справа № 466/10174/24
провадження № 2/753/54/25
14 листопада 2025 року Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Начичко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, зобов'язання завершити будівництво та здати об'єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, суд -
ОСОБА_1 07 жовтня 2024 року звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені (щомісячно до дати здачі об'єкта інвестування в експлуатацію), зобов'язання завершити будівництво та здати об'єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк (01.01.2025 року).
Позов мотивований тим, що 10.02.2020 між ним ( ОСОБА_1 ) та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» було укладено Договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва).
В даному договорі було вказано, що запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва б експлуатацію - 31 березня 2022 року.
Відповідно до п.12 "Права та обов'язки сторін" Договору відповідач (управитель) зобов'язаний письмово повідомити позивача (довірителя) про збільшення строків будівництва більш як на 90 днів.
Відповідач повідомив позивача 13 липня 2022 року про те, що будівництво ще не завершено, та вказав обсяг робіт, які потрібно зробити.
Тобто вперше позивачеві було повідомлено за збільшення строків будівництва через 104 дні після запланованої дати введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію.
31.10.2023 року позивачем була внесена повна сума коштів в якості оплати за закріплений за ним Об'єкт інвестування, що підтверджує Свідоцтво N 028/124-20/ДН14 від 31.10.2023 року про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 1/5, АДРЕСА_4 (II черга). Таким чином 31.10.2023 року позивачем були повністю виконані свої зобов'язання щодо фінансування будівництва.
Позивач не одноразово, запитував коли відповідач планує здати об'єкт фінансування в експлуатацію, на що кожного разу отримував не точну відповідь, яка постійно змінювалась.
Так, 06.09.2024 року адвокатом в інтерасах позивача на електронну адресу відповідача було надіслано лист-претензію, в якому адвокат від імені позивача в прохальній частині вказав такі вимоги: надати відповідь протягом 5 робочих днів з моменту отримання на електронну адресу представника довірителя - e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно усунути вказані порушення, вжити заходів до приведення об'єкту інвестування відповідно до умов договору, та забезпечити його здачу в експлуатацію, вказати конкретні строки здачі об'єкту інвестування в експлуатацію.
23.09.2024 року на електрону адресу представника позивача надійшла відповідь, яка була датована 16.09.2024 року, у якій відповідач зазначив, щозапланована дата введення об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2023 року, що не відповідає Договору, в якому було вказано, що запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.
Водночас, за наданою інформацією Забудовником настання форс-мажорних обставин (військова агресіїя Російської Федерації проти України та введення, у зв'язку з цим, воєнного стану) безпосередньо вплинуло на можливість своєчасного будівництва.
Тобто, відповідач обгрутновує збільшення строків будівництва у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, а саме військової агресії Російської Федерації проти України та введення, у зв'язку з цим, воєнного стану від 24.02.2024 року, хоча в договорі було вказанно, що запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року, тобто всього лише за 36 днів до запланованої дати введення об'єкта в експлуатацію, що дає підстави вважати, що об'єкт фінансування не був готовий вчасно, навіть якби не настали форс-мажорні обставини. Також це підтверджує дайджест для власників ЖК Берег Дніпра в якому вказано, що станом на 13 липня 2022 року проводяться наступні види робіт: продовжуються фасадні роботи, готовність понад 80%, триває монтаж корзин під кондиціонери, зроблено 50%, влаштування стяжки виконано на 88%, виконуються роботи по оздобленню МЗК, готовність 10%, завершується облаштування внутрішніх інженерних мереж - опалення, вентиляція, водопостачання, каналізація, електрика і електричне освітлення, зроблено 70%, триває монтаж систем димовидалення, виконано 70%, проводяться роботи по облаштуванню покрівлі будинку, завершується монтаж ліфтів. Додатково також повідомлено, що на теперішній час триває процедура введення будинку в експлуатацію з метою отримання Сертифікату, який засвідчує відповідністі закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та його готовність до експлуатації про що Довірителя невідкладно буде повідомлено.
Даний обсяг роботи вказує на те, що, навіть якби не настали форс-мажорні обставини, будівництво не було б завершено вчасно. Тому таке обгрунтування причин невчасного введення об'єкта фінансування в експлуатацію позивач вважає не відповідає дійсності.
23.09.2024 року після отримання даної відповіді, адвокатом було направлено запит на електрону адресу відповідача з проханням: надати відповідь на лист протягом 5 робочих днів з моменту отримання на електронну адресу представника довірителя - e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , перевірити точність дати, а саме запланованої дати здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, яку було вказано у відповіді на лист-претензію, якщо це не помилка, тоді надати пояснення, чому в договорі вказано іншу дату, надати документи, які підтверджують, що об'єкт не було вчасно здано в експлуатацію у зв'язку саме з настанням форс-мажорних обставин, вказати конкретні терміни здачі будинку в експлуатацію, вказати які заходи вживаються для вчасного здачу об'єкта інвестування експлуатацію, відповідь на який отримано 01.10.2024 року.
Позивач вказує, що неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, він постійно перебуває у стресовому стані та в стані постійного хвилювання внаслідок неналежного виконання зобов'язання.
Також позивач зазначає що твердження відповідача про те, що договором не передбачено відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування моральної шкоди передбачено статтями 23, 611 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
З огляду на викладене, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Ст.ст.4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Покупець може бути захищених у даних правовідносинах Законом України «Про захист прав споживачів» та має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неналежного виконання договірних зобов'язань, у тому числі за порушення умови договору в частині строків здачі об'єкта в експлуатацію, хоча відшкодування моральної шкоди прямо не передбачено договором. Дана позиція підтверджується Постановою Верховного Суду від 07.10.2020 року, провадження № 61-17721св19 (755/3509/18), суд дійшов висновку, що відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню оскаржуване судове рішення апеляційного суду, яке було постановлене не на користь позивача, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Верховний Суд у своїй постанові вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, дати належну оцінку доводам і поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо. Зазначивши, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не регулює правовідносини, що виникли між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав щодо об'єкта нерухомого майна - житлове будівництво та про те, що вказаним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди, а отже відсутні підстави для її відшкодування, є помилковими.
ОСОБА_1 розраховував проживати в даній квартирі, так як відповідач затягує строки здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, позивач нервував, що часто призводило до сильного головного болю, нервозності та погіршення сну, що відобразилось на його психічному та фізичному здоров'ї.
Також, на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, тобто виходячи із розрахунку (1 692 795,14 грн. х 3% х 918 днів прострочення (за період із 31.03.2022 року по 04 жовтня 2024 року) = 46 619 578,2). Просить стягнути із ТОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» пеню в розмірі 459 000 гривень (по 500 грн. х 918 днів прострочення (за період із 31.03.2022 року по 04 жовтня 2024 року)) за прострочення виконання закінчення будівництва та здачі об'єкта в експлуатацію. Дана вимога також підтверджується ухвалою Верховного Суду України від 20.05.2021 у справі № 607/1569/19. Позиція Верховного Суду щодо стягнення пені.
Відповідно, позивач просить стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» на користь позивача: 30 000 грн.00 коп. - на відшкодування моральної шкоди; пеню в розмірі 459 000 грн.00 коп. (по 500 грн. х 918 днів прострочення (за період із 31.03.2022 року по 04 жовтня 2024 року), назначити виплату пені кожного місяця на користь позивача до дати здачі об'єкта в експлуатацію, зобов'язати ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» завершити будівництво та ввести об'єкт в експлуатацію у строк до 01.01.2025 року.
В судовому засіданні представник позивача Горват І.І., діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 04.10.2024 року (а.с.20 том 1), позовні вимоги підтримав з тих же підстаав та просив задовольнити. У ході розгляду справи визнав, що об'єкт будівництва зданий в експлуатацію 31.10.2024 року, проте вимоги позову про завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію у строк до 01.01.2025 року підтримав та просив її задовольнити, вважаючи наявним спір в цій частині позову.
Відповідачем ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» подано відзив на позов від 27.01.2025 року, у якому вимоги позову не визнав уцілому та просив відмовити у задоволенні позовних вимоги.
Доводи відиву відровідачем грунтуються на такому. Так, 09 жовтня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) та ТзОВ «БУДФОНДІНВЕСТ»,ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейн Індастрі» (забудовники) укладено договір № 49-ФБ про спорудження Об'єкта вництва: «Житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , вул. Причальна 1/5, 5 у Дарницькому районі м. Києва III (II черга) (об'єкт будівництва).
На умовах цього Договору Забудовник на замовлення Управителя зобов'язується здувати об'єкт будівництва, ввести його в експлуатацію, а після закінчення будівництва передати Об'єкти інвестування у власність Довірителю ФФБ на умовах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при шицтві житла та операціях з нерухомістю» та Правил Фонду фінансування іництва виду «А», затверджених Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «Фіансова компанія «Фінбуд» № 98 від 09 жовтня 2019 року.
10 лютого 2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» та громадянином України ОСОБА_1 укладено Договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування ництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_6 1/5, АДРЕСА_4 (II черга).
Вказаним Договором (пункт 1) позивач надав свою згоду на участь у фонді фінансування будівництва «А».
Відповідно до п. 5 Договору Об'єктом будівництва за цим договором є житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 (II черга), за цим договором за Позивачем закріплено об'єкт інвестування, а саме квартира АДРЕСА_8 , загальною площею 71,84 кв.м.
Позивач повністю сплатив 100% вартості об'єкта інвестування (квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 71,84 кв.м). Позивачу видано свідоцтво N° 28/124-20/ДН14 від 31.10.2023 року про участь у фонді фінансування будівництва «А». Відповідно до Свідоцтва позивач передав в управління Відповідача кошти в сумі вартості фінансування будівцтва в розмірі 1 692 795,14 (один мільйон шістсот дев'яносто дві тисячі сімсот дев'яносто п'ять) гривень, а Відповідач закріпив за Позивачем 71,84 кв.м.
Відповідно до п. 5 Договору запланована дата введення забудовником будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.
У зв'язку з тим, що вказаним договором передбачено заплановану дату введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року, та будинок не було введено в експлуатацію на час подання позову до суду, позивач звернувся з даним позовом. Підставою позову зазначено абз.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого у разі коли виконавець не може виконати роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги),якщо інше не передбачено законодавством.
Закон України «Про захист прав споживачів», на який посилається позивач у позовній заяві, регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів) у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання помлуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі тьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законом.
Тобто за наявності спеціального закону, яким передбачено вичерпну процедуру та правові наслідки у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва, підстав для застосування Закону України «Про захист прав випадку, немає.
В даному випадку таким спеціальним законом є Закон України «Про кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», стаття 18 якого передбачає, що Управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більш як на 90 днів порівняно із строками, зазначеними в договорі між управителем та забудовником станом на день його підписання.
У разі виявлення управителем ризику порушення умов договору він має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків із довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку з розірванням договору про участь у ФФБ, передання всієї дозвільної, виконавчої, технічної та іншої документації, необхідної для завершення будівництва об'єкта, прийняття його в експлуатацію у становленому законодавством порядку та передання об'єктів інвестування установникам, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх збов'язань за договором, визначених цим Законом.
Забудовник зобов'язаний на вимогу управителя протягом строку, визначеного в договорі, повернути грошові кошти на рахунок ФФБ або передати право власності/ спеціальне майнове право на предмет іпотеки (майнові права на предмет іпотеки - для об'єктів, право на виконання будівельних робіт щодо яких отримано до набрання чинності Законом України "Про гарантування речових прав на об'єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому") управителю з додержанням вимог статті 10 цього Закону, якщо інше не передбачене договором.
У разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів.
Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у ФФБ з підстав, визначених цією частиною.
Таким чином, спеціальною нормою закону мірою відповідальності Управителя є можливість Довірителя в односторонньому порядку розірвати договір та втрата управителем права на винагороду.
Відповідно до п. 25 Договору, Довіритель не сплачує Управителю винагороду, у разі коли Довіритель відмовляється від участі у фонді у зв'язку з: порушенням забудовником строків спорудження об'єкта будівництва; неналежним здійсненням управителем контролю за дотриманням забудовником вірних умов та зобов'язань.
Також, відповідно до п.18.2 Правил Фонду фінансування будівництва виду «А» Управитель при здійсненні управління несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед Довірителями у межах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та договору про участь у Фонді.
Відповідно до п.5.1, п.5.5 Правил Управитель укладає з забудовником Договір про спорудження об'єкта будівництва. Управитель спрямовує кошти Довірителів, залучені до Фонду, на фінансування спорудження будівництва.
Згідно з п.5.7 Правил Управитель здійснює контроль за дотриманням Забудовником виконання умов та зобов'язань за укладеним Договором будівництва шляхом проведення нагляду за будівництвом з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій чи бездіяльності забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
У відповідності до п. 12.6 Правил у разі порушення Забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання Управителем своїх обов'язків, передбачених п.5.7. цих Правил, Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання договору про участь у Фонді та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити Довірителю кошти у сумі, що відповідає вартості відповідної кількості закріплених за Довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування виходячи з поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкту інвестування на день передачі коштів в управління Управителю і не може бути меншою за суму внесену Довірителем до Фонду. Довіритель не сплачує Управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо Довіритель відмовляється від участі у Фонді підстав, визначених цим пунктом.
Таким чином, вважає позов безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується до правовідносин сторін.
В той же час, позивач не лише застосовує до правовідносин сторін закон, який підлягає застосуванню, а й істотні умови договору про участь у ФФБ трактує невірно.
Договірні зобов'язання визначені Договором № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , II черга будівництва), а також Правилами Фонду фінансування будівництва виду «А», затверджених Протоколом № 98 від 09 жовтня 2019 року.
Зокрема, відповідно до п.З Управитель приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до правил фонду і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів залишається в управлінні управителя.
Відповідно до п.24 Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» винагородою Управителя є: відсотки (проценти), а також інші доходи, отримані в результаті розміщення грошових коштів, в тому числі оперативного резерву у фінансових (банківських) установах; інші доходи отримані від операцій з грошовими коштами які здій межах Правил ФФБ виду А; надані послуги з:
1) здійснення управління коштами у розмірі 1000, 00 грн;
2) оформлення зміни об'єкта інвестування у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання Договору, але не більше як 1 відсоток вартості закріплених з довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про проведення операції із зміни об'єкта інвестування;
3) оформлення уступки права вимоги за цим договором третім особам у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання говору, але не більше як 3 відсотки вартості закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про проведення операції з уступки права вимоги за цим договором;
4) оформлення відмови довірителя від участі у фонді (за винятком випадків відмови у зв'язку з порушенням забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків) у змірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання договору, але не більше як 5 відсотків вартості закріплених за довірителем вимірних одиниць обєкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про відмову вірителя від участі у фонді;
5) повернення коштів з фонду за ініціативою довірителя у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання Договору, але не іьше як 2 відсотки вартості вимірних одиниць об'єкта інвестування, що підлягають відкріпленню на день подання відповідної заяви довірителем.
Тобто, зі змісту Договору вбачається, що за послуги по договору про участь із ФФБ, укладеним із позивачем Управитель отримує винагороду, визначену пунктом 24 договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», у розмірі 1000,00 грн., а позивач нараховує пеню від розміру коштів, переданих в управління управителю. Ці кошти не є оплатою ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНБУД» за дані послуги в управління, а становлять вартість Об'єкта інвестування; це кошти, які Управитель інвестує в інтересах Довірителя, за що отримує винагороду.
Окрім того, у відповідності до п. 6.4 Договору про спорудження Об'єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року у випадку виникнення з вини будь-якого відповідного будовника, яка буде встановлена в законному порядку, ризикової ситуації в будівництві, яка загрожує досягненню мети ФФБ та може зумовити завдання істотної коди інтересам довірителів ФФБ, Управитель вправі:
-призупинити фінансування будівництва;
вимагати усунення такої ситуації у встановлений Сторонами строк;
-звернутися в суд про розірвання цього Договору та повернення протягом 90 днів наданих відповідному забудовнику за рахунок ФФБ коштів і перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями ФФБ з врахуванням поточної ціни вимірної одиниці Об'єкта інвестування на дату розірвання Договору.
Відповідно до п. 6.5 Договору про спорудження Об'єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року обставинами, що свідчать про наявність ризикової ситуації у процесі будівництва внаслідок винних дій відповідного забудовника та дають управителю право на реалізацію визначених попереднім пунктом повноважень, є: збільшення з вини відповідного забудовника строків будівництва більше, ніж за 90 днів.
Відно з п.6.6. Договору про спорудження об'єкта будівництва до вжиття, предбачених п. 6.4 Договору заходів, з метою ліквідації ризикової ситуації в будівництві, захисту інтересів довірителів ФФБ та власних інтересів, Управитель здійснює наступні дії:
-інформує відповідного забудовника про дії чи бездіяльність останнього, які Управитель кваліфікує як порушення договірних зобов'язань, з наданням обґрунтування зроблених Управителем висновків та зробити посилання на норми цього Договору та/чи Закону, які, на думку Управителя, були порушені відповідним забудовником;
-отримує (в разі надання забудовником) обґрунтоване пояснення на надані Управителем застереження:
-після обговорення з відповідним забудовником заходів з метою ліквідації ризикових ситуацій, отримує в письмовому вигляді від відповідного забудовника (разі надання) пропозиції щодо змісту дій, які відповідний забудовник повинен вчинити для усунення допущених порушень Договору чи Закону;
-надає відповідному забудовнику строк для усунення допущених порушень Договору чи Закону, який повинен бути не коротшим, ніж 60 днів направлення відповідної вимоги Управителя.
Упродовж усього процесу будівництва Управителем здійснювався контроль за недопущенням ризикових ситуацій у процесі будівництва, що можуть спричинити зміни технічних характеристик Об'єкта, погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, зокрема збільшення строків будівництва понад 90 днів та інших змін. На адресу Забудовників скеровувались запити щодо стану будівництва, здійснювався нагляд за будівництвом, що підтверджується листами № 12-07/2022 від 12 липня 2022 року, № 31-10/2022 від 31 жовтня 2022 року, № 22-02/2023 від 22 лютого 2023 року, № 13-07/2023 від 13 липня 2023 року, N° 13-12/2023 від 13 грудня 2023 року, № 02-04/2024 від 02 квітня 2024 року.
Також, Забудовник повідомляв інформаційно про тривалість повітряних тривог у м. Києві у робочі дні за період будівництва Об'єкта, відключення електроенергії, які безпосередньо впливали на хід будівництва Об'єкта.
На підставі вищевикладених обставин у Управителя були відсутні підстави для застосування п. 6.4 цього Договору про спорудження Об'єкта будівництва.
Виходячи з наведеного, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної у позові пені та призначення виплати такої пені кожного місяця користь позивача до дати здачі об'єкта в експлуатацію, немає.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача завершити будівництво у та ввести об'єкт будівництва в експлуатацію у строк до 01.01.205 року, то такі вимоги позовної заяви не підлягає задоволенню, з огляду на те, що Управитель (відповідач) не є особою, яка здійснює будівництво та передачу об'єктів інвестування у власність довірителів, оскільки відповідно до Закону такою особою є забудовник.
В той же час станом на сьогодні даний Об'єкт будівництва зданий в експлуатацію, що підтверджується Сертифікатом № ІУ123241018318 від 31 жовтня 2024 року.
Згідно з пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на зазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (у тому числі найму (оренди) жилого симіщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг. Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів або інших угод, які не суперечать Закону.
Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Аналогічний висновок зроблено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі № 759/3881/17 (провадження № 61-18486св18) у своїй постанові від 09 вересня 2019 року. Враховуючи, що Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» як спеціальний нормативно-правовий акт, передбачає, що контроль за дотриманням забудовником умов та зобов'язань за договором про участь у ФФБ, у тому числі у частині збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів, віднесено повноважень управителя, який від свого імені та за встановлену плату здійснює управління коштами з метою забезпечення досягнення довірителем мети - отримання обєкта інвестування, та наділяє управителем правом, зокрема, але не виключно, у разі виявлення ризику порушення умов договору: припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього обєкта коштів, суд дійшов висновку, що на спірні правовідносини, у частині регулювання відповідальності забудовника щодо виконання робіт із спорудження житла, не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Подібних висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 08 липня 2020 року у справі № 466/7758/18-ц, від 12 квітня 2023 року у справі № 757/24436/18, провадження № 61-12989св22), від 01 вересня 2021 року у справі № 759/3606/20.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання Управителем своїх зобов'язань за договором про участь у ФФБ від 10.02.2020 року. При цьому, позивач отримав свідоцтво № 28/124-20/ДН14 від 31.10.2023 про участь у ФФБ виду «А», створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_10 , 1/2, АДРЕСА_2 , вул. Причальна, 1/5, АДРЕСА_4 (II черга будівництва).
Також, позивач не звертався до Відповідача із заявою/листом про дострокове розірвання договору та виплати йому коштів, як це прямо передбачено вимогами ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Оскільки ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і гравління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» передбачено дострокове розірвання договору та повернення коштів, а ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено сплату споживачу пені у розмірі 3-х відсотків вартості робіт (послуг), якщо інше не передбачено законодавством, у даному випадку застосовується спеціальний Закон.
Таким чином, норми Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються до правовідносин фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях з нерухомістю в частині, не врегульованій спеціальним законом.
Зі змісту договору про участь у ФФБ випливає, що за послуги по договору із ФФБ укладеним із позивачем Управитель отримує винагороду, визначену п.24 Договором розмірі 1000, 00 грн.
У відповідності до п.25 Договору про участь у ФФБ відповідальністю Управителя за Договором про участь у ФФБ є неотримання винагороди у разі, якщо Довіритель рішить вийти зі складу учасників фонду.
У зв'язку із цим вважає безпідставною вимогу про стянення з відповідача неустойки в розмірі 3-х відсотків загальної вартості замовлення.
З позовної заяви не вбачається факту заподіяння моральної шкоди діями відповідача, відповідно, вимогу про відшкодування моральної шкоди, вважає, безпідставною та необґрунтованою. Позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди у розмірі 30 000 грн. діями та/або бездіяльністю відповідача належними та достовірними доказами, як того вимагають приписи ЦПК України.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача завершити будівництво, ввести об'єкт будівництва в експлуатацію у строк до 01.01.2025 року, то дана вимога не підлягає задоволенню, з огляду на те, що відповідальність Управителя за порушення строків введення об'єкта в експлуатацію не передбачена, ані умовами Договору про спорудження Об'єкта будівництва, ані чинним законодавством України та будинок вже введено в експлуатацію 31.10.2024 року, тобто за 24 дні до зверення позивачем із позовом до суду (07.10.2024 року).
Позивачем подано відповідь на відзив від 24.03.2025 року (а.с.214-219 том 1), у якому не погоджується із доводами відповідача про те, що Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується до правовідносин, який регулюється, на думку відповідача, спеціальним Закон України «Про фінансово-кредитні, механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Вважає дане твердження помилковим з огляду на таке. Так, 10 лютого 2020 року між відповідачем та ОСОБА_1 укладено договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , II черга будівництва).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги. Поряд з цим, продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації (пункт 18 частини першої статті 1 зазначеного закону). Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Робота - це діяльність виконавця, результатом якої є виготовлення товару або зміна його властивостей за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 21 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»),
У зобов'язаннях по виконанню робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалась досягненням певного матеріального результату, а у зобов'язаннях про надання послуг діяльність контрагента спрямована на вчинення юридичних і фактичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслідків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками, тобто споживання послуги має місце в процесі її надання, на відміну від роботи, споживання результатів якої зазвичай не збігається з часом їїиконання.
Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.5 Договору, що був укладений між позивачем та відповідачем об'єктом будівництва за цим договором є житловий комплекс з об'єктами соціально- побутового призначення за адресою: АДРЕСА_11 , АДРЕСА_7 , II черга будівництва). Відповідно до статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Згідно з Договором за позивачем закріплено об'єкт інвестування, а саме квартира АДРЕСА_9 , загальною площею 71,84 кв.м.
Позивач повністю сплатив 100% вартості об'єкта інвестування (квартири АДРЕСА_9 , загальною площею 71,84 кв.м). Позивачу видано свідоцтво № 28/124-20/ДН14 від 31.10.2023 про участь у фонді фінансування будівництва «А».
Відповідно до Свідоцтва позивач передав в управління відповідача кошти в сумі вартості фінансування будівництва в розмірі 1 692 795,14 гривень, а відповідач закріпив за Позивачем 71,84 кв.м.
Зазначене цілком відповідає характерним ознакам договору купівлі-продажу. Отже спірний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 10 лютого 2020 року № 124-20/ДН14 не є договором підряду чи договором про надання послуг.
Звертає увагу на те, що Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зауважує, що підставою для застосування положень частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» до правовідносин, які виникли між сторонами у справах № 607/1576/19, № 607/1579/19, № 607/1569/19, № 607/20776/14, був висновок суду, що спірний договір між позивачем та відповідачем був спрямований на продовження виконання домовленостей щодо будівництва житла для позивача, договірні правовідносини мають характер будівельного підряду, а тому на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про захист прав споживачів», у тому числі положення статті 10 зазначеного закону. А тому в даному випадку відсутні підстави для поширення на правовідносини сторін дії Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Увідзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу на те, що на адресу забудовників скеровувались запити щодо стану будівництва, здійснювався нагляд за будівництвом, що підтверджується листами № 12-07/2022 від 12 липня 2022 року, №31-10/2022 від 31 жовтня 2022 року, № 22- 02/2023 від 22 лютого 2023 року, № 13- 07/2023 від 13 липня 2023 року, № 13-12/2023 від 13 грудня 2023 року, № 02-04/2024 від 02 квітня 2024 року.
Також, забудовник повідомляв інформаційно про тривалість повітряних тривог у м. Києві у робочі дні за період будівництва Об'єкта, відключення електроенергії, які безпосередньо впливали на хід будівництва Об'єкта та, начеб-то, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача зазначеної у позові пені та призначення виплати такої пені кожного місяця на користь позивача до дати здачі об'єкта в експлуатацію, немає.
Однак з даної точки зору відповідач перекручує факти, адже згідно до п.5 Договору запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року, а листи надсилались в період з липня 2022 року по квітень 2024 року.
Фактично відповідач посилається на форс-мажорні обставини, що завадили йому в повній мірі та у встановлений час виконати свої зобов'язання згідно договору перед Позивачем.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі N° 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зазначається, що форс- мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Звертає увагу на те, що в ході будівництва ні 2020 року, ані 2021 року в м.Києві та на інший території України не спрацьовували повітряні тривоги та не відбувались відключення електроенергії, що б могло завадити відповідачам виконати зобов'язання згідно п.5 даного Договору.
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 зазначається, що форс- мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідно до висновків викладених у постанові КГС ВС від 13.09.2023 у справі №910//8741/22, форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс- мажору. Нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню доакцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Щодо позиції відповідача відносно стягнення пені та призначення виплат вказує про таке.
Згідно ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Відповідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пеня виплачується за весь період прострочення - з моменту, коли об'єкт мав бути зданий в експлуатацію (31.03.2022 згідно договору № 124-20/ДН14), і до фактичного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 № 758/1303/15-ц та Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19), вказується що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Щодо позиції відповідача у питанні заперечення відшкодування моральної шкоди, вказує про таке. Згідно ухвали КЦС ВС від 13.112019 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 61- 28299св18), визначено, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута на підставі ст.23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено та не містять таких вказівок норми ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору.
Позивач вказував, що через невиконання умов договору він зазнав моральної шкоди, неправомірні дії відповідача призвели до його душевних страждань, стану постійного стресу та спричиняє йому не лише моральні страждання, але і змушує звертатись до суду за захистом своїх порушених прав, що потребує не лише матеріальних витрат, а й витрат часу і емоційних затрат, що негативно впливає на здоров'я.
Відповідно до постанови ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20 розміром визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого.
Сума про яку просить позивач у позовній заяві є справедливою, співмірною до обставин справи та такою, що не перевищує розумні межі.
Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив від 14.05.2025 року (а.с.94-103 том 2), у якому не погоджується із доводами позивача, вважає позовні вимоги необгрунтованими.
Вказує, що позивач у своїй позовній заяві та відповіді на відзив посилається на Закон України "Про захист прав споживачів", вважаючи, що зазначений Закон регулює спірні правовідносини. Однак, відповідач вважає таку позицію помилковою з огляду на наступне.
Правовідносини між позивачем як інвестором та відповідачем як управителем Фонду фінансування будівництва виникли на підставі Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_10 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , друга черга будівництва) від 10.02.2020 № 124-20/ДН14, який укладено в рамках дії Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19.06.2003 № 978-ІУ (Закон про ФФБ) та, на підставі повного визнання ним правил фонду фінансування будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 р.) (правила ФФБ).
Відповідно до частини першої ст.1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Закон України «Про захист прав споживачів» є загальним законом, який регулює широкий спектр відносин між споживачами товарів, робіт та послуг та їхніми виробниками, виконавцями та продавцями. Натомість, Закон про ФФБ є спеціальним законом, який регулює виключно відносини у сфері фінансування будівництва житла з використанням недержавних коштів, зокрема через фонди фінансування будівництва, визначає правовий статус управителів таких фондів, забудовників та інвесторів, а також встановлює особливі механізми управління майном та передачі об'єктів інвестування.
Предметом регулювання Закону про ФФБ є специфічні фінансово-інвестиційні відносини, які відрізняються від звичайних споживчих відносин. Договір між інвестором та управителем ФФБ має особливу правову природу, спрямовану на залучення коштів для будівництва та отримання інвестором об'єкта нерухомості в майбутньому (п. 4 Договору).
Відповідно до загальноприйнятого принципу права "lex specialis derogat legi generali", спеціальний закон має пріоритет у регулюванні тих відносин, які ним прямо врегульовані. Оскільки спірні правовідносини безпосередньо стосуються інвестування в будівництво житла через фонд фінансування будівництва та регулюються Законом про ФФБ, саме положення цього спеціального закону повинні застосовуватися до вирішення даного спору.
Застосування положень Закону «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин може призвести до неправильного тлумачення прав та обов'язків сторін, встановлених спеціальним законодавством у сфері будівельного інвестування, та нівелювати особливості функціонування фондів фінансування будівництва.
На підставі викладеного, відповідач вважає, що посилання позивача на Закон України "Про захист прав споживачів" є необґрунтованим, а спірні правовідносини підлягають регулюванню виключно нормами Закону України про ФФБ та Договору.
У пункті 5 Договору зазначено, що "Запланована дата введення забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року".
Відповідач звертає увагу на те, що в даному пункті вказано саме "запланована" дата, що свідчить про її орієнтовний характер та не є твердим зобов'язанням забудовника (а отже, і відповідача, як управителя фонду) ввести об'єкт в експлуатацію в зазначений строк.
У випадку, якщо б сторони мали намір встановити чіткий та обов'язковий строк введення об'єкта в експлуатацію, у Договорі були б використані відповідні формулювання, такі як "обов'язковий строк" або "гарантований строк", а також передбачено відповідальність за його порушення. Використання слова "запланована" чітко вказує на відсутність такого твердого зобов'язання.
Висновок позивача є хибним стосовно того, що Відповідач перекручує факти, оскільки згідно з п.5 Договору запланована дата введення Забудовником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року, а листи щодо стану будівництва надсилались в період з липня 2022 року по квітень 2024 року. Відповідно до п. 5.7 Правил ФФБ Управитель здійснює контроль за дотриманням Забудовником виконання умов та зобов'язань за укладеним Договором будівництва шляхом проведення нагляду за будівництвом з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дії чи бездіяльності Забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більш ніж на 90 днів.
Тому, посилання позивача на порушення строків введення об'єкта в експлуатацію, виходячи з "запланованої" дати, є безпідставним та не ґрунтується на умовах укладеного між сторонами Договору.
Правовідносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". Стаття 18 частини 1 цього Закону прямо передбачає право довірителя (інвестора) у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва вимагати від управителя фонду дострокового розірвання договору та виплати йому внесених коштів.
У відповідності до п.12.6. Правил ФФБ у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання Управителем своїх обов'язків, передбачених п.5.7. вищевказаних Правил ФФБ, Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання Договору про участь у Фонді та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити Довірителю кошти у сумі, що відповідає вартості відповідної кількості закріплених за Довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування на день передачі коштів в управління Управителю і не може бути меншою за суму, внесену Довірителем до Фонду. Довіритель не сплачує винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо Довіритель відмовляється від участі у Фонді з підстав, визначених цим пунктом. Позивач не звертався до Відповідача із такою заявою. Таким чином, Позивачем не надано належних та допустимих доказів невиконання Управителем своїх зобов'язань за Договором .
Таким чином, мірою відповідальності Управителя є можливість Довірителя в односторонньому порядку розірвати Договір та втрата Управителем права на винагороду, у випадку, якщо буде доведено, що забудовником порушено строки спорудження об'єкта будівництва.
Частина 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", на яку посилається Ппзивач, регулює відповідальність виконавця за порушення строків виконання робіт (надання послуг) у звичайних споживчих правовідносинах. Вона не застосовується до специфічних відносин інвестування в будівництво житла через фонди фінансування будівництва, які мають особливий правовий режим, встановлений спеціальним законодавством.
Закон ФФБ не передбачає такого виду відповідальності управителя перед інвестором, як стягнення пені у відсотковому відношенні до "вартості роботи" у випадку порушення строків введення об'єкта в експлуатацію. Поняття "вартість роботи" є некоректним у контексті інвестиційних внесків у будівництво.
Спеціальний Закон про ФФБ вже надає позивачу конкретний спосіб захисту його прав у випадку порушення строків - право на розірвання договору та повернення інвестицій. Той факт, що позивач не скористався цим правом, не є підставою для застосування іншого виду відповідальності, передбаченого загальним законом для інших видів правовідносин.
Застосування положень Закону України "Про захист прав споживачів" в частині стягнення пені до відносин інвестування в будівництво через ФФБ суперечило б принципу пріоритетності спеціального закону та нівелювало б спеціальні механізми захисту прав інвесторів, передбачені Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Посилання позивача на Постанови Верховного Суду у справах № 607/1576/19 від 06.04.2021 стосуються договору будівельного підряду, № 607/1579/19 стосуються договору будівництва житла, № 607/1569/19 стосується пайової участі у будівництві. Вищенаведені правові висновки Верховного Суду, на які посилається позивач у відповіді на відзив, не є аналогічними, тотожними до спірних правовідносин та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Також, просить звернути увагу, що посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 758/1303/16-ц від 11.04.2018 щодо стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми є недоречним, оскільки стосується виплати одноразової грошової допомоги із настання інвалідності. Таким же хибним посиланням є на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 703/2718/16-ц від 19.06.2019, оскільки ці висновки стосуються компенсації інфляційних вимог за час прострочення виконання зобов'язання Пенсійного органу і трьох процентів річних від простроченої суми.
Оскільки вищенаведені висновки правові висновки Верховного Суду не є аналогічними, тотожними до спірних правовідносин, останні не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Щодо вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, відповідач вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів факту заподіяння йому моральних страждань внаслідок порушення строків введення об'єкта в експлуатацію. У позовній заяві відсутнє конкретне обґрунтування того, в чому саме полягала завдана моральна шкода, які негативні наслідки вона спричинила для його особистого життя чи здоров'я, а також не додано жодних доказів, що підтверджують ці обставини (наприклад, медичних довідок, висновків психолога тощо).
Відповідач вважає, що саме по собі порушення договірних зобов'язань майнового характеру, за відсутності доведеного негативного впливу на особисті немайнові права позивача, не є достатньою підставою для стягнення моральної шкоди.
Разом з тим, згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використаннямнедержавних коштів може здійснюватися виключно, у тому числі, через фонди фінансування будівництва.
Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон).
З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва, управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону).
Відповідно до положень статті 9 Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, забезпечити прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Відповідно до положень частини третьої статті 11 Закону для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.
Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання взятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.
Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший-третій частини другої статті 13 Закону).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором з метоюсвоєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести, зокрема до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у фонді з підстав, визначених цією частиною.
Статтею 18 Закону визначено контроль управителя ФФБ за виконанням зобов'язань за договором. Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 20 Закону для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном необхідне настання трьох таких умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов'язань перед Управителем ФФБ; введення об'єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акта прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування після введення об'єкта в експлуатацію.
При цьому Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; за письмовою заявою довірителя виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування.
Відповідно до положень Договору управитель (Відповідач) не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, відповідно до Правил ФФБ саме забудовник несе відповідальність за невиконання зобов'язань щодо організації спорудження об'єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію.
Відповідач не здійснює будівництво спірного об'єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовника. У визначених Договором обов'язками управителя ФФБ є здійснення управління грошовими коштами довірителя з метою їх використання для фінансування спорудження об'єкта інвестування, та після введення його в експлуатацію - передачі у власність довірителю закріплених за ним об'єктів інвестування.
Позивач не надає жодних доказів, що несвоєчасне введення об'єкта в експлуатацію
сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони Відповідача. Також не надано доказів неналежного виконання управителем своїх зобов язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, зокрема доказів того, що збільшення строків будівництва об'єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони управителя (відсутність контролю, неналежний контроль за забудовником).
Така позиція узгоджується з висновками Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладені у постанові від 10.12.2024 року по справі N° 638/18016/21.
Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов' язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди Позивачу.
Також слід вказати, що у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено наступні дефініції: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов' язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Однак, враховуючи те, що виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об'єкта в експлуатацію є забудовник, а не Відповідач як управитель майном, а також, враховуючи те, що відповідно до умов Договору та Правил ФФБ спірного об'єкта будівництва Відповідач не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3 % вартості роботи (послуг) на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від ЗО червня 2020року в справі № 501/3038/16 (провадження № 61-246св19); від 01 вересня 2022 року в справі № 759/3606/20 (провадження № 61-11705св21), та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).
