Справа № 274/4731/25
Провадження № 1-кп/0274/771/25
24 листопада 2025 року місто Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області
у складі колегії суддів: головуючий - суддя ОСОБА_1 , судді - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 (дистанційно),
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
потерпілого - ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.04.2025 за № 12025060480000397, щодо:
ОСОБА_9 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Бердичеві Житомирської області, є громадянином України, непрацевлаштований, неодружений, здобув неповну середню освіту, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 КК України є таким, що не має судимості,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України,
20.04.2025 близько 23.00 год. ОСОБА_9 перебував неподалік парку ім. Т.Г. Шевченка по вул. Торговій в м. Бердичеві, де побачив раніше невідомого йому ОСОБА_10 , який йшов в компанії неповнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 по вул. Торговій в м. Бердичеві, до яких ОСОБА_9 звернувся із запитанням, чи є у них «прикурити», та від яких отримав відмову.
Тоді ж та у тому ж місці ОСОБА_9 використовуючи малозначний привід, з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загально прийнятими нормами моралі, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, з хуліганських мотивів, вчинив конфлікт із ОСОБА_10
ОСОБА_10 , намагаючись уникнути конфлікту, відштовхнув від себе ОСОБА_9 , в результаті чого останній впав на землю та з-під одягу дістав револьвер «Флобер». Побачивши револьвер, ОСОБА_10 разом із неповнолітніми свідками почав тікати в напрямку парку ім. Т.Г. Шевченка, та озирнувшись помітив, що ОСОБА_9 направив револьвер в його сторону, однак постріл здійснив вгору.
Не припиняючи вчинення хуліганських дій, ОСОБА_9 , утримуючи в руці револьвер, побіг за ОСОБА_10 та, наздогнавши останнього неподалік входу до парку ім. Т.Г. Шевченка, зі сторони вулиці Житомирської в місті Бердичеві, сховав пістолет, після чого продовжив конфлікт ОСОБА_10 , в ході якого дістав ніж та умисно, з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальноприйнятих норм поведінки і моральності, грубо зрушуючи громадський порядок, виявляючи особливу зухвалість, стосовно потерпілого, не зважаючи на присутність поруч ОСОБА_15 , який втрутився в конфлікт задля його припинення, умисно наніс ОСОБА_10 удар ножем, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітини, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, та у вигляді різаної рани лівого плеча, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Після чого ОСОБА_9 , побачивши на одязі потерпілого ОСОБА_10 кров, з місця скоєння кримінальних правопорушень втік.
Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_9 визнається винуватим, передбачена ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину не визнав. Зазначив, що ударив потерпілого ножем випадково. Шкодував, що так сталося. Дав суду показання про те, що навесні 2025 року, на Пасху, в м. Бердичеві по вул. Торгівельній, поблизу центрального входу до міського парку, близько 23 год. він побачив кількох дівчат та потерпілого ОСОБА_10 , у якого чемно поросив підкурити, однак отримав відмову - потерпілий сказав, що не має, а одна із дівчат сказала, що у них немає сигарет. На це він сказав потерпілому: «Не бреши, бо я бачив, що ти куриш». Фрази «А, якщо знайду?» він потерпілому не говорив. Потерпілий сам підійшов до нього та завдав рукою удар в обличчя, від якого він упав, після чого потерпілий хотів вдарити його ногою по голові, однак він ухилився, дістав із-за поясу пістолет й вистрілив у повітря. Цей пістолет, під патрон Флобера, він завжди носить із собою у сумочці. У той вечір, коли він підходив до парку, він переклав пістолет із сумочки за пояс штанів, мовляв, було темно та для свого захисту. Також, у той вечір при ньому був ніж в чохлі, який йому у той день подарували разом з військовою формою, яку він ніс у білому пакеті додому. Після пострілу, потерпілий та дівчата почали тікати та побігли у парк. Для того, щоб з'ясувати, чому потерпілий його ударив, він побіг услід за ним. На виході із парку на вул. Житомирську він заховав пістолет, а на вул. Житомирській він наздогнав потерпілого, який зупинився, та звернувся до потерпілого: «Дай мені прикурити, і я піду додому». Потерпілий почав поводити себе агресивно, говорив нецензурні слова. Приблизно через хвилину до ний підбіг свідок ОСОБА_15 , якому він пояснив причину конфлікту та який увесь час намагався їх заспокоїти і розборонити. В ході конфлікту обвинувачений 2-3 рази діставав з кишені ніж, а після зауважень свідка, ховав його назад. Потерпілий схопив обвинуваченого правою рукою за плече, а лівою рукою почав його бити в праве плече. Тоді, щоб залякати потерпілого, він з карману куртки дістав ніж, попередньо вийнявши його з чохла. Потерпілий побачив ніж, однак не злякався, й продовжив завдавати йому удари. Після чого, він правою рукою із зажатим між пальцями ножем схопив потерпілого за ліве плече, вони обидва з потерпілим сперлися на огорожу парку, він правим боком. Через декілька секунд потерпілий відпустив його, а він побачив у останнього кров на кофті в ділянці серця. Потерпілий сказав: «Я не хочу вмирати», а він злякавшись крові, втік та побіг додому до нареченої, з якою спільно проживав. В ході допиту обвинувачений повідомив, що у той вечір він був дещо нетверезий, оскільки за годину до подій випив трохи пива, тому не пригадував усіх деталей розвитку подій. Умислу на вбивство потерпілого він не мав, таку погрозу йому не висловлював, маючи у пістолеті 9 набоїв, не стріляв у нього.
Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України, підтверджується сукупністю зібраних та досліджених у судовому засіданні доказів - показань потерпілого та свідків, документів висновки експертів.
Так, потерпілий ОСОБА_10 в судовому засіданні дав показання про те, що 20.04.2025 поблизу входу до міського парку зі сторони універмагу в м. Бердичеві, коли він гуляв зі знайомими дівчатами, до них підійшов обвинувачений, який мав ознаки алкогольного сп'яніння, та попросив закурити, на що потерпілий відповів, що немає. Після цього обвинувачений сказав: «А якщо знайду?», але вони його проігнорували та пішли далі. Відійшовши від обвинуваченого на метрів десять, потерпілий знову повернувся до нього, оскільки обвинувачений їм щось агресивно говорив вслід та йшов за ними декілька метрів. Словесного конфлікту між ними не було. Коли потерпілий підійшов до обвинуваченого на півметра, той поставив свій пакет на землю, потерпілий зробив замах рукою, а обвинувачений перечепився через свій пакет та впав на спину. Після цього потерпілий пішов далі, а коли обернувся, то побачив як обвинувачений дістав пістолет та направив у їх сторону. Потерпілий сказав дівчатам бігти, а обвинувачений в цей час зробив з пістолета однин постріл вгору. Забігши у парк, він з дівчатами вибіг через інший вхід, де він та свідок ОСОБА_11 побігли по вулиці наверх в напрямку швейної фабрики. Обвинувачений, проігнорувавши дівчат, які були неподалік, вийшов з парку з направленим на потерпілого пістолетом, та підійшов до останнього. Через секунд 20 до потерпілого та обвинуваченого підбіг військовослужбовець, який став між ними та намагався заспокоїти обвинуваченого. Однак, обвинувачений став агресивнішим, штовхався та над лівим плечем військовослужбовця, який був нижчим від них зростом, наніс потерпілому правою рукою один удар в верхню частину руки та один удар в грудну клітину в напрямку зверху вниз. Хоча цих ударів потерпілий не відчув, ножа в руці обвинуваченого не помітив, проте побачив на собі кров. Погроз обвинувачений не висловлював. Після цього військовослужбовець відштовхнув обвинуваченого та відвів потерпілого до свого автомобіля, надавши в ньому першу медичну допомогу. Потерпілий наполягав на суворому покаранні обвинуваченому.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 дала показання про те, що 20.04.2025 близько 23 год. вона разом з друзями ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 повертались додому та йшли поблизу центрального входу до міського парку в м. Бердичеві (по вул. Торговій). У цей час до них на відстань 1,5-2 м. підійшов обвинувачений, який в руках мав чорний пакет та попросив у них підкурити. Потерпілий відповів, що не має цигарок. Після чого обвинувачений сказав з агресивною інтонацією: «А якщо знайду?». Коли ОСОБА_10 відповів, що не має, то між ним та обвинуваченим виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_10 вдарив обвинуваченого кулаком в обличчя, від чого останній впав на землю на сідниці. Після цього, обвинувачений з карману штанів дістав пістолет, який направив в їх сторону. Вона з друзями почали втікати та побігли в парк до іншого виходу з нього на вул. Житомирську. Коли вона тікала, то почула постріл. Вибігши з парку, вона здалеку вверх по вулиці помітила потерпілого та обвинуваченого. Згодом на місце подій приїхала поліція.
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала показання про те, що 20.04.2025 вона разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 повертались додому, та йшли поблизу входу до центрального входу в парк у м. Бердичеві. У цей час до них підійшов обвинувачений, який попросив підкурити. Коли ОСОБА_10 відповів, що не має, обвинувачений, наближаючись до них, сказав: «А якщо я зараз знайду?», й між ним та потерпілим виник конфлікт, в ході якого обвинувачений впав на землю. В обвинуваченого з кишені випав пістолет. Потерпілий сказав їм тікати, й вона разом з дівчатами та потерпілим побігла в напрямку входу до парку. Коли свідок бігла, то перед входом до парку почула постріл. В подальшому вони забігли в парк та побігли до виходу з парку на вул. Житомирську. Бачила як за ними біг обвинувачений. На виході з парку вона з дівчатами побігли вниз по вулиці, а ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 побігли вверх. Згодом з парку вибіг обвинувачений, який пройшовши біля ОСОБА_11 , підійшов до потерпілого. Свідок також бачила, як до обвинуваченого та потерпілого підійшов невідомий чоловік, але що саме відбувалось між ними не бачила.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 дала показання про те, що 20.04.2025 близько 23 год. вона разом з друзями ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_10 повертались додому. Поблизу центрального входу до міського парку в м. Бердичеві до них підійшов обвинувачений, який попросив підкурити. Коли хтось з них, можливо ОСОБА_10 , відповів, що не має, обвинувачений сказав: «А якщо знайду?». Свідок відволіклася та бачила лише, що обвинувачений опинився на землі та в його руках з'явився пістолет, якого той тримав доверху. Коли потерпілий сказав їм втікати, вона разом з дівчатами та потерпілим побігла в напрямку входу до парку, а через секунд 10 почула постріл. На виході з парку, по вул. Житомирській вона з дівчатами побігла праворуч донизу, а ОСОБА_11 разом з ОСОБА_10 побігли ліворуч. На деякій відстані від виходу з парку вона бачила як поблизу ОСОБА_11 пройшов обвинувачений. Як розвивалися події далі, свідок не бачила, оскільки побігла викликати поліцію та телефонувати батькам.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що 20.04.2025 по вул. Торговій в м. Бердичеві вона разом з ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_10 повертались додому. У цей час до них підійшов обвинувачений, у якого в руках був пакет, та попросив підкурити. Вони відповіли, що не мають. Тоді обвинувачений сказав: «А якщо я зараз знайду?» та почав підходити до них ближче. Інша свідок ОСОБА_16 намагалася пояснити обвинуваченому, що у них дійсно немає сигарет та вони йдуть додому. Далі свідок бачила лише те, що обвинувачений лежав на землі та діставав з лівого кармана пістолет. Вона разом з дівчатами побігла в напрямку до парку й за секунди 3-4 почула постріл. В подальшому, вони через парк побігли до виходу на вул. Житомирську, де вона разом з ОСОБА_10 побігли ліворуч від виходу, а дівчата - праворуч. Відбігши від виходу, вона зупинилася та побачила, як з парку вийшов обвинувачений та підійшов до потерпілого. Після цього свідок побігла по вулиці у зворотному напрямку та зустріла військовослужбовця, якому розповіла про людину пістолетом та попросила його допомогти. Що саме надалі відбувалось між обвинуваченим та потерпілим вона не бачила.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що 20.04.2025 близько 23 год., коли він сидів на лавці поблизу пам'ятника ОСОБА_17 в м. Бердичеві (навпроти центрального входу до міського парку, зі сторони універмагу), почув постріл та побачив як декілька дівчат та двоє хлопців побігли у парк. В останнього з них у руках був білий пакет та предмет, схожий на пістолет. Оскільки свідок є військовослужбовцем та бойовим медиком, він попрямував до парку вслід за ними. Усі вказані особи пробігли через парк та вибігли на вул. Житомирську. Ліворуч від виходу з парку, поблизу огорожі, між тими двома хлопцями була словесна суперечка, щодо сигарет. Один з них, який був з білим пакетом та яким є обвинувачений ОСОБА_9 , заховав предмет, схожий на пістолет, в свій одяг. Іншим хлопцем є потерпілий ОСОБА_10 . Між ними не було бійки, вони лише штовхалися, схопивши один одного за руки та одяг, висловлювали взаємні словесні образи. Більш агресивніше себе поводив обвинувачений, який декілька разів діставав зі свого одягу та ховав назад ніж, довжиною 5-7 см. В ході конфлікту, який тривав 10-15 хв., у якийсь з моментів потерпілий сказав, що у нього футболка в крові. Коли потерпілий підняв свою футболку (білого кольору), свідок побачив у того в ділянці грудної клітини різану рану, з якої йшла кров. Після цього обвинувачений втік, а свідок надав першу допомогу потерпілому. На думку свідка, з врахуванням його досвіду бойового медика, ця рана утворилася не прямим ударом ножа, а по дотичній, більш по вертикалі. Безпосередньо самого, чітко вираженого руху на удар ножем, свідок не бачив, однак бачив різкі рухи, які здійснював руками обвинувачений. Ці рухи мали хаотичний характер. Під час конфлікту, свідок увесь час намагався заспокоїти та розборонити обвинуваченого й потерпілого, а в момент виявлення крові в останнього, свідок перебував між ними з лівого боку від обвинуваченого, який стояв спиною до огорожі парку.
Окрім показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується:
- даними протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 21.04.2025, відповідно до якого, було прийнято усну заяву ОСОБА_10 , попередженого про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, про те, що 20.04.2025 близько 23 год. 10 хв. він отримав тілесні ушкодження під час конфлікту з відомим (т. № 1 а.п. 65);
- даними протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 21.04.2025, згідно з яким в 00 год. 52 хв. за підозрою у вчиненні злочину затримано ОСОБА_9 , у якого, при проведенні особистого обшуку в присутності двох понятих, вилучені: тактична куртка чорного кольору, спортивні штани чорного кольору марки «Puma», чорний шкіряний чохол з ножем чорного кольору із надписом «Grand Way, 440С Steel», пістолет Флобера з надписами «EKOL Viper 3» (т. 1, а.п. 69-79);
- даними протоколу огляду місця події від 21.04.2025, згідно з яким в період з 01:47 год. по 02:13 год. у приймальному відділенні Бердичівської міської лікарні було оглянуто та вилучено: кофту з капюшоном чорного кольору, на якій у ділянці грудної клітини з лівої сторони наявний розріз близько 3 см., навколо якого є речовина темно бурого кольору, а на лівому рукаві в ділянці передпліччя - розріз близько 3,5 см., а також футболку світло-сірого кольору, на якій у ділянці грудної клітини з лівої сторони наявний розріз близько 1,5 см., з плямою речовини бурого кольору (т. № 1 а.п. 59-64);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_15 , попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у присутності двох понятих, серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 3 впізнав ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 напав на невідомого хлопця (т. 1, а.п. 66-68);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_11 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у присутності законного представника та двох понятих, серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 2 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 конфліктував з ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 83-85);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_12 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у присутності законного представника та двох понятих, серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 2 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 конфліктував з ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 86-88);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_13 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у присутності законного представника та двох понятих, серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 4 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 конфліктував з ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 89-91);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_14 , попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, у присутності законного представника та двох понятих, серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 2 впізнала ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 конфліктував з ОСОБА_10 поблизу парку (т. 1, а.п. 92-93);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.04.2025, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_10 , попереджений про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, у присутності двох понятих серед пред'явлених для впізнання 4-х осіб чоловічої статі на фотознімку під № 1 впізнав ОСОБА_9 як чоловіка, який 20.04.2025 наніс йому удар ножем в грудну клітину (т. 1, а.п. 94-96);
- даними висновку експерта від 21.04.2025 № 97 про проведення судово-медичної експертизи за медичними документами по факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , у якого були виявлені тілесні ушкодження, які утворилися від дії гострого колюче-ріжучого предмету, що не виключається можливим від дії предмета, схожого на ніж (що має лезо), давність отримання яких може відповідати обставинам подій, вказаних у постанові про призначення експертизи, тобто 20.04.2024, а саме:
тілесні ушкодження у вигляді проникаючої колото-різаної рани лівої половини грудної клітини, яке відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя;
тілесні ушкодження у вигляді різаної рани лівого плеча, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (т. 1, а.п. 81-82);
- даними висновку експерта від 06.05.2025 № 647 про проведення судово-медичної експертизи кофти чорного кольору, на якій виявлені плями буро-коричневого кольору, що були утворені кров'ю людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 в межах системи АВ0 (т. 1, а.п. 107);
- даними висновку експерта від 06.05.2025 № 648 про проведення судово-медичної експертизи футболки світло-сірого кольору, на якій виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_10 в межах системи АВ0 (т. 1, а.п. 109-111);
- даними висновку експерта від 23.05.2025 № 152/ц, відповідно до якого при проведенні судово-медичної експертизи ножа із надписами «440 С Steel» та «GRAND WAY», вилученого у ОСОБА_9 , зокрема встановлено, що сліди крові, виявлені на клинку ножа, могли утворитися від особи, в крові якої міститься антиген А ізосерологічної системи АВ0, в тому числі і від потерпілого ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 113-117);
- даними висновку експерта від 16.06.2025 № 85-МК, згідно з яким за підсумками медико-криміналістичного дослідження встановлено, що на одязі потерпілого ОСОБА_10 виявлено по два наскрізні пошкодження, які за своїм характером утворення є колото-різаними та утворилися від неодноразової проникаючої дії колючо-ріжучого предмету, який має лезо двосторонньо заточене. Ширина занурення клинка ножа в шари одягу складає від 15 до 22мм. При досліджені клинка ножа було встановлено, що його лезо є двосторонньо заточене та має максимальну ширину до 35 мм. При співставленні вищеописаних показників експертом не виключалася можливість утворення цих пошкоджень на одязі та на тілі потерпілого ОСОБА_10 від дії клинка ножа, який був представлений на дослідження, а також від будь-якого іншого колючо-ріжучого предмету, який володіє схожими конструктивними властивостями (т. 1, а.п. 134-137);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 15.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці та відеозапису на ДВД-диску, в ході якого потерпілий ОСОБА_10 у присутності двох понятих показав місце, де він разом із своїми знайомими чотирма дівчатами 20.04.2025 зустрів обвинуваченого ОСОБА_9 , де у нього з останнім сталася сутичка перший раз, як обвинувачений упав, перечепившись через свій пакет, а потім дістав з-за пояса схожий на пістолет предмет, вказав напрямок в якому потерпілий разом із дівчатами побігли у парк через центральний вхід, місце у парку, у якому він помітив, що обвинувачений йде, а потім біжить за ними, та вихід з парку, через який він з дівчатами вибігли та через який вийшов з парку обвинувачений, тримаючи у руках направлений на них пістолет. Також, потерпілий вказав на місце поблизу виходу з парку попід огорожею, на якому вдруге сталася сутичка з обвинуваченим, який уже був без пістолета, коли до них двох підійшов військовий та намагався їх розборонити. Після цього, потерпілий показав, як обвинувачений кулаком правої руки наніс йому удар в праву щоку, та яким чином й куди саме ОСОБА_9 наніс йому удари ножем: обвинувачений, від якого огорожа парку була праворуч, правою рукою наніс два удари ножем повз військовослужбовця (свідка ОСОБА_15 ), який був між ними, у ліву руку та ліву частину грудної клітини потерпілого, від якого огорожа парку була ліворуч (т. 1, а.п. 121-132);
- даними висновку експерта від 20.05.2025 № 120 про проведення судово-медичної експертизи по факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , згідно з яким покази потерпілого ОСОБА_10 при проведенні слідчого експерименту 15.05.2025 за його участі відповідають характеру та механізму утворення у нього тілесних ушкоджень, згідно з висновком експерта № 97 від 21.04.2025 (т. 1, а.п. 133);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, при проведенні якого свідок ОСОБА_13 , у присутності законного представника та двох понятих, показала місце на вул. Торговій в м. Бердичеві неподалік буд. № 3, де вона разом з друзями 20.04.2025 зустріли ОСОБА_9 , який їх окликнув та попросив підкурити. Свідок показала, що під час конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стояли один навпроти одного на відстані приблизно 2 метри, а вона спільно з дівчатами стояли позаду ОСОБА_10 на відстані приблизно 3 метри. Також свідок показала місце, на якому в ході словесного конфлікту ОСОБА_9 зацепився за свій пакет й впав на землю на сідниці, та де у нього на землю випав предмет, схожий на пістолет, який він підняв. Після цього, свідок показала напрямок, в якому вона з дівчатами побігла після вигуку ОСОБА_10 «Тікайте!», вхід до парку, через який вони забігли, коли почули постріл, напрямок, в якому вони бігли у парку, а потім вибігли з нього праворуч від виходу, та місце ліворуч від виходу з парку на вул. Житомирській, де вдруге відбувся конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , до яких підійшов ще один чоловік (т. 1, а.п. 147-155);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, при проведенні якого свідок ОСОБА_14 у присутності законного представника та двох понятих, показала місце на вул. Торговій в м. Бердичеві неподалік буд. № 3, де вона разом з друзями 20.04.2025 зустріли ОСОБА_9 , який їх окликнув та попросив підкурити. Свідок показала, що під час конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стояли один навпроти одного на відстані приблизно 2 метри, а вона спільно з дівчатами стояли позаду ОСОБА_10 на відстані приблизно 3 метри. Також свідок показала місце, на якому в ході словесного конфлікту ОСОБА_9 зацепився за свій пакет й впав на землю на сідниці, та де він дістав предмет, схожий на пістолет. Після цього, свідок показала напрямок, в якому вона з дівчатами побігла після вигуку ОСОБА_10 «Тікайте!», вхід до парку, через який вони забігли, коли почули постріл, напрямок, в якому вони бігли у парку, а потім вибігли з нього праворуч від виходу, та місце ліворуч від виходу з парку на вул. Житомирській, де вдруге відбувся конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , до яких підійшов ще один чоловік (т. 1, а.п. 180-188);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, при проведенні якого свідок ОСОБА_11 у присутності законного представника та двох понятих, показала місце на вул. Торговій в м. Бердичеві неподалік буд. № 3, де вона разом з друзями 20.04.2025 зустріли ОСОБА_9 , який їх окликнув та попросив підкурити. Свідок показала, що під час конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стояли один навпроти одного на відстані приблизно 2 метри, а вона спільно з дівчатами стояли позаду ОСОБА_10 на відстані приблизно 3 метри. Також свідок показала місце, на якому в ході словесного конфлікту між хлопцями ОСОБА_9 впав на землю. Після цього, свідок показала напрямок, в якому вона з дівчатами побігла після вигуку ОСОБА_10 «Тікайте!», вхід до парку, через який вони забігли, коли почули постріл, напрямок, в якому вони бігли у парку, а також вказала місце ліворуч від виходу з парку на вул. Житомирській, де повз неї пройшов ОСОБА_9 , та де вдруге відбувся конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , до яких підійшов ще один чоловік (т. 1, а.п. 189-198);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, при проведенні якого свідок ОСОБА_12 , у присутності законного представника та двох понятих, показала місце на вул. Торговій в м. Бердичеві неподалік буд. № 3, де вона разом з друзями 20.04.2025 зустріли ОСОБА_9 , який їх окликнув та попросив підкурити. Свідок показала, що під час конфлікту ОСОБА_10 та ОСОБА_9 стояли один навпроти одного на відстані приблизно 2 метри, а вона спільно з дівчатами стояли позаду ОСОБА_10 на відстані приблизно 3 метри. Також свідок показала місце та яким чином в ході словесного конфлікту потерпілий ОСОБА_10 намагався нанести удар по обличчю ОСОБА_9 та останній, намагаючись ухилитися від удару, зацепився за свій пакет й впав на сідниці на землю, після чого він дістав предмет, схожий на пістолет, який направив у їх напрямку. Також, свідок показала напрямок, в якому вона з дівчатами побігла після вигуку ОСОБА_10 «Тікайте!», вхід до парку, через який вони забігли, коли почули постріл, напрямок, в якому вони бігли у парку, а потім вибігли з нього праворуч від виходу, та місце ліворуч від виходу з парку на вул. Житомирській, де вдруге відбувся конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , до яких підійшов ще один чоловік (т. 1, а.п. 199-207);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 24.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці, при проведенні якого свідок ОСОБА_15 у присутності двох понятих показав місце навпроти входу до парку ім. Т.Г. Шевченка в м. Бердичеві зі сторони вул. Торгової, де він 20.04.2025 почув постріл, який лунав зі сторони універмагу «Ювілений», вказав на центральні ворота до парку, через які після пострілу забігли до парку четверо дівчат та ОСОБА_10 , а за ними зайшов ОСОБА_9 , який тримав в руці схожий на пістолет предмет. Свідок показав стежку в напрямку виходу з парку на вул. Житомирську, якою бігли дівчата, а за ними й хлопці; показав місце, де відбувся конфлікт між ОСОБА_10 та ОСОБА_9 ліворуч від виходу з парку на вул. Житомирську, на відстані близько 50 метрів, яким чином обвинувачений та потерпілий схопили один одного обома руками за одяг в районі плечей. Також свідок показав, яким чином ОСОБА_9 наніс удар ОСОБА_10 , коли останні стояли один навпроти одного ближче до паркану: обвинувачений стояв спиною до паркану та тримав в правій руці невеликий за розміром схожий на ніж предмет, свідок стояв поміж них з лівої сторони обвинуваченого та намагався їх розборонити, обвинувачений постійно махав правою рукою, в якій знаходився предмет, схожий на ніж, а після того як ОСОБА_10 сказав, що в нього щось мокре на грудній клітині, свідок відштовхнув ОСОБА_9 , який одразу ж втік (т. 1, а.п. 138-146);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.05.2025 з додатком у вигляді фототаблиці та відеозапису на ДВД-диску, при проведенні якого обвинувачений ОСОБА_9 , у присутності захисника та двох понятих, показав місце неподалік буд. № 3 по вул. Торговій в м. Бердичеві, де він зустрів потерпілого, який йшов з компанією дівчат, та у якого він попросив підкурити, та де між ними виник словесний конфлікт, показав яким чином в ході цього конфлікту потерпілий його штовхнув, та як він впав на спину від цього поштовху, як потерпілий намагався завдати йому удар ногою в голову, від якого він ухилився, після чого показав, як сидячи на землі, він дістав пістолет Флобер та піднявши його вгору, здійснив постріл в повітря, після якого потерпілий та дівчата побігли у парк, він пішов за ними, а при вході в парк - побіг. Також, обвинувачений показав місце поряд з парканом по вул. Житомирській в м. Бердичеві, ліворуч від входу до парку ім. Т.Г. Шевченка зі сторони вул. Житомирської, де між ним та потерпілим вдруге відбувся конфлікт, під час якого був присутній свідок який намагався їх розборонити. Так, обвинувачений показав, як потерпілий, якому він сказав: «Дай підкурить», схопив його за кофту та почав наносити йому удари в плече, та як він з кишені своєї куртки дістав ніж, затиснувши між пальцями правої руки, та яким чином наніс удар ножем по грудній клітині потерпілого: останній тримав обвинуваченого обома руками за плечі, а обвинувачений через ліву руку потерпілого своєю правою рукою із зажатим між пальцями ножем здійснив удар в напрямку лівої частини грудної клітки потерпілого (т. 1, а.п. 167-178);
- даними висновку експерта від 12.06.2025 № 193 про проведення судово-медичної експертизи по факту спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 , згідно з яким покази підозрюваного ОСОБА_9 при проведенні слідчого експерименту 23.05.2025 за його участі відповідають характеру та механізму утворення у потерпілого ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, згідно з висновком експерта № 97 від 21.04.2025 (т. 1, а.п. 179);
- даними висновку експерта від 21.04.2025 № 96 про проведення судово-медичної експертизи обвинуваченого ОСОБА_9 , у якого виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді: подряпини на лівому передпліччