79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"12" листопада 2025 р. Справа №907/1034/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
явка учасників справи: не з'явились,
розглянув апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №32.01-17/97 від 01.08.2025
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025, суддя Мірошниченко Д.Є., м.Ужгород, повний текст рішення складено 14.07.2025
у справі №907/1034/24
за позовом Ужгородської міської ради, м. Ужгород
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман", м. Ужгород
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 530 339,51 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),
Короткий зміст позовних вимог позивача
05.12.2024 Ужгородська міська рада звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 584 413,27 грн. за фактичне користування земельною ділянкою, що підлягала поверненню позивачу у зв'язку із закінченням строку дії укладеного між сторонами договору за період з 01.03.2017 по 27.08.2023.
У зв'язку із задоволенням судом першої інстанції заяви позивача про зменшення позовних вимог, період стягнення визначено з 01.03.2017 по 27.02.2023, а суму стягнення - у розмірі 530 339,51 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що орендні правовідносини між сторонами, які виникли на підставі договору оренди земельної ділянки комунальної власності площею 0,0995 га, укладеного 13.01.2003 щодо ділянки за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Франка, 1, кадастровий номер 2110100000:26:002:0005, були припинені з 20.12.2015. У зв'язку з припиненням дії договору, використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.03.2017 по 27.02.2023 здійснювалося без належної правової підстави. На переконання Ужгородської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Гетьман» безпідставно зберегло грошові кошти, які повинно було сплатити за користування земельною ділянкою у зазначений період.
У зв'язку з викладеним позивач зазначає, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою не маючи достатньої правової підстави та не сплатив власнику земельної ділянки кошти, які підлягали сплаті за її використання.
Таким чином, на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України відповідач безпідставно зберіг у себе грошові кошти, що підлягають стягненню.
З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 530 339,51 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у період з 01.03.2017 по 27.02.2023.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Обґрунтовуючи рішення, місцевий господарський суд зазначив, що орендар - товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" після припинення з 20.12.2015 орендних правовідносин щодо користування земельною ділянкою комунальної форми власності площею 995 кв.м з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005, не повернув таку земельну ділянку орендодавцю - Ужгородській міській раді.
Враховуючи вищевикладене судом зазначено, що з моменту закінчення строку договору оренди відповідач зобов'язаний негайно повернути орендоване майно відповідно до статті 785 ЦК України.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у порядку статті 1212 ЦК України є неналежним способом захисту.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення позивача.
04.08.2025 до Західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Ужгородської міської ради №32.01-17/97 від 01.08.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у справі № 907/1034/24.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність незавершених правовідносин та неповернення об?єкта оренди після завершення строку дії договору.
Посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 28.09.2022 у справі №663/1651/21, відповідно до якої закон пов?язує виникнення права оренди земельної ділянки з моментом державної реєстрації цього речового права, а з моменту реєстрації припинення речового права оренди земельна ділянка вважається повернутою, апелянт зазначає, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про зареєстроване за ТОВ "Гетьман" право оренди землі строком до 19.12.2015.
Оскільки повернення земельної ділянки за актом приймання-передавання ні законом, ні договором не передбачено, моментом повернення земельною ділянки вважатиметься державна реєстрація припинення права оренди в даному випадку 20.12.2015.
Окрім того, матеріали справи не містять ані договору оренди землі, ані первісного акту приймання-передачі землі.
Відповідач своїм правом, передбаченим ч.1 ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 справу №907/1034/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради №32.01-17/97 від 01.08.2025 на рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у справі №907/1034/24.
Ухвалою від 08.09.2025 призначено справу №907/1034/24 до розгляду у судовому засіданні на 29.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 20.10.2025 задоволено заяву представника Ужгородської міської ради - Данканич А.Е. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису.
У судове засідання 29.10.2025 з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Позивач підтримав вимоги апеляційної скарги, навів доводи аналогічні викладеним у ній, просив її задоволити.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.10.2025 розгляд справи відкладено на 05.11.2025.
У судове засідання 05.11.2025 сторони не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції
27.02.2002 Ужгородською міською радою прийнято рішення, відповідно до якого товариству з обмеженою відповідальністю "Гетьман" надано в оренду строком на 5 років земельну ділянку площею 0,0995 га під кафе "Спорт" по вул. Івана Франка, 1.
