Справа №568/659/25
Провадження №2/568/299/25
19 листопада 2025 р. м.Радивилів
Радивилівський районний суд Рівненської області
суддя Сільман А.О.
секретар судового засідання Саган В.В.
за участю:
представника позивача Бацюк О.М.
представника відповідача Бернацький П.В.
розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали цивільної справи №568/659/25
за позовом ТОВ "Факторинг Партнерс"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за договором
В квітні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення 239057,76 грн. заборгованості за кредитним договором та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.06.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір №629513 про надання споживчого кредиту. На підставі договору, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 125000 грн. на строк 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 10.06.2024 р., зі сплатою процентів за користування кредитом 25% в день (9125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту, - 85% річних.
31.01.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №31012025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до ОСОБА_3 за зобов'язаннями, що виникли з договору №629513 від 10.06.2021 р.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 17.04.2025 р. виникла заборгованість в сумі 239057,76 грн., яка складається 114254,59 грн. основна заборгованість за кредитом, 124803,17 грн. заборгованість за процентами.
Посилаючись на зазначене, позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором, судовий збір в розмірі 2868,69 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
Відповідач позовні вимоги визнав в частині стягнення 93210,85 грн. тіла кредиту, 46605,43 грн. відсотків, 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Відповідач у письмових поясненнях підтвердив факт укладання кредитного договору, проте зазначив, що реальна річна відсоткова ставка за користування кредитом становить 9125% річних, що є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг.
Враховуючи принцип розумності та справедливості, вважає, що наявні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідача подана заява про застосування строків позовної давності.
Ухвалою від 12.05.2025 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 17.06.2025 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.
Ухвалами від 29.07.2025 р., 09.09.2025 р., 30.10.2025 р. розгляд справи відкладено.
В судовому засіданні від 18.11.2025 р. оголошено перерву до 19.11.2025 р.
В судовому засіданні 18.11.2025 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Зазначив, що заборгованість по тілу кредита в сумі 114254,59 грн. складається з суми фактично отриманих кредитних коштів та процентів за перший день користування кредитом, що відповідає умова договору. Відповідач ознайомлений та погодився з правилами надання, використання та повернення кредитних коштів, умов договору не оскаржував. Зазначає, що нарахування відсотків проведено в межах строку кредитування.
Наголосив, що строк виконання забов'язання за кредитним договором настав 10.06.2024 р., тоді як до суду з цим позовом позивач звернувся в квітні 2025 р., а тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності.
В судове засідання представник відповідача позовні вимоги визнав в частині стягнення: 93210,85 грн. тіла кредиту та 50% відсотків за користування кредитом від суми заборгованості по тілу кредита. Зазначив, що відповідач ознайомлений з істотними умовами договору, в установленому законом порядку договір не оскаржував, проте на цей час він не має можливості сплатити відсотки в узгодженому сторонами розмірі, а тому просив стягнути відсотки в розмірі 50% від заборгованості по тілу кредита в сумі 46605,43 грн.
Вважає, що вказана справа незначної складності, а тому просив зменшити витрати на правничу допомогу до 4000 грн.
Щодо заяви про застосування строків позовної давності, представник позивача розраховував на розсуд суду та зазначив, що оскільки позивачем у 2023 р. частково сплачена заборгованість по кредитному договору, тому строки давності перервалися.
Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступне.
Судом встановлено, що 10.06.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_3 укладено договір №629513 про надання споживчого кредиту (а.с. 7-8).
Умовами договору передбачено, що сума кредиту (загальний розмір) складає 125000 грн., строк кредиту - 1096 днів, з кінцевим терміном повернення 10.06.2024 року (п. 1.3, 1.4).
Відповідно до п.1.5 Договору, розмір процентної ставки за перший день користування кредитом (включно) - 25% в день (9125 % річних), за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту - 85% річних.
Відповідно до п.1.7 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору вкладає 189,93% річних.
У п.1.8 договору зазначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 374462,51 грн.
Згідно з п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування: в розмірі 100000 грн. - на рахунок споживача; в розмірі 25000 грн. - на користь товариства з метою виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом, відповідно до п.3.5 договору.
