Справа № 761/9838/24
Провадження №1-кп/761/2137/2025
іменем України
02 жовтня 2025 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарях судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000004016, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2016, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Сольци Новгородської області Російської Федерації, громадянки України, з вищою освітою, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
установив:
15.03.2024 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь ОСОБА_7 надійшов (вхід. № 26101) обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000004016, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.12.2016, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 761/9838/24 між суддями від 15.03.2024 головуючим суддею визначено ОСОБА_1 18.03.2024 провадження передано судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ.
Ухвалою суду від 18.03.2024 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 14.01.2025 призначено судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні та постановлено здійснювати спеціальне судове провадження (in abcentia) за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Так, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчиненегромадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності танедоторканності, а саме: надання іноземній державі та її представникамдопомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
Крім того, ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Частиною 2 ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Відповідно до зазначеної постанови 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу Російської Федерації на правах суб'єкта федерації.
Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.
У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
Надалі, 18.03.2014 між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 і ОСОБА_10 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
В подальшому з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ: Порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб'єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 № 3132-I зі змінами та доповненнями «О статусе судей в Российской Федерации» - Президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
Водночас, згідно зі ст. 86 «Конституції «Республики Крым»:
1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом.
2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації.
3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим.
4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
Окрім того, 20.03.2014 Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред'являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід'ємної території України.
В той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
В подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017, 73/194 від 17.12.2018 та 74/168 від 18.12.2019 «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 (далі - Конвенція) кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Гагаринский районный суд г. Севастополя».
Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов'язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, громадянка України ОСОБА_4 , будучи призначеною Указом Президента України №1045/2000 від 02.09.2000 головою Гагарінського районного суду м. Севастополя, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Севастополь упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». У подальшому указом президента російської федерації № 786 від 19.12.2014 ОСОБА_4 була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Гагаринский районный суд г. Севастополя», чим надавала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб'єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
Продовжуючи свою злочинну діяльність щодо надання допомоги іноземній державі у проведенні підривної діяльності проти України шляхом придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим, посилення заходів тимчасової окупації півострова та впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, громадянка України ОСОБА_4 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, розуміючи незаконність дій окупаційної влади, незаконність застосування на території України законодавства Російської Федерації, перебуваючи в приміщенні так званого ««Гагаринский районный суд г. Севастополя»» по вул. Вакуленчука, 3, м. Севастополя, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись нормами законодавства Російської Федерації 09.07.2014, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 33-336/2014 про розгляд цивільного позову, 02.05.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 33-1455/2015 про розгляд цивільного позову, 25.06.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 12-101/2015 про розгляд справи про адміністративне правопорушення, 25.05.2015, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, ухвалила рішення у справі № 33-1317/2015.
Допомога ОСОБА_4 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
Отже, ОСОБА_4 , громадянка України, вчинила діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надала іноземній державі та її представникам допомогу у підривній діяльності проти України, чим вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.111 КК України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої (in absentia) ОСОБА_4 , яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
Відповідно до ухвали суду 14.01.2025 постановлено здійснювати спеціальне судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_11 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
Водночас це кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 зазначив, що йому не вдалося поспілкуватися з обвинуваченою. На думку захисника, не відомо чи обізнана ОСОБА_4 про це кримінальне провадження, а тому просив останню виправдати та закрити кримінальне провадження.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченої як учасника кримінального провадження, яке відбувається за її відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченої була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення.
Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступу до правосуддя, змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань.
Так, стороною обвинувачення під час досудового розслідування вжито заходів для повідомлення ОСОБА_4 про здійснюване щодо неї кримінального провадження, шляхом публікування у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур'єр». Також повістки про виклик ОСОБА_4 направлялись на електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Крім того, під час судового розгляду ОСОБА_4 повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення відповідних повідомлень її захиснику, шляхом опублікування оголошень у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме: газеті «Урядовий кур'єр», а також на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва.
З огляду на наявні матеріали кримінального провадження, суд не вбачає будь-яких інших можливостей, які могли б бути використані для повідомлення обвинуваченої ОСОБА_4 .
За час спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 мала можливість визначитися з провадженням проти неї, та усвідомлюючи, що в неї виник юридичний обов'язок постати перед судом, не змінила свою процесуальну поведінку та продовжила подальше ухилення від виконання своїх процесуальних обов'язків.
Таким чином, суд вважає, що наявні у справі докази свідчать про відмову ОСОБА_4 від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри від ухилення від кримінальної відповідальності.
