Справа № 953/7338/25 Головуючий 1 інстанції: Лисиченко С.М.
Провадження №33/818/1848/25 Доповідач: Шабельніков С.К.
19 листопада 2025 року м. Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
при секретарі Вакула Н.С.,
за участю: захисника Поліщука О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Поліщука О.Л. на постанову судді Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Постановою встановлено, 06 липня 2025 року о 16:52:00 годині у м.Харкові по вул.Бахмутська (Омська), 8А, ОСОБА_1 керував трансопртним засобом «ВАЗ 2101», р.н. НОМЕР_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alcotest 6820. Результат 0,34 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений. Чим порушив п.2.9 А ПДР України.
В апеляційній скарзі захисник Поліщук О.Л. просить скасувати постанову Київського районного суду м. Харкова від 09 жовтня 2025 року у справі №953/7338/25 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, а провадження по цій справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що з дати останнього калібрування приладу Драгер сплинуло майже 8 місяців, у зв'язку з чим результати тесту могли бути недостовірними, оскільки вони отримані із порушенням ОСОБА_2 з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6820». Звертає увагу на те, що працівниками поліції при проведенні процедури огляду порушено вимоги ст.266 КУпАП та п.п.3,4,5 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, оскільки без виявлених ознак алкогольного сп'яніння проведено огляд водія на місці зупинки і про такі ознаки поліцейські водію не повідомили, та не направили водія до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння. На думку апелянта, оскільки ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією і проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , та йому доводиться керувати автотранспортом, у зв'язку з чим йому може бути призначено покарання із застосуванням ст.69 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами.
У судове засідання в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції захисник Поліщук О.Л. зазначив про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та наразі з ним відсутній зв'язок, правова позиція між ними узгоджена та не заперечував щодо розгляду апеляційної скарги без його участі.
Враховуючи наведене, а також вимоги ст. 268 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги захисника Поліщука О.Л. без участі ОСОБА_1 за обов'язковою участю його захисника.
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи захисника Поліщука О.Л., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, суд при розгляді справи відносно ОСОБА_1 дотримався всіх вказаних вимог закону.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апеляційним судом не встановлено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, внаслідок порушення ним вимог п.2.9 А Правил дорожнього руху.
Так, п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.9 А Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується наявними у справі доказами, а саме: відомостями протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №383254 від 06 липня 2025 року, в якому зазначено про те, що 06 липня 2025 року о 16 годині 52 хвилини в м.Харкові по вул. Бахмутській (Омська), 8А, керував транспортним засобом ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Драгер 6820. Результат 0,34 проміле. Від керування відсторонений, чим порушив п.2.9 А ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 був ознайомлений з відомостями цього протоколу, про що свідчить його власноручний підпис у цьому протоколі в графах: «Дата, час, місце розгляду адміністративної справи:»; «Підпис особи, якій роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи: ( ОСОБА_1 ); «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», «Підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності (зі змістом протоколу ознайомлений(а), копію протоколу отримав(ла), внесені про мене дані-правильні): ОСОБА_1 ) (арк.1).
Будь-яких заперечень щодо відомостей, які зазначені в протоколі, або зауважень щодо незаконних дій працівників поліції, ОСОБА_1 не зазначив ні в протоколі про адміністративне правопорушення, ні в інших документах, доданих працівниками поліції до цього протоколу.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (арк.5), ОСОБА_1 під час події мав ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатору Драгер Alcotest 6820 (ARHК-0129), результат позитивний, вміст алкоголю у видихаємому повітрі склав 0,34% проміле, що підтверджується роздруківкою газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» ARHК-0129 (арк. 4). ОСОБА_1 погодився із результатом газоаналізатору Alcotest 6820 та власноруч поставив свій підпис як у акті огляду на стан алкогольного сп'яніння, так і роздруківці тесту газоаналізатора Драгер.
Відповідно до направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 06 липня 2025 року, у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, млява мова, але огляд у медичному закладі не проводився, у зв'язку із відмовою водія (арк.6).
Також належить взяти до уваги, що згідно рапорту поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №3 УПП в Харківській області, ДПП, капрала поліції, Шепеленко Р., 06 липня 2025 року під час патрулювання в складі екіпажу 1252 було зупинено транспортний засіб ВАЗ2101 з днз НОМЕР_2 згідно п.5 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», під керуванням водія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В ході перевірки документів за базами ІПНП у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Водієві було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, на що останній погодився. Результат 0,34 проміле. Тест №2853. Відносно водія було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія було відсторонено від керування транспортним засобом. Авто на місці зупинки без порушень ПДР України (арк.7).
У матеріалах справи також міститься відеозапис події від 06 липня 2025 року за участю ОСОБА_1 (арк.3).
Зокрема, з відеозаписувбачається, що на вимогу працівників поліції транспортний засіб зупинився біля узбіччя дороги. Водій надав працівнику поліції паспорт громадянина України, пояснивши, що залишив посвідчення водія вдома. Водієм виявився ОСОБА_1 . Під час спілкування з ОСОБА_1 працівник поліції виявив ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим запропонував пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу. ОСОБА_1 повідомив, що випив чашку пива зранку та зробив подих у бік працівника поліції. ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер» шляхом його продуття. Результат огляду виявився позитивним, а саме 0,34 % проміле. Працівник поліції запитав у водія, чи згоден він із результатом, на що ОСОБА_1 не висловив будь-якої незгоди або заперечень щодо пройденого огляду. ОСОБА_1 запитав у працівника поліції, скільки наразі штраф, на що поліцейський повідомив про те, що протокол про адміністративне правопорушення буде розглядатися судом, а санкція статті передбачає покарання у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. ОСОБА_1 було ознайомлено із його правами та обов'язками, передбаченими ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП. У подальшому, працівниками поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення, з яким ОСОБА_1 ознайомлено, та підписано останнім без будь-яких зауважень.
Таким чином, з відомостей цього відеозапису, об'єктивно вбачаються обставини події, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та хід спілкування останнього з працівниками поліції, виявлення у нього ознак алкогольного сп'яніння, законну вимогу працівника поліції на проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням газоаналізатору «Драгер».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Однак, ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом на захист, звернувшись за допомогою до професійного адвоката, не скористався своєю процесуальною можливістю та не звернувся із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі.
Більш того, матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 подавалася заява у порядку, передбаченим чинним КПК України, до правоохоронних органів щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що вони зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності працівників патрульної поліції.
Цих відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Отже, враховуючи, що сторона захисту не надала до суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження їх версії щодо незаконності дій працівників поліції під час проведення ними огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів за цією справою, а матеріали справи не містять відповідних відомостей, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об'єктивно відображені у протоколі про адміністративне правопорушення та інших письмових доказах, оскільки вони відповідають дійсності та заслуговують на увагу.
Доводи апеляційної скарги сторони захисту про те, що працівники поліції не зазначили ознак алкогольного сп'яніння, жодним чином не спростовують висновків суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначені ст.266 КУпАП, п.2.5 Правил дорожнього руху та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).
За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Відповідно до ч.2 Розділу І вищезазначеної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння, згідно ч.3 Розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак алкогольного сп'яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Тобто, виявлення працівником поліції у водія ознак наркотичного чи алкогольного сп'яніння є його повноваженнями, що знайшло своє законне відображення у процесуальному закріпленні працівником поліції своїх висновків щодо наявності ознак алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 у протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №383254 від 06 липня 2025 року.
В силу ст. 252 КУпАП, відповідно до якої, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що дають підстави вважати дії працівників поліції незаконними. А від так, доводи сторони захисту в цій частині слід вважати безпідставними.
Посилання сторони захисту в апеляційній скарзі на те, що працівники поліції порушили порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки ними не було доставлено ОСОБА_1 до закладу охорони здоров'я з метою проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, є безпідставними, з огляду на наступне.
Особа, яка керує транспортним засобом повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями повинні знати правила дорожнього руху та їх дотримуватися.
Так, п. 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту.
Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
З відеозапису, доданого до матеріалів справи, вбачається, що працівниками поліції під час спілкування з ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим останньому запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер». ОСОБА_1 добровільно, без будь-якого тиску пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер», результат якого становив 0,34 % проміле, будь-яких заперечень чи незгоди з результатом останній не висловлював, тому працівником поліції не було запропоновано пройти огляд на встановлення стану сп'яніння в закладі охорони здоров'я, у зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Доводи захисника Поліщука А.В. щодо не проведення своєчасної калібровки газоаналізатору «Drager Alcotest 6820» є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 05 червня 2014 року №1314-VII термін «періодична повірка засобів вимірювальної техніки» вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року №1747 і становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Згідно роздруківки тесту приладу «Drager Alcotest 6820», ARHК 0129, остання повірка законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки відбулась 22 листопада 2024 року, а огляд ОСОБА_1 був проведений 06 липня 2025 року, тобто в межах інтервалу калібрування приладу «Drager Alcotest 6820». Таким чином, відсутні підстави вважати, що результати тесту зазначеного приладу є недостовірними, у зв'язку з чим, доводи апелянта є необґрунтованими та розцінюються судом як обраний спосіб захисту.
