Справа №: 644/8569/25 Головуючий 1 інстанції: Попова В.О.
Провадження №: 33/818/1967/25 Головуючий апеляційної інстанції: Курило О.М.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
19 листопада 2025 року Харківський апеляційний суд у складі: судді судової палати з розгляду кримінальних справ Курила О.М., при секретареві Гурі В.В., з участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , з участю його захисника - Платіциної О.Г., допитавши свідка ОСОБА_2 , за умови, що всі учасники належним чином повідомлені про розгляд даної справи і ні від кого з них не надійшло заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи з поважних причин, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за апеляційною скаргою захисника правопорушника на постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року, -
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Вказаною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'яна Яруга Чугуївського району Харківської області, громадянина України, військовослужбовця, РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 12 годині 01 хвилин, рухаючись по просп. Героїв Харкова, 320 в м.Харків, керував транспортним засобом Opel Combo, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 14 годині 06 хвилин, рухаючись по вул. Дробицька, 1, м. Харків, керував транспортним засобом Opel Combo, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Обставини вчинення адміністративного правопорушення 08.09.2025 о 12:01 год передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджується матеріалами по справі про адміністративне правопорушення:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447278, складеним у відношенні ОСОБА_1 08.09.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП уповноваженою державою особою;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 08.09.2025 об 11:55;
- відеозаписом з подією за участю ОСОБА_1 .
Обставини вчинення адміністративного правопорушення 08.09.2025 о 14:32 год передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, на думку суду першої інстанції, підтверджується матеріалами по справі про адміністративне правопорушення:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 447387, складеним у відношенні ОСОБА_1 08.09.2025 за ч. 1 ст. 130 КУпАП уповноваженою державою особою;
- направленням ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП ХОР «ОКНЛ» від 08.09.2025 о 14:10;
- відеозаписом з подією за участю ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, захисник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, подав апеляційну скаргу, яка містить прохання скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою закрити провадження по справі за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, апелянт зазначає, що не було повідомлено про конкретну причину зупинки, не був проведений огляд на стан наркотичного сп'яніння на місці зупинки. Крім того, процедура огляду проводилась в порушення ст. 266-1 КУпАП, а особа діяла в стані крайньої необхідності.
Враховуючи вищевикладене, апелянт вважає постанову незаконною та просить її скасувати.
Позиції учасників апеляційного провадження.
Будучи належним чином повідомленими про час і місце судового розгляду, в судове засідання суду апеляційної інстанції з'явились особа, що притягується до адміністративної відповідальності, та її захисник.
Захисником особи, що притягується до адміністративної відповідальності, заявлено клопотання про допит свідка ОСОБА_2 .
З метою повного та всебічного з'ясування обставин по даній справі суд апеляційної інстанції задовольнив клопотання захисника та допитав у судовому засіданні зазначеного свідка.
Так, в судовому засіданні, ОСОБА_2 стверджував, що є безпосереднім керівником ОСОБА_1 та підтверджує те, що він мав поїхати на ринок для придбання деталей для полагодження свого транспортного засобу. На питання чому він не звернувся до ВСП задля обстеження відповів, що не думав про це.
Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України), суд апеляційної інстанції поновлює строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд першої інстанції, відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті. Постанова судді, згідно зі ст. 283 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Положення ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, у відповідності до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до пункту 2.5 ПДР України Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до положень п. 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складений уповноваженою особою, з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 12 годині 01 хвилин, рухаючись по просп. Героїв Харкова, 320 в м.Харків, керував транспортним засобом Opel Combo, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 08 вересня 2025 року о 14 годині 06 хвилин, рухаючись по вул. Дробицька, 1, м. Харків, керував транспортним засобом Opel Combo, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я КНП ХОР «ОКНЛ» у лікаря-нарколога, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд апеляційної інстанції з метою перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги надав сторонам провадження всі можливості для представлення доказів по справі для підтримання їхньої правової позиції.
Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що особі не було повідомлено про причину зупинки.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції є, зокрема, надання поліцейських послуг у сферах забезпечення публічної безпеки і порядку, охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 вказаного закону поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 30 вказаного закону поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом. Поліція для виконання покладених на неї завдань може застосовувати інші заходи, визначені окремими законами.
Зупинення транспортного засобу як превентивний поліцейський захід передбачено п. 4 ч. 1 ст. 31 вказаного закону.
Як вбачається з матеріалів справи, водій був зупинений на блокпосту.
Відповідно до приписів п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року за № 1455 «Про порядок встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан» блокпост - це посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/виході (в'їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Відповідно до п.п. 1 п. 20 вказаної Постанови КМУ, заходи з контролю в'їзду/виїзду на блокпостах включають:
- перевірку документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи;
- перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо);
- проведення огляду транспортного засобу та вантажу (товару) щодо відповідності документам на вантаж (товар);
- затримання осіб, транспортних засобів, вантажу (товару), проведення їх огляду та передачу їх уповноваженим представникам правоохоронних органів;
- тимчасове обмеження (заборону) руху транспортних засобів та осіб.
Виходячи з вищезазначеного зупинку транспортного засобу водія слід вважати законною.
