири, а апартаменти (нежитлові приміщення), тоді як об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути створене співвласниками лише у багатоквартирному будинку, який є житловим відповідно до законодавства.
Як зазначалось, за приписами статті 6 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Суд першої інстанції, враховуючи, що у будинку розташовані 3 та більше квартири, та посилаючись на приписи статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», відхилив доводи позивача стосовно того, що вказаний будинок є нежитловим.
При цьому місцевий господарський суд наголосив на тому, що у межах даної справи суд не досліджує питання правомірності або неправомірності реєстрації співвласниками права власності на апартаменти з переведенням їх у житлові квартири, враховуючи цільове призначення об'єкта будівництва, визначене сертифікатом серії ІУ №163183130047, та зазначив, що оцінка вказаним обставинам може бути надана виключно судом, встановленим законом.
Оскільки жодних доводів стосовно вказаних висновків суду першої інстанції апеляційна скарга не містить, а суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги при апеляційному перегляді справи, колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду в апеляційному порядку оскаржуване рішення в цій частині не переглядається.
Щодо наявності порушеного права позивача колегія суддів зазначає, що створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» у новозбудованому будинку, в якому не проведена державна реєстрація права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень, впливає на реалізацію прав позивача, які випливають у зв'язку з реалізацією належного йому права власності на нерухоме майно, а саме, порушує право апелянта на участь в управлінні об'єднанням, що створено у відповідності та у спосіб, встановлені законом, а також покладає на нього обов'язки, передбачені статутом об'єднання.
Колегія суддів також враховує, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2022 у справі №918/964/20 вказав на необхідність врахування принципу пропорційності - справедливої рівноваги (балансу) між інтересами співвласників багатоквартирного будинку, які реалізують свої права на участь в управлінні ОСББ, і які були присутні на загальних зборах, та інтересами позивача.
На час розгляду цієї справи Південно-західним апеляційним господарським судом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» існує лише більше 1 року, а з моменту створення ОСББ (12.04.2024) до моменту подання позовної заяви у даній справі (08.10.2024) минуло лише 6 місяців.
Водночас основним видом діяльності апелянта є комплексне обслуговування об'єктів, і останній до створення ОСББ надавав послуги з утримання будинку, який розташований за адресою: м. Одеса, провулок Морехідний, 2-А, що встановлено у справі №916/3636/24 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» про зобов'язання передати за актом приймання-передачі документацію на будинок, який розташований за адресою: 65001, м. Одеса, провулок Морехідний, 2-А.
Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права у вигляді ліквідації Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», яке існує нетривалий час, за відсутності в матеріалах справи доказів здійснення об'єднанням повноважень з утримання та використання спільного майна співвласників, є пропорційним за фактичних обставин, що виникли між сторонами спору, оскільки такий спосіб захисту пов'язує відновлення права позивача на здійснення ним господарської діяльності із управління сімейно-оздоровчим комплексом та отримання доходу від такої діяльності.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ані рішення установчих зборів, ані існування ОСББ не порушують прав або законних інтересів позивача.
Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 Цивільного кодексу України).
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» передбачає, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи (пункт 4 частини першої статті 1 Закону).
Статтею 105 Цивільного кодексу України визначено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється. Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
Відповідно до частини другої статті 110 Цивільного кодексу України орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи відповідно до частини першої цієї статті, призначає ліквідаційну комісію (ліквідатора) такої юридичної особи.
Враховуючи встановлення апеляційним судом порушення вимог закону під час проведення установчих зборів співвласників будинку за адресою: м. Одеса, провулок Морехідний, 2-А, які не можуть бути усунуті, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для припинення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» шляхом ліквідації.
При цьому колегія суддів вважає за доцільне призначити ліквідатором керівника об'єднання Левченко Марину Романівну та, керуючись приписами статті 105 Цивільного кодексу України, встановити шестимісячний строк, який є максимальним строком для пред'явлення кредиторами своїх вимог з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
У задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним рішення про створення Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія», оформлене протоколом №1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Одеса, провулок Морехідний 2-А, від 12.04.2024, слід відмовити, оскільки визнання недійсним рішення установчих зборів про створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку за рішенням суду не тягне за собою ліквідацію юридичної особи та не призводить до припинення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Як зазначалось, належним способом захисту у разі, коли були допущені порушення при створенні юридичної особи, які не можна усунути, є позов учасника юридичної особи або органу державної влади про ліквідацію юридичної особи.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (п. 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (п. 54), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (п. 76)).
Висновки суду апеляційної інстанції
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про припинення ОСББ шляхом ліквідації та призначення ліквідатора з підстав нез'ясування обставин, що мають значення для справи, і ухвалення нового рішення про задоволення позову у цій частині.
Розподіл судових витрат
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовної заяви та часткове задоволення апеляційної скарги, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/4450/24 скасувати.
3.Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» задовольнити частково.
4.Припинити Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» /65001, м. Одеса, пров. Морехідний, будинок 2-А; ідентифікаційний код 45505207/ шляхом ліквідації, призначити ліквідатором керівника об'єднання Левченко Марину Романівну /реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /, встановити шестимісячний строк для пред'явлення кредиторами своїх вимог з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
5.В іншій частині позову відмовити.
6.Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Морська симфонія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Морська симфонія» 6056,00 грн /шість тисяч п'ятдесят шість гривень 00 копійок/ витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 9084,00 грн /дев'ять тисяч вісімдесят чотири гривень 00 копійок/ витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.
Повну постанову складено 24.11.2025 (у зв'язку із участю суддів К.В. Богатиря та С.В. Таран у підготовці для підтримання кваліфікації у НШСУ у період з 17.11.2025 по 21.11.2025).
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран