Справа № 935/1505/25
21 листопада 2025 року селище Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Лівочки Л.І.,
при секретарі - Степанчук С.А.,
за участю: позивача- ОСОБА_1 ,
представника відповідача - адвоката Міхненка С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Брусилівського районного суду Житомирської області цивільну справу №935/1505/25 за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непридатності, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення та моральної шкоди,
21 липня 2025 року до Брусилівського районного суду Житомирської області на підставі розпорядження Коростишівського районного суду Житомирської області від 08 липня 2025 року надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непридатності, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення та моральної шкоди.
Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що у період з 10 травня 2024 року по 01 квітня 2025 року він зперебував у трудових відносинах з фізичною особою підприємцем - ОСОБА_2 . Наказом від 09 травня 2024 року №3 був прийнятий на посаду слюсаря з механоскладальних робіт, а наказом від 01.04.2025 року з 01 квітня 2025 року звільнений з посади на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін.
Посадовий оклад під час даної роботи становив 8000 грн., при звільненні з посади відповідач виплатив йому заробітну плату за квітень та компенсацію за невикористану відпустку, що з урахуванням утриманих податків складає 4798,46 грн.
Відповідачем не було виплачено йому допомогу по тимчасовій непрацездатності за медичними висновками про тимчасову непрацездатність за період з 26 лютого 2025 року по 03 березня 2025 року та з 03 березня 2025 року по 06 березня 2025 року.
Розрахунок несплаченої допомоги по тимчасовій непрацездатності він вирахував за формулою : допомога по тимчасовій непрацездатності =середньоденна зарплата х кількість днів лікарняного х відсоток страхового стажу.
Період з 26.02. по 06.03.2025 року (включно), 9 днів лікарняного, посадовий оклад - 8000 грн.,страховий стаж роботи 5 років 9 місяців 28 днів, відсоток страхового стажу - 70% від середньоденої заробітної плати, середньоденна зарплата за лютий-285,72 грн., середньоденна зарплата за березень -258,06 грн.
Допомога по тимчасовій непрацездатності : (285,7х3х0,7)+ (258,06х6х0,7)=428,57+774,18=1683,84 гривні.
Допомога по тимчасовій непрацездатності за перші 5 днів тимчасової непрацездатності: (428,57 (3 дні)+774,18 (6 днів)/2=815,66 гривень.
Допомога по тимчасовій непрацездатності за 6-9 дні тимчасової непрацездатності:1202,75 -815.66=387,09 гривень.
Відповідач повинен сплатити йому 815,66 грн. допомоги за перші п'ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а решту - 387,09 грн. повинен був сплатити за фінансуванням Пенсійного фонду України на підставі відповідного подання відповідача.
Позивач вважає, що з відповідача потрібно стягнути середній заробіток за весь час затримки йому вищевказаної допомоги по тимчасовій непрацездатності по день подання позову, що становить 266,66 грн. (середньоденна заробітна плата) х 53 (кількість прострочених робочих днів)=14132 ,98грн.
Через незаконні дії відповідача позивач знаходиться вже тривалий час у пригніченому стані, через це проблеми зі здоров'ям почали загострюватися, він завжди думає про це, що призвело також до погіршення сну та відносин з його рідними. Позивач вважає, що незаконними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яку оцінює у розмірі 5000 грн.
Позивач просить стягнути з відповідача на його користь не виплачену допомогу по тимчасовій непрацездатності у сумі 1683,84 грн., середній заробіток за час затримки виплати належних сум під час звільнення у сумі 14132,98 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Представник відповідача -адвокат Міхненка С.С. подав відзив на позовну заяву , в якій позовні вимоги не визнав та вказав наступне.
Позивач ОСОБА_1 у період з 10 травня 2024 року по 01 квітня 202 року перебував у трудових відносинах з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 . Відповідно до наказу № 2 від 01 квітня 2025 року позивача звільнено з 01.04.2025 року з посади слюсаря з механоскладальних робіт на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за згодою сторін.
Позивач вказує на те, що з вини відповідача, на момент звільнення йому не було проведено виплати, пов'язані з непрацездатністю, однак вказані доводи є необгрунтовані з огляду на наступне.
26 лютого 2025 року та 03 березня 2025 року Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради сформовані медичні висновки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 за 5Т4Р-АВВ6-АН65-ЗТХТ та № 37H4-4X3X- ВЕСР-С2С9.
Відповідно до пунктів 1,2 Порядку видачі (формування) листків непрацездатності в електронному реєстрі листків непрацездатності, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України 17 червня 2021 року № 1234, дані медичних висновків про тимчасову непрацездатність, що внесені до Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, надходять з електронної системи охорони здоров'я.
Листок непрацездатності формується в Реєстрі на підставі інформації про медичний висновок (медичні висновки) у разі ідентифікації пацієнта як застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність та е- лікарняний - це два різні цифрові документи.
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність - електронний документ, що формується в електронній системі охорони здоров'я (ЕСОЗ) та засвідчує тимчасову непрацездатність пацієнта.
