79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" листопада 2025 р. Справа № 909/68/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.,
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Івано-Франківської міської ради від 25.07.2024 (вх.суду 01-05/2134/24 від 26.07.2024) та Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Соколи" від 22.07.2024 (вх. суду 01-05/2161/24 від 29.07.2024)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 (суддя Рочняк О.В., повний текст рішення складено та підписано 10.07.2024 року)
у справі № 909/68/24
за позовом Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області, м. Івано- Франківськ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ", с. Вовчинець, Івано-Франківська область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Соколи" , м. Івано-Франківськ
про витребування з незаконного володіння земельної ділянки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
за участю представників:
від позивача - Буджак В. М.
від відповідача - не з'явився
від третьої особи - Жирун Р. М.
Івано-Франківська міська рада Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" про витребування земельної ділянки площею 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську з незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53383106 від 30.07.2020 у державному реєстрі прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею: 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118 за ТОВ "ІОЛІТ - ІФ".
Позовні вимоги мотивовано тим, що укладені Вовчинецькою сільською радою правочини та прийняті нею рішення за відсутності компетенції на їх прийняття призвели до незаконного вибуття з комунальної власності Івано-Франківської міської ради у приватну власність ТОВ "ІОЛІТ - ІФ" земельної ділянки площею 6,2207 га кадастровий номер: 2610190501090030118, а тому ТОВ "ІОЛІТ - ІФ", як кінцевий набувач спірної земельної ділянки має юридичний обов'язок повернути її Івано-Франківській міській раді, як законному власнику, оскільки вказана земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позов. Крім того, зазначив, що у випадку визнання заявлених позивачем вимог обґрунтованими, слід відмовити в їх задоволенні в повному обсязі з огляду на пропуск останнім строку позовної давності.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 у задоволенні позову відмовлено через недоведеність обставин належності спірної земельної ділянки до комунальної власності та незаконного її вибуття з власності Івано-Франківської міської ради.
Не погодившись з вказаним рішенням, Івано-Франківська міська рада звернулась до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі 909/68/24 та ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Івано-Франківської міської ради в повному обсязі.
Посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду, згідно з якими земельна ділянка площею 6,3201 га, на якій розташований гаражний кооператив «Соколи», входить до меж міста Івано-Франківська на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190.
Вважає, що суд першої інстанції помилково тлумачив рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі № 809/563/15, неправомірно вважаючи, що у ньому надано правову оцінку фактам, встановленим у цій справі, яка не є обов'язковою для господарського суду. Також заперечує висновок суду щодо чинності меж, визначених генеральним планом с. Вовчинець 2001 року, зазначаючи, що цей документ має містобудівний характер і не встановлює меж населених пунктів.
Також, апелянт наголошує, що до 1989 року спірна земельна ділянка знаходилася за межами населеного пункту, використовувалася для сільськогосподарських потреб підприємства «Перемога» та ніколи не належала до території с. Вовчинець.
Обслуговуючий кооператив "Гаражний кооператив Соколи" також подав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги Івано-Франківської міської ради в повному обсязі.
Апелянт зазначає, що рішенням Івано-Франківської міської ради від 20.02.2006 було вилучено земельну ділянку площею 6,3201 га у ФОК «Кристал» та передано її в оренду гаражному кооперативу «Соколи» для обслуговування гаражів за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, 225. На підставі цього рішення 16.03.2006 укладено договір оренди, зареєстрований у встановленому порядку, після чого ГК «Соколи» фактично користується зазначеною ділянкою, яка не вилучалась у встановленому законом порядку.
Апелянт вважає, що Вовчинецька сільська рада порушила принцип обов'язковості судового рішення, закріплений ст. 124 Конституції України, оскільки, попри постанови господарських судів від 25.09.2007 та 31.01.2008, якими було зобов'язано усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою гаражним кооперативом «Соколи», рада повторно передала спірну землю в оренду, а згодом продала її АТВТ «Родон».
Крім того, апелянт посилається на висновки Верховного Суду (постанови від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а та від 24.11.2020 у справі № 809/563/15), відповідно до яких земельна ділянка площею 6,3201 га належить до території міста Івано-Франківська згідно з рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради від 21.11.1989 № 190.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" (відповідач), скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради та ГК «ОК «Соколи» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 - залишити без змін. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Зазначив, зокрема, що за даними Державного земельного кадастру та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером, вказаним позивачем, не існує. ТзОВ «ІОЛІТ-ІФ» набуло у власність земельну ділянку площею 6,2207 га (кадастровий номер 2610190501:09:003:0118) на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2020, укладеного з ТОВ «Х-АДВАНС». Зазначений договір та державний акт на право власності вже були предметом судового розгляду у справі № 344/11256/21.