Водночас це кримінальне провадження здійснювалось за обов'язковою участю захисника, який забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги в місті Києві.
Під час підготовчого судового засідання та проведення подальшого судового розгляду цього кримінального провадження, судом у повному обсязі забезпечено участь захисника обвинуваченої.
Захиснику обвинуваченої надано достатньо часу для належного забезпечення права на захист ОСОБА_4 , судовий розгляд відбувався тривалий час.
На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, стороною обвинувачення надано, зокрема такі докази та процесуальні документи, які досліджені судом:
- копію заяви народного депутата України ОСОБА_12 про кримінальні правопорушення, передбачені ст. ст. 109, 110, 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення кримінального правопорушення суддями на тимчасово окупованій території АР Крим;
- копію листа голови Вищої Кваліфікаційної Комісії суддів України ОСОБА_13 від 14.02.2015 № 30-2008/15, зі змісту якого вбачається, що він повідомляє Генерального прокурора України про те, що судді, зокрема ОСОБА_4 здійснює правосуддя іменем Російської Федерації без припинення статусу судді відповідно до законів України, що є порушенням присяги судді та містить ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України;
- копію листа заступника голови Вищої Кваліфікаційної Комісії суддів України ОСОБА_14 від 16.02.2015 № 18-2153/15 відповідно до якого зазначено перелік суддів, які звернулися із заявами про переведення до інших суддів на території України, а також зазначено та додано інформацію щодо суддів АР Крим та Севастополя, які у встановленому порядку подали заяви про звільнення з посад;
- копію листа члена Комісії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ОСОБА_14 від 06.10.2015 № 8вк-4067/15, відповідно до якого рішенням Комісії від 05.10.2015 відкрито дисциплінарну справу стосовно суддів, зокрема ОСОБА_4 ;
- копію Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 3009/дп-15 від 10.11.2015, яким вирішено направити до Вищої ради юстиції висновок про встановлених Вищою комісією суддів України фактів, які свідчать про порушення суддями присяги, та рекомендує Вищій раді юстиції розглянути питання про звільнення з посади, зокрема судді Гагарінського районного суду міста Севастополя ОСОБА_4 ;
- копію Рішення Вищої ради юстиції від 24.12.2015 № 1206/0/15-15, яким вирішено внести подання до Верховної Ради України про звільнення за порушення присяги суддів, зокрема судді ОСОБА_4 , яка Постановою Верховної Ради України від 06.04.2000 № 1617-ІІІ обрана безстроково суддею Гагарінського районного суду міста Севастополя;
- протокол огляду інтернет-видань від 07.04.2015 з додатком, відповідно до якого слідчим відділом Генеральної прокуратури України проведено огляд офіційного сайту президента Російської Федерації щодо діяльності суддів на території АР Крим та м. Севастополя. Зазначеним оглядом виявлено наказ президента Російської Федерації від 19.12.2014 № 786, відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду «судді Гагаринского районного суда»;
- протокол огляду інформації, яка міститься на інтернет-сайті від 07.04.2015;
- протокол огляду інформації, яка міститься на інтернет-сайтах від 02.02.2015;
- протокол огляду інформації, яка міститься на інтернет-сайтах від 30.09.2023;
- протокол огляду інформації, яка міститься на інтернет-сайтах;
- копію листа заступника Глави Адміністрації Президента України ОСОБА_15 від 27.04.2015 № 45-01/206 відповідно до якого ОСОБА_4 призначено на посаду голови Гагарінського районного суду м. Севастополя Указом Президента України від 02.09.2000 № 1045;
- копію постанови Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 19.04.2016 № 1192-VIII, згідно якої ОСОБА_4 звільнено з посади судді Гагарінського районного суду м. Севастополя у зв'язку з порушенням присяги судді.
Так, ОСОБА_4 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111 КК України та на час ухвалення вироку залишалася громадянкою України незалежно від місця її проживання, оскільки примусове автоматичне набуття нею як громадянкою України, яка проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, отже, не може бути підставою для втрати нею громадянства України.
Так, з досліджених доказів судом встановлено, що ОСОБА_4 упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». У подальшому указом президента РФ № 786 від 19.12.2014 ОСОБА_4 була призначена на посаду судді незаконно утвореного «Гагаринский районный суд г. Севастополя».
