Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 712/10783/25
Провадження №2/711/3584/25
28 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.
при секретарі Кобилка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в Соснівський районний суд м. Черкаси з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивує тим, що він проходив службу в органах внутрішніх справ України, та з 04.01.2000 був звільнений з органів внутрішніх справ України за вислугу років.
Як зазначено, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області йому призначено пенсію, відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, за вислугу років. Крім того, вказує, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ України, перебуває на обліку у відповідача, там же знаходиться і його пенсійна справа.
Відповідно до його заяви Державною Установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» було виготовлено та направлено до відповідача довідку про розмір грошового убезпечення позивача від 06.02.2023 № 33/44/1-У-3364/08-1637 за листопад 2019 року, згідно з постановою КМУ від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» за прирівняною посадою поліцейського.
14.03.2023 він звернувся із заявою до відповідача про перерахунок його пенсії відповідно до вказаної вище довідки. Натомість, відповідач, розглянувши його заяву, 23.03.2023 прийняв рішення про відмову в перерахунку його пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, він звернувся до суду для захисту своїх прав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 580/2247/23 (суддя Бабич А.М.), задоволено позовні вимоги повністю, визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про відмову в перерахунку його пенсії та зобов'язано відповідача здійснити йому з 02.01.2023 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992, на підставі довідки ДУ ТМО № 33/44/1-У-3364/08-1637 від 06.02.2023, з урахуванням раніше виплачених сум. Таким чином, вважає, що відповідач, прийнявши протиправне рішення про відмову позивачу в перерахунку його пенсії, завдав йому моральної шкоди, яка полягає у стражданні та приниженні, яких він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача та отримання пенсії в меншому розмірі, що об'єктивно негативно вплинуло на його фізичний та психологічний стан та його соціальне функціонування.
Крім того, стверджує, що він був обмежений у можливості розпоряджатись належною йому пенсією у повному обсязі, яка, по своїй суті, є його власністю, дана ситуація мала для нього психотравмуючий характер, у зв'язку із чим йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у моральних втратах і стражданнях внаслідок обмеження його соціальних прав, чим були порушені нормальні життєві зв'язки, оскільки для поновлення своїх прав він змушений звертатись до суду.
До того ж звертає увагу на те, що вказаними вище діями протиправні дії відносно нього відповідачем не обмежились. Здійснивши перерахунок його пенсії відповідно до рішення суду по справі № 580/2247/23, відповідач протиправно припинив нарахування та виплату з 01.08.2023 щомісячну доплату у розмірі 2000 грн., передбачену постановою КМУ № 713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», яка ним до цього виплачувалась. В зв'язку з чим, він звернувся до відповідача із заявою № 42 від 01.08.2023 про виплату йому щомісячної доплати до пенсії, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Відповідач 09.08.2023 прийняв рішення, яким відмовив йому в нарахуванні та виплаті вказаної доплати до пенсії, зазначивши, що на йо го думку підстави для перерахунку пенсії відсутні.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, він звернувся до суду для захисту своїх прав. Рішенням Черкаського окружного суду по справі № 580/7842/23 від 27.09.2023 його позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача від 09.08.2023 про відмову в нарахуванні та виплаті йому з 01.08.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. 00 коп. відповідно до постанови КМУ від 14.07.2021 № 713 та зобов'язано відповідача здійснити з 01.12.2024 нарахування та виплату йому щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум.
Позивач зазначає, що діючи протиправно, приймаючи незаконне рішення, щодо нарахування та виплати йому щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. 00 коп., відповідач позбавив його права на користування частиною своєї власності, так як він не міг розпорядитись своєю пенсією в повному обсязі, що призвело до душевних страждань та негативних переживань і напружених очікувань судових рішень, стану постійної напруги, важкості виконання повсякденних обов'язків, зниження та нестійкого настрою, нервозності, дратівливості, порушення сну, завдавши моральної шкоди. Але на цьому негативний вплив на його здоров'я та психоемоційний стан не закінчився. Як з'ясувалось, при формуванні довідки від 06.02.2023 № 33/44/1-У-3364/08-1637 про розмір його грошового забезпечення ДУ ТМО було внесено недостовірні дані, а тому згідно з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 у справі № 580/5624/23 визнано дії ДУ ТМО протиправними та зобов'язано скласти та направити відповідачу оновлену довідку про його грошове забезпечення. Крім того, він особисто звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії на підставі оновленої довідки ДУ ТМО № 33/44/1-У-3945-1637-У від 16.07.2024.