Також є недоцільне посилання позивача у відповіді на відзив на ст.625 ЦК України, оскільки у статті 625 ЦК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.
Так боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання та є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов' язань.
В силу положень статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.
Обов'язок щодо прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію не є грошовим зобов'язанням.
Крім того, нормами Договору визначено, що управитель ФФБ повертає довірителю ФФБ кошти тільки у конкретних випадках.
Вищенаведені позиції узгоджується з висновками Верховного суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладені у постанові від 10.12.2024 року по справі N° 638/18016/21, яка по обставинам, та предмету спору є аналогічна даній справі.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, вид судочинства - загального позовного провадження, вжиті судом заходи щодо направлення сторонам повідомлення про час та місце розгляду справи, копії позовної заяви з додатками до неї, із роз'ясненим правом надання відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив тощо, реалізовані сторонами вказані процесуальні права, суд визнав можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів (доказів) та ухвалити рішення за участі сторін, за їх погодженням.
Вислухавши пояснення представників сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з урахуванням умов Договору № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва), укладеного 10.02.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», яке діє на підставі Ліцензії на здійснення діяльності із залученням коштів установників управління майно для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, виданою Державною комісією з регулювання ринків фінсових послуг України, та гр. ОСОБА_1 , а також Договору № 49-ФБ від 09.10.2019 року про спорудження об'єкта будівництва, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) й ТзОВ «Будфондінвест» (забудовник), ТзОВ «Берез Дніпра Інвест» (забудовник), ТзОВ «Грейт Інвест» (забудовник) (а.с.5-15 том 2), Правил фонду фінансування будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року) (правила ФФБ), за умовами яких відповідач не здійснює будівництво спірного об'єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовника, якими є відповідно до вказаного договору ТзОВ «Будфондінвест», ТзОВ «Берез Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейт Інвест», всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні з підстав необгрунованості та недоведеності.
Справа розглядалась у порядку загального позовного провадження із проведеним за участі сторін підготовчим судовим засіданням 15 травня 2025 року (а.с.125-127, 128).
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені (ст. 3 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Судом встановлено, що 10.02.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», яке діє на підставі Ліцензії на здійснення діяльності із залученням коштів установників управління майно для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, виданою Державною комісією з регулювання ринків фінсових послуг України, та гр. ОСОБА_1 було укладено Договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва) (а.с.26-34, 35-36, 37 том 1).
Відповідно до пункту 1 Договору, за цим договором довіритель на підставі повного визнання за ним правил фонду фінансування будівництва, що затверджені рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року), надає свою згоду на участь у фонді фінансування виду «А».
Правила фонду є невід'ємною частиною цього договору.
За цим договором (пункт 2 Договору) довіритель приймає на себе зобов'язання виконти правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об'єкта інвестування, визначеного у пункті 6 цього договору.
Управитель, відповідно до пункту 3 Договору, приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до правил фонду і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів залишається в управління управителя.
Після отримання від довірителя коштів управитель (пункт 4 Договору) закріплює за довірителем об'єкт інвестування та видає довірителю свідоцтво про участь у фонді, в якому зазначаються: вид фонду, дані довірителя (для юридичних осіб, для фізичних осіб), дата видачі свідоцтва, закріплений за довірителем об'єкт інвестування, запланована дата введення об'єкта інвестування в експлуатацію (місяць, рік), сума коштів, передана довірителем управителю в управління, кількість закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування, графік внесення довірителем коштів, витяг з договору про зобов'язання перед управителем, який діє в інтересах довірителя, щодо спорудження об'єкта будівництва та передачі у власність довірителя об'єкта інвестування.
У разі зміни будь-яких даних, що зазначені у свідоцтві про участь у фонді, таке свідоцтво підлягає заміні.
Відповідно до пункту 5 Догвору, об'єктом будівництва за цим договором є житловий комплекс з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_11 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва: кількість секцій - 1, кількість поверхів - 26, кількість квартир у будинку - 326, кількість комерційних приміщень у будинку - 6, де буде споруджений за адресою АДРЕСА_10 , , АДРЕСА_14 , будівництво якого організовує забудовник та фінансує за рахунок отриманих в управління від довірителів коштів.
Запланована дата введення забодровником об'єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.
Відповідно до пункту 6 Договору, відповідно до правил фонду та цього договору за довірителем закріплюється об'єкт інвестування з такими основними характеристиками: 1) вид об'єкта інвестування, 2) будівельна або поштова адреса об'єкта будівництва: АДРЕСА_12 1/5, АДРЕСА_4 , 3) номер будинку секції: 14, номер об'єкта інвестування: 20, поверх: 3, кількість кімнат: 2 кімнати, 7) загальна площа об'єкта інвестування відповідно до проекту: 71,84 кв.м, 8) вимірювальна одиниця об'єкта інвестування: 1,00 кв.м.
Невід'ємною частиною цього договору є погоджені управителем із забудовником копії: схеми (графічного зображення) будівельного плану об'єкта інвестування із зазначенням назви та площі всіх його приміщень і поверху, на якому об'єкт розмішений (в Додатку .№ 2 до цього Договору):
стислого переліку будівельних робіт, які забудовник зобов'язується провести на об'єкті інвестування (в Додатку № 1 до цього Договору),
переліку обладнання, яке буде встановлене на об'єкті інвестування і передане довірителю (в Додатку № 1 до цього Договору),
стислого переліку робіт, які забудовник зобов'язується провести на об'єкті будівництва та прибудинковій території (в Додатку № І до цього Договору),
переліку обладнання, яке буде встановлене на об'єкті будівництва і передане експлуатуючим організаціям чи об'єднанню співвласників будинку (в Додатку № І до цього Договору).
За умовами цього Договору пунктом 7 визначені обов'язки управителя.