Наголосив, що спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності ще у 2008 році на підставі договору купівлі-продажу між Вовчинецькою сільською радою та АТВТ «РОДОН», тому на момент її набуття у власність ТОВ «ІОЛІТ-ІФ» вона перебувала у приватній власності. Згідно з генеральними планами, чинними до 2013 року, та рішеннями органів місцевого самоврядування, спірна земельна ділянка розташована в межах населеного пункту с. Вовчинець. Відчуження ділянки здійснювалося за рішенням уповноваженого органу, який був її законним власником, тому застосування положень ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України є безпідставним.
Західний апеляційний господарський суд, постановою від 17.12.2024 скасував рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння земельної ділянки. У цій частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" про витребування з незаконного володіння земельної ділянки - задоволено; витребувано земельну ділянку площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в місті Івано-Франківськ з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ на користь Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області. Мотивувальну частину рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - змінено, викладено в редакції цієї постанови. Здійснено розподіл судових витрат. В решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 - залишено без змін.
Відповідач не погодився з постановою суду апеляційної інстанції та оскаржив таку в касаційному порядку.
Постановою Верхового Суду від 04.03.2025 у справі № 909/68/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 909/68/24 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
Направляючи справу на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду Верховним Судом, в порядку положень ст.316 ГПК України, надано вказівки, щодо необхідності суду апеляційної інстанції надати належну праву оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності, з урахуванням положень ст. ст. 256- 261 Цивільного кодексу України, правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, і практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення інституту позовної давності як складової принципу юридичної визначеності, з огляду на момент, коли позивач довідався або повинен був довідатися про порушення свого права.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 справу № 909/68/24 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Малех І.Б. - головуючого судді, суддів Панової І.Ю., Зварич О.В.
У зв'язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді Малех І.Б., розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду № 201 від 09.06.2025 проведено автоматизовану заміну, в склад колегії введено суддю Орищин Г.В. (протокол передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2025).
У зв'язку із перебуванням у відпустці членів колегії - суддів Панової І.Ю. та Зварич О.В., розпорядженням В. о. керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №289 від 26.08.2025, з метою розгляду апеляційної скарги проведено автоматизовану заміну складу суду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 призначено колегію суддів у складі: головуючого судді Орищин Г.В, суддів Галушко Н.А. та Желіка М.Б.).
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
В дане судове засідання прибули представники позивача та третьої особи, які підтримали свої доводи та міркування щодо суті даного спору.
Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив. Через систему «Електронний суд» 19.11.2025 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Вказане клопотання обгрунтовано тим, що у зв'язку з позаплановою госпіталізацією, представник ТзОВ "ІОЛІТ - ІФ" не може прийняти участь у судовому засіданні, яке призначене на 20.11.2025.
Колегія суддів, порадившись на місці, відхилила заявлене клопотання, з огляду на те, що до клопотання не додано доказів, що підтверджують, викладені у ньому обставини. При цьому, судом враховано в сукупності також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність в судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні; явка представників учасників справи у судове засідання не була визнана обов'язковою; позиція відповідача викладена письмово у відзиві на позов та відзиві на апеляційні скарги, а також озвучена у попередніх судових засіданнях.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія встановила таке:
16.03.1982 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів № 96 "Про зміни в адміністративно-територіальному устрою міст Івано-Франківська та Тисменицького району" вирішено, серед іншого, підпорядкувати Вовчинецьку сільську раду народних депутатів Тисменицького району Івано-Франківській міській раді народних депутатів.
На підставі рішення виконавчого комітету Тисменицької районної ради народних депутатів Івано-Франківської області від 14.12.1983 № 340 підприємству п/с Г- 4710 видано державний акт Б № 082705 на право постійного користування землею загальною площею 43,9 га під будівництво промислової зони, котельні, підстанції АТС, технікуму електронних приладів, розширення підприємства та житлове будівництво, відведену згідно з розпоряджень Ради Міністрів УРСР від 06.03.1969 № 178-р, від 14.01.1976 № 26-р, від 27.10.1978 № 706-р, 13.04.1983 № 198-р та рішення облвиконкому від 23.06.1969 № 342/с та тепличне господарство згідно з рішенням облвиконкому від 28.10.1983 № 345.
Згідно з пунктом 4 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 21.11.1989 № 190, враховуючи адміністративне підпорядкування сіл Вовчинець, Угорники, Микитинці, Хриплин, Крихівці Івано-Франківській міській раді народних депутатів і те, що значна частина земель землекористувачів Тисменицького району передана під розміщення підприємств, організацій і установ міста, зобов'язано Івано-Франківський міськвиконком і Тисменицький райвиконком внести зміни в земельно-облікові документи, включивши в межі м. Івано-Франківська 3413,1 га земель згідно з додатком № 4.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 51 від 14.02.1990 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено заводу "Позитрон" проєктування та будівництво, зокрема, ІІІ-черги розширення заводу на вул. Обїздній - с. Вовчинець за умови виконання виданих технічних умов.
