79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"20" листопада 2025 р. Справа № 921/248/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Скалатської міської ради
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2025 (І.П. Шумський) про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову
у справі № 921/248/25
за позовом Фермерського господарства «Калина-2008», с. Городниця,
до відповідача Скалатської міської ради, м. Скалат,
про визнання поновленим (укладеним на новий строк) договору оренди землі від 14.03.2018
за участю представників в режимі відеоконференції:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Гуцалюк А. Р.
Фермерське господарство Калина-2008 21.04.2025 звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Скалатської міської ради про визнання поновленим (укладеним на новий строк) договору оренди землі від 14.03.2018, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області (як орендодавцем) та Фермерським господарством Калина-2008, шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 1 до даного договору в редакції, наведеній у прохальній частині позову.
В ході судового розгляду Скалатська міська рада звернулась до Господарського суду Тернопільської області із заявою від 15.09.2025 про забезпечення позову, шляхом заборони Фермерському господарству "Калина-2008" або будь-яким іншим особам за його дорученням здійснювати обробіток, засівання, збори врожаю та інші дії, пов'язані з користуванням земельною ділянкою за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083. Заявник обґрунтовує необхідність забезпечення позову тим, що позивач, вважаючи себе чинним орендарем спірної земельної ділянки, може здійснювати її обробіток під час посівної кампанії, що створює реальну загрозу повторного використання ділянки без належних правових підстав; таке використання земельної ділянки, може призвести до знищення предмета спору в його первісному стані; у разі відсутності відповідних заходів забезпечення позову існує високий ризик виникнення нових спорів щодо врожаю, витрат на сільськогосподарські роботи та відшкодування можливих збитків.
16.09.2025 Господарський суд Тернопільської області постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви Скалатської міської ради від 15.09.2025 про забезпечення позову, оскільки заявник не довів, що невжиття запропонованих заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав позивача, а також не обґрунтував співмірність обраного заходу із предметом та характером заявлених у справі вимог.
Відповідач не погодився з ухвалою місцевого господарського суду та оскаржив її в апеляційному порядку, вважаючи її необґрунтованою. На переконання скаржника, суд неповно та неправильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а також не врахував доводи, викладені у заяві про забезпечення позову, у зв'язку з чим ухвала підлягає скасуванню.
Зокрема, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що з огляду на предмет спору - вимогу про визнання договору оренди землі поновленим - існує підвищена ймовірність того, що позивач, вважаючи себе чинним орендарем, продовжить фактичне використання спірної земельної ділянки, зокрема здійснить її обробіток або засів у період посівної кампанії. Посилається на акт комісійного обстеження, яким зафіксовано факт попереднього самовільного використання ділянки та збирання врожаю невстановленими особами, що свідчить про можливість знищення предмета спору в первісному стані. Наявність доступу до ділянки саме у позивача, який раніше її обробляв як орендар, на думку скаржника, додатково підтверджує ризик фактичного засіву та виникнення нових спорів щодо урожаю, витрат і можливих збитків.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не врахував зазначені обставини та належні докази існування загрози порушення його прав. На думку апелянта, заборона позивачу вчиняти дії щодо спірної земельної ділянки є співмірним, необхідним та пов'язаним із предметом позову заходом, спрямованим на збереження предмета спору у незмінному стані до вирішення справи по суті.
Також відповідач зазначає, що ухвала суду від 16.09.2025 містить формальний та недостатньо мотивований висновок про відсутність підстав для задоволення заяви, без належного аналізу доводів заявника та наданих доказів, що суперечить вимогам щодо обґрунтованості судового рішення. З огляду на наведене відповідач вважає, що суд мав застосувати заходи забезпечення позову для запобігання ризику втрати предмета спору та забезпечення ефективного захисту його прав.
Фермерське господарство «Калина-2008» скористалося своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечило доводи відповідача. Зокрема, позивач зазначив, що в оскаржуваній ухвалі судом встановлено факт укладення 14.03.2018 договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 6124685700:01:001:1083 площею 37,0000 га, а також підтверджено звернення позивача у січні 2025 року до відповідача з пропозицією про поновлення договору оренди на новий строк. Після закінчення строку дії договору ФГ «Калина-2008» продовжувало користуватися земельною ділянкою.
Відповідач у визначений законом строк не направив повідомлення про заперечення проти поновлення договору, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», договір оренди вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.
Позивач вказав, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 09.10.2025 у цій справі задоволено позовні вимоги про визнання договору оренди землі поновленим.
Оскільки позов має немайновий характер, вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував критерії оцінки необхідності забезпечення позову, визначені практикою Верховного Суду для немайнових спорів.
На думку позивача, відповідач не обґрунтував співмірності обраного ним заходу забезпечення з предметом спору, що є вимогою ст. 137 ГПК України, а також не довів, що невжиття цього заходу могло б ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав відповідача. Звернув увагу на суперечливість позиції відповідача, який у відзиві стверджує, що поновлення договору вже відбулося, проте одночасно просить заборонити позивачу вчиняти дії щодо земельної ділянки.
З огляду на вказані обставини позивач не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображено у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду; за клопотаннями відповідача, розгляд справи відбувався в режимі відеоконференції з останнім.
В дане судове засідання на зв'язок зі судом вийшов представник відповідача, який надав суду свої пояснення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, врахувавши актуальну судову практику, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявниа, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника).
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову, а особа, яка заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і ускладненням чи унеможливленням ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.12.2021 у справі № 927/481/21.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18З виснувала, що у випадку звернення позивача з позовними вимогами немайнового характеру має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів особи.
Судова колегія зазначає, що інститут забезпечення позову є однією із гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб, механізмом, який покликаний гарантувати у суворій відповідності до закону та за наявності безумовних фактичних підстав виконання майбутнього рішення суду та ефективний захист особи, який неможливий без негайного втручання суду.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами (ч.4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (Постанова Верховного суду від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21).
Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів зазначає, що заявник не довів, що дії позивача щодо фактичного використання земельної ділянки здатні призвести до порушення його прав, оскільки такі вимоги є немайновими та не передбачають негайного відновлення володіння чи користування майном. Відповідач також не обґрунтував співмірність обраного заходу забезпечення з предметом спору, як того вимагає ст. 137 ГПК України. Заявлений захід спрямований на обмеження прав позивача щодо оброблення земельної ділянки, хоча предмет позову полягає у юридичному встановленні факту поновлення договору оренди, а не у визначенні порядку користування земельною ділянкою на час розгляду справи. Отже, запропонований відповідачем захід забезпечення не перебуває у причинно-наслідковому зв'язку із характером та суттю заявлених позовних вимог і не здатний забезпечити досягнення процесуальної мети забезпечення позову - збереження можливості реального та ефективного виконання рішення суду. У сукупності наведене свідчить про відсутність підстав для висновку, що невжиття запропонованого заходу створює реальний ризик порушення прав відповідача або унеможливлює їх поновлення, а також про недотримання заявником вимоги щодо співмірності та пов'язаності заходу забезпечення з предметом позовних вимог.
Слід зазначити, що позивач впродовж 7-ми років належно користувався земельною ділянкою, сплачував відповідно орендні платежі і мав законне очікування щодо продовження користування земельною ділянкою.
Враховуючи наведене, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість обраних позивачем способів вжиття заходів забезпечення позову, відтак в задоволенні заяви Скалатської міської ради правомірно відмовлено місцевим господарським судом.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні апеляційної скарги Скалатської міської ради відмовити.
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2025 про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 921/248/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Справу повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 24.11.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік