79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"18" листопада 2025 р. Справа №909/284/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.
представники сторін:
позивача: Лисенко С.Ю.,
відповідачів, третьої особи: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" б/н від 21.08.2025 (вх. суду від 21.08.2025 №01-05/2585/25)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 про відмову у забезпеченні позову ( повну ухвалу складено 11.08.2025, суддя Неверовська Л.М.)
у справі №909/284/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів", м. Дніпро
до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", м. Івано-Франківськ
відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейк Фуд Груп",
м. Івано-Франківськ
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал Естейт Норд, м. Дніпро
про: визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, визнання права користування нежитловим приміщенням та стягнення завданих збитків,
13 березня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лігос", Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейк Фуд Груп" про визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, визнання права користування нежитловим приміщенням загальною площею 100,8 кв.м та стягнення завданих збитків (упущеної вигоди) за період з 23.01.2025 по 31.03.2025 у розмірі 827375,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії ТОВ "Лігос", які пов'язані з одностороннім розірванням договору є незаконними, а письмове повідомлення від 22.11.2024 (яке стало підставою для припинення речового права позивача) є одностороннім правочином, який позивач просить визнати недійсним з одночасним визнанням недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 29.01.2025 з ТОВ "Бейк Фуд Груп", оскільки ТОВ "Лігос" не мало прав щодо укладання такого договору за умови існуючих договірних відносин з позивачем.
Позивач вважає, що на момент укладення оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення з ТОВ "Бейк Фуд Груп" був чинний договір з позивачем на це ж саме нежитлове приміщення. Вказане призвело до порушення прав та законних інтересів позивача, як правомірного орендаря вказаного нежитлового приміщення, чим здійснено втручання в право позивача на мирне користування даним нежитловим приміщенням.
Крім цього, позивач вказав, що з 23.01.2025 року персонал ТОВ "Мед-Сервіс Львів" не зміг потрапити до орендованого у ТОВ "Лігос" приміщення, оскільки відповідачем незаконно в односторонньому порядку фізично заблоковано доступ до приміщення. Зазначене створило ситуацію, за якої ТОВ "Мед-Сервіс Львів" з 23.01.2025 отримує кожного дня збитки у вигляді упущеної вигоди, а саме неотримання прибутку від реалізації аптечних товарів.
05 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" звернулось до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, в якій просило суд:
- з метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі №909/284/25 законної сили накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС“ як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, у межах суми позовних вимог - 827375,72 грн;
- з метою забезпечення позову, до набрання рішенням у справі №909/284/25 законної сили накласти арешт в межах ціни позову, а саме 827375,72 грн на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛІГОС": - виробничі та офісні приміщення загальною площею 348,2 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 192, (реєстраційний номер об'єкта: 1521426026101); - пекарський цех №3 з адміністративними приміщеннями загальною площею 1039,1 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Левинського І., 1/3 (реєстраційний номер об'єкта: 1456725126101); - пекарський цех №2 загальною площею 1287,5 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1/2 (реєстраційний номер об'єкта: 1456685226101); - пекарський цех №1 загальною площею 1446,4 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1/1 (реєстраційний номер об'єкта: 1456658726101); - пекарський цех №5 загальною площею 882,5 кв.м за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Левинського І., 1б (реєстраційний номер об'єкта: 784393426101).
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилався на те, що ТОВ "ЛІГОС", продемонструвавши недобросовісну поведінку шляхом: односторонньої незаконної відмови від договору; укладення нового договору під час дії попереднього; фізичного блокування доступу позивача до приміщення; ігнорування законних прав позивача, що створює обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "ЛІГОС" може вжити заходів для приховування активів та ухилення від виконання судового рішення.
На переконання заявника, ТОВ "ЛІГОС" може у будь-який момент: вивести грошові кошти з рахунків; перевести активи на афілійованих осіб; здійснити інші дії, спрямовані на унеможливлення виконання рішення суду.
Позивач також зазначив, що можливість ТОВ "ЛІГОС" в будь-який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, є беззаперечною, а тому в будь-який момент може ускладнити виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 у справі № 909/284/25 в задоволенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" про забезпечення позову від 05.08.2025 (вх.№6849/25 від 05.08.2025) відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є необґрунтованим/недоведеним та базуються лише на припущеннях, адже позивачем не надано будь-яких доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальна загроза неможливості виконання судового рішення в зв'язку з відсутністю у відповідача грошових коштів; доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 року у справі № 909/284/25 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким заяву ТОВ «Мед-Сервіс Львів» про забезпечення позову задоволити.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані ТОВ «Мед-Сервіс Львів» докази, зокрема: інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав про наявність у ТОВ «ЛІГОС» значної кількості об'єктів нерухомості, фінансову звітність ТОВ «ЛІГОС», інформацію про судові справи, де на користь ТОВ «ЛІГОС» стягнуто понад 260 млн грн.
На думку апелянта, місцевий господарський суд не врахував, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ЛІГОС» у межах ціни позову безпосередньо пов'язане із предметом позову та адекватність такого заходу забезпечення позову у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Крім цього, апелянт зауважує, що суд попередньої інстанції не взяв до уваги численну практику Верховного Суду, відповідно до якої: виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Відповідачі та третя особа не реалізували свого права на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.08.2025 справу № 909/284/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Малех І.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 у складі колегії суддів: головуючого - судді Малех І.Б., суддів: Бойко С.М. та Якімець Г.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 у справі №909/284/25; витребувано матеріали справи з місцевого господарського суду.