Окрім того, 10.06.2021 року відповідач підписав заяву-анкету, паспорт споживчого кредиту та графік платежів до договору про надання споживчого кредиту, які містять істотні умови договору про надання споживчого кредиту (а.с. 9, 10).
На виконання умов договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5920 від 10.06.2021 р. (а.с. 15).
Відповідно до розрахунку заборгованості, який складено ТОВ «Слон Кредит», станом на 10.06.2021 року розмір заборгованості ОСОБА_3 за договором складає 239057,76 грн., з яких: 114254,59 грн. основна заборгованість та 124803,17 грн. заборгованість за процентами (а.с. 16).
31.01.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір надання послуг з факторингу № 31012025, відповідно до вимог якого, позивач набув право вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №629513 (18-25).
З реєстру боржників до Договору факторингу від 31.01.2025 р. вбачається, що право вимоги ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до боржника ОСОБА_4 по договору №629513 р. в загальній сумі 239057,76 грн. перейшло до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (а.с. 36).
Сторонами договору факторингу підписано акт прийому-передачі реєстру Боржників за Договором факторингу №31012025 від 31.01.2025 р. (а.с. 34, 38).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч. 1 ст. 10781 ЦК України).
Відповідно до долучених до справи договорів факторингу, сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.
Вказаний договір факторингу підтверджує належний перехід прав вимоги до ОСОБА_3 від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС».
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, матеріалами справи підтверджується, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Слон Кредит" укладений Договір № 629513 про надання споживчого кредиту, який підписаний відповідачем власноручним підписом.
У вказаному договорі сторонами погоджено всі його істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитом розмір і тип процентної ставки.
Відповідно до п. 8.12 Договору всі додатки до цього Договору підписані сторонами є невід'ємною частиною Договору.
Згідно даних Заяви-Анкети від 10.06.2021 р. відповідач підтвердила приєднання до Публічної пропозиції ТОВ «Слон Кредит» на укладення Договору.
До кредитного договору позивач додав Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Слон Кредит».
Договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Встановлено, що прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» виконало належним чином, надававши відповідачу кредиті кошти в сумі 125000 грн., з яких: 100000 грн. перераховано на користь споживача за вказаними в договорі реквізитами та 25000 грн. у безготівковій формі з метою виконання зобов'язань з оплати процентів.
З урахування положень п.3.5 договору відповідач надав згоду кредитору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на утримати з нього суми зазначених процентів із суми, що підлягає наданню споживачу.
Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, відповідач суду не надав. Крім того, здійснював часткове погашення заборгованості, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором, наданим позивачем та не заперечується відповідачем.
В порушення норм чинного законодавства та умов договору, відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, кредитні кошти у визначений договором строк не повернув, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 114254,59 грн. основної заборгованості є обгрунтованою та підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків, суд враховує наступне.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У відповідності до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Сторонами узгоджено, що починаючи з другого дня (включно) й до кінця строку надання кредиту відповідач сплачує 85% річних; орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору вкладає 189,93% річних.
Відповідно до п.3.1 договору про надання споживчого кредиту нарахування процентів здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного п.1.4 договору, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та в строки, передбачені договором.
Пунктом 3.2 договору про надання споживчого кредиту встановлено, що нарахування процентів здійснюється на фактичну кількість календарних днів, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році.
Пунктом 3.6 договору про надання споживчого кредиту передбачено, що прострочення споживачем сплати кредиту (чергового платежу) та/або звернення Товариства до суду про стягнення заборгованості за договором, не зупиняє нарахування процентів протягом строку, визначеного п.1.4 договору, крім випадків прийняття окремого відповідного рішення Товариством.
Суд враховує, що кредитний договір у цілому або в частині нарахування процентів є дійсний, в судовому порядку не оскаржувався, недійсним не визнавався.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем підтверджено, що він отримав та ознайомлений з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, йому роз'яснено інформація, в т.ч. запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося за період 11.02.2022 р. по 10.06.2024 р. та становить 124803,17 грн..
Здійснивши розрахунок відсотків в межах строку кредитування, враховуючи здійснену відповідачем часткову оплату відсотків, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення 124803,17 грн..
