18 листопада 2025 року м. Чернівці
справа № 727/9502/24
провадження №22-ц/822/871/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2025 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 серпня 2025 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміни черговості в спадкуванні, усунення від права спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміни черговості в спадкуванні, усунення від права спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування.
Позов обґрунтовано наступним. ОСОБА_2 з жовтня 2003 року проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Протягом спільного життя позивач з чоловіком ОСОБА_4 вели спільне господарство, мали спільні права і обов'язки, вели спільний бюджет, займалися благоустроїм квартири, крім того, всі свята проводили в колі рідних і друзів.
Позивач має доньку ОСОБА_3 , яку ОСОБА_4 любив і виховував, як рідну та фактично був їй батьком.
30.10.2014 року ОСОБА_4 уклав договір дарування, за яким ідеальної частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переходить у власність доньки - ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) безоплатно.
ОСОБА_4 останні роки свого життя хворів, ОСОБА_2 , здійснювала належний догляд за ним. Крім того, в період з лютого 2008 року по серпень 2014 року, коли ОСОБА_6 не був працевлаштований, сплачувала за нього стягнуті аліменти на утримання відповідача по справі.
Поховання померлого чоловіка також здійснювала ОСОБА_2 за власні кошти.
Факт проживання позивача з ОСОБА_4 як чоловіка і дружини підтверджується актом № 657 від 23.05.2024 року і рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28.09.2023 року.
Про їхні відносини з померлим свідчать фотокартки, на яких зображені вони всі разом з їхніми дітьми, з родичами та друзями під час родинних свят, відпочинку на природі.
Для прийняття спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_4 , зокрема частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачу необхідно встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
Звертає увагу суду, що ОСОБА_1 , хоч і є сином померлого, однак участі в його житті не приймав, догляду або іншої допомоги не надавав.
Стосунків ОСОБА_4 і ОСОБА_1 ніколи не підтримували, не спілкувалися. Жодної інформації про місце знаходження сина відомо не було, як і був відсутній номер його телефону. Син жодного разу не поцікавився як і чим живе його батько.
Позивач просила встановити факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім?єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести ОСОБА_2 в першу чергу спадкоємців після смерті ОСОБА_4 ; усунути ОСОБА_1 від спадкування, а саме від права на спадщину, яка складається з частини квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на частину квартири АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміни черговості в спадкуванні, усунення від права спадкування, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування, задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 з ОСОБА_4 однією сім?єю, як чоловіка та жінка, без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Змінено черговість одержання права на спадкування ОСОБА_2 , після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 з четвертої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_1 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням від 29 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та 3633,60 грн. судового збору.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог скасувати та відмовити в їх задоволенні.
Додаткове рішення Шевченківського районного суд м.Чернівців від 29 серпня 2025 року про стягнення судових витрат - скасувати та відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
Позивачкою не доведено, що вона з померлим ОСОБА_4 спільно проживали, мали спільний бюджет, харчування, мали спільні витрати на купівлю майна спільного користування, брали участь в утриманні житла, ремонті роботи, тобто відсутнє підтвердження реальності сімейних відносин з померлим не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги позивачки не врахував ту обставину, що окрім сина спадкодавця - ОСОБА_1 існували ще кілька потенційних спадкоємців покійного - це його мати ОСОБА_7 та рідний брат ОСОБА_8 , які не зверталися із заявою до нотаріуса для прийняття спадщини, оскільки вважали, що все спадкове майно покійного має спадкуватися його єдиним сином - ОСОБА_1 . Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_4 не вирішив подальшу долю свого нерухомого майна на користь позивачки (дарування, заповіт). Також, померлий не вирішив питання про реєстрацію місця проживання позивачки в будинку АДРЕСА_1 .
Натомість позивачка та її донька ОСОБА_3 чинять перешкоди відповідачу у володінні, користуванні та розпорядженні його майном, не допускали відповідача до приміщення квартири та неправомірно заволоділи всіма особистими речами покійного ОСОБА_4 , які знаходилися в квартирі після його смерті. Дана обставина підтверджується рішенням суду Шевченківського районного суду м. Чернівці від 1 листопада 2024 року.
Звертає увагу суду, що позивачка навіть не ставила такої позовної вимоги, як «зміна черговості одержання права на спадкування», отже суд безпідставно вийшов за межі її позовних вимог, самостійно сформував позовні вимоги до відповідача, задовольнив їх, і тим самим порушив принципи диспозитивності, рівності сторін, змагальність, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.
Разом з тим, судовий порядок зміни черговості застосовується на підставі задоволення позову спадкоємця наступних черг до спадкоємців тієї черги, які безпосередньо закликаються до спадкування. Право на пред'явлення позову про зміну черговості спадкування мають лише спадкоємці за законом, а ОСОБА_2 такою не є.