Він є підставою для створення е-лікарняного.
Медичний висновок про тимчасову непрацездатність формується тим лікарем, який надає медичну допомогу, створює відповідні електронні медичні записи та власне проводить лікарську експертизу щодо тимчасової втрати працездатності.
Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів дня їх надходження.
На момент звільнення ОСОБА_1 не повідомляв роботодавця про те, що перебував на лікарняному, медичних висновків про свою непрацездатній до бухгалтерії не подавав.
Крім того зазначив, що ОСОБА_1 у лютому та березні 2025 рок повністю відпрацьовані робочі дні ( 20 днів у лютому та 21 у березні).
Позивач перебував на робочому місці повний робочий день та останньому у лютому та березні 2025 року нарахована заробітна плата, відповідно у розмірі 8200 грн. та 8200 грн.
Дані обставини підтверджуються табелем відпрацьованого часу за лютий та березень 2025 року та відомостями про виплачену заробітну плату за березень та лютий 2025 року.
Згідно зі ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове держави соціальне страхування", право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадян України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживают в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода к обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період робот (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницької та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до частин 1 статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", страхова виплата у зв'язку з тимчасової втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умова трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правової договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей для страхових випадків, передбачених абзацом третім частини третьої статті 36 цього Закону.
Отже, з положень профільного законодавства вбачається, що ним не передбачено можливості отримання особою одночасно як заробітної плати, так і допомоги по тимчасовій непрацездатності за один і той же період часу, оскільки суть призначення допомоги по тимчасовій непраиездатності зводиться саме до компенсації втраченого особою за цей час заробітку (заробітної плати).
Відтак фактичне виконання своїх обов'язків в період, коли позивач перебував на лікарняному, в жодній мірі не створює законних підстав для нарахування ОСОБА_1 за цей період одночасно і заробітної плати, і допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Вихід на роботу в період непрацездатності може бути предметом оцінки з точки зору дотримання особою режиму лікування чи інших обов'язків застрахованої особи чи підставою для перерахунку отриманої допомоги.
Однак періодичні виходи на роботу в період часу, за який отримано допомогу по непрацездатності не надає законних підстав для одночасного отримання і заробітної плати за цей же період.
Позивачем ОСОБА_1 було подано заву до Центрально - західного міжрегіональним управління Державної служби з питань праці щодо порушення відповідачем його трудових прав.
Центрально - західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці відповідно до направлення про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в період з 29 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року, проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці.
Згідно акту перевірки від 30.04.2025 встановлено, що відповідно до наказу №3 від 09.05.2024 ОСОБА_1 було прийнято на посаду слюсаря механоскладальних робіт, з посадовим окладом 8000 грн. Відповідно до наказу № 2 ОСОБА_1 звільнено з посади 01.04.2025 на підставі п.1 ст.36 КЗпП України з виплатою компенсації за невикористану відпустку на підставі поданої ним заяви. При звільнені були нараховані: заробітна плата за квітень 2025 року -372,73 грн., компенсація за невикористану відпустку ( 22 к.д.) - 5859,04 грн.(сума до виплат з урахуванням утриманих податків становить 4798,4 грн.), які була виплачена згідно відомості № 7 від 01.04.2025.
На день підписання акту заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку перед ОСОБА_1 відсутня.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу.
В суді позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, доповнивши тим, що про перебування на лікарняному не повідомляв ФОП ОСОБА_2 та працівників бухгалтерії, так як вважав, що лікар їх повідомляє; зарплату за лютий та березень отримав в розмірі 8200грн. ,за кожний місяць, просив позовні вимоги задовольнити .
Представник відповідача адвокат Міхненко С.С. в суді позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в відзиві на позов, просив в задоволенні позову відмовити та не стягувати з позивача на корись відповідача понесені витрати на професійну правничсу допомогу..
Суд, вислухавши сторони, дослідивши та оцінивши надані докази, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 10 травня 2024 року по 01 квітня 2025 року знаходився у трудових відносинах з фізичною особою підприємцем - ОСОБА_2 , що підтверджується копією трудової книжки та не заперечувалось в суді сторонами.
На підставі наказу від 09 травня 2024 року №3 ОСОБА_1 був прийнятий на посаду слюсаря з механоскладальних робіт, а наказом № 2 від 01.04.2025 року позивача з 01 квітня 2025 року звільнено з посади слюсаря на підставі п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін).
Посадовий оклад ОСОБА_1 до жовтня 2024 року становив 8000 грн., з жовтня по грудень 2024 року- 8120грн., а з січня 2025 року по день звільнення -8200 грн.
Як слідує з медичних висновків про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 № 5Т4Р-АВВ6-АН65-ЗТХТ від 03.03.2025 року та № 37H4-4X3X- ВЕСР-С2С9 від 26.02.2025 року, сформованих КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради, сімейний лікар ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з 26.02.2025 по 03.03.2025 року та з 03.03. по 06.03.2025 був тимчасово непрацездатною особою, категорія - захворювання або травма загального характеру.
