КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ
Справа №552/2621/25
Провадження № 1-кс/552/2380/25
24.11.2025 м. Полтава
Слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно,
встановив:
До слідчого судді Київського районного суду м. Полтави 21.11.2025 звернулася слідчий СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 з клопотанням, погодженим прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170430000176 від 12.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якому просить накласти арешт із забороною користування та розпорядження на вилучені речі 17.11.2025 в ході обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , а саме на мобільний телефон марки «SIGMA» чорного кольору імей: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 та банківські картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «Приватбанк» № НОМЕР_5 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що СВ відділу поліції №1 Полтавського РУП ГУ НП в Полтавській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025170430000176 від 12.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 21.06.2023 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи на території Київського району м. Полтави, переслідуючи мотиви незаконного збагачення за рахунок заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, вирішив створити біля себе групу осіб для спільного заняття злочинною діяльністю корисливого спрямування на тривалий період.
До складу групи ОСОБА_7 залучив знайомого - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким познайомився в м. Полтава, з метою обговорення схем заробітку грошових коштів шляхом шахрайства. В подальшому, ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 до вчинення злочинних дій залучили свого знайомого - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Шахрайська схема була організована під виглядом «піраміди» та полягала в підшукуванні переважно молодих людей, які за грошову винагороду на власне ім'я погоджувались здійснити оформлення кредитів в банківських установах та мікрокредитних організаціях. Надалі, кошти отримані від фінансових установ, потрібно було передавати ОСОБА_7 , через залучених ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
ОСОБА_3 отримані кошти обіцяв потерпілим інвестувати, проводити різні фінансові операції та після проведених оборудок, повертати гроші на рахунки банківських установ та мікрокредитних організацій в рахунок закриття оформлених раніше кредитів громадян. Окрім закриття кредитів, проводилась оплата відсотків і штрафів за протермінування повернення кредитних коштів та грошова винагорода особі, за оформлення на власне ім'я кредитів, яка складала від 2000 грн, та залежала від суми отриманих кредитних коштів. Також, виплачувалась винагорода, за залучення нових осіб, які погоджувались на участь у вказані схемі та окрема виплата за надані у користування банківські картки.
При цьому ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були обізнані та усвідомлювали, що кошти отримані внаслідок оформлення кредитів потерпілими, інвестуватись не будуть. Натомість, отримані кошти від потерпілих, будуть переказуватись між власними та підконтрольними рахунками ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 і використовуватимуться на власний розсуд.
Для проведення даної діяльності фігурантами було орендовано офісне приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, для проведення вказаної протиправної діяльності ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 повинні були використовувати банківські картки ОСОБА_9 НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , які були підконтрольними ОСОБА_7 , та використовувались ним для отримання грошових коштів потерпілих, та подальшого розподілу грошей між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , а також банківські картки ОСОБА_10 , які знаходились у користуванні ОСОБА_3 .
17.11.2025 у приміщенні квартири АДРЕСА_1 за фактичним місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було проведено обшук у ході якого було вилучено мобільний телефон марки «SIGMA» чорного кольору імей: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , та банківські картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «Приватбанк» № НОМЕР_5 .
17.11.2025 постановою слідчого вилучені об'єкти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Оскільки вищезазначені речі мають значення речового доказу по кримінальному провадженню, з метою збереження речових доказів, слідча просить накласти арешт на вилучене майно.
Слідча ОСОБА_5 попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без її присутності, в якій зазначила, що клопотання підтримує та просить задовольнити.
Представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання, вказав, що слідчий у порушення вимог ч. 2 ст. 170 КПК України не надав жодних доказів, які підтверджують право власності на вилучене майно за ОСОБА_3 . Натомість пояснив, що мобільний телефон дійсно є власністю ОСОБА_3 , куплений останнім у 2025 році, тобто після подій інкримінованих кримінальних правопорушень. З часу проведення обшуку, слідчим не проведений детальний огляд телефона та не надано об'єктивних доказів, що телефон дійсно є речовим доказом. Вилучені банківські картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «Приватбанк» № НОМЕР_5 належать дружині ОСОБА_3 . ОСОБА_10 , яка вказана за змістом протоколу і поставила підпис у ньому. Однак, матеріали не містять жодного належного доказу використання цих банківських карток для вчинення кримінальних правопорушень.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до частини 5 статті 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з вимогами пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
За змістом частини 3 статті 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
У поданому до суду слідчою клопотанні доведено наявність достатніх підстав вважати, що дійсно було вчинено кримінальне правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12025170430000176 від 12.02.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
З протоколу обшуку від 17.11.2025 проведеного на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 10.11.2025 вбачається, що під час проведення обшукуу приміщенні квартири АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено мобільний телефон марки «SIGMA» чорного кольору імей: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 , та банківські картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «Приватбанк» № НОМЕР_5 , які в подальшому постановою слідчої від 17.11.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12025170430000176 від 12.02.2025.
Однак, згідно зі ст. 160 КПК України доступ до електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, здійснюється шляхом зняття копії інформації, що міститься в таких електронних інформаційних системах, комп'ютерних системах або їх частинах, мобільних терміналах систем зв'язку, без їх вилучення.
За змістом ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до частини 2 статті 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу).
Згідно з частиною 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно з частиною 1 статті 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Формальне визнання органами досудового розслідування вилученого майна, на яке просить слідчий накласти арешт, речовим доказом у даному кримінальному провадженні, не може бути єдиною підставою для арешту майна, адже такі підстави визначені ч. 2 ст. 170 КПК України. Будь-яке рішення про визнання майна речовим доказом повинно відповідати існуванню як процесуальних підстав, наявність постанови, так і матеріальних, визначених у суворій відповідності до ч. 1 ст. 98 КПК України. Також, постанова слідчого, прокурора повинна обов'язково містити мотиви прийняття, їх безпосереднє обґрунтування, п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що такі вимоги слідчим не виконані. Слідча, яка подала клопотання, не довела необхідність арешту та наявність передбачених законом ризиків, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні. Водночас, у клопотанні не надані належні докази щодо власника вилученого майна, не дотримані положення ч. 2 ст. 168 КПК України під час вилучення та обґрунтування арешту мобільного терміналу «SIGMA».
Отже, слідчий суддя вважає, що ініціатором клопотання не було доведено, що майно, на яке він просить накласти арешт є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, знаряддям вчинення даного кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в т.ч. що воно було об'єктом кримінально протиправних дій, чи було набуто кримінально протиправним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
За таких обставин у задоволенні клопотання слідчого слід відмовити, за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, на переконання слідчого судді, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження. Речі і документи, вилучені під час обшуку підлягають поверненню власнику.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 98, 110, 131, 132, 167, 170-173, 309, 372 КПК України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання слідчого СВ відділу поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 , погодженого прокурором Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, відмовити.
Вилучені 17.11.2025 в ході обшуку у приміщенні квартири АДРЕСА_1 , речі а саме: мобільний телефон марки «SIGMA» чорного кольору імей: НОМЕР_1 , імей2: НОМЕР_2 , з сім карткою мобільного оператора «Водафон» з номером НОМЕР_3 та банківські картки «ПУМБ» № НОМЕР_4 , «Приватбанк» № НОМЕР_5 , повернути власнику.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів до Полтавського апеляційного суду з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений судом 24.11.2025 о 12 год 00 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1