АТВТ "Родон", правонаступником якого є ПАТ "Родон", створено згідно з наказом Міністерства машинобудування військово-промислового комплексу і конверсії України від 17.11.1993 № 650 шляхом перетворення Державного підприємства заводу "Позитрон" (яке раніше мало назву п/с Г-4710) у Відкрите акціонерне товариство "Родон" відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" від 15.06.1993, що підтверджується статутом АТВТ "Родон" у новій редакції, затвердженій протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Родон" від 20.04.2004 № 1, зареєстрованим виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 30.08.2004.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.06.1998 № 216 дозволено АТВТ "Родон" проведення проєктно-пошукових робіт для будівництва тимчасово, терміном на 5 років, автогаражної стоянки на власній території на вул. Вовчинецькій, 225.
Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 21.07.1998 № 287 "Про розгляд матеріалів управління архітектури і містобудування міськвиконкому" дозволено АТВТ "Родон" будівництво тимчасово, терміном на 5 років, гаражної автостоянки на власній території перспективного розширення підприємства на вул. Вовчинецькій, 225 (дозвіл на проведення проєктно-пошукових робіт - рішення міськвиконкому від 16.06.1998 № 216) за умови виділення 500 місць міськвиконкому відповідно до укладеної угоди.
22.09.1998 рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 380 "Про розгляд матеріалів міського відділу земельних ресурсів" надано дозвіл на зміну цільового використання земельної ділянки площею 6,0 га на вул. Вовчинецькій, 225 із земель промисловості для влаштування і експлуатації тимчасової автогаражної стоянки; вказана земельна ділянка знаходиться на території АТВТ "Родон", вільна від споруд та зелених насаджень; АТВТ "Родон" зобов'язано виготовити проєкт відведення земельної ділянки на зміну цільового використання і подати його на затвердження, а також укласти договір з міськвиконкомом про надання на вказаній території 500 автогаражних місць для громадян міста, в тому числі для громадян, які мали направлення в автогаражну стоянку приватного підприємства "Плекс", згідно зі списком, що додається в термін до 01.10.1998.
22.10.1998 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради прийнято рішення № 391, яким затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" фізкультурно-оздоровчому комплексу (ФОК) "Кристал" площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225 за рахунок земель АТВТ "Родон" (дозвіл на зміну цільового використання землі виданий згідно з рішенням міськвиконкому від 22.09.1998 № 380); надано вказану земельну ділянку філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" в тимчасове користування терміном на 5 років для влаштування автогаражної стоянки; зобов'язано філію АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти договір з міськвиконкомом на право тимчасового користування земельною ділянкою в термін до 01.12.1998, який подати у міський відділ земельних ресурсів.
Згідно з актом вибору земельної ділянки для влаштування автогаражної стоянки на території АТ "Родон" на вул. Вовчинецькій, 225, складеним 23.10.1998 комісією в складі першого заступника міського голови, голови Вовчинецької сільради, головного архітектора м. Івано-Франківська, начальника міського відділу земельних ресурсів, головного санітарного лікаря, начальника Івано-Франківської державної інспекції безпеки, начальника пожежної інспекції в присутності представника АТВТ "Родон", вибрана земельна ділянка площею 5,22 га вільна від капітальної забудови.
Суди також встановили, що 17.07.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал", на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 22.10.1998 № 391, укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 5,22 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для влаштування автогаражної стоянки на вул. Вовчинецькій, 225, який зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 за № 125 Івано-Франківської міської ради.
17.07.2001 виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради прийняв рішення № 305, яким за згодою АТВТ "Родон" вилучено у нього земельну ділянку площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225 та зобов'язано АТВТ "Родон" внести зміни до державного акта на право постійного користування землею. Цим же рішенням затверджено проєкт відведення земельної ділянки філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" площею 7,4600 га на вул. Вовчинецькій, 225, з наданням їй в тимчасове користування, терміном на 5 років, для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів; зобов'язано ФОК "Кристал" укласти договір на право тимчасового користування землею в термін до 01.09.2001.
17.08.2001 між Івано-Франківською міською радою та ФОК "Кристал" на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 17.07.2001 № 305 було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) загальною площею 7,4600 га на умовах тимчасового користування строком на 5 років для розміщення та обслуговування автогаражної стоянки легкових автомобілів на вул. Вовчинецькій, 225, про що в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 11.09.2001 вчинено відповідний запис № 124 Івано-Франківської міської ради.
20.02.2004 виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради здійснено реєстрацію ГК "Соколи".
20.02.2006 Івано-Франківською міською радою прийнято рішення "Про вилучення та надання земельних ділянок", згідно з пунктом 50 якого, за систематичну несплату земельного податку припинено дію договору на право тимчасового користування землею площею 5,22 га на вул. Вовчинецькій, 225, укладеного з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 11.09.2001. Також цим рішенням затверджено матеріали із землеустрою щодо складання та виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передано в оренду на один рік земельну ділянку ГК "Соколи" загальною площею 6,3201 вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів. На підставі зазначеного рішення, між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" 16.03.2006 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражів строком на один рік. Дію зазначеного договору продовжено не було.