02.08.2024 відповідач знову прийняв рішення про відмову в перерахунку його пенсії. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, він знову звернувся до суду для захисту своїх прав. До того ж, акцентує увагу суду на тому, що він уже звертався до позивача з того самого предмету та з тих самих підстав і також отримав офіційне рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, яке в судовому порядку було скасоване і визнане протиправним (справа № 580/2247/23). Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24, рішення відповідача про відмову перерахунку його пенсії від 02.08.2024 визнано протиправним та скасовано. Рішення відповідача про відмову в перерахунку його пенсії з тих самих підстав та з того самого предмету не потребує доведення очевидних ознак протиправності. Відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, протиправно використовуючи ці повноваження, діючи свавільно, не беручи до уваги і ігноруючи попереднє рішення суду по справі № 580/2247/23, скоює повторно очевидне правопорушення, свавільно втручаючись у його право власності, чим грубо порушує його права на отримання належної пенсії. Системні протиправні дії відповідача по відношенню до нього, в черговий раз, призводять до страждань, відчуття приниження, яких він зазнав внаслідок цих протиправних дій. Ця очевидна протиправність відповідача викликала у нього негативні переживання, стан постійної нескінченної психоемоційної напруги, важкість виконання повсякденних обов'язків по догляду за хворою дружиною, знижений і нестійкий настрій, нервозність, дратівливість, порушення сну, хвилювання за майбутній стан здоров'я, він є особою з інвалідністю 2-ї групи. Його нестабільний психоемоційний стан негативно впливає на перебіг хвороби онкохворої дружини, що додатково впливає на його страждання, завдаючи йому моральної шкоди. Але не дивлячись на рішення суду про визнання дій відповідача протиправними, ним здійснений перерахунок його пенсії по справі № 580/8724/24 знову без врахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. 00 коп. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 713 від 14.07.2021. Таке свавільне ставлення відповідача до нього, до норм закону, рішень суду з того самого предмету та з тих самих підстав, яким в судовому порядку, його дії визнано протиправними, він вважає знущанням над ним. Відповідач, використовуючи свої владні повноваження, увірувавши в свою безкарність, грубо порушуючи його конституційні права, системно протягом тривалого часу наносить йому матеріальну та нематеріальну шкоду, еквівалент якої важко і боляче оцінити. Таке принизливе ставлення до людини, пенсіонера, ветерана ОВС не припустиме для відповідача, наділеного державою владними повноваженнями, який існує за рахунок коштів платників податків, що в свою чергу призвело до душевних страждань, психоемоційних розладів, напружених стосунків в сім'ї, втрату віри в справедливість, упевненість в майбутньому, недовіру до інститутів влади, тому що відповідач своїми діями компроментує саму ідею соціальної цінності, закладеної в статті 3 Основного закону України. Наголошує, що аналогічне рішення відповідача з того самого предмету та з тих самих підстав скасовувалось і визнавалось в судовому порядку протиправним по справі № 580/7842/23 від 27.09.2023.
Вчергове, він звернувся до суду для захисту своїх прав. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 580/115/25, рішення відповідача про відмову в перерахунку його пенсії від 29.11.2024 визнано протиправним та скасовано. Наголошує та звертає увагу суду на те, що відповідач, будучи суб'єкт владних повноважень, системно, протягом строку з 02.01.2023 по 31.03 2025, здійснює протиправні дії по відношенню до нього, ігноруючи норми Конституції та чинною законодавства України, судові рішення та судову практику з даних питань, завдаючи йому моральної та матеріальної шкоди.
