Справа № 375/2768/25
Провадження № 3/375/1586/25
21 листопада 2025 року селище Рокитне
Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області матеріали адміністративної справи, які надійшли від Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянинаУкраїни, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2
за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якому роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП,
До Рокитнянського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №331701 від 1 листопада 2025 року, ОСОБА_1 1 листопада 2025 року близько 12 год 40 хв перебуваючи за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 психологічного характеру у присутності їхньої дочки ОСОБА_3 , чим завдав шкоди її психологічному здоров'ю, чим завдав шкоди її психологячному здоров'ю.
Такі дії ОСОБА_4 працівниками поліції кваліфіковано за частиною 2 статті173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився. Пояснив, що виник конфлікт у сім'ї з дружиною ОСОБА_2 на словесному рівні, нічого серйозного не відбулося. На даний час все у сім'ї нормально, з дружиною примирився.
Вирішуючи питання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суд виходить з наступного.
В якості доказу події та складу адміністративного правопорушення до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №331701 від 01.11.2025 який за формою та змістом відповідає вимогам статті 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 6 листопада 2015 року №1376, приєднано:
- копію форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства 01.11.2025;
- копія заяви ОСОБА_2 від 01.11.2025;
- копія письмових пояснень ОСОБА_2 від 01.11.2025;
- копія письмових пояснень ОСОБА_1 від 01.11.2025;
- копія протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №135598 від 01.11.2025;
- рапорт працівника поліції від 01.11.2025;
- відеозаписи з нагрудної камери патрульних поліцейських (записано на компакт диск для лазерних систем зчитування), де зафільмовано правопорушення, що мало місце при встановленні події адміністративного правопорушення, момент оформлення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, які були переглянуті і досліджені судом (суддею) під час розгляду справи на робочому комп'ютері в залі судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статтей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень статті 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог статті 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Диспозиція частини 2 статті 173-2 КУпАП (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв'язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» № 3733-IX від 22травня 2024, який набрав чинності 19 грудня 2024) передбачає настання адміністративної відповідальності за вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, а саме умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Обов'язковим елементом об'єктивної сторони складу цього адміністративного правопорушення є наявність наслідків, а саме завдання реальної, а не уявної, шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до частини 3 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Так, пунктом 2 статті 1 Закону визначено, дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Психологічне насильство, як форму домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до положень статті 255 КУпАП обов'язок щодо належного оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення покладається на уповноважених посадових осіб органів внутрішніх справ.
Згідно із положеннями статтей 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, не відповідає диспозиції частини 2 статті 173-2 КУпАП, оскільки в протоколі не зазначено, яку саме шкоду, а саме: психічному та фізичному здоров'ю, - завдано потерпілому. Оскільки така обов'язкова складова об'єктивної сторони зазначеного правопорушення, як наслідки, не вказана, протокол не може бути визнаний належним доказом.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини («Малофеєв проти росії» та «Карелін проти росії») у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу. У такому випадку справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Щодо настання відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства в присутності малолітнього/неповнолітнього, якщо особа безпосередньо не вчиняла дій, передбачених частиною 1 статті 173-2 КУпАП стосовно такої малолітньої/неповнолітньої особи, варто звернути увагу на таке.
Частина 2 статті 173 - 2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення діяння передбаченого частиною першою цієї статті - домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Згідно з частиною 4 статті 269 КУпАП, якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.
За протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення домашнього насильства відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 у присутності їхньої малолітньої доньки ОСОБА_3 , однак не ставиться за провину вчинення домашнього насильства стосовно саме малолітньої дитини.
Суд зазначає, що вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП у присутності малолітньої особи, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, є підставою для визнання такої особи потерпілою на підставі частини 4 статті 269 КУпАП із зазначенням про це у протоколі за частиною 1 статті 172-3 КУпАП та не потребує додаткової окремої кваліфікації за частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Тобто, якщо правопорушення вчинено не стосовно малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина визнається потерпілою й у працівників поліції немає необхідності складати окремий протокол, оскільки жодних дій стосовно дитини вчинено не було.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за частиною 2 статті 173-2 КУпАП, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за домашнє насильство психологічного та фізичного характеру стосовно малолітньої ОСОБА_3 .
Із врахуванням положень і тлумачень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Враховуючи викладене, вважаю, що в справі про адміністративне правопорушення підлягає застосуванню положення статті 62 Конституції України про те, що винуватість особи повинна бути доведена у встановленому законом порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Оглянутий в судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення не доводить поза розумним сумнівом вину ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 173-2 КУпАП.
Таким чином, суд, дослідивши та оцінивши матеріали справи, у відповідності до статті 250 КУпАП, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті173-2 КУпАП.
За викладених обставин, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті247 КУпАП у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП, суд,
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 173-2 КУпАП закрити - на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області.
Суддя Олена БАНАХ-КОКУС