18.07.2006 Вовчинецькою сільрадою прийнято рішення, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,7544 га на вул. Вовчинецькій, 225 філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" у зв'язку з закінченням договорів на право тимчасового користування земельними ділянками (укладеними з виконавчим комітетом Івано-Франківської міськради 17.07.2001 і 22.10.1998), доручено виготовити грошові оцінки земельних ділянок площами 5,4343 га і 6,3201 га та передати в оренду для влаштування автогаражної стоянки терміном на чотири роки з дня підписання та реєстрації договорів оренди землі; доручено сільському голові та директору філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укласти відповідні договори оренди земельних ділянок та договір про сприяння соціально-економічному розвитку села, а також філії АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" провести державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок в Івано-Франківському міському центрі Державного земельного кадастру.
02.11.2006 на підставі вказаного рішення Вовчинецької сільради від 18.07.2006 між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" укладено договір оренди землі, згідно якого передано в строкове платне володіння і користування (оренду) земельну ділянку площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 для обслуговування гаражної стоянки автомобілів терміном на 4 роки. У пункті 2 розділу 2 цього договору зазначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 7 400 720,38 грн.
12.12.2007 на підставі рішення виконавчого комітету Вовчинецької сільради від 29.11.2007 № 41 за ВАТ "Родон" зареєстровано право власності на нерухоме майно - КПП (транспортна прохідна) площею 22,6 м2, розташоване за адресою: с. Вовчинець, вул. Вовчинецька, 225 б (свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.12.2007).
04.01.2008 рішенням Вовчинецької сільради надано дозвіл АТВТ "Родон" на складання технічного звіту земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 6,3201 га з метою укладення договору оренди з правом викупу для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225, в с. Вовчинець; доручено сільському голові та АТВТ "Родон" укласти договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га. Цим же рішенням вирішено розірвати договір оренди з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" із моменту укладення договору з АТВТ "Родон" та надано останньому дозвіл на складання експертної грошової оцінки зазначеної ділянки з метою подальшого викупу.
07.02.2008 Вовчинецькою сільською радою прийнято рішення "Про матеріали Управління земельних ресурсів", згідно з яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; вказану земельну ділянку вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; зобов'язано АТВТ "Родон" виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 6,3201 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов'язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов'язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 6,3201 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.04.2007 № 040729400006 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал".
Пунктом 2 цього рішення затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку АТВТ "Родон" площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець; земельну ділянку площею 4,1427 га на вул. Вовчинецькій, 225 в с. Вовчинець вирішено передати в оренду АТВТ "Родон" для обслуговування гаражної стоянки автомобілів, терміном на три роки з дня підписання та реєстрації договору оренди землі; АТВТ "Родон" зобов'язано виготовити грошову оцінку земельної ділянки площею 4,1427 га; сільського голову та АТВТ "Родон" зобов'язано укласти договір оренди; АТВТ "Родон" зобов'язано провести державну реєстрацію договору оренди землі в Івано-Франківському міському центрі державного земельного кадастру; з моменту реєстрації договору оренди земельної ділянки площею 4,1427 га з АТВТ "Родон" вирішено розірвати договір оренди від 13.10.2006 № 040629400014 з філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" на земельну ділянку площею 5,4343 га.
07.03.2008 між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон" укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з усіма обтяженнями і сервітутами за адресою: с. Вовчинець Івано-Франківської міськради, вул. Вовчинецька, 225, загальною площею 6,3201 га, кадастровий номер 2610190501:09:003:0101, згідно з доданим планом земельної ділянки (пункт 1.1 договору); функціональне призначення земельної ділянки - землі транспорту, на земельній ділянці розміщено об'єкт нерухомості - транспортна прохідна; продавець гарантує, що земельна ділянка, яка є предметом цього договору, вільна від будь-яких майнових прав і претензій третіх осіб, про які на момент підписання договору продавець чи покупець не могли знати, не знаходиться під арештом і в спорі не перебуває; ціна продажу становить: 1 580 025,00 грн (пункти 1.3, 1.4, 1.6, 2.1 договору). Цей договір посвідчено приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Мачкур А. А. 07.03.2008 та зареєстровано у реєстрі за № 1159.
18.03.2008 на підставі зазначеного договору АТВТ "Родон" видано державний акт серії ЯЕ № 839865.
