760/9821/22
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА
24 листопада 2025 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Кицюк В.С., за участю: секретаря Губар Ю.В., позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,-
У серпні 2022 року позивач звернулась до суду із вищезазначеним позовом, у якому просила: визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; позбавити батьківських прав ОСОБА_4 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що сторони зареєстрували шлюб ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Бодрум, Турецька Республіка. Від шлюбу народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Життя сторін не склалось, після народження сина відповідач став грубо відноситись до позивача та вчиняв домашнє насильство. Позивач із сином повернулась в Україну, де самостійно виховує його та утримує. Відповідач проживає в Республіці Туреччина та не бере участі у вихованні дитини.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року роз'єднано вимоги про визначення місця проживання дитини та позбавлення батьківських прав.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 серпня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у справі про визначення місця проживання дитини.
23.12.2022 до суду надійшов лист Міністерства юстиції Турецької Республіки.
30.12.2022 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування.
20.01.2023 та 31.01.2023 до суду надійшов лист Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
12.04.2023 до суду надійшов лист Міністерства юстиції Турецької Республіки.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 25 травня 2023 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи, а саме у справі №760/10071/23.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 21 березня 2025 року провадження у справі поновлено.
07.07.2025 до суду надійшло клопотання позивача про долучення доказів.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні. Задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків, у судове засідання викликати свідків: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Попереджено свідків про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за введення в оману суду або іншого уповноваженого органу (завідомо неправдиві показання) та ст.385 КК України відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов'язків (за відмову від давання показань на вимогу суду), одночасно роз'яснивши, що згідно зі ст.63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначене законом.
У судовому засіданні 24 листопада 2025 року приведено до присяги та допитано свідка ОСОБА_5 .
У судовому засіданні позивач просила позов задовольнити та визначити місце проживання дитини з нею з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились, повідомлялись належним чином. Також на день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 вересня 2021 року, виданого Консульством України в місті Анталія, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого є ОСОБА_8 , матір'ю - ОСОБА_1 (а.с.14).
Згідно з копією довідки Консульства України від 23 вересня 2021 року №61329/36-536-205, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований громадянином України (а.с.15).
Відповідно до копії характеристики президента МБФ «Життя з надлишком» від 07 лютого 2022 року на ОСОБА_1 , остання працювала на посаді прес-секретаря МБФ «Життя з надлишком» з 2013 по 2015 року. З 2015 року і по сьогодні - волонтер фонду. За час роботи зарекомендувала себе відповідальною та працелюбною. Може проявити ініціативу і прийняти правильне рішення в питаннях, що стосуються її професійної діяльності. Ділові якості ОСОБА_9 проявляла на найвищому рівні, постійно прагнула до самовдосконалення. За характером спокійна, врівноважена, розсудлива. У колективі користувалась повагою та авторитетом. Керувала, допомагала та направляла молодих працівників фонду. Активна та амбіційна людина і професіонал своєї справи (а.с.18).
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 11 квітня 2024 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2025 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в інтересах ОСОБА_10 до ОСОБА_1 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської РДА про забезпечення повернення малолітньої дитини до Турецької Республіки.
Згідно з висновком органу опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 23 грудня 2022 року №108-11342, орган опіки та піклування Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2021р.н., з матір'ю, ОСОБА_1 (а.с.99-101).
Так, відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Згідно з ч.ч.1-4 ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Батьки зобов'язані поважати дитину.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно із ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У відповідності до п.п.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Частиною 1 ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.
Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дітей до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дітей для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей. Діти, які не досягли 14 років, повинні проживати у встановленому місці проживання, яке не може бути змінене самочинно як волею сторонніх осіб, так і волею якогось одного з батьків.
Питання про визначення місця проживання дітей має вирішуватись, насамперед, з урахуванням прав та законних інтересів дітей.
Відповідно до п.1 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно із судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Зазначене узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження №14-327цс18).
У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.
Відповідно до ст.18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення п.1 ст.3, ст.9 Конвенції, ч.ч.2, 3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Отже, при вирішенні питань про місце проживання дітей у випадку, коли їх батьки проживають окремо, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дітей, обумовлених необхідністю забезпечити дітям повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до положень ч.ч.4-6 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Оскільки судом не встановлено, що позивач зловживає спиртними напоями чи наркотичними засобами, чи веде аморальний спосіб життя, відтак суд вважає, що відсутні виняткові обставини, коли малолітні діти можуть бути розлучені зі своєю матір'ю.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та визначити місце проживання малолітньої дитини разом з матір'ю.
Відповідно до вимог ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.
Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Солом'янської в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Вікторія КИЦЮК