Зокрема, Управитель зобов'язаний:
1)прийняти від довірителя кошти в управління та використати їх відповідно до правил фонду тa цього договору,
2)закріпити за довірителем обраний ним об'єкт інвестування відповідно до правил фонду та цього договору;
3)видавати довірителю свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору,
4)виключити закріплений за довірителем об'єкт інвестування з переліку об'єктів інвестування, що пропонуються управителем для інвестування (далі - перелік об'єктів інвестування) з метою запобігання закріпленню такого об'єкта за іншим довірителем,
5)передати довірителю, який повністю проінвестував закріплений за ним об'єкт інвестування, майнові права на такий об'єкт за договором про уступку майнових прав,
6)надати після введення об'єкта будівництва в експлуатацію та здійснення остаточних розрахунків довірителя з управителем довірителю в обмін на свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору довідку про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об'єкта інвестування, в якій обов'язково зазначаються такі дані: номер довідки та дата її видачі, вид фонду, дані управителя, дані довірителя:
-для юридичних осіб: резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для довірителя, який складає спільного інвестора фонду операцій з нерухомістю, від імені та в інтересах якого діє управитель фонду операцій з нерухомістю, додатково мають бути зазначені дані, то дають змогу однозначно ідентифікувати цей фонд операцій з нерухомістю - назва та реєстраційний номер випуску сертифікатів фонду операцій з нерухомістю); нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстровано особу;
-для фізичних осіб: громадян України - прізвище, ім'я та по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), адреса постійного місця проживання за межами України:
дані про закріплений за довірителем об'єкт інвестування:
-вид об'єкта інвестування (квартира, нежитлове приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо),
-номер об'єкта будівництва та його будівельна або поштова адреса,
-номер об'єкта інвестування та його характеристики (поверх, кількість кімнат, загальна площа тощо):
сума коштів внесених довірителем до фонду;
7)включити за умови виконання довірителем своїх зобов'язань за цим договором такого довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов'язаний передати у власність закріплені за ними об'єкти інвестування,
8)виплатити кошти довірителю за його письмовою заявою відповідно до правил фонду та цього договору,
9)представляти за дорученням довірителя його інтереси в суді та перед третіми особами, здійснювати інші дії щодо захисту його інтересів,
10)не вносити зміни та доповнення до правил фонду без письмової згоди всіх довірителів. У разі потреби надіслати повідомлення з пропозиціями щодо внесення змін і доповнень до правил фонду кожному довірителю. Згода довірителя вважається отриманою, якщо протягом 30 днів з дня надходження такого повідомлення на зазначену в ньому договорі адресу) довірителя управитель не отримав письмової відповіді довірителя,
І І) перевіряти на письмову вимогу довірителя фінансовий стан забудовника, вимагати від нього надання фінансових та аудиторських звітів та надавати довірителю інформацію про резульгаги проведеної перевірки,
12)письмово повідомити довірителю про:
внесення змін до правил фонду;
зміну технічних характеристик об'єкта будівництва та/або об'єкта інвестування на підставі листа забудовника,
збільшення строків будівництва більш як на 90 днів;
введення об'єкта будівництва в експлуатацію з наданням на йото письмову вимогу копії відповідного акта,
відкріплення від довірителя об'єкта інвестування на умовах цього договору,
зміну місцезнаходження управителя:
13)надавати довірителю у письмовій формі на його письмову вимогу інформацію про хід виконання умов цього договору, зокрема про:
будівельний стан готовності об'єкта будівництва,
закінчення спорудження об'єкта будівництва та необхідність проведення остаточних розрахунків з управителем згідно з даними щодо фактичної загальної площі об'єкта інвестування; поточну ціну вимірної одиниці об'єкта інвестування,
14)ознайомити або надати на письмову вимогу довірителя копії отриманих від забудовника документів з даними про забудовника та об'єкт будівництва: документи, що дають змогу провести ідентифікацію особи забудовника відновідно до вимог законодавства; документи, що підтверджують право забудовника на користування земельною ділянкою або право забудовника на виконання функцій замовника будівництва для спорудження на земельній ділянці об'єкта будівництва; позитивний висновок комплексної державної експертизи проектної документації; дозвіл на виконання будівельних робіт або реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт;
ліцензію підрядної організації.
Звернувшись до суду з позовом, позивач, окрім іншого, просить суд стягнути з відповідача, який є управителем відповідно умов Договору № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва), укладеного 10.02.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», яке діє на підставі Ліцензії на здійсдійснення діяльності із залученням коштів установників управління майно для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, виданою Державною комісєю з регулювання ринків фінсових послуг України, та гр. ОСОБА_1 , на його користь пеню у розмірі 3% вартості роботи (послуги) відповідно до ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», яка становить 459 000 грн. (по 500 грн.00 коп. х 918 днів) за період з 31.03.2022 року по 04.10.2024 року), визначити порок виплати пені кожного місяця до дати здачі об'єкта в експлуатацію, зобов'язати завершити будівництво, ввести об'єкт в експлуатацію у строк до 01.01.2025 року, а також відшкодувати завдану моральну шкоду в сумі 30 000 грн.00 коп., посилаючись на порушення відповідачем умов договору Договору № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , друга черга будівництва) щодо вчасної здачі об'єкта будівництво до експлуатації у строк до 31.03.2022 року (п.5 Договору).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Однією із засад цивільного судочинства є свобода договору (стаття 3 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
Положення частини першої статті 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 611 ЦК України встановленні правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України).
У спірних правовідносинах, що склались між сторонами - ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) та ОСОБА_1 (довіритель), було укладено Договір про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об'єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 (будинок АДРЕСА_5 , друга черга будівництва) (а.с.26-34, 35-36, 37 том 1).
За умовами цього Договору, сторони погодили заплановану дату введення забудовником, якими є відповідно до Договору № 49-ФБ від 09.10.2019 року про спорудження об'єкта будівництва, укладеного між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) й ТзОВ «Будфондінвест» (забудовник), ТзОВ «Берез Дніпра Інвест» (забудовник), ТзОВ «Грейт Інвест» (забудовник) (а.с.5-15 том 2), об'єкта інвестування будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року (пункт 5 Договору).
Згідно зі статтею 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
У статті 252 ЦК України міститься визначення строку та терміну, а саме: 1) строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; 2) термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Суд дійшов висновку, що у спірному Договорі № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року про участь у фонді фінансування будівництва термін прийняття об'єкта будівництва до експлуатації визначено запланованою (конкретною) датою (31 березня 2022 року).
При цьому слід розуміти різницю між «планованим» та «орієнтовним» строком. Указані поняття не є тотожними.
У даному випадку дата прийняття будинку в експлуатацію була запланованою, а тому мала настати саме в той день, який був визначений Договором про участь у фонді фінансування будівництва житлового будинку (31 березня 2022 року), тоді як орієнтована дата може змінитися у силу різних обставин, тому й указує на невизначеність умов такого правочину.
Подібні висновки щодо строку прийняття об'єкта будівництва до експлуатації викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 757/25889/21 (провадження № 61-7132св24).
Проте, визначення запланованої дати введення забудовником, відповідно до пункту 5 Договору, об'єкта інвестування в експлуатацію, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на відсутність підстав покладення на відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» як управителя Договору відповідальності за несвоєчасне введення об'єкта в експлуатацію, оскільки відповідальність за введення об'єкта інвестування в експлуатацію покладена саме на забудовника, що чітко визначена вказаними положеннями Договору (пункт 5), Правилами фонду фінансування будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року).
Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів може здійснюватися виключно, у тому числі, через фонди фінансування будівництва. Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону).
Відповідно до положень статті 9 Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов'язується збудувати один або декілька об'єктів будівництва, забезпечити прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об'єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов'язується здійснювати фінансування будівництва цих об'єктів будівництва на умовах договору.
Забудовник зобов'язаний виконати свої зобов'язання за договором щодо організації спорудження об'єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.
Відповідно до положень частини третьої статті 11 Закону для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об'єкта будівництва, споживчі властивості об'єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об'єкта будівництва та зобов'язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.
Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об'єктів інвестування, порядок та умови закріплення об'єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання взятих на себе зобов'язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об'єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.
Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший-третій частини другої статті 13 Закону).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов'язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести, зокрема до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону, у разі порушення забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов'язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у фонді з підстав, визначених цією частиною.
Статтею 18 Закону визначено контроль управителя ФФБ за виконанням зобов'язань за договором. Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об'єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв'язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов'язань за договором, визначені цим Законом.
Згідно з частиною одинадцятою статті 20 Закону для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном необхідне настання трьох таких умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов'язань перед Управителем ФФБ; введення об'єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акта прийому-передачі закріпленого за ним об'єкта інвестування після введення об'єкта в експлуатацію.
При цьому Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе зобов'язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; за письмовою заявою довірителя виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов'язань щодо строків спорудження і якості об'єктів будівництва та передачі довірителям у власність об'єктів інвестування.
Як встанолено судом, на час звернення позивачем до суду з цим позовом 07.10.2024 року, об'єкт будівництва до експлуатації не введено, його введення відбулось 31.10.2024 року, що підтверджується Сертифікатом № ІУ123241018318 (а.с.147-149 том 2), тобто через 24 дні після звернення позивачем до суду із цим позовом (а.с.1-4 том 1), що визнано представником позивача в судовому засіданні, а тому вимоги позову в частині зобов'язання завершити будівництво, введення об'єкту в експлуатацію у строк до 01.01.2025 року,визначення порядку виплати пені (кожного місяця до здачі об'єкту в експлуатацію),задоволенню не підлягають.