Крім того, у рапорті інспектора 1 взводу 4 роти 3 бат. УПП в Харківській області лейтенанта поліції Лисенка Володимира зазначено, що підставою для зупинки послугували положення п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію».
Також, за умови виявлення у особи, яка керує транспортним засобом, ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, незалежно від причин зупинки транспортного засобу, працівники Національної поліції зобов'язані вжити відповідних заходів, спрямованих на виявлення та припинення правопорушення, оскільки в іншому випадку ігнорування вказаних обставин суперечитиме завданням Національної поліції.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, водій чи його захисник не оскаржували дії чи бездіяльність співробітників патрульної поліції, тобто останні не зверталися до суду із позовом в порядку, визначеному КАС України, а також не зверталися зі скаргою на дії чи бездіяльність працівників поліції до його керівництва, хоча мали для цього достатньо часу.
Тобто, зазначені обставини, унеможливлюють будь-які посилання сторони захисту на незаконність дій працівників поліції під час складення протоколу, акту, направлення чи рапорту або щодо невідповідності відомостей, зафіксованих у цих документах.
Виходячи з вищезазначеного зупинку транспортного засобу водія слід вважати законною.
Щодо підстав для зупинки у другому випадку (о 14 годині), то з досліджених судом апеляційної інстанції вбачається, що працівники поліції повідомили правопорушника про такі підстави, зазначивши, що є певні пошкодження автомобіля (момент відеофіксації - 14:09:47).
Щодо тверджень апелянта про те, що огляд на стан наркотичного сп'яніння не був проведений на місці зупинки за допомогою спеціальних технічних засобів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з п. 12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Перевірка на стан наркотичного сп'яніння проводиться лише в медичних закладах охорони здоров'я, які мають право на проведення лабораторного дослідження біоматеріалу.
Оскільки у правопорушника працівники поліції виявили ознаки наркотичного сп'яніння, які передбачені в пункті 4 розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства Внутрішніх справ України та Міністерством охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, на місці зупинки транспортного засобу, однак провести такий огляд за допомогою лабораторного дослідження біоматеріалу на місці неможливо, тому працівники поліції обґрунтовано пропонували йому пройти такий у медичному закладі в лікаря-нарколога.
Суд апеляційної інстанції ставиться критично до доводів апелянта про те, що оскільки особа, що притягується до адміністративної відповідальності, є військовослужбовцем, то огляд на стан алкогольного сп'яніння мали проводити не працівники поліції, а уповноважені особи ВСП, з огляду на наступне.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках.
Однак громадянин під час керування транспортним засобом як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятись ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп'яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП.
Також суд звертає увагу, що водій керував цивільною автівкою, по цивільній дорозі, був одягнутий в цивільний одяг, а як учасник дорожнього руху в будь-якому разі повинен був підкорятись Правилам дорожнього руху, зокрема п.2.5 (2.9.а) ПДР України.
Тому огляд водія на стан алкогольного сп'яніння проводився у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.
Не заслуговують уваги доводи апелянта про те, що правопорушник діяв в стані крайньої необхідності, з метою якнайшвидшого виконання наказу про прибуття до місця несення військової служби, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Так з досліджених відеодоказів слідує, що водій рухався на цивільному авто, по цивільній дорозі в цивільному одязі. При зупинці працівникам поліції не казав, що в той момент виконує якесь конкретне бойове завдання, а лише про те, що є військовим та поспішає до місця несення військової служби. Однак він не міг пояснити, в чому конкретність бойового завдання, що б, інакше, могло бути розцінено судом як вчинення дій в стані крайньої необхідності.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що правопорушник притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП саме за фактом порушення п. 2.5 ПДР України, тобто за відмову від проходження огляду, відтак його вина полягає у порушенні обов'язку пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку, а факт реального перебування чи неперебування його в стані наркотичного сп'яніння у той день на кваліфікацію даного адміністративного правопорушення не впливає.
Виходячи з того, що факт відмови водія від проходження передбаченого законом огляду на стан наркотичного сп'яніння є доведеним, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про винуватість особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме вказана особа визнана судом винною за відмову від проходження огляду на предмет перебування в стані наркотичного сп'яніння у встановленому законодавством порядку.
Враховуючи викладене, підстави ставити під сумнів відомості, відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, відсутні, у зв'язку з чим апеляційний суд вбачає у діях правопорушника склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Всі зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази апеляційний суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст. 251 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази та порушення вимог закону, які б спростовували висновки суду і були б підставами для зміни або скасування судового рішення.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» вказується, що у
рішеннях судів та трибуналів мають належним чином пояснюватися підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різним, залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Однак, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З вищезазначеного випливає, що інші доводи та пояснення апелянта в апеляційній скарзі є безпідставними або необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та є потенційно небезпечним для суспільства, становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1,7,25,33,38,294,295 КУпАП, суд -
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, - задовольнити, поновивши вказаний строк як пропущений з поважних причин.
Постанову Індустріального районного суду м. Харкова від 06 жовтня 2025 року по справі щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника правопорушника, - залишити без задоволення.
Оскарження даної постанови в касаційному порядку у відповідності до ст. 294 КУпАП не передбачено.
Суддя Харківського апеляційного суду О.М. Курило