Аналізуючи доводи захисника Поліщука О.Л. щодо можливості застосування положень ст.69 КК України, апеляційний суд не може проігнорувати санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, якою передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Разом з цим, за змістом ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що санкція ч.1 ст.130 КУпАП не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу поєднаного із позбавлення права керування транспортними засобами.
При цьому, у даному конкретному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч.1 ст.33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, у цій справі, з огляду на встановлену законодавством безальтернативну санкцію за ч.1 ст.130 КУпАП, ця функція за своєю правовою природою не є дискреційною, оскільки не потребує врахування та оцінки характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Законодавство про адміністративні правопорушення, на відміну від закону України про кримінальну відповідальність, не передбачає накладення адміністративного стягнення більш м'якого, ніж передбачено законом.
Більш того, законодавчо заборонено, починаючи з 17 березня 2021 року, визнання такого правопорушення малозначним та передачу матеріалів справи на розгляд трудовому колективу чи громадській організації, військовій частині (ч. 1 ст. 21 та примітка до ст. 22 КУпАП).
При цьому, дана категорія правопорушень вчиняється водіями тільки навмисно, вчинене відносить до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок власної поведінки, зокрема і для осіб, яким надає допомогу з огляду на свої службові обов'язки.
У даному конкретному випадку, з огляду на положення ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи користується автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізує своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Вчинення діянь, які кваліфікуються в національному законодавстві за ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Суд не вправі, при визнанні особи винуватою за ч. 1 ст.130 КУпАП, призначити інше покарання, ніж передбачене санкцією, або ж перейти до іншого виду стягнення чи звільнити від стягнення, оскільки Законом України встановлена пряма заборона застосування пом'якшення стягнення чи звільнення від стягнення.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги правові висновки, що містяться в п.28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з яких вбачається, що судам необхідно враховувати, що КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією певної норми. Тому згідно зі ст.33 цього Кодексу основні й додаткові стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, у межах санкцій відповідних норм.
При цьому нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або не накладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов'язкового, а посилання захисника на можливість застосування аналогії закону, а саме положень ст.69 КК України суперечить положенням ч. 4 ст.3 КК України, відповідно до якої застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.
Твердження захисника Поліщука О.Л. про те, що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та перебуває на посаді водія, у зв'язку з чим право керування потрібно для виконання його службових обов'язків, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд також бере до уваги, що ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих.
Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, не лише відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33, 34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення, а також є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню.
Законодавець не передбачає можливості призначення стягнення у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, у зв'язку з чим апеляційна скарга захисника Мельничука А.В. задоволенню не підлягає.
Вчинення діяння, яке кваліфікуються в національному законодавстві за статтями 130 КУпАП, є найбільш тяжкими порушеннями у сфері безпеки дорожнього руху.
Тяжкість стягнення обумовлена саме високим ступенем суспільної шкоди, яка завдається такими діяннями.
Водій ОСОБА_1 , вчиняючи адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, повинен був розуміти, що таким чином поставив у небезпеку кожного потенційного учасника дорожнього руху, а також інших людей, які могли перебувати поряд з проїжджою частиною по напрямку руху його автомобіля.
Отже, наведені доводи захисника Поліщука О.Л. про призначення ОСОБА_1 стягнення без позбавлення права керування транспортним засобом не відповідають вимогам Закону, а тому не підлягають задоволенню.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Таким чином, сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 А Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з'ясуванні судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 п.2.9 А Правил дорожнього руху та вірно притягнуто за ч.1 ст.130 КУпАП до відповідальності, а тому посилання сторони захисту на незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції є безпідставною.
У зв'язку з викладеним, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись статтею 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника Поліщука О.Л. залишити без задоволення.
Постанову судді Київського районного суду м.Харкова від 09 жовтня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.К. Шабельніков