Відповідно до виписки з медичної карки амбулаторного хворого №77 від 16.05.2025 року ОСОБА_1 з 07.05.2025 року по 16.05.2025 року перебував на лікуванні на денному стаціонарі у КНП "ЦРЛ" ім. Д.І. Потєхіна Коростишівської міської ради з діагнозом- МОС консолідований перелом в/3 діафізу правої гомілки та інш.
Відповідно до наданого відповідачем табелю відпрацьованого часу за лютий та березень 2025 року та відомостей про виплачену заробітну плату за лютий та березень 2025 року, ОСОБА_1 у лютому 2025 року відпрацював 20 робочих днів, у березні 2025 року відпрацював 21 робочий день та йому нараховано заробітну плату у розмірі по 8200 грн. за кожний місяць.
Згідно відомостей Пенсійного фону України в Житомирській області про застраховану особу ОСОБА_1 в лютому та березні 2025 року він отримав дохід у розмірі 8200грн., в кожному місяці( дані відомості надані позивачем).
Судом встановлено, що за заявою позивача Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної Служби з питань праці в період з 29 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року проведено перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці.
Як слідує з акту №ЦЗ/ЖТ/7874/АА№023891 від 30.04.2025 року складеного Центрально - західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці ФОП " ОСОБА_2 ", з 29 квітня 2025 року по 30 квітня 2025 року було проведено перевірку "ФОП ОСОБА_2 " щодо додержання вимог законодавства у сферах охорони праці. На день підписання акту 30.04.2025 року заборгованість по виплаті заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку перед ОСОБА_1 відсутня.
Встановлено, що трудовий договір укладений між сторонами було розірвано на підставі п.1 статті 36 КЗпП України ( за угодою сторін).
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані - виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Статтею 12 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи- громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх родини, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана ВРУ.
Частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності розглядаються не пізніше десяти робочих днів дня їх надходження, а для призначення допомоги по вагітності та пологах - не пізніше трьох робочих днів з дня їх надходження.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону № 1105 страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору, гіг-контракту, іншого цивільно- правового договору та на інших підставах, призначається та надається за основим місцем роботи.
Згідно ч. 2 ст. 15 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі -МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.
Оплата перших п'яти днів тимчасової непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінетів Міністрів України від 26 червня 2015 року № 440 затверджено Порядок оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця.
Згідно з цим Порядком оплата днів тимчасової непрацездатності здійснюється за основним місцем роботи застрахованої особи та за місцем роботи за сумісництвом у формі матеріального забезпечення, що повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу).
Підставою для оплати днів тимчасової непрацездатності є виданий в установленому порядку листок непрацездатності, а в разі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника, скріпленим печаткою за основним місцем роботи.
Як встановлено судом, станом на момент звільнення позивача ОСОБА_1 , він не повідомляв роботодавця про те, що перебував на лікарняному, медичних висновків про свою непрацездатній до бухгалтерії не подавав.
Також встановлено, що позивачем ОСОБА_1 у лютому 2025 року було відпрацювано 20 робочих днів ( повний місяць) та у березні 2025 року відпрацьовано 21 робочий день( повний місяць), та за відпрацьований час повністю виплачена заробітна плата.
Законодавством України не передбачено можливості отримання особою одночасно як заробітної плати, так і допомоги по тимчасовій непрацездатності за один і той же період часу, оскільки суть призначення допомоги по тимчасовій непраиездатності зводиться саме до компенсації втраченого особою за цей час заробітку (заробітної плати).
Відтак фактичне виконання своїх обов'язків в період, коли він перебував на лікарняному, в жодній мірі не створює законних підстав для нарахування ОСОБА_1 за цей період одночасно і заробітної плати, і допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Отже судом встановлено, що відповідачем на було допущено прушень прав і законних інтереси позивача у сфері трудових відносин.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд зазначає наступне. .
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.
За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивачем в тексті позовної заяви заявлена вимога про відшкодування йому моральної шкоди в розмірі 5000 грн. Позивач обґрунтував заявлену вимогу про стягнення моральної шкоди як наслідок порушення його здоров'я, а саме, те що він знаходиться вже тривалий час у пригніченому стані, через що має проблеми зі здоров'ям, які почали загострюватися, також сталося погіршення сну та відносин з його рідними, та надав виписку з медичної карти про перебування на денному стаціонарі в період з 07.05. по 16.05.2025 року (після звільнення) у зв"язку з переломом діафізу правої гомілки, артрозом правого колінного суставав та інш.
Позовна вимога позивача про стягнення моральної шкоди є похідною від вимог про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та середнього заробітку, а тому в її задоволенні слід відмовити.
За таких обставин, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 суд не вбачає, в їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4,5,12,13, 76-81,258,263-265268,352-355 ЦПК України , суд-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати допомоги по тимчасовій непридатності, середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення та моральної шкоди - відмовити.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Л. І. Лівочка