Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1924/25
Провадження № 2/376/1196/2025
17 листопада 2025 року Сквирський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Батовріної І.Г.,
за участю секретаря Гіптенко Є.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості безобліково використаної електроенергії,
Представник ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення вартості безобліково використаної електроенергії.
В обґрунтування позову представник зазначив, що технічною перевіркою проведеною 11.02.2025 р. у відповідача, було виявлено порушення ПРРЕЕ: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, з порушенням схеми обліку. За підсумками перевірки складено акт № К 052280. Згідно з п.п. 6 п. 8.4.2. ПРРЕЕ та у відповідності до п. 8.4.13 ПРРЕЕ, ОСОБА_3 було нараховано суму вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення у розмірі 6 080,23 грн., за період з 01.11.2024 року по 11.02.2025 року.
А тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» вартість не облікованої електричної енергії із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних станом на дату подання позову в розмірі 6 190,75 грн. та судові витрати в розмірі 3 028,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, через підсистему «Електронний суд» направив клопотання в якому позовні вимоги підтримав, справу просив розглянути у його відсутність.
У судове засідання відповідач не з'явилася, повідомлялася вчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, причини неявки суду невідомі, заяв чи клопотань про розгляд справи в її відсутність до суду не надходило.
У встановлений строк відзив на позовну заяву до суду не надійшов, а тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Зі згоди представника позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України,.
Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до наступного.
Згідно з ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відносини, які виникають між споживачем електроенергії та енергопостачальником регулюються Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 року № 2019-VIII, Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах електроенергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312, і є обов'язковими для виконання кожною із сторін.
Матеріалами справи встановлено, що 11.02.2025 року уповноваженими представника ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» при проведенні перевірки дотримання споживачами правил роздрібного ринку електричної енергії, за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено факт порушення ПРРЕЕ, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі, з порушенням схеми обліку.
11.02.2025 р. уповноваженими особами ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» складено Акт про порушення № К 052280 (а.с. 17).
05.03.2025 р. комісією з розгляду Актів про порушення без присутності споживача прийнято рішення, яке оформлено протоколом № 204 (а.с. 18).
Копія протоколу засідання комісії, разом з розрахунком необлікованої електроенергії та розрахунковими документами про оплату, вручені відповідачу 01.04.2025 р., що підтверджено рекомендованим повідомленням (а.с. 21 зворот).
Рішенням комісії встановлено, що Акт про порушення К 052280 підлягає до розрахунку згідно з п. 8.4.13 Правил, формула № 8 за період 102 дні з 01.11.2024 року по 10.02.2025 р., а сума не облікованої електроенергії за вказаний період становить 6 080 грн. 23 коп. з врахуванням ПДВ (а.с. 18 зворот).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Згідно з ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: в т.ч. комунальні послуги /централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення тощо.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», правопорушеннями на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.
Згідно з п. 8.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача або представника споживача оформлюється акт про порушення.
В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил або методики визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та вихідні дані, необхідні для визначення обсягу не облікованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт про порушення підписується представником оператора системи та споживачем або представником споживача. Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта про порушення та викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які зазначаються в акті про порушення або надаються (надсилаються) оператору системи окремим письмовим повідомленням.
Відповідно до п. 8.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, на підставі акта про порушення уповноваженими представниками оператора системи під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг не облікованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків.
Рішення комісії оформлюється протоколом, копія якого видається споживачу.
У разі причетності споживача до порушення цих Правил у протоколі зазначаються відомості щодо обсягу та вартості не облікованої електричної енергії. В такому разі разом з протоколом споживачу надаються розрахунок обсягу та вартості не облікованої електричної енергії з посиланням на відповідні пункти методики визначення обсягу та вартості не облікованої електричної енергії, затвердженої Регулятором, та розрахункові документи для оплати не облікованої електричної енергії та/або збитків.
Згідно з п. 8.2.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії, кошти за не обліковану електричну енергію та суми збитків перераховуються споживачем на поточний рахунок оператора системи.
Споживач має оплатити розрахункові документи за не обліковану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
У разі незгоди споживача з фактом крадіжки електричної енергії та відмови від сплати вартості не облікованої електричної енергії оператор системи звертається з позовом до суду для підтвердження факту викрадення електричної енергії та стягнення вартості не облікованої електричної енергії.
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів у розмірі 79,04 грн. та 3% річних в розмірі 31,48 грн. то суд приходить до наступного.
Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦКУкраїни розміщена в розділі «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частин 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, системний аналіз положень статей 11, 509, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що обов'язок відшкодувати інфляційні втрати за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням у розумінні статті 509 цього Кодексу.
Разом з тим у постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок: «З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контр розрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)».
Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, щодо неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.
Верховний суд (в рамках цієї справи) наголошує, що положення статей 3, 509, 625 ЦК України, передбачають нарахування інфляційних втрат і 3% річних на суму основного боргу, а не на інфляційні втрати і 3% річних, нараховані за попередній період, таким чином помилковим є твердження, що під час нарахування інфляційних втрат урахуванню (обчисленню) підлягає не тільки основний борг, а й сума, на яку збільшився цей борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Наведену правову позицію також викладено у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13.
Між тим, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 (ЄДРСРУ № 82887781), з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання.
Серед іншого правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
З огляду на те, що відповідач, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинна сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 № 712/8916/17 (14-448цс19 ).
Суд погоджується з доданим з боку позивача розрахунком інфляційних нарахувань та 3% річних.
Оскільки відповідач, як встановлено судом, та не спростовано з боку останнього, дійсно має заборгованість за певний період за необліковану електроенергію, позивач має право вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат та 3% річних.
Тому, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є також обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в заявленому позивачем розмірі.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення коштів за електроенергію є такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Таким чином, справу розглянуто в межах заявлених позивачем позовних вимог, з урахуванням обраного ним способу захисту права, на підставі поданих сторонами та витребуваних судом доказів.
Відповідно до ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані у справі докази, суд дійшов висновку, що факт порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії знайшов своє підтвердження при розгляді справи, а тому позовні вимоги в частині стягнення вартості не облікової електричної енергії із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 6 190 грн. 75 коп. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Отже, з відповідача на користь позивача ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі»» підлягають стягненню понесені позивачем при звернені до суду судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Керуючись 4,11,12,13,76-81,89,141,263,265,268,280-284 ЦПК України, на підставі ст. 6,319,322,526,611,612,625,626-631,714 ЦК України, Закону України «Про електроенергетику», Закону України «Про ринок електричної енергії», суд,
Позов Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості безобліково використаної електроенергії - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», код ЄДРПОУ 23243188, юридична адреса: м. Київ, вул. Стеценка, 1-А вартість не облікованої електричної енергії із врахуванням інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 6 190 грн. 75 коп..
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі», код ЄДРПОУ 23243188, юридична адреса: м. Київ, вул. Стеценка, 1-А - 3 028,00 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.Г. Батовріна