На неодноразові його законні заяви щодо перерахунку його пенсії, відповідач приймав протиправні рішення про відмову в такому перерахунку, тим самим змушуючи його, для захисту своїх прав, звертатись до суду. В судовому порядку всі ці рішення скасовувались і визнавались протиправними. Своїми системними, довготривалими, протиправними діями відповідач спричинив йому страждання і приниження, викликав біль, муки, тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність, постійне психоемоційне напруження, яке постійно переростало в перераховані вище негативні явища. Такі явні порушення його прав, протиправні рішення, погане поводження з ним з боку відповідача, наділеного владними повноваженнями, стали результатом нанесеної йому моральної та матеріальної шкоди.
Акцентує увагу суду на тому, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб'єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв порушення звичайного для нього способу життя в зв'язку з протиправними діями відповідача, адже шкода йому була заподіяна саме прийняттям системних, довготривалих протиправних рішень суб'єкта владних повноважень про відмову в проведенні перерахунку та виплаті пенсії, що негативно вплинуло на його здоров'я, призвело до фізичних страждань та негативних переживань і напружених очікувань, стану постійної напруги, важкості виконання повсякденних обов'язків, зниження та нестійкого настрою, нервозності, дратівливості, порушення сну, гіпертонічних кризів і інших граничних станін здоров'я, він є людиною похилого віку, має 2-гу групу інвалідності, постійно потребує реабілітації, хвороба пов'язана з проходженням служби в ОВС. При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення. Тому з урахуванням фактичних обставин справи, беручи до уваги, що він мав законні сподівання на перерахунок та отримання пенсії у передбаченому законом розмірі, не отримання якої об'єктивно призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків, отримання пенсії в меншому розмірі, в зв'язку з чим він, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності, вважає, що внаслідок прийняття відповідачем системних, багатократних протиправних рішень щодо відмови в перерахунку пенсії, які скасовувались в судовому порядку та визнавались протиправними, йому завдано моральної шкоди, яку ним оцінено в розмірі 50000 грн. 00 коп. в результаті прийняття відповідачем протиправних рішень йому завдана і матеріальна шкода, заборгованість по доплаті пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 01.10.2024 по справі № 580/8724/24 за період з 02.01.2023 по 30.11.2024 в загальному розмірі 41121 грн. 13 коп., а також заборгованість по доплаті пенсії, нарахованої на виконання рішення суду від 06.02.2025 по справі № 580/115/25 за період з 01.12.2024 по 31.03.2025 в загальному розмірі 8000 грн. 00 коп.
Зважаючи на викладене вище, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 11.08.2025 матеріали цієї справи передано до Придніпровського районного суду м. Черкаси, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, для розгляду за підсудністю. До Придніпровського районного суду м. Черкаси матеріали справи № 712/10783/25 надійшли 29.08.2025 та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025, справа № 712/10783/25 передана у провадження судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецької Світлани Михайлівни.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02.09.2025 справу прийнято, відкрито провадження та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали. Крім того, сторонам встановлено строки для подачі заяв по суті справи.
14.10.2025 представником відповідача за довіреністю - Безуглою Ю.С. подано відзив на позовну заяву, який прийнято судом. Головне управління позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, та просить суд відмовити в їх задоволенні повністю. Вважає, що доводи позовної заяви про завдання позивачу моральної шкоди у розмірі 50000 грн. 00 коп. не відповідають фактичним обставинам справи й засадам розумності, виваженості та справедливості. Отже, як на думку відповідача, звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких саме витрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. До того ж, зауважує на тому, що позовна заява вмотивована тим, що позивачу була завдана моральна шкода, що полягає у тяжкості вимушених змін у його житті, проте жодними доказами це не підтверджується. Крім того, саме існування судового рішення в адміністративній справі, де відповідачем є Головне управління, ухвалене на користь позивача, не може бути підставою для відшкодування моральної шкоди. З огляду на зазначене, Головне управління вважає, що позивач висловлюючи свої доводи щодо відшкодування йому моральної шкоди, належним чином не обґрунтував та не довів жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння йому такої шкоди, а також не зазначив чим він керувався при розрахунку завданої йому шкоди.
Позивачем відповідь на відзив не подано.
У судове засідання позивач не з'явився, хоча про день час та місце розгляду справу повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Водночас, 14.10.2025 позивач подав до суду письмову заяву від 14.10.2025 про розгляд справи без його участі. Також, в своїй заяві вказав, що позов підтримує у повному обсязі та просить здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча про день час та місце розгляду справу повідомлявся судом у встановленому законом порядку. Водночас, у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.10.2025, представником відповідача за довіреністю - Безуглою Ю.С. зазначено про можливість розгляду справи без участі представника Головного управління.
Враховуючи думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об'єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію у відповідності до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992.
Копією довідки до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 253246 підтверджується, що позивачу 08.11.2010 встановлена 2-га група інвалідності.
04.01.2000 позивачу призначена пенсія за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яку він отримував до 29.12.2010, після чого перейшов на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу».
02.01.2023 позивач звернувся заявою про перехід на пенсію за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з протоколом від 17.01.2023 в пенсійні справі N/A-7258 (МВС) позивачу з 02.01.2023 призначена пенсія за вислугу років.
14.03.2023 позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просив перерахувати його пенсію відповідно до довідки від 06.02.2023 №33/44/1-У-3364/08-1637.
Відповідач розглянув заяву позивача та прийняв рішення від 23.03.2023 про відмову у перерахунку пенсії позивачу.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 580/2247/23 визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 23.03.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перерахувати з 02.01.2023 пенсію ОСОБА_1 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 06.02.2023 № 33/44/1-У-3364/08-1637 з урахуванням усіх щомісячних видів грошового забезпечення відповідно до Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та виплатити пенсію з урахуванням раніше виплачених сум. Дане судове рішення набрало законної сили 06.06.2023.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.05.2023 у справі № 580/2247/23 відповідач провів перерахунок пенсії позивача, відповідно до ст. 63 Закону України №2262-XII від 09.04.1992 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та після проведення перерахунку пенсії припинив виплату доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому щомісячної доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб».
Водночас, 09.08.2023 відповідач відмовив позивачу в нарахуванні та виплаті вказаної доплати до пенсії, оскільки розмір пенсії позивача після перерахунку збільшився більш ніж на 2000 грн. 00 коп., тому підстав для здійсненні доплати до пенсії відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» відсутні.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 у справі № 580/7842/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 09.08.2023 про відмову поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01.08.2023 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити з 01.08.2023 нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2000 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з урахуванням вже виплачених сум. Дане судове рішення набрало законної сили 28.10.2023.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.01.2024 у справі № 580/5624/23 Державна установа “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» видала довідку про розмір грошового забезпечення позивача за листопад 2019 року № 33/44/1-У-3945-1637-У від 16.07.2024.
Позивач звернувся до Головного управління із заявою щодо проведення перерахунку пенсії із грошового забезпечення згідно з довідкою Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 16.07.2024 № 33/44/1-У-3945-1637-У про розмір грошового забезпечення.
02.08.2024 відповідач прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачеві, оскільки нормативно-правових актів щодо умов та порядку проведення перерахунку пенсії, а також визначення складових грошового забезпечення, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, після дати набрання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 826/12704/18 законної сили Кабінет Міністрів України не приймав, повідомлення від ПФУ про наявність підстав для проведення перерахунку пенсій та необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, не надходило.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 02.08.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 з 02 січня 2023 року перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 16.07.2024 № 33/44/1-У-3945-1637-У, з урахуванням усіх щомісячних видів грошового забезпечення. Дане судове рішення набрало законної сили 01.11.2024.
На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 02.01.2023 із грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського, на підставі довідки Державної установи “Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Черкаській області» від 16.07.2024 № 33/44/1-У-3945-1637-У.
