Справа № 569/24911/25
21 листопада 2025 року м. Рівне
Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Гордійчук Н.О., розглянувши матеріали, що надійшли від Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , відомості про РНОКПП не встановлені про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року серії ВАД № 754298, 07.11.2025 року близько 15 год 00 хв за адресою: АДРЕСА_2 , громадянин ОСОБА_1 вчинив відносно своєї дружини громадянки ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, принижував, кричав, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю потерпілій. Дані дії вчинялись в присутності малолітніх дітей ОСОБА_3 , 16.07.2021 року та ОСОБА_4 , 13.06.2023 року, чим завдав шкоди психологічному їхньому здоров'ю. Після чого постраждалі особи почали себе погано себе почувати, стан тривоги за власну безпеку, апатія, головні болі, нервовий стан та боязкість залишатись наодинці, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 07.11.2025 року серії ВАД
№ 752750, 07.11.2025 року близько 15 год 00 хв громадянин ОСОБА_1 за в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 , кричав, обзивав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, виганяв з квартири, чим завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілої, погіршилося самопочуття, з'явилась тривога, страх за своє життя, чим повторно протягом року вчинив правопорушення.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, оскільки ним повторно протягом року вчинені порушення, передбачені частинами першою та другою цієї статті, за яке його було піддано адміністративному стягненню.
ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справ, складання протоколу про адміністративні правопорушення здійснювалося в його присутності, хоча від підпису про повідомлення відмовився. До суду не з'явився. Клопотання про розгляд за відсутності та/або про відкладення розгляду справи з причин, що унеможливлюють прибуття за викликом не надіслав.
Практика Європейського Суду з прав людини (зокрема рішення «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008) наголошує, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Вказаним рішенням закріплено принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним.
За таких обставин, суддя вважає можливим розглянути справу у відсутності правопорушника, на підставі наявних доказів, що відповідає положенню ст. 268 КУпАП.
Потерпіла ОСОБА_3 під час розгляду справи просила не притягувати її чоловіка ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі. Вказала, що конфлікт, який виник між нею та чоловіком вичерпаний, дана подія не була вчиненням домашнього насильства, претензій до нього не має, вони примирилися. Поліцію вона не викликала, а викликала бабуся, яка з ними проживає.
Заслухавши потерпілу, дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суддя приходить до наступного висновку.
За змістом статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності складу адміністративного правопорушення, тобто сукупності об'єктивних і суб'єктивних ознак, що підтверджуються належними доказами.
Підтвердження належними, допустимими та достовірними доказами кожного з елементів поза розумним сумнівом свідчитиме про доведення вини ОСОБА_1 , відсутність хоча б одного із них вказуватиме на відсутність складу вказаних адміністративних правопорушень.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП виражається у вчиненні домашнього насильства, тобто умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавленні житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно з ч. 3 ст. 173-2 КУпАП встановлена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Суб'єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення, вчиненого у формі фізичного та психологічного насильства, характеризується умисною формою вини, тобто дії особи яка вчиняє домашнє насильство зумовлені бажанням спричинити шкоду психічному та фізичному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, самі по собі, зокрема, погрози, конфлікти утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи і за умови, що такі дії завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій особи, а й наслідки, які в результаті таких дій були заподіяні потерпілим.
При цьому суддя наголошує на тому, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних побутових конфліктів, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа, яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
Тоді як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями, ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, у якості доказів долучено: протоколи про адміністративне правопорушення серії ВАД №752750 від 07.11.2025 року, серії ВАД №754298 від 07.11.2025 року, заява та пояснення ОСОБА_2 , копія термінового заборонного припису стосовно кривдника серії АА №618740 від 07.11.2025 року, форма оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 07.11.2025 року, в якій поліцейським уповноваженого підрозділу поліції визначено рівень небезпеки - високий, витяг з підсистеми «Армор» щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
На переконання судді зазначені докази не є належними та достатніми доказами вчинення особою, адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з наступного.
Суддя наголошує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Під час розгляду справи встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник побутовий конфлікт, однак наразі подружжя примирилося.
Відтак, у зв'язку із виниклим внутрішньо-сімейним конфліктом, у кожної сторони своє бачення і свої докази на обгрунтування поведінки та причин виникнення обставин, що спричинили складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене
ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, які унеможливлюють прийняття суддею рішення про визнання, поза розумним сумнівом, винуватості ОСОБА_1 .
Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальними, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції (справа «Лучанінова проти України»).
У рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії», Європейський суд з прав людини зауважив, що формулювання правопорушення, викладене у фабулі постанови про адміністративне правопорушення, слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведена не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, у даній справі відсутні належні, достатні та допустимі докази, на підставі яких у визначеному законом порядку, поза розумним сумнівом можливо встановити наявність складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, суть якого викладена у протоколах про адміністративні правопорушення, та винуватість ОСОБА_1 у їх вчиненні, а відтак провадження відносно останнього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю подій і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області.
Суддя Наталія ГОРДІЙЧУК