Рішенням Вовчинецької сільради від 16.04.2008 анульовано виданий АТВТ "Родон" державний акт від 18.03.2008 на земельну ділянку площею 6,3201 га та зобов'язано товариство виготовити новий державний акт на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів та провести державну реєстрацію. Також цим рішенням затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 3,5900 га, розташованої на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець, цільове призначення якої змінюється АТВТ "Родон" - для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів, а також було анульовано державні акти від 18.03.2008 № 020829400002 на земельну ділянку площею 4,1427 га, від 18.03.2008 № 020829400008 на земельну ділянку площею 0,0782 га, від 18.03.2008 № 020829400006 на земельну ділянку площею 1,0980 га, від 18.03.2008 № 020829400004 на земельну ділянку площею 0,0820 га, від 18.03.2008 № 020829400005 на земельну ділянку площею 0,0745 га та зобов'язано АТВТ "Родон" виготовити державні акти на земельні ділянки площею 3,5900 га - для ведення комерційної діяльності (для будівництва торгівельного центру та паркінгу автомобілів); площею 0,0355 га - для виробничої діяльності; площею 1,9493 га - для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.
04.06.2008 на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 видано АТВТ "Родон" державний акт на право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів.
Надалі, земельну ділянку площею 6,2207 га, на підставі розподільчого балансу, було передано від АТВТ "Родон" до ТОВ "ІКС-Адванс", а від ТОВ "ІКС-Адванс" передано ТОВ "Х-Адванс", якому Вовчинецька сільрада видала 25.10.2012 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804.
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 23.04.2012 серії ЯК № 992015, виданого на підставі рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 та розподільного балансу від 17.05.2011, складеного між ТОВ "ІКС-Адванс" і АТВТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 25.10.2012 серії ЯМ № 657804 на підставі розподільчого балансу від 19.10.2011 ТОВ "Х-Адванс" набуло право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га (у межах згідно з планом), розташовану на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець Івано-Франківської міськради Івано-Франківської області, з цільовим призначенням - для обслуговування гаражної автостоянки автомобілів.
Надалі, ТОВ "ІОЛТ - ІФ" придбало спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 30.07.2020 з попереднім власником ТОВ "Х-Адванс", про що внесено запис до реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником спірної земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118, яка розташована за адресою: вул. Вовчинецька, 225 в м. Івано-Франківську, є ТОВ "ІОЛТ - ІФ".
Судом також встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85, задоволено позовні вимоги ГК "Соколи" до АТВТ "Родон", третя особа на стороні позивача, - Івано-Франківська міська рада, та зобов'язано фізкультурно-оздоровчий комплекс "Кристал" АТ ВТ "Родон" усунути перешкоди, створені ним гаражному кооперативу "Соколи" у користуванні земельною ділянкою на вул. Вовчинецькій, 225 площею 6,3201 га шляхом звільнення вказаної земельної ділянки; визнано недійсним договір оренди землі укладений між Вовчинецькою сільрадою та філією АТВТ "Родон" ФОК "Кристал" від 02.11.2006, зареєстрований 13.04.2007 за № 040729400006.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2008 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.01.2008 у справі № 7/85 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.09.2007 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 у справі № 909/538/13 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, за участю Вовчинецької сільради, ТОВ "Х-Адванс", задоволено позов ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради про укладення додаткової угоди до договору оренди землі від 16.03.2006, в редакції запропонованій позивачем; зобов'язано укласти між Івано-Франківською міською радою та ГК "Соколи" додаткову угоду до договору оренди землі від 16.03.2006.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.10.2013 у справі № 909/538/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2014, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.07.2013 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено повністю. Апеляційним господарським судом встановлено факт припинення станом на 13.04.2007 договору оренди від 16.03.2006, укладеного з гаражним кооперативом, у зв'язку із закінченням річного строку дії такого договору та відсутності його переукладення (продовження) на новий строк.
Згідно з рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13 відмовлено в позові ГК "Соколи" до Вовчинецької сільради, треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - АТВТ "Родон", ТОВ "Х-Адванс" про визнання за ГК "Соколи" права на користування земельною ділянкою площею 6,2207 га для колективного гаражного будівництва (обслуговування гаражів), розташованою на вул. Вовчинецькій, 225, в м. Івано-Франківську, та про визнання недійсними рішення Вовчинецької сільради від 16.04.2008 про видачу АТВТ "Родон" державного акта на право власності на вказану земельну ділянку, а також державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 657804, виданого 25.10.2012 ТОВ "Х-Адванс" та державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯЕ № 825462, виданого 04.06.2008 АТВТ "Родон".
Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.05.2023 у справі № 909/837/13 відмовлено в задоволенні заяви ГК "Соколи" про перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 за нововиявленими обставинами та залишено в силі рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 у справі № 909/837/13.
Водночас суд апеляційної інстанції зазначав, що у листопаді 2014 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області (справа № 909/1345/14) з позовом до Вовчинецької сільради і АТВТ "Родон": - про скасування рішення Вовчинецької сільради від 07.02.2008 про затвердження технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки площею 6,3201 га на вул. Вовчинецькій, 225 у с. Вовчинець в оренду АТВТ "Родон"; - скасування рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008, яким погоджено звіт про експертну оцінку вказаної земельної ділянки, затверджено її вартість та вирішено продати АТВТ "Родон"; - визнання недійсним договору оренди землі від 13.02.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008, укладеного між Вовчинецькою сільрадою та АТВТ "Родон"; - визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2610190501:09:003:0118, виданого АТВТ "Родон" 04.06.2008.