Позивач звернувся до Головного управління із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» № 713 від 14.07.2021.
29.11.2024 відповідач прийняв рішення про відмову у перерахунку пенсії позивачу, в якому зазначив, що на виконання рішення суду від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24 проведено перерахунок пенсії з 02.01.2023, однак, оскільки основний розмір пенсії згідно із зазначеним перерахунком збільшився більше як на 2000 грн., права на доплату відповідно до Постанови № 713 у позивача немає.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 у справі № 580/115/25 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 29.11.2024 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області поновити ОСОБА_1 з 01.12.2024 нарахування та виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн. до пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб. Дане судове рішення набрало законної сили 11.03.2025.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п. 3 ч. 2. ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).
Частиною другою статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також: стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ про моральну шкоду).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 ст. 1167 ЦК України.
З огляду на норми статей 1166, 1167 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови). Це: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вина заподіювача шкоди. Заподіювач несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком саме його поведінки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт та в інших випадках, встановлених законом.
За приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Крім того, згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Слід зазначити, що відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому КМУ.
Відповідно до правового висновку, викладеного в п. 5.9. та п. 5.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 по справі № 920/715/17 статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.
Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування. Отже, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна вимога надати можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
Право особи на ефективний засіб правового захисту закріплено у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, згідно з якою кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Ефективність національного засобу правового захисту за змістом статті 13 Конвенції не залежить від упевненості в сприятливому результаті провадження. Ефективність має оцінюватися за можливістю виправлення порушення права, гарантованого Конвенцією, через поєднання наявних засобів правового захисту.
Щоб вважатися ефективним і в такий спосіб відповідати статті 13 Конвенції, внутрішній засіб правового захисту повинен надати змогу компетентному національному органу як розглянути суть відповідної скарги за Конвенцією, так і забезпечити «належний захист» (рішення від 27.09.1999 у справі «Сміт і Ґрейді проти Сполученого Королівства» (Smith and Grady v. The UK), заяви №33985/96 і № 33986/96; рішення ЄСПЛ від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), заява № 21987/93). Результатом такого провадження може бути, зокрема, присудження відшкодування у зв'язку з порушенням.
Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Частиною другою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII боржником, є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, системно з 02.01.2023 по 31.03.2025, здійснював протиправні дії по відношенню до нього, а він, у свою чергу, неодноразово звертався до адміністративного суду з відповідними позовами про захист своїх прав, які були задоволені судовим рішенням, - визнано протиправними і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про відмову у перерахунку пенсії/поновленні нарахування та виплати пенсії з щомісячною доплатою до пенсії ОСОБА_1 та зобов'язано відповідача здійснити відповідні перерахунки/поновлення нарахування та виплати пенсії з щомісячною доплатою допенсії ОСОБА_1 .
Внаслідок цього, позивач вказує, що йому була завдана моральна шкода, яка полягала у фізичних стражданнях та негативних переживаннях і напружених очікуваннях, стану постійної напруги, важкості виконання повсякденних обов'язків, зниження та нестійкого настрою, нервозності, дратівливості, порушення сну, гіпертонічних кризів і інших граничних станів здоров'я, викликала біль, муки, тривогу, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривалу невизначеність, постійне психоемоційне напруження, яке постійно переростало в перераховані вище негативні явища.
За результатами розгляду справи, суд вважає, що позивачу - ОСОБА_1 відповідачем - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області завдано моральної шкоди, яка свідчить про завдання йому душевних страждань, внаслідок не проведення перерахунку та не виплати у повному розмірі пенсії/доплати до пенсії, яка є джерелом для його існування, враховуючи норми чинного законодавства, що встановлено судовими рішеннями від 02.05.2023 у справі № 580/2247/23, від 27.09.2023 у справі № 580/7842/23, від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24, від 06.02.2025 у справі № 580/115/25, які набрали законної сили.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20).