Як встановлено судами, 13.01.2003 між Ужгородською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" укладено договір оренди земельної ділянки площею 995 кв.м для використання під кафе "Спорт" по вул. Івана Франка, 1 строком на 5 років.
Рішеннями Ужгородської міської ради від 21.03.2008 № 661 та від 19.12.2013 № 1174 товариству з обмеженою відповідальністю "Гетьман" двічі продовжувався термін дії оренди землі строком на 5 років, останній раз до 19.12.2015.
22.04.2008 між Управлінням майном міста та товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" укладалась додаткова угода до вказаного вище договору оренди (шляхом викладення умов в новій редакції), згідно якої відповідачу передано в оренду земельну ділянку площею 995 кв.м для реконструкції та обслуговування будівлі (кафе "Спорт") строком на 5 років, з наступним поновленням дії угоди терміном до 19.12.2015.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься запис про зареєстроване за відповідачем право оренди земельної ділянки зі строком дії до 19.12.2015.
Рішеннями Ужгородської міської ради від 18.05.2017 № 640 та від 07.10.2021 № 452 відмовлено ТОВ "Гетьман" у поновленні дії вказаного договору.
Як встановлено судами на підставі вище наведених доказів, починаючи з 20.12.2015 у товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" відсутні чинні договори оренди землі щодо використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005.
Відповідно до інформації, наданої комунальним підприємством "Архітектурно планувальне бюро" Ужгородської міської ради у листі від 24.11.2021 № 517, за товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" 31.12.2012 зареєстровано право власності на будівлю літ. Р (кафе "Спорт"). У 2006 році товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" розпочато реконструкцію вказаної будівлі під спортивно-торговий комплекс. На момент останнього обстеження та проведення поточної технічної інвентаризації у 2008 році вказаний об'єкт реконструкції зафіксовано на стадії будівництва фундаменту.
Також судами встановлено, що 11.01.2022 комісією з обстеження умов використання земельної ділянки (у складі, визначеному розпорядженням міського голови від 16.12.2021 №719), обстежено земельну ділянку по вул. Івана Франка, 1 площею 995 кв.м та встановлено наступне: земельна ділянка розміщена по вул. Івана Франка, та безпосередньо межує з територією стадіону "Авангард" (кадастровий номер 2110100000:26:001:0285 перебуває у комунальній власності територіальної громади міста). В'їзд на територію здійснюються через територію стадіону "Авангард" (пропускний пункт). По межі зовнішніх меж земельної ділянки (зі сторони вул. Івана Франка та вул. Фріца Гленца) встановлено бетонний та металеві паркани; - на території розміщено бетонний фундамент (по факту недобудований цокольний поверх будівлі чи підвальних приміщень). Ознак проведення будівельних робіт під час обстеження не виявлено. За наслідками проведеного обстеження земельної ділянки, комісія прийшла до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" з часу припинення договірних відносин (19.05.2015) використовує земельну ділянку комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005 під наявним об'єктом нерухомого майна загальною площею 995 кв.м без достатньої правової підстави.
28.02.2023 товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" відчужило вказаний об'єкт нерухомого майна у приватну власність іншій фізичній особі на підставі договору купівлі-продажу. Наявна у матеріалах справи відповідна угода також містить відомості, що така споруда розмішена на земельній ділянці (кадастровий номер 2110100000:26:002:0005), що перебуває у комунальній власності міста.
Як встановлено судами, в період з 20.12.2015 (після завершення договору оренди) по 27.02.2023 (до дати відчуження нерухомого майна) між Ужгородською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Гетьман" не укладалося жодних договорів оренди земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005.
Окрім того, товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман" до моменту відчуження належного йому нерухомого майна, використовувало земельну ділянку комунальної форми власності площею 995 кв.м з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005 без належної на те правової підстави.
Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у цій справі оскаржується позивачем в повному обсязі з підстав непогодження позивача із відмовою в задоволенні позовних вимог щодо обрання ним неналежного способу порушеного права. А саме належним способом як зазначив суд першої інстанції є звернення з позовом в порядку ст.785 ЦКУ. Проте цей висновок місцевого суду є помилковим.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що положення статті 785 Цивільного кодексу України (ЦКУ) не застосовуються до земельних правовідносин, пов'язаних з правом власності, оскільки для земельних відносин передбачений спеціальний нормативний акт - Земельний кодекс України (ЗК).
Стаття 785 ЦКУ стосується припинення договору найму та повернення майна наймачем власнику, тоді як земельні правовідносини регулюються спеціальним законодавством, зокрема ЗК, що має пріоритет над загальними нормами цивільного права в цій сфері.
Предметом позову є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 530 339,51 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 01.03.2017 по 27.02.2023.
Щодо строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з?ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв?язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску.
Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про застосування строків позовної давності, у якому зазначив, що строк позовної давності щодо вимог за період з 01.03.2017 по 05.12.2021 на суму 417 687,67 грн сплив у зв'язку з тим, що позивач звернувся по суду з позовом 05.12.2024.
Перевіривши клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для його часткового задоволення та вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
В офіційному друкованому виданні "Голос України" від 02.04.2020 було опубліковано Закон №540-IХ від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв?язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)". Він набрав чинності з дня опублікування.
Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами і доповненнями, якою встановлено з 12.03.2020 на усій території України карантин.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.
Поряд з цим, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Як встановлено судами, позивачем подано позов (05.12.2024) під час дії воєнного стану.
Окрім того у вказаних правовідносинах не застосовується спеціальна позовна давність, тому застосуванню підлягає загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №907/214/20 зазначено, що на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу. Аналогічних висновків про безумовне зупинення відповідних строків позовної давності на строк дії карантину та воєнного стану Верховний Суд також вказував у своїх постановах від 15.04.2025 у справі №903/786/24, 12.03.2025 у справі №903/1130/23, від 15.01.2025 у справі №906/63/24.
Також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування статей 256, 257, 258 пункту 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX) викладені у постановах від 06.05.2021 у справі №903/323/20, від 25.08.2021 у справі №914/1560/20, від 08.02.2022 у справі №918/964/20, від 31.05.2021 у справі №926/1812/21.
3 огляду на те, що Закон Nє540-IХ набрав чинності 02.04.2020 саме з цієї дати можливе продовження строків позовної давності, оскільки закон не має зворотної дії в часі. Отже, трирічний строк, який не був охоплений періодом дії цього Закону, сплив щодо вимог, перебіг позовної давності за якими почався до 02.04.2017.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд частково погоджується з аргументами відповідача щодо спливу строку позовної давності у частині позовних вимог за період з 01.03.2017 по 01.04.2017 включно.
Водночас апеляційний суд вважає, що період з 02.04.2017 по 27.02.2023 відповідає встановленим законом строкам позовної давності та є таким, що не сплив з вищенаведених підстав.
Щодо розгляду справи по суті
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно з статтею 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
З огляду на викладене відповідач як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
За умовами частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.
Як вбачається з встановлених судами обставин у справі, що розглядається, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру, земельній ділянці комунальної власності по вул. І. Франка, 1 у м. Ужгород присвоєно кадастровий номер 2110100000:26:002:0005. Цільове призначення ділянки визначено - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - обслуговування будівлі (кафе), площа - 995 кв.м. Вказана інформація свідчить про те, що відповідна земельна ділянка є сформованною.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наводив такий правовий висновок: у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 ЦК України (постанови від 09.02.2022 у справі № 910/8770/19, від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20).
Статтею 13 Закону України «Про оцінку земель» регламентовано, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково. Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель»).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про оцінку земель» для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Згідно з положеннями частини 3 статті 23 цього Закону Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).
При цьому, чинне законодавство не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, формування такого здійснюється автоматично в режимі реального часу, тобто на час звернення заявника, у зв'язку з цим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула (вказаний правовий висновок викладено у постанові ВС від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
Верховний Суд у справі № 922/2060/20 вказує, що «витяг може бути доказом проведення оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період, за умови, що нормативно-грошова оцінка була сталою і не зазнала змін у цей період».
Згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.02.2017 №801/86-17 та від 29.09.2021 №826/0/419-21, нормативна грошова оцінка за 2017-2021 роки становить 2 880 604,60 грн.
Відповідно до розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005 за 2022 рік, нормативно грошова оцінка становить 3 158 579,74 грн..
Згідно витягу від 14.06.2023 №НВ-2100281342023, нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005 за 2023 рік становить 3 643 958,65 грн..
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 29.08.2023 №18-7-0.4-3578/2-23 нормативна грошова оцінка 1 кв.м. земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:26:002:0005) за 2019-2020 рік становить 779,96 грн за 1 м кв., за 2022 рік становить 857,96 грн за 1 м кв.
Розрахунок неодержаного доходу здійснено позивачем із застосуванням 3-х відсоткового розміру ставки річної орендної плати за землю, затвердженої рішенням XXVII сесії Ужгородської міської ради VI скликання від 19.02.2015 року №1651 «Про Порядок встановлення ставок орендної плати у м. Ужгороді за земельні ділянки, які перебувають у розпорядженні Ужгородської міської ради», а також на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2021-2023 роки, які були надані Головним управлінням Держгеокадастру у Закарпатській області.
Судами встановлено, що позивач просив суд стягнути з відповідача 530 339,51 грн. за користування земельною ділянкою комунальної власності, площею 995 кв.м. як безпідставно збережених (утриманих) грошових коштів у розмірі орендної плати за період з 01.03.2017 до 27.02.2023(дата відчуження нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці).
У зв?язку із застосуванням апеляційним судом строків позовної давності, правильним періодом нарахування безпідставно збережених коштів є період з 02.04.2017 по 27.02.2023. Враховуючи викладене, апеляційний суд здійснив перерахунок належних до стягнення сум за кожен календарний рік, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, річної орендної плати та щомісячного платежу та встановив наступне:
- за 2017 рік (02.04.2017 - 31.12.2017) нормативна грошова оцінка - 2 880 604,60 грн, річна орендна плата - 86 418,14 грн, щомісячний платіж - 7 201,51 грн, розмір безпідставно збережених коштів за період становить 64 573,54 грн;
- за 2018 рік (01.01.2018 - 31.12.2018) нормативна грошова оцінка - 2 880 604,60 грн, річна орендна плата - 86 418,14 грн, щомісячний платіж - 7 201,51 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 86 418,14 грн;
- за 2019 рік (01.01.2019 - 31.12.2019) нормативна грошова оцінка - 2 880 604,60 грн, річна орендна плата - 86 418,14 грн, щомісячний платіж - 7 201,51 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 86 418,14 грн;
- за 2020 рік (01.01.2020 - 31.12.2020) нормативна грошова оцінка - 2 880 604,60 грн, річна орендна плата - 86 418,14 грн, щомісячний платіж - 7 201,51 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 86 418.14 грн;
- за 2021 рік (01.01.2021 - 31.12.2021) нормативна грошова оцінка - 2 880 604,60 грн, річна орендна плата - 86 418,14 грн, щомісячний платіж - 7 201,51 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 86 418,14 грн;
- за 2022 рік (01.01.2022 - 31.12.2022) нормативна грошова оцінка - 3 158 579,74 грн, річна орендна плата - 94 757,39 грн, щомісячний платіж - 7 896,45 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 94 757,39 грн.;
- за 2023 рік (01.01.2023 - 27.02.2023) нормативна грошова оцінка - 3 643 958,65 грн, річна орендна плата - 109 318,76 грн, щомісячний платіж - 9 109,90 грн, розмір безпідставно збережених коштів - 17 894,45 грн.
Загальна сума безпідставно збережених коштів за період з 02.04.2017 по 27.02.2023 становить 522 897,94 грн.
З матеріалів справи вбачається, що після припинення дії договору оренди земельної ділянки (19.12.2015) відповідач продовжував сплачувати орендну плату за користування такою земельною ділянкою, зокрема за 2020, 2021, 2022 роки та за січень-лютий 2023 року, відповідач сплатив Ужгородській міській раді суму 183 704,90 грн.
В матеріалах справи містяться наступні докази на підтвердження здійснених відповідачем оплат:
- згідно зі звітною та двома уточнюючими податковими деклараціями з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2023 рік, Товариство самостійно задекларувало за січень та лютий 2023 року зобов?язання з оплати оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:26:002:0005 площею 0,0995 га, розташованої в місті Ужгород по вул. Івана Франка, 1, у сумі 7 024,00 грн;
- згідно зі звітною та двома уточнюючими податковими деклараціями з плати за землю за 2022 рік, Товариство самостійно задекларувало зобов?язання з оплати орендизазначеної земельної ділянки з розрахунку 3 відсотків від нормативної грошової оцінки, у сумі 62 896,28 грн;
- згідно зі звітною та уточнюючою податковою декларацією з плати за землю за 2021 рік, Товариство самостійно задекларувало зобов?язання з орендної плати за ту ж земельну ділянку у розмірі 56 892,31 грн, виходячи з 3 відсотків нормативної грошової оцінки.
- зідно зі звітною та уточнюючою податковою декларацією з плати за землю за 2020 рік, Товариство також самостійно визначило зобов?язання з оплати орендної плати за вказану земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Ужгород, вул. Івана Франка, 1, у сумі 56 892.31 грн з розрахунку 3 відсотків від нормативної грошової оцінки.
Окрім цього оплату підтверджують також подані відповідачем до відзиву на позовну заяву платіжні документи, відповідно до яких оплата орендної плати за земельну ділянку здійснена на розрахунковий рахунок Ужгородської міської ради UА148999980334129812000007493, тобто саме на той рахунок реквізити якого вказані у вимозі про повернення безпідставно збережених коштів від 08.08.2023, яка є додатком до позовної заяви.
В судовому засіданні позивач факту сплати вказаних коштів відповідачем не заперечив.
Враховуючи вищевикладене, сума яка підлягає стягненню з відповідача як безпідставно збережені кошти за користування земельною ділянкою за період з 02.04.2015 по 27.02.2023, з врахуванням часткової оплати, становить 339 193,04 грн.
Беручи до уваги припинення дії договору оренди 19.12.2015, відсутність у його умовах визначеного механізму повернення земельної ділянки, наявність у Державному реєстрі речових прав запису про строк дії речового права до 19.12.2015, надані докази відмови позивача у продовженні договору та відсутність спору між сторонами щодо факту повернення земельної ділянки, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту своїх прав.
Відповідно до статті 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.
Отже, вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне рішення у справі не можливо.
За приписами ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції виснував, що висновок суду першої інстанції про обрання позивачем неналежного способу захисту та про необхідність кваліфікації спірних правовідносин за ч. 2 ст. 785 ЦК України є необґрунтованим. Оскільки апеляційним судом встановлено факт користування відповідачем земельною ділянкою комунальної власності без правовстановлюючих документів у період з 02.04.2015 по 27.02.2023, позивач обрав належний та ефективний спосіб захисту - звернення з вимогою про стягнення безпідставно збережених коштів у порядку ст. 1212 ЦК України.
З врахуванням наведених норм права та встановлених у справі фактичних обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою в сумі 339 193,04 грн. на користь територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради є обґрунтованими та підлягають задоволенню, в решті підлягають відмові з підстав вищевикладених.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у справі № 907/1034/24 підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
Враховуючи вимоги п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання апеляційної скарги підлягає розподілу пропорційно до задоволених апеляційних вимог. Оскільки апеляційним судом встановлено наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги (позовних вимог), частина витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій покладається на відповідача, інша - залишається за апелянтом (позивачем).
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №32.01-17/97 від 01.08.2025 - задоволити частково.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.05.2025 у справі №907/1034/24 скасувати.
Прийняти нове рішення яким позовні вимоги - задоволити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гленца, 1, ЄДРПОУ 22074223) на корись Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Поштова, 3, ЄДРПОУ 33868924) безпідставно збережених коштів в сумі 339 193,04 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гленца, 1, ЄДРПОУ 22074223) на корись Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Поштова, 3, ЄДРПОУ 33868924) 5 089,43 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
В решті витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції залишити за позивачем.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Гленца, 1, ЄДРПОУ 22074223) на корись Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Поштова, 3, ЄДРПОУ 33868924) 7 632,31 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
В решті витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за позивачем.
Місцевому господарському суду видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т. Б.
Якімець Г.Г.