Справа № 539/5607/25
Провадження № 3/539/1328/2025
20 листопада 2025 року м.Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого на посаді директора ТОВ «Лубним'ясо»,
за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
встановила:
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення №12177 від 17.10.2025 року ОСОБА_1 26.09.2025 року о 15 год 00 хв вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП, ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку та норм чинного законодавства, що регулює питання ведення бухгалтерського обліку, порядку нарахування та сплату податків до бюджету, а саме:
1. п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст.138. пп.140.5.10 п.140.5 ст.140 ПК України від 02.12.2010 року №2755-71 (із змінами та доповненнями), п.7, п.19 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 в результаті чого занижено податок на прибуток за 2022 рік у сумі 3397380 грн.
2. п.44.1, п. 44.2 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1 ст. 138, пп.140.4.4 п.140.4 ст.140, пп.140.5.10 п. 140.5 ст.140 ПК України від 02.12.2010 року № 2 755-71 (із змінами та доповненнями), п.7, п.19 ПСБО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 внаслідок чого завищено від 'ємне значення об'єкту оподаткування за 1 півріччя 2025 року у сумі 11158008 грн.
3. п.198.5 ст.198, п.201.1. ст.201 ПК України, (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість що підлягає сплаті до бюджету у сумі 426084 грн., в т.ч. за квітень 2024- 109011 грн., травень 2024 - 117445 грн., листопад 2024 - 8586грн., грудень 2024 - 191042 грн.
4. п.201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України (із змінами та доповненнями), в результаті чого не складені та не зареєстровані у визначений термін податкові накладні у ЄРПН за операціями що підлягають оподаткуванню за п.198.5 ст.198 ПК України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 2130421,03 грн. в т.ч. за жовтень 2023 року 1132278,79 грн., жовтень 2024 - 998142,24 грн.
5. п.п.266.2.1, п.266.2, п.п.266.3.1, 266.3.3 п.266.3 ПК України (із змінами та доповненнями), в наслідок чого занижено податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в загальній сумі 30309,84 грн., в т.ч. за 4 квартал 2021 року -1762,20 грн., за 2022 рік - 7636,20 грн., 2023 рік - 7871,16 грн., 2024 рік - 8341,08 грн., 1,2 квартал 2025 - 4699,20 грн.;
6. п.п.266.7.5 п.266.7 ст.266 ПК України, (із змінами та доповненнями), в наслідок чого не подано податкові декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2021 рік (за зобов'язаннями 4 квартал), 2022, 2023,2024, 2025 (за зобов'язаннями 1, 2 квартал).
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, надіслав суду письмові пояснення відповідно до яких просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП. Зазначивши, що протокол про адміністративне правопорушення не містить конкретних даних, в чому саме полягає суть вчинених нею дій, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не вказано в чому саме полягало порушення порядку ведення податкового обліку, яка форма вини щодо таких дій та які юридичні наслідки настали або могли настати внаслідок таких дій, вказано лише про порушення норм Податкового кодексу України, без зазначення суті правопорушення. Звернув увагу суду на те, що єдиними доказами, якими оперують представники ГУ ДПС у Полтавській області, є протокол про адміністративне правопорушення №12178 від 17.10.2025 та Акт №13953/16-31-07-01-01/37969771 від 26.09.2025 року про результати документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за наслідками якого наче б то виявлено порушення ТОВ «ЛУБНИМ'ЯСО» податкового законодавства. Натомість, у своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню. Єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки. Вважає, що судове оскарження податкових повідомлень-рішень, та відсутність відомостей про узгоджену суму відшкодування, на сьогодні не свідчить про існування підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку, а складання протоколу за таке порушення є передчасним. Сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять її винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУПАП.
Розглянувши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права, свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Згідно ч.1 ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд звертає увагу, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи те діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він криє в собі: а) об'єкт; б) об'єктивну сторону; в) суб'єкт; г) суб'єктивну сторону.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У відповідності до положень ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Диспозицією ч.1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
До матеріалів справи про адміністративне правопорушення долучено:
- протокол про адміністративне правопорушення №12177 від 17.10.2025 року;
- акт №13953/16-31-07-01-01/37969771 від 26.09.2025 року про результати документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
В той же час судом встановлено, що у протоколі не викладено, які конкретно протиправні дії чи бездіяльність по порушенню ведення податкового обліку вчинено саме ОСОБА_1 , а зазначено, що обставини вчинення правопорушення та періоди їх вчинення викладені у Акті перевірки, з огляду на що, суть адміністративного правопорушення не викладено, що робить неможливим перевірку наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 , складу правопорушення.
Окрім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Так, суд зобов'язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст.1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст. 14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до змісту п. 86.1. ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Згідно положень ст.58 та п.86.8 ст.8 6ПК України на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки.
Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків.
Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового Кодексу, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
На підставі Акту перевірки контролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення - рішення:
№ 00156950701 від 17.10.2025 (форма «Р»), відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 246 725 грн., у тому числі 3 397 380 грн., основний платіж та 849 345 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 00156960701 від 17.10.2025 року (форма «П»), відповідно до якого Товариству зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 11 158 008 грн.;
№ 00156970701 від 17.10.2025 року (форма «Р»), відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 532 605 грн., у тому числі 426 084 грн. основний платіж та 106 521 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 00156980701 від 17.10.2025 року (форма «ПС»), відповідно до якого Товариству застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість у сумі 6 800 грн.;
№ 00156990701 від 17.10.2025 року (форма «Р»), відповідно до якого Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно у сумі 35 857,06 грн., у тому числі 30 309,84 грн. основний платіж та 5 547,22 грн штрафні (фінансові) санкції;
№ 00157000701 від 17.10.2025 року (форма «ПС»), відповідно до якого Товариству застосовано штрафні (фінансові) санкції з податку на нерухоме майно у сумі 1020 грн.
Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові КАС ВС від 08 вересня 2020 року по справі № П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.
Відповідно до п.54.3. ст.54 ПК України у випадку якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом (п.54.5 ст.54 ПК України).
Пунктом 58.1.статті 58 ПК України визначено, що у випадку, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення- рішення.
При цьому у пункті статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Під час процедури адміністративного та судового оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган. Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом (п.56.4 ст.56 ПК України).
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків зі скаргою щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня закінчення процедури адміністративного оскарження (п. 56.15 ст. 56 ПК України).
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).
Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V ПК України, та ін. порушення, контролюючим органом приймається податкове повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
Податкові повідомлення-рішення № 00156950701 від 17.10.2025 (форма «Р»), №00156960701 від 17.10.2025 року (форма «П»), № 00156970701 від 17.10.2025 року (форма «Р»), № 00156980701 від 17.10.2025 року (форма «ПС»), № 00156990701 від 17.10.2025 року (форма «Р»), № 00157000701 від 17.10.2025 року (форма «ПС»), які винесені на підставі Акту планової виїзної перевірки №13953/16-31-07-01-01/37969771 від 26.09.2025 року оскаржуються ТОВ «ЛУБНИМ'ЯСО» у судовому порядку, про що свідчить поданий позов до Полтавського окружного адміністративного суду (справа № 440/14990/25).
Станом на 20.11.2025 позов ТОВ «ЛУБНИМ'ЯСО» не розглянуто, тому на момент розгляду даної справи судом, результати перевірки є неузгодженими.
В силу положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таким чином протокол про адміністративне правопорушення та акт про результати планової виїзної документальної перевірки суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, а інші докази, які б беззаперечно доводили його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, в матеріалах справи відсутні.
За статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст.247, ст. ст.280, 283 - 285 КУпАП, суддя,-
постановила:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в десятиденний строк з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Я.В.Просіна