Крім того, зазначені докази свідчать про те, що припинення повноважень ОСОБА_4 , як судді системи судів загальної юрисдикції України відбулось саме внаслідок порушення нею законодавства України, що в свою чергу з дослідженим доказами свідчить, що остання вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Також з наданих доказів убачається, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду судді на окупованій території АР Крим, здійснювала «правосуддя» на підставі законодавства Російської Федерації та приймала рішення у справах, що у свою чергу з дослідженими вище доказами свідчить про те, що обвинувачена надала допомогу державним органам РФ у проведенні підривної діяльності проти України та таким чином спричинила шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
Використання нею під час здійснення такого «правосуддя» від імені РФ матеріально-технічної бази суду, її власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується «судовими рішеннями» окупаційних органів судової влади про організацію та проведення судових засідань у приміщенні відповідного «суду» та використання під час їх ухвалення інтелектуальних здібностей «суддів» (теоретичних знань, правосвідомості та життєвого досвіду).
Свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_4 з надання нею допомоги РФ у проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальної цілісності України вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_4 не склала своїх повноважень судді Гагарінського районного суду м. Севастополя, як суддя не вчинила жодних дій у зв'язку зі своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжила здійснювати «правосуддя» як «Гагаринский районный суд г. Севастополя», керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави.
При цьому з досліджених судом листів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради юстиції вбачається, що ОСОБА_4 із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не зверталася, хоча мала таку можливість. На переконання суду обвинувачена не була позбавлена можливості подати відповідну заяву засобами електронного зв'язку або безпосередньо прибути на неокуповану частину території України.
У той же час, вибір ОСОБА_4 залишитися та проживати на тимчасово окупованій території України, не розглядається, ані судом, ані органом досудового розслідування, як підстава для кримінального переслідування.
Таким чином, ОСОБА_4 , будучи громадянкою України, маючи достатній рівень спеціальних знань і життєвого досвіду, що підтверджується його кваліфікаційним рівнем підготовки в галузі права як судді, використовуючи під час здійснення «правосуддя» від імені РФ власні теоретичні знання і практичні навички, здійснювала тривалий час правосуддя від імені РФ.
Більше того, здійснення ОСОБА_4 «правосуддя» від імені Російської Федерації свідчить про порушення нею вимог ст. 65 Конституції України та присяги судді, оскільки її дії забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади Російської Федерації, з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.
Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв'язок за часом та характером подій, суд визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані достовірними доказами обвинувачення, на підставі яких суд приймає рішення у справі. При цьому суд бере до уваги і те, що такі відомості встановлені також актами компетентних органів (Верховна Рада України, Вища рада юстиції, Вища кваліфікаційна комісія суддів України), виданих в межах їх юрисдикційних повноважень, які визначалися Конституцією та законами України.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні нею інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, поза розумним сумнівом.
Виходячи із вказаного, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 , будучи громадянкою України вчинила умисне діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: в наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України.
Особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нового кримінального правопорушення.
Обираючи обвинуваченій ОСОБА_4 вид та розмір покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке віднесене до категорії особливо тяжких злочинів, обставини його вчинення, характер діяння, форму й ступінь вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої та обставини, що пом'якшують та обтяжують її покарання.
Обставин, які б, відповідно до вимог ст.ст. 66-67 КК України, пом'якшували чи обтяжували покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Приймаючи до уваги характер, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме те, що ОСОБА_4 , маючи правовий зв'язок з Україною, що знаходить свій вияв у взаємних правах та обов'язках, будучи особою, що склала присягу судді, відповідно до якої зобов'язана об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкорятись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов'язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, в порушення зазначених зобов'язань здійснила державну зраду, особу обвинуваченої, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обстави, суд вважає, що обвинуваченій необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості. Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка на час вчинення нею злочину мала високий статус носія судової влади, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй майна.
При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_4 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ Національної безпеки України, а також відсутність кількох обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених нею кримінальних правопорушень, суд, при призначенні покарання ОСОБА_4 не вбачає підстав для застосування положень ст. 69 КК України.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що авторитет та довіра до судової влади формуються залежно від персонального складу судів, від осіб, які обіймають посади суддів та формують суддівський корпус. Саме тому важливо, щоб суддя, не допускав будь-якої неналежної поведінки, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади.
Отже, саме визначене покарання стосовно ОСОБА_4 , на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення і попередження вчинення нею, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного взяття її під варту.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Даних щодо наявності процесуальних витрат та речових доказів у кримінальному провадженні прокурором не надано.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного їй майна.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
Суддя ОСОБА_1