Відповідно до пунктів 5, 7 договору Управитель ФФБ (відповідач) не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Крім того, відповідно до Правил ФФБ виду А спірного об'єкта будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року), саме забудовник несе відповідальність за невиконання зобов'язань щодо організації спорудження об'єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію.
Відповідно до п.18.2 Правил Фонду фінансування будівництва виду «А» Управитель при здійсненні управління несе відповідальність за виконання своїх зобов'язань перед Довірителями у межах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та договору про участь у Фонді.
Відповідно до п.5.1, п.5.5 Правил Управитель укладає з забудовником Договір про спорудження об'єкта будівництва. Управитель спрямовує кошти Довірителів, залучені до Фонду, на фінансування спорудження будівництва.
Згідно з п.5.7 Правил Управитель здійснює контроль за дотриманням Забудовником виконання умов та зобов'язань за укладеним Договором будівництва шляхом проведення нагляду за будівництвом з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій чи бездіяльності забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.
У відповідності до п.12.6 Правил у разі порушення Забудовником строків спорудження об'єкта будівництва або у разі неналежного виконання Управителем своїх обов'язків, передбачених п.5.7. цих Правил, Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання договору про участь у Фонді та виплати йому коштів. Управитель зобов'язаний виплатити Довірителю кошти у сумі, що відповідає вартості відповідної кількості закріплених за Довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування виходячи з поточної ціни вимірної одиниці цього об'єкту інвестування на день передачі коштів в управління Управителю і не може бути меншою за суму внесену Довірителем до Фонду. Довіритель не сплачує Управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо Довіритель відмовляється від участі у Фонді підстав, визначених цим пунктом.
Як вбачається із матеріалів справи, упродовж процесу будівництва відповідачем як управителем здійснювався контроль за недопущенням ризикових ситуацій у процесі будівництва, що можуть спричинити зміни технічних характеристик Об'єкта, погіршення споживчих властивостей об'єкта будівництва та об'єктів інвестування, зокрема, збільшення строків будівництва понад 90 днів та інших змін, й на адресу Забудовників скеровувались запити щодо стану будівництва, здійснювався нагляд за будівництвом, що підтверджується листами № 12-07/2022 від 12 липня 2022 року, № 31-10/2022 від 31 жовтня 2022 року, № 22-02/2023 від 22 лютого 2023 року, № 13-07/2023 від 13 липня 2023 року, N° 13-12/2023 від 13 грудня 2023 року, № 02-04/2024 від 02 квітня 2024 року (а.с.135, 136, 137, 138, 139, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146 том 1).
Також, як встановлено, забудовник повідомляв управителя інформаційно про тривалість повітряних тривог у м.Києві у робочі дні за період будівництва Об'єкта, відключення електроенергії, які безпосередньо впливали на хід будівництва Об'єкта (а.с.151-202 том 1).
Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договорору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року про участь у фонді фінансування будівництва, а також Правила ФФБ виду А, дотримуватись вимог якого зобов'язувався позивач у зв'язку з підписанням договору, установивши, що умовами укладеного між сторонами договору про участь у фонді фінансування будівництва не передбачено відповідальності управителя за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію, суд приходить до висновку про відсутність підстав покладення на відповідача (ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд») як управителя відповідальності за несвоєчасне введення спірного об'єкта в експлуатацію (а.с.26-34 том 1).
Суд звертає увагу на те, що відповідач не здійснював будівництво спірного об'єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовників, якими є відповідно до Договору № 49-ФБ від 09.10.2019 року про спорудження об'єкта будівництва ТзОВ «Будфондінвест», ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейт Інвест» (а.с.5-15 том 2).
У визначеному договорі, зокрема № 124-20/ДН14, Правил ФФБ, обов'язками управителя ФФБ є здійснення управління грошовими коштами довірителя з метою їх використання для фінансування спорудження об'єкта інвестування, та після введення його в експлуатацію - передачі у власність довірителю закріплених за ним об'єктів інвестування.
Позивач не довів, що несвоєчасне введення об'єкта в експлуатацію (31.10.2024 року) сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» як управителя. Суду не надано доказів неналежного виконання управителем своїх зобов'язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, зокрема, доказів того, що збільшення строків будівництва об'єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони управителя (відсутність контролю, неналежний контроль за забудовником), й відомостей про таке позов не містить, оскільки позивач покладає відповідальність за таке саме на відповідача як управителя, що суперечить умовам Договору про участь у ФФБ, укладеного між сторонами.
Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов'язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.
Враховуючи зазначене, недоведеність обставини неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, покладених на нього умовами договору про участь у ФФБ, а також того, що не введення спірного об'єкта в експлуатацію виникло внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову та відсутності підстав для його задоволення.
Щодо доводів позову про те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів», суд керується наступним.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено наступні дефініції: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.
Відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.
У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Враховуючи, що позивач має на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов'язані з підприємницькою діяльністю, позивач є споживачем фінансової послуги, що узгоджується із позицією Верховного Суду, який погодився з доводами позивача, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».
Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16 (провадження № 61-246св19), від 01 вересня 2022 року в справі № 759/3606/20 (провадження № 61-11705св21) та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).
Однак, враховуючи те, що виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об'єкта в експлуатацію є забудовник, а не відповідач як управитель майном, а також, враховуючи те, що відповідно до умов договору № 124-20/ДН14 про участь у ФФБ та Правил ФФБ виду А спірного об'єкта будівництва ТОВ «ФК «Фінбуд» не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% вартості роботи (послуг) на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»
Зазначений висновок у цій справі узгоджується й ґрунтується на висновку Верховного Суду викладеного у подібних правовідносинах у постанові від 10.12.2024 року Верховного Суду у справі № 638/18016/21, провадження № 61-15424св23, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, й згідно з ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-прівовнй акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду, на які посилався позивач, не є релевантними до спірних відносин, оскільки викладені за інших фактичних обставин справи, й оскільки вищенаведені правові висновки Верховного Суду не є аналогічними, тотожними до спірних правовідносин, останні не можуть бути застосовані до таких правовідносин.
Зважаючи на те, що підстав для задоволення основної вимоги позову про стягнення пені на підставі частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» унаслідок невстановленої вини ТзОВ «ФК «Фінбуд» як управителя, який не несе відповідальності за порушення термінів введення об'єкта будівництва в експлуатацію, немає, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди, як й не підлягають вимоги позову про зобов'язання відповідача завершити будівництво та здати об'єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, оскільки об'єкт інвестування введений в експлуатацію 31.10.2024 року, тобто на 24 день після подачі цього позову до суду, що визнається позивачем, й виключає задоволення такої вимоги.
Враховуючи наведене, за таких правових підстав, наданих позивачем доказів, доказів на спростування позовних вимог відповідачем, суд вважає, що вимогипозивача не доведені, обставини, викладені в позовній заяві не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, відтак законні підстави для задоволення позову судом не встановлені, адже кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України).
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст.81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи позивача, які наведені у позові, відзиві на позов, відповіді на відзив, запереченні на відповідь на відзив, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.1 ст.141 та ч.2 ст.141 ЦПК України, й судові витрати (судовий збір) покласти на позивача.
Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищевикладеного, ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», з урахуванням Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 11, 251, 252, 549, 611, 626, 627, 638, 509, 1029 ЦК України, керуючись п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -
У задовленні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, зобов'язання завершити будівництво та здати об'єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, - відмовити.
Понесені позивачем судові витрати покласти на такого позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п'ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.