Судом була витребувана та досліджена спадкова справа з якої вбачається, що нотаріусом ОСОБА_9 повністю були дотримані вимога діючого законодавства при видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , і законних підстав для його визнання недійсним немає.
Спадкоємець ОСОБА_1 мав право на спадкування за законом, оскільки є рідним сином покійного ОСОБА_4 та вчасно подав заяву до нотаріуса про прийняття спадщини після його смерті.
Щодо оскарження додаткового рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 серпня 2025 року.
Категорично заперечує щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. з відповідача, оскільки це буде суперечити вимогам як процесуального закону, так і нести надмірний тягар на відповідача.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 17.07.2023 року.
22.03.2023 року Західний судинний центр встановив діагноз ОСОБА_4 , а саме: облітеруючий атеросклероз з переважним ураженням артерій нижніх кінцівок. Оклюзія поверхневої артерії стегна та підколінної артерії білатерально. ХАН ІІІ.
Згідно довідки про реєстрацію останнє місце проживання № 553041 від 26.07.2023 року зареєстроване місце проживання ОСОБА_4 з 02.06.1992 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право власності на житло від 11.03.1999 року Департаменту житлово-комунального господарства міськради, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 дійсно належить на праві особистої власності ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 уклав договір дарування, за яким ідеальної частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , переходить у власність доньки - ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 ) безоплатно. Договір дарування ідеальної частки квартири було укладено 30.10.2014 року і посвідчено приватним нотаріусом нотаріального округу Чернівецької області Хоменко М. О.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28851083 від 30.10.2014 року ОСОБА_4 є власником частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28.09.2023 року заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу було задоволено. Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13.03.2024 року рішення від 28.09.2023 року скасоване з залишенням заяви про встановлення факту, що має юридичне значення без розгляду, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги у даному випадку на те, що встановлення даного факту не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, оскільки наявний спір про право.
Поховання ОСОБА_4 здійснювала ОСОБА_2 за власні кошти, що підтверджується рахунком-замовлення накладна №012560, №727627, рахунком-замовлення акт №727628, накладною від 17.07.2023 року та платіжними документами.
Згідно акту-підтвердження про постійне місце мешкання від 31.05.2024 року сусіди ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 засвідчили, що підтверджують факт постійного проживання ОСОБА_2 з 2004 року по 17.05.2024 року за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно наданих відповідей на адвокатські запити ОСОБА_13 за період з 01.01.2011 року по 01.01.2017 року ОСОБА_4 за медичною допомогою не звертався.
Приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Погорєловою М.Ю. була заведена спадкова справа № 24/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.2024 року ОСОБА_1 є власником частки квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витребуваної судом інформації з Державної прикордонної служби, ОСОБА_14 перетнув державний кордон України 02.11.2021 року.
Згідно виписки з історії хвороби № 5226 ОСОБА_4 , зазначено, що ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні з 12.07.2023 по 15.07.2023 рр.
Згідно відповіді № 05/37 від 11.01.2025 року зазначено, що звернення на лінію «103» диспетчерської служби ОКНП «Чернівецький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» за період з 01.06.2023 року по 01.08.2023 року було зареєстровано виклик 07.07.2023 року о 16 год 53 хв до ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , виклик здійснився з мобільного телефону № НОМЕР_2 особою жіночої статті.
Свідоцтво про поховання засвідчує, що саме позивачка поховала померлого у родинному місці поховання, де поховані і інші родичі ОСОБА_2 .
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 , купувала медикаменти для ОСОБА_4 , коли він захворів. ОСОБА_2 , протягом тривалого часу отримувала за місцем фактичного місця мешкання, а саме: АДРЕСА_1 , поштову кореспонденцію, протягом спільного проживання з ОСОБА_4 купувала побутову техніку, подружжя отримували медичні послуги в одного і того самого лікаря-терапевта.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, приходить до наступного висновку.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.
Предметом позову у справі є вимоги позивачки про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміна черговості права на спадкування, усунення від спадкування, визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним та визнання права власності в порядку спадкування.
Рішення суду в частині відмови у позовних вимогах щодо усунення ОСОБА_1 від спадкування частини квартири, по АДРЕСА_1 та в частині відмови у визнанні за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на частину зазначеної квартири, не оскаржується, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не переглядається.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім'ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення.
Одержання права на спадкування наступною чергою стосується другої-п'ятої черг і пов'язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.
Стаття 1259 ЦК України передбачає можливість зміни черговості одержання права на спадкування, у тому числі і за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване
вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;
4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 753/16113/20 (провадження № 61-2552св23).
Під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц.
Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи,
є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
За змістом наведеної норми при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця у безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У справі, що переглядається, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів, що підтверджують її проживання однією сім'єю без шлюбу з ОСОБА_1 з 01.01.2004 року по день його смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначив, що позивач допомагала йому, спілкувалася з ним, проводили вихідні та сімейні свята разом, матеріально забезпечувала спадкодавця, займалася побутовими справами. У зв'язку із незадовільним станом здоров'я ОСОБА_4 позивач здійснювала постійний догляд за ним, опікувалась його лікуванням, забезпечувала усім необхідним для життя та сплачувала грошові кошти за житлово-комунальні послуги, а також понесла витрати, пов'язані з його похованням.
У зв'язку із чим дійшли висновку про наявність підстав для зміни черговості права на спадкування з четвертої черги спадкування за законом на першу чергу спадкування за законом.
Разом із цим, на думку колегії суддів, у справі, яка переглядається, відсутні належні та допустимі докази, які б у своїй сукупності надали змогу дійти висновку про те, що ОСОБА_4 через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво перебував саме у безпорадному стані.
Як убачається з матеріалів справи, відомостей про наявні у спадкодавця каліцтва матеріали справи не містять, а самі по собі його звернення до лікарів та проходження лікування в умовах стаціонару не свідчать про те, що він не міг самостійно забезпечити умови свого життя, перебуваючи у безпорадному стані.
Записи в медичних документах, що наявні в матеріалах справи, не підтверджують перебування ОСОБА_4 у безпорадному стані. Висновки судово-медичних експертів про наявність такого стану ОСОБА_4 , під час якого він був неспроможним самостійно забезпечувати свої потреби, а отже перебував у безпорадному стані, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, ураховуючи, що позивачем не доведено перебування спадкодавця у безпорадному стані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування положень ч.2 ст. 1259 ЦК України та задоволення вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
Звертаючись з позовом, позивач просила встановити факт проживання її з ОСОБА_4 однією сім?єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу з 01.01.2004 року по день смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Суд вправі розглядати справи про встановлення факту, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
У справах позовного провадження факт проживання однією сім'єю, як і низка інших юридичних фактів, належать до предмета доказування і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення, якщо відповідні факти пов'язані з будь-якими іншими позовними вимогами. Суд зобов'язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують вимоги та заперечення, у мотивувальній частині судового рішення. Така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 760/20948/16-ц.
З огляду на предмет спору, зміст та обґрунтування позовних вимог у справі що переглядається, встановлення факту проживання однією сім'єю спрямовано на отримання можливості позивачем заявити вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування.
Проте, оскільки позивачем не доведено наявності підстав для зміни черговості одержання права на спадкування, задоволення вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю в межах цієї конкретної справи не призведе до захисту спадкових прав ОСОБА_2 .
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 30 травня 2019 року у справі № 346/1178/17, від 05 вересня 2022 року у справі № 766/5815/16-ц, від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20.
При цьому, колегія суддів приймає до уваги те, що задоволення позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, відповідно до ст. 1264 ЦК України, надавало б можливість позивачу набути право на спадкування за законом четвертої черги, в той час, як вбачається з матеріалів справи, спадкодавець мав спадкоємців за законом першої черги.
Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшли помилкового висновку, задовольнивши зазначені позовні вимоги.
Свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути, зокрема: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини, тощо.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 зазначено, що заявляти вимогу про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину може будь-яка особа, цивільні права чи інтереси якої порушені видачею свідоцтва про право на спадщину. Тобто, оспорювання свідоцтва про право на спадщину відбувається тільки за ініціативою заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимоги про визнання його недійсним (позов про оспорювання свідоцтва). За своєю правовою природою вимога про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним є самостійним способом захисту прав та/інтересів, передбаченим статтею 1301 ЦК України.
При розгляді справи, підстав, передбачених законом для визнання свідоцтва про спадщину недійсним, судом не встановлено.
Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення в частині задоволених позовних вимог - скасувати, та в їх задоволенні - відмовити.
Додатковим рішенням від 29 серпня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000 грн. та 3633,60 грн. судового збору.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 липня 2023 року справа № 904/8884/21, провадження № 12-39гс22, щодо додаткового рішення звернула увагу на наступне. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Враховуючи наявність підстав для скасування рішенні в частині задоволених позовних вимог, додаткове рішення щодо стягнення судових витрат на користь позивача, слід скасувати.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено, з ОСОБА_2 слід стягнути на користь ОСОБА_1 5451 грн. сплаченого судового збору за апеляційну скаргу.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що відповідно до п.2, п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині оскарження та ухвалення нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 08 серпня 2025 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 29 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове.
В позовних вимогах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , про встановлення факту проживання однією сім'єю, зміни черговості в спадкуванні, скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5451 грн. судових витрат.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 21 листопада 2025 року.
Судді: І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.Н. Лисак