79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"24" листопада 2025 р. Справа №921/1184/15-г/16
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Кравчук Н.М.
Орищин Г.В.
без виклику учасників процесу
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 08.09.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/2720/25)
на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 (підписана 26.08.2025, суддя Чопко Ю.О.)
у справі № 921/1184/15-г/16
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Демчишин Лілії Миколаївни
про: cтягнення заборгованості за договором №67/МБ про надання овердрафту від 18.11.2014 р. в сумі 22469 грн. 55 коп., яка складається з: 20000 грн. - неповернута сума кредиту; 2230 грн. 34 коп. - прострочені відсотки; 183 грн. 33 коп. - нараховані відсотки; 55 грн. 88 коп. - пеня
Короткий виклад обставин справи та ухвали суду першої інстанції.
У провадженні Господарського суду Тернопільської області перебувала справа №921/1184/15-г/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк") до Фізичної особи - підприємця Демчишин Лілії Миколаївни (далі - ФОП Демчишин Л.М.) про cтягнення заборгованості за договором про надання овердрафту №67/МБ від 18.11.2014 в сумі 22469,55 грн.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 22.02.2016 у справі №921/1184/15-г/16 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Демчишин Л.М. на користь ПАТ "Кредобанк" 20 000 грн заборгованості по кредиту, 2 413,67 грн заборгованості по процентах, 55, 87 грн пені та 1 218 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
На виконання вказаного рішення 11.03.2016 Господарським судом Тернопільської області видано відповідний наказ.
12.08.2025 до Господарського суду Тернопільської області від ОСОБА_1 поступила скарга про визнання бездіяльності начальника відділу виконавчої служби незаконною та зобов'язати вчинити дії, в якій скаржник просила суд: поновити пропущений термін для подання скарги; зняти арешт з зарплатного рахунку № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ "Приватбанк"; надати можливість вільно розпоряджатися коштами, що надходять на даний рахунок; визнати АТ "Кредобанк" невідповідним стягувачем та закрити виконавче провадження №53957606.
Вказана скарга мотивована тим, що:
-17.05.2017 начальником Зборівського РВ ДВС ГТУЮ у Тернопільській області відкрито виконавче провадження №53957606 з виконання наказу суду від 11.03.2016 у даній справі, а постановою державного виконавця від 23.11.2017 накладено арешт на рахунки боржника;
-оскільки боржник припинила свою підприємницьку діяльність та не мала джерел доходу, постановою від 30.01.2018 державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу;
- виконавчий документ повторно для виконання не подавався, матеріали виконавчого провадження були передані в архів та на даний момент знищені;
- з квітня 2025 року ОСОБА_1 працевлаштувалась та відкрила у АТ КБ "Приватбанк" рахунок для отримання заробітної плати №UA 613052990262066400982452221, на який накладено арешт постановою державного виконавця від 2017 року;
- накладення арешту на зарплатний рахунок є протиправним та позбавляє ОСОБА_1 єдиного джерела доходу;
- ОСОБА_1 неодноразово зверталась до Бережанського ВДВС з заявами про розблокування зарплатного рахунку, однак отримувала відмови, обгрунтовані відсутністю передбачених ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту;
- про порушення свого права ОСОБА_1 дізналась 22.07.2025, коли отримала лист від Бережанського ВДВС, а визначений ст. 341 ГПК України строк на подання скарги пропустила, оскільки перебувала поруч з донькою, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» ( докази чого додані до скарги).
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 у справі №921/1184/15-г/16 повернуто скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності начальника відділу виконавчої служби незаконною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог п.2 ч.4 ст. 340 ГПК України не надано суду належних доказів направлення копії скарги разом з додатками на адресу інших учасників справи.
Окрім того, суд зазначив, що ОСОБА_1 не навела поважних причин для поновлення строку для подання скарги, а також звернув увагу на необхідність визначення (у тому числі у прохальній частині скарги), яке саме рішення, дію чи бездіяльність державного виконавця (посадової особи) заявник вважає такими, що порушують її права.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 у справі № 921/1184/15-г/16; справу направити на розгляд до Господарського суду Тернопільської області; скасувати постанову Зборівського районного відділу ДВС Головного управління юстиції в Тернопільській області від 23.11.2017 ВП № 53957606; зняти арешт з зарплатного рахунку № НОМЕР_1 , відкритий АТ КБ “Приватбанк»; надати можливість скаржнику вільно розпоряджатися коштами, що надходять на зазначений рахунок; визнати АТ “Кредобанк» невідповідним стягувачем та закрити виконавче провадження № 53957606.
Вимоги апелянта обгрунтовані порушенням судом першої інстанції норм процесуального права,.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції:
- повернув скаргу не застосувавши попередньо положення ст. 174 ГПК України щодо залишення такої без руху, чим позбавив скаржника доступу до правосуддя;
- зазначив, що боржник не навела поважних причин для поновлення строку на подання скарги, хоча ОСОБА_1 додано до скарги докази перебування її неповнолітньої доньки у лікувальному закладі.
17.10.2025 до суду від Бережанського ВДВС Тернопільського району Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги з огляду на відсутність визначених ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з рахунку ОСОБА_1 .
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 справу №921/1184/15-г/16 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Кравчук Н.М. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 у справі №921/1184/15-г/16, вирішено розглядати таку без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст. 2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, враховуючи перебування суддів Галушко Н.А. та Орищин Г.В. у відпустці з 27.10.2025 по 14.11.2025, а також перебування судді Кравчук Н.М. на навчанні з 17.11.2025 по 21.11.2025, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі ст.327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом ч.1 ст. 339 ГПК України суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, здійснює судовий контроль за виконанням судового рішення.
Відповідно до ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до ч.4 ст.340 ГПК України до скарги додаються: довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і такі документи раніше не подавалися; докази направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно із ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду ( ч.5 ст. 340 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки ОСОБА_1 не додержано процесуальні вимоги ч.4 ст. 340 ГПК України та не додано до скарги на бездіяльність начальника органу ДВС доказів направлення копій скарги та доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, що скаржником не заперечується та не спростовується, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про повернення такої заяви.
Доводи скаржника про необхідність застосування у даному випадку положень ст. 174 ГПК України та залишення скарги без руху колегією суддів відхиляються як безпідставні з огляду на те, що ч.5 ст. 340 ГПК України чітко передбачений процесуальний наслідок подання скарги без доказів надіслання такої іншим учасникам справи - повернення скарги.
Щодо доводів скаржника щодо поважності причин пропуску нею строку на подання скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до с. 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
За змістом ч.1. ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Верховний Суд у постанові від 07.11.2023 у справі № 40/223-05 зазначив, що питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень ст. 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, суд має надати оцінку наведеним заявником причинам пропуску строку на предмет їх поважності.
Заявляючи клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги, ОСОБА_1 зазначала, що про порушення свого права дізналась 22.07.2025, коли отримала лист від Бережанського ВДВС, а визначений ст. 341 ГПК України строк на подання скарги пропустила, оскільки перебувала поруч з донькою, яка знаходилась на стаціонарному лікуванні в КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» ( докази чого додані до скарги).
В оскаржуваній ухвалі суд лише зазначив, що ОСОБА_1 не навела поважних причин для поновлення строку для подання скарги, жодним чином не обгрунтувавши, чому зазначені скаржником причини суд вважає неповажними.
Однак, вказані обставини не призвели до постановлення незаконної ухвали та не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав ( відсутність доказів надіслання скарги іншим учасникам справи) для повернення скарги ОСОБА_1 з огляду на викладене вище.
Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 у даній справі відсутні.
Доводи апелянта не спростовують правильних висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 271, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 08.09.2025 (вх. №ЗАГС 01-05/2720/25) залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 26.08.2025 у справі №921/1184/15-г/16 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст. 287-288 ГПК України.
5. Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Кравчук Н.М.
суддя Орищин Г.В.