Ухвалами Господарського суду Івано-Франківської області від 12.01.2015, 28.01.2015 та 12.10.2016 у справі № 909/1345/14 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ГК "Соколи", ТОВ "Х-Адванс", та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Івано-Франківську міську раду.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.12.2016, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 у вказаній справі, позов задоволено частково; скасовано рішення Вовчинецької сільради від 29.02.2008 та визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 07.03.2008; у решті позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.04.2018 зазначені судові рішення скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Через неможливість утворення нового складу суду для розгляду справи № 909/1345/14 вказану справу передано на розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Тернопільської області від 25.10.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022, у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду у справі № 909/1345/14 від 09.11.2022 постанову Західного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 залишено без змін.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17.05.2023 у справі № 344/11256/21 за позовом фізичної особи до ТОВ "ІОЛІТ - ІФ", ТОВ "Х-Адванс", Івано-Франківської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ "Родон", ТОВ "ІКС-Адванс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОК "ГК "Cоколи", про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним і скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання недійсним і скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання недійсним і скасування договору про внесення змін до договору купівлі-продажу, в позові відмовлено повністю.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської обласної ради, треті особи - Вовчинецька сільрада та Івано-Франківська міська рада, про визнання нечинним рішення, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 у справі № 809/563/15 та постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.11.2020, визнано нечинним рішення Івано-Франківської обласної ради від 05.12.2014 № 1499-33/2014 "Про встановлення межі населеного пункту с. Вовчинець Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської міської ради".
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а за позовом ГК "Соколи" до Івано-Франківської міської ради, третя особа - Вовчинецька сільрада, визнано протиправним і скасовано рішення Івано-Франківської міської ради від 08.08.2013 № 1191-37 "Про погодження меж між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець", яким було погоджено межу між м. Івано-Франківськ та с. Вовчинець згідно з проєктом землеустрою щодо встановлення межі с. Вовчинець Вовчинецької сільради, виготовленого ДП "Івано-Франківський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".
Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши та дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши подані сторонами докази та надані суду пояснення, враховуючи обов'язкові до виконання вказівки Верховного Суду судова колегія вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови, з огляду на таке:
Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право власності є непорушним (частина четверта статті 41 Конституції України).
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина перша, друга статті 321 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду в пункті 43 постанови від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18 зазначив, що, реалізуючи визначене у статті 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту, що не вимагає їх формулювання дослівно тими словосполученнями, які застосував законодавець у статті 16 ЦК України. Головним є змістовне наповнення обраного позивачем способу захисту, яке визначається судом з взяттям до уваги його правових обґрунтувань.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка звернулася за таким захистом до суду. Встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті. Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи правоохоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту земельних прав наведено в частині третій статті 152 Земельного кодексу України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, або ж іншим способом, який передбачено законом (пункти 5.4 - 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 міститься висновок про те, що держава як власник земельної ділянки може просити про захист права володіння земельною ділянкою шляхом її витребування з володіння кінцевого набувача. Статус володільця у держави буде відновлений у разі задоволення вимог у частині витребування на її користь спірної земельної ділянки та внесення до відповідного державного реєстру запису про право власності держави на цю ділянку.
Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з позовом про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 6,2207 га, кадастровий номер 2610190501090030118 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Підставою звернення визначено те, що рішення та правочини, прийняті й укладені Вовчинецькою сільською радою, призвели до вибуття із комунальної власності Івано-Франківської міської ради зазначеної земельної ділянки у приватну власність ТОВ «ІОЛІТ-ІФ».
Раніше, у 2014 році, перший заступник прокурора Івано-Франківської області звертався до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Вовчинецької сільської ради та АТВТ «Родон» про визнання недійсними рішень сільської ради, договорів оренди та купівлі-продажу, а також державного акта на право власності на земельну ділянку. За результатами нового розгляду тієї справи рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.01.2020 позов було задоволено частково, однак постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 у задоволенні позову відмовлено, яка була залишена без змін постановою Верховного Суду від 13.06.2022 у справі № 909/1345/14.
Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені прокурором позовні вимоги не є ефективним способом захисту порушених прав, оскільки їх задоволення не призвело б до фактичного поновлення права власності територіальної громади на спірну земельну ділянку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що у даній справі позивач вказує про наявність рішень та правочинів, які були укладені Вовчинецькою сільською радою за відсутності її компетенції, вимога про витребування земельною ділянки в кінцевого набувача є ефективним способом захисту порушених прав, який встановлений законом.
Одним із ключових питань у цій справі є питання щодо приналежності спірної земельної ділянки до комунальної власності Івано-Франківської міської ради.
Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 96 від 16.03.1982 Вовчинецька сільська рада була підпорядкована Івано-Франківській міській раді. На підставі ряду розпоряджень Ради Міністрів УРСР та рішень виконавчих комітетів, зокрема Тисменицької районної ради та Івано-Франківського облвиконкому, земельні ділянки загальною площею 43,9 га були передані підприємству п/с Г-4710 для розміщення промислової зони, об'єктів соціальної та інженерної інфраструктури, а також житлового будівництва. Згодом рішенням облвиконкому від 21.11.1989 № 190 межі міста Івано-Франківська були розширені, включивши землі сіл Вовчинець, Угорники, Микитинці, Хриплин та Крихівці, що підтвердило законність юридичного статусу спірної земельної ділянки та закріпило її за територією міста.
Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 у справі № 809/563/15 визнав, що при зміні меж с. Вовчинець, передбаченій рішенням Івано-Франківської обласної ради № 1499-33/2014, одночасно відбулися зміни меж м. Івано-Франківська. Таким чином, встановлено, що юридичний статус спірної земельної ділянки відповідає чинному законодавству та належить до земель міської територіальної громади, що підтверджує правомірність дій органів місцевого самоврядування щодо її обліку та управління.
Однак, відповідно до положень ст. 174 ЗК України межі міста (в даному випадку м. Івано-Франківська) можуть змінюватись рішенням, яке приймається Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад.
Приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України встановлюють, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, у справі № 809/563/15, рішення у якій набрало законної сили, суди встановили, що спірна земельна ділянка знаходиться на території м. Івано-Франківська.
Даний факт є не правовою оцінкою за конкретних обставин справи, а преюдиційно встановленим.
Вказане підтверджується також висновком Верховного Суду у постанові від 28.11.2023 у справі № 344/2001/15-а за позовом Гаражного кооперативу «Соколи» до Івано-Франківської міської ради Івано-Франківської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Вовчинецької сільської ради Івано-Франківської області про визнання нечинним рішення.
У пункті 46 зазначеної постанови Верховний Суд вказав, що у справі № 809/563/15, рішення в якій набрало законної сили, суди дійшли висновку, що земельна ділянка площею 6 гектарів, де здійснює діяльність ГК «Соколи», розташована в межах міста Івано-Франківська.
Зокрема, із вищевказаних рішень Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради вбачається, що спірна земельна ділянка знаходилась на території Івано-Франківської міської ради, а тому рішення щодо розпорядження такою земельною ділянкою мала право виключно Івано-Франківська міська рада.
Незважаючи на відсутність компетенції та прийняті рішення Івано-Франківською міською радою та Виконавчим комітетом Івано-Франківською міської ради, 18.07.2006 Вовчинецькою сільською радою було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 11,7544 га на вул. Вовчинецькій, 225 для філії АТВТ «Родон» ФОК «Кристал», доручено виготовити грошові оцінки ділянок та передати їх в оренду на чотири роки.
На підставі цього рішення 02.11.2006 укладено договір оренди земельної ділянки площею 6,3201 га для обслуговування гаражної стоянки автомобілів. У 2008 році сільрада надала АТВТ «Родон» дозвіл на складання технічного звіту та укладення договору оренди з правом викупу, розірвавши попередній договір оренди. 07.02.2008 затверджено технічну документацію для оформлення права оренди та передано земельну ділянку в оренду на три роки.
07.03.2008 між сільрадою та АТВТ «Родон» укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 6,3201 га, а 04.06.2008 видано державний акт на право власності АТВТ «Родон» на 6,2207 га для обслуговування гаражної стоянки. У подальшому право власності передавалося від АТВТ «Родон» до ТОВ «ІКС-Адванс», а від ТОВ «ІКС-Адванс» - до ТОВ «Х-Адванс», який отримав державний акт серії ЯМ № 657804.
Відповідно до державних актів від 23.04.2012 та 25.10.2012, ТОВ «ІКС-Адванс» і ТОВ «Х-Адванс» набули право власності на земельну ділянку площею 6,2207 га для обслуговування гаражної автостоянки. 30.07.2020 ТОВ «ІОЛТ-ІФ» придбало спірну земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу з попереднім власником ТОВ «Х-Адванс». Таким чином, послідовність передачі права власності та оформлення земельної ділянки відповідає законодавству, а право ТОВ «ІОЛТ-ІФ» підтверджене документально.
Відтак, рішення, які були прийняті Вовчинецькою сільською радою поза межами наданих їй законом повноважень, призвели до вибуття з комунальної власності Івано-Франківської міської ради в приватну власність Товариства з обмеженою відповідальністю "ІОЛІТ - ІФ" земельної ділянки площею 6,2207 га кадастровий номер 2610190501090030118.
Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки, не врахувавши вищезазначених обставин та те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОЛІТ - ІФ» наявний юридичний обов'язок як у кінцевого набувача повернути земельну ділянку Івано-Франківській міській раді, як законному власнику, оскільки така земельна ділянка вибула з її володіння поза її волею.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, колегія суддів зазначає таке:
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 28.02.2024 у справі 948/73/23 зазначено, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає (постанова ОП КГС ВС від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18).