У пункті 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 по справі №752/17832/14-ц вказано, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує практику ЄСПЛ та Верховного Суду, принципи розумності, виваженості та справедливості, і вважає обґрунтованим розмір 1500 грн. 00 коп., а не 50000 грн. 00 коп., як просить позивач.
Суд погоджується із доводами представника відповідача про те, що відсутні підстави для визначення розміру моральної шкоди 50000 грн. 00 коп., який не є доведеним та не є обґрунтованим, а, навпаки, є явно завищеним.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер правопорушення (позивачу протягом певного періоду часу органами пенсійного фонду не було здійснено перерахунок пенсії/поновлення нарахування та виплати пенсії з щомісячною доплатою до пенсії, що призвело до невірної виплати пенсії); глибину душевних страждань (наявність негативних наслідків - негативні емоції, які досягли рівня страждань).
Слід зазначити, що за результатами розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що погіршився стан його здоров'я саме з-за дій органів пенсійного фонду при нарахуванні (перерахунку) та виплати пенсії. Так, слід зазначити, що друга група інвалідності йому була встановлена ще 09.11.2010, тобто до постановлення рішень судів від 02.05.2023 у справі № 580/2247/23, від 27.09.2023 у справі № 580/7842/23, від 01.10.2024 у справі № 580/8724/24, від 06.02.2025 у справі № 580/115/25, а також причиною інвалідності, як зазначено, - захворювання, пов'язане з проходженням служби в ОВС, про що зазначено у довідці до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 253246.
Також слід зазначити, що позивач не скористався правом та ним не було надано висновок психологічної експертизи, здійсненої на замовлення учасника справи щодо визначення факту моральних страждань, їх глибини, зокрема і розміру моральної шкоди, як і не було подане до суду відповідне клопотання про призначення такої експертизи.
Суд звертає також увагу, що судово-психологічна експертиза щодо встановлення факту моральних страждань та орієнтовного розміру відшкодування моральної шкоди замовляється у атестованого судового експерта психолога згідно із нормами ст. 106 ЦПК України учасником справи самостійно на етапі як подання позову до суду, так і під час судового засідання. При цьому, позивачем не було надано й розрахунок розміру моральної шкоди, а тому не надання розрахунку призводить до оцінки судом на власне переконання розміру відшкодування моральної шкоди за позивача без врахування експертної думки.
Слід зазначити, що конкретний розмір моральної шкоди, завданої діями та/або бездіяльністю, зокрема органів пенсійного фонду, у кожному окремому випадку, встановлюється індивідуально з урахуванням обставин справи та на підставі здійсненої судами правової оцінки доказів, наданих учасниками справи на підтвердження своїх вимог та заперечень. Він має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення, враховуючи, що рішеннями судів, фактично вже поновлене порушене право позивача.
За результатами розгляду справи, дослідженими доказами у розумінні ст.ст. 76-82 ЦПК України, судом встановлено, що діями/бездіяльністю ГУ ПФУ в Черкаській області позивачу було завдано моральної шкоди, яка і підлягає відшкодуванню у розмірі 1500 грн. 00 коп., а не у розмірі 50000 грн. 00 коп., як просить позивач.
При ухваленні цього судового рішення судом враховані висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 711/1765/22.
З огляду на викладене вище, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме, слід стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн. 00 коп. В іншій частині позову необхідно відмовити.
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
При зверненні до суду із цим позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки він користується пільгою, передбаченою п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях), у зв'язку з тим, що він є особою з інвалідністю 2-ї групи (довідка до акту огляду МСЕК серії 10 ААА № 253246 від 09.11.2010).
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Тож, враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені на суму 1500 грн. 00 коп., тобто на 3 % від розміру пред'явлених позовних вимог (50000 грн. 00 коп.), то до стягнення із відповідача на користь держави підлягає судовий збір у розмірі по 36 грн. 34 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди - 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн. 00коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в дохід держави судовий збір у розмірі 36грн. 34коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений 19.11.2025.
Головуючий суддя С.М. Позарецька