Ухвалою суду від 09.10.2025 розгляд справи призначено на 22.10.2025.
У судовому засіданні 22.10.2025 в режимі взяв участь представник позивача, відповідачі 1, 2 та третя особа в судове засідання не з'явились.
Суд повідомив, що за розпорядженням керівника апарату суду №328 від 20.10.2025 було проведено автоматизовану заміну складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.10.2025 у склад колегії суддів для розгляду справи № 909/284/25 визначено наступний склад суду: Бонк Т.Б.- головуючий суддя, судді Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Враховуючи зміну складу суду, з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи, забезпечення процесуальних прав учасників судового процесу та об'єктивного з'ясування обставин, що мають значення для справи, колегія суддів дійшла висновку про відкладення розгляду справи на 18.11.2025.
У судовому засіданні 18.11.2025 взяв участь скаржник, який підтримав доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення.
Відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про час і місце судового засідання явки уповноваженого представника не забезпечили.
Враховуючи те, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України, колегія суддів вважала за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за участі представника, що з'явився.
При перегляді ухвали місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким:
Предметом апеляційного оскарження у цій справі є ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволені заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІГОС“ у межах суми позовних вимог - 827 375,72 грн та накладення арешту в межах ціни позову на нерухоме майно.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 137 ГПК України).
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Предметом позову у цій справі є визнання недійсним одностороннього правочину, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, визнання права користування нежитловим приміщенням загальною площею 100,8 кв.м та стягнення завданих збитків (упущеної вигоди) за період з 23.01.2025 по 31.03.2025 у розмірі 827375,72 грн.
Тобто, позивач звернувся до суду першої інстанції з трьома вимогами немайнового характеру та однією вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову при зверненні до суду з вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №922/2928/17 та від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Верховний Суд у постанові від 17.04.2023 у справі № 910/11021/22 зробив висновок, що у випадку заявлення вимоги немайнового характеру, яка не вимагатиме примусового виконання, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Насамперед, суд зауважує, що позов у цій справі подано в березні 2025 року та позивач звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в серпні 2025 року, при цьому заявник не обґрунтовує які докази свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача і в чому полягає необхідність застосування заходів забезпечення позову зі спливом п'яти місяців після відкриття провадження у справі.
В той же час, слід зазначити, що позивач 08.04.2025 звертався до суду першої інстанції із заявою про залишення позову без розгляду, яку в подальшому відкликав.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі №902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
До заяви про забезпечення позову позивачем, крім свідоцтва про адвокатську діяльність та квитанцію про сплату судового збору, долучено Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав про наявність у ТОВ «ЛІГОС» об'єктів нерухомості.
Суд вказує, що заявник зазначає про порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань як підставу застосування заходів забезпечення позову, що не підлягає встановленню судами під час розгляду заяви про забезпечення позову, оскільки суд не розглядає справу по суті заявлених позовних вимог.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18 та від 10.11.2020 у справі №910/1200/20).
Крім цього, апеляційний суд критично оцінює доводи заявника стосовно того, що наявність у відповідача значної кількості об'єктів нерухомості створює можливість для їх відчуження, позаяк дане твердження базується лише на припущеннях заявника.
Щодо позовної вимоги про стягнення збитків, то умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність (співмірність) заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі № 910/3158/20 міститься висновок, відповідно до якого під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, що належить до предмета спору (такого висновку дотримується Верховний Суд у постановах: від 25.09.2020 у справі № 925/77/20, від 20.09.2022 у справі №916/307/22, від 03.03.2023 у справі № 907/269/22 та інших).
Колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше у повній сумі предмету спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Верховний Суд також зазначав про те, що під час розгляду заяв про забезпечення позову суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позов (постанови Верховного Суду від 11 серпня 2022 року у справі № 522/1514/21, від 23.10.2024 у справі № 128/838/23).
Водночас апеляційний суд також зауважує, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою, зокрема, про стягнення збитків, а не про стягнення заборгованості та у таких спорах різний предмет доказування.
Суд акцентує, що обов'язковою передумовою задоволення вимог про відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме: протиправності поведінки винної особи як заподіювача збитків (дії чи бездіяльності особи); причинного зв'язку між діями винної особи та заподіянням збитків; збитків (їх наявності та розміру); вини. Відсутність будь-якого із зазначених елементів деліктного зобов'язання виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Відтак, апеляційний суд зазначає, що практика Верховного Суду, на яку посилається скаржник не є релевантна даним правовідносинам, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення збитків, а не стягнення заборгованості.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з судом попередньої інстанції, що доводи позивача про імовірне утруднення виконання судового рішення у справі є недоведеним та базуються на припущеннях, оскільки заявником не надано належних, допустимих доказів, які б свідчили про дійсний фінансовий стан відповідача, а також доказів, якими б підтверджувалась реальну загрозу неможливості виконання судового рішення, доводи заявника ґрунтуються виключно на його сумнівах щодо можливої недобросовісної поведінки відповідача та не доведені доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 у справі № 909/284/25 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 86, 136, 236, 255, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мед-Сервіс Львів" б/н від 21.08.2025 (вх. суду від 21.08.2025 №01-05/2585/25) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2025 у справі № 909/284/25 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Повну постанову складено 24.11.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець