Справа №295/16395/25
2/295/5584/25
21.11.2025 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомира Зосименко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
установив:
До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.177 ЦПК України.
Відповідно до положень частини 4 статті 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Суду надається оригінал квитанції про сплату судового збору.
Згідно ч.1 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Позивачем при подачі позову не надано жодних документів, що підтверджують сплату судового збору. Одночасно, позивачем подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, посилаючись на скрутний майновий стан.
Дослідивши це клопотання, суд вважає що воно не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Згідно з ч. 1,3 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ч. 1ст.8Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що судовий збір має бути таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника може бути ним сплачено. В свою чергу розмір судового збору, який не враховує фінансове становище сторони розцінюється як такий, що обмежує право на доступ до правосуддя (справа «Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії», рішення від 26 липня 2011 року).
Європейський Суд з прав людини зазначив, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету (справа «Креуз проти Польщі», рішення від 19 червня 2001 року).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження.
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Аналогічний правовий висновок Верховний Суд виклав у своїй постанові від 12 березня 2021 року у справі №912/1061/20.
Визначення майнового стану сторони процесу є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату судових витрат. Якщо через низький рівень майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (постанова Верховного Суду від 31 липня 2019 року по справі № 821/1896/15-а).
Позивачем заявлена вимога про звільнення від сплати судового збору, із посиланням на Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків за період з 1 січня 2024 року по 1 вересня 2025 року, однак не надано доказів відсутності рухомого або нерухомого майна, та інших доказів, підтверджуючих її скрутне матеріальне становище, також наявність ІІІ групи інвалідності не звільняє позивача від сплати судового збору, при цьому суд враховує що позивач сплатив судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.
Тому підстави передбачені ст.136 ЦПК України та ст.8 Закону України «Про судовий збір» для задоволення такого клопотання, відсутні.
Отже особі, яка подає позовну заяву, необхідно або надати суду документи, які можуть обґрунтувати підстави заявленого клопотання, або сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви про поділ майна при розірванні шлюбу ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки позивач просить в порядку поділу майна визнати 1/2 частини квартири вартість якої становить 705 100,00 грн., судовий збір необхідно обчислювати, як 1% від ціни позову.
Таким чином, позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 3 525,50 грн (1/2 вартості квартири), надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору, або надати документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно до закону.
У відповідності до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175,177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.177,185 ЦПК України, суд
постановив:
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків не пізніше десяти днів з дня отримання ухвали.
Копію ухвали невідкладно направити позивачу.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, позовну заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Зосименко