24 листопада 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 42024260000000179 від 22.11.2024 року, за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 листопада 2025 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Соледар Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, студента 4 курсу економічного факультету денної форми навчання ЧНУ ім. Ю. Федьковича, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 листопада 2025 року задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області підполковника поліції ОСОБА_8 , погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_5 , та продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, а саме до 23 грудня 2025 року, без визначення розміру застави.
На вказану ухвалу захисник підозрюваного ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7
ЄУНСС: 727/14477/25 Слідчий суддя у 1-ій інстанції: ОСОБА_9
НП: 11-сс/822/360/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
Застосувати підозрюваному ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у вигляді застави або обрати інший запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що суд при винесенні рішення допустив неповноту судового розгляду.
Зазначає, що районний суд не перевіривши клопотання в частині наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, належним чином не мотивувавши своє рішення, зазначив в ухвалі про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вважає, що застосований до його підзахисного запобіжний захід є занадто суворим для підозрюваного.
Звертав увагу суду на те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку (20 років) та навчається на 4 курсі економічного факультету денної форми навчання ЧНУ ім. Ю. Федьковича та жодних намірів переховуватися від органу досудового розслідування немає.
Вказує, що його підзахисний позитивно характеризується по місцю навчання та планує закінчити навчання так як навчається на останньому курсі, раніше не судимий, має постійне місце проживання.
Стверджує, що всупереч тій обставині, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом у клопотанні та оскаржуваній ухвалі не наводяться будь-які мотиви неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
На думку захисника, можливість внесення застави надасть реальну змогу забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість закінчити навчання.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Також не надходила на адресу апеляційного суду і особиста заява від підозрюваного ОСОБА_7 , про бажання бути присутнім при апеляційному розгляді апеляційної скарги його захисника.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть ухвали та вимоги апеляційної скарги, позицію захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, та просив її задовольнити, посилаючись на обставини в ній зазначені, міркування прокурора ОСОБА_5 , який просив апеляційну скаргу захисника, залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, як законну - без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Положеннями ч. 3 ст. 197 КПК України встановлено, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, слідчий суддя виконав вимоги ст. 199 КПК, та прийняв обґрунтоване рішення про продовження строку тримання підозрюваного під вартою, без визначення розміру застави.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 2, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 190 КК України, врахував, що ступінь ризиків, які стали підставою для обрання та продовження відносно підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою не змінилися та продовжують існувати, зокрема, що ОСОБА_7 перебуваючи на волі буде мати можливість: - переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду (враховуючи тяжкість вчинених кримінальних правопорушень та санкцію інкримінованих статей і безальтернативний вид покарання. При цьому, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі, рішення у справах: «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року, «Ілійков проти Болгарії); незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні (з метою схилення їх до зміни або відмови від надання показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності); - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (оскільки органом досудового розслідування на даний час проводяться слідчі (розшукові) дії, спрямовані на перевірку причетності до вчинення протиправних дій інших осіб, а також вчинення шахрайських дій відносно інших осіб); - продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (зважаючи на кількість епізодів та потерпілих).
Окрім цього, слідчий суддя врахував суспільно-небезпечний характер кримінальних правопорушень у вказаному кримінальному провадженні, по якому продовжується проведення необхідних слідчих дій, особу підозрюваного, відсутність міцних соціальних зв'язків, обставини вчинення даних кримінальних правопорушень.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції, які викладені судом у рішенні, не відповідають обставинам справи і що наведенні слідчим у клопотанні ризики є надуманими, не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються вищенаведеним і наданими матеріалами провадження.
При цьому судова колегія звертає увагу на те, що ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.
Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Щодо доводів сторони захисту про необґрунтованість підозри та відсутність доказів винуватості підозрюваного, то вони є безпідставними, оскільки ці обставини перевіряються судом вже під час ухвалення остаточного рішення.
Також районний суд, керуючись п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України, обґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави.
Твердження апелянта про те, що ризик переховування його підзахисного від органу досудового розслідування та суду не може ґрунтуватись виключно на підставі його підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину та суворості можливого покарання в разі доведення його винуватості в суді, є надуманим, оскільки визнаючи доведеним вказаний ризик, суд першої інстанції врахував не тільки зазначене апелянтом, але й особу підозрюваного, його моральні якості, матеріальне становище, соціальні зв'язки.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
В ході судового розгляду справи не встановлено обставин, які б вказували, що підозрюваний став менш суспільно-небезпечним і застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу забезпечить його правильну процесуальну поведінку під час розгляду даного кримінального провадження та буде достатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи з наведених в апеляційній скарзі мотивів, за наслідками апеляційного розгляду, суд не знаходить законних та обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної ухвали чи зміни запобіжного заходу підозрюваному, як про це просить апелянт.
Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги, судовою колегією не встановлено.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 177, 183, 199, 404, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_6 , залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 листопада 2025 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу СУ ГУНП в Чернівецькій області, погоджене начальником відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Чернівецької обласної прокуратури, та продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою, а саме до 23 грудня 2025 року, без визначення розміру застави, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя доповідач: Судді
____________ ________________ __________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3