Суд звертає увагу, що позивачем не заявлено до стягнення з відповідача відсотки нараховані на підстав ст. 625 ЦК України, а тому клопотання відповідача про зменшення заборгованості по відсоткам річних є безпідставним.
Разом з тим, розглянувши клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України: за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України); а за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки, кредитний договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
А тому, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
Отже, оскільки за умовами кредитного договору позичальник мав виконувати зобов'язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 10 числа кожного календарного місяця впродовж строку кредитування - з 10.06.2021 р. по 10.06.2024 р. включно- перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу.
А тому, встановлення у кредитному договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, останнього дня строку кредитування (10.06.2024р.) має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогою кредитодавця про погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
За наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за кредитним договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 62-63, 93)).
Суд враховує, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан, який тримає на момент ухвалення цього судового рішення.
Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.
За таких обставин, позовна давність для пред'явлення позовних вимог у цій справі станом на день звернення до суду 29.04.2025 р. не спливла, її перебіг зупинено і дотепер.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24.
Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір слід покласти на відповідача.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). У даній категорії справ заявник повинен довести сам факт надання послуг, а не їх оплату.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Установлено, що в позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 25000 грн..
На підтвердження наданих послуг, представником позивача долучено: договір про надання правничої допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024 р., заявку на надання юридичної допомоги №820 від 01.03.2025 р., витяг з акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.3.2025 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що 02.07.2024 р. між ТОВ «Факторинг Партнерс» адвокатським обєднанням «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги №02-07/2024.
Умовами договору передбачено, що клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1).
Відповідно до п. 4.1 Договору, вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього Договору.
Клієнт зобов'язується оплатити надані Адвокатським об'єднанням послуги після надання адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати (а. 4.2).
Факт надання послуг підтверджується актом про надання юридичної допомоги, який готується адвокатським об'єднанням та надсилається клієнту для підписання (п.4.3.
В матеріалах справи міститься заявка на надання юридичної допомоги № 820 від 01.03.2025 р., відповідно до якої сторони погодили надання правових послуг та їх вартість по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по договору № 629513 (а.с. 48).
Згідно акту №7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025 р. Адвокатським бюро надані юридичні послуги: усної консультації з вивчення документів витрачено 2 год, вартість послуг 4000 грн., підготовка пропозицій витрачено 3 год., вартість послуг 6000 грн., складання позовної заяви витрачено 5 год., вартість послуг 15000 грн.. Вартість вказаних робіт становить 25000 грн. (а.с. 9).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24).
Суд керується тим, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, оскільки цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, провадження № 14-50цс24.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої інстанції, судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: надання усної консультації з вивчення матеріалів справи, підготовка пропозицій, не відповідають критерію неминучості витрат сторони у судовій справі, оскільки саме по собі вивчення матеріалів справи, надання усної консультації та підготовка пропозицій, не належать до представництва та захисту прав клієнта у суді та охоплюються (є складовою) підготовкою та поданням позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом.
Крім того, суд зауважує, що саме лише надання усної консультації з вивчення матеріалів справи, підготовка пропозицій не потягло за собою будь-яких процесуальних дій адвоката, не відповідає критерію неминучості та реальності адвокатських витрат, а тому в задоволенні стягнення цих витрат в сумі 10000 грн., слід відмовити.
Суд вважає, що витрачений адвокатом час (5 годин) на складання позовної заяви, завищений у співвідношенні до складності справи та обсягу наданих позивачу послуг, оскільки ця справа є незначної складності.
З огляду на зазначене, врахувавши характер та обсяг виконаної адвокатським об'єднанням роботи, принципу співмірності і розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, її складності та пропорційності розміру задоволених вимог, суд дійшов висновку про обгрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ТОВ "Факторинг Партнерс" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовільнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" заборгованість за кредитним договором в сумі 239057,76 грн., яка складається: 114254,59 грн. основна заборгованість, 124803,17 грн. заборгованості по відсоткам.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ "Факторинг Партнерс" 2868,69 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ТОВ "Факторинг Партнерс" (м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521, Код 42640371)
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Повний текст рішення складено 24.11.2025 р.
Суддя А.О. Сільман