Таким чином, вимога про витребування земельної ділянки є самостійним, належним, ефективним способом захисту порушеного права позивача.
Надавши оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності до вимог заявленого позову, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності, за загальним правилом, починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі № 910/9452/17, визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення для правильності її обчислення та ефективного захисту порушеного права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 зазначила, що для визначення моменту виникнення права на позов важливі як об'єктивні обставини (факт порушення права), так і суб'єктивні (обізнаність або можливість особи дізнатися про порушення). Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися» дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, тому факт незнання позивачем про порушення права сам по собі недостатній для відстрочення перебігу позовної давності (постанови Великої Палати ВС від 20.11.2018 у справі № 907/50/16; від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).
У разі неможливості встановити день, коли особа довідалася про порушення права, або наявності доказів того, що особа повинна була довідатися про порушення за належної обачності, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа мала можливість дізнатися про порушення свого права (постанови Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18, від 18.05.2021 у справі № 922/4571/14, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20). Ця позиція ґрунтується на загальних засадах захисту цивільних прав і інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа має самостійно забезпечувати реалізацію свого права у передбачений законом спосіб.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі до винесення рішення (ч. 3- 5 ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові, якщо інша сторона своєчасно заявила про її застосування і не встановлено поважних причин пропуску строку. Якщо ж суд визнає причини пропуску позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту (постанови Верховного Суду від 27.11.2024 у справі № 904/3502/22, від 30.01.2019 у справі № 706/1272/14, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17). Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути поновлена в разі її спливу, проте саме позивач зобов'язаний довести, що не мав можливості дізнатися про порушення свого права. Відповідач, у свою чергу, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Як зазначалось вище, у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин позовну давність.
Європейський суд з прав людини (п. 1 ст. 32 Конвенції) зазначає, що позовна давність є законним правом правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного строку та забезпечує юридичну визначеність, остаточність, захист потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігає несправедливості, пов'язаній із вирішенням справ про давні події на основі втрати або недостатності доказів (п. 51 рішення від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Таким чином, застосування інституту позовної давності є механізмом забезпечення принципу юридичної визначеності. Рішення суду про відмову в позові за спливом строку можливе лише після всебічного з'ясування обставин, пов'язаних із обізнаністю та об'єктивною можливістю особи бути обізнаною про порушення її прав та законних інтересів, ретельного дослідження доказів і належної оцінки доводів учасників справи. Закон не пов'язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права або з укладенням правочинів щодо майна позивача; початок перебігу строку визначається моментом, коли позивач довідався або мав можливість довідатися про порушення свого права.
На переконання колегії суддів, Івано-Франківська міська рада (позивач) не лише мала можливість, але й прямий обов'язок контролювати право власності щодо спірної земельної ділянки. З огляду на численні судові спори з приводу цієї ділянки, в яких позивач брав участь починаючи з 2007 року, він був обізнаний про фактичне володіння та розпорядження земельною ділянкою Вовчинецькою сільською радою, а з 2008 року - про її відчуження з комунальної у приватну власність. Отже, ще у 2008 році позивач міг дізнатися про порушення своїх прав, тоді як вимогу про витребування майна у даній справі заявлено лише у 2024 році.
Позивач не довів суду обставин, які б свідчили про неможливість дізнатися про порушення права раніше, та не просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду. Водночас, як учасник у справі № 809/563/15 станом на 12.07.2018 (дату ухвалення рішення суду першої інстанції), Івано-Франківська міська рада безумовно могла і повинна була бути обізнана про обставини місцезнаходження та приналежності спірної земельної ділянки. Крім того, орган місцевого самоврядування брав участь і в інших судових справах № 7/85, № 909/538/13, № 909/1345/14, 344/11256/21, № 809/563/15, № 344/2001/15-а, у межах розгляду яких досліджувалися питання, безпосередньо пов'язані зі спірною земельною ділянкою, що додатково свідчить про обізнаність міської ради щодо відповідних фактичних обставин справи.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що право позивача, щодо захисту якого він звернувся до суду, було порушене на підставі встановлених вище обставин, проте строк позовної давності за відповідними вимогами був пропущений без поважних причин, про що вказав відповідач, а позивач клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності не заявляв.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За приписами ст. 275 ГПК України до повноважень суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги належить право, зокрема, змінити рішення суду.
У відповідності до норм ст. 277 ГПК України, підставами, зокрема, для зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Таким чином, з урахуванням наведеного, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог поданих апеляційних скарг, оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, проте не врахував, що підставою для такої відмови є сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне змінити мотивувальну частину рішення місцевого господарського суду, виклавши її в редакції цієї постанови.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржників.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
Апеляційні скарги Івано-Франківської міської ради від 25.07.2024 та Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив Соколи" від 22.07.2024 задоволити частково.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 26.06.2024 у справі № 909/68/24 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови.
Судові витрати покласти на скаржників.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Повний текст постанови складено 24.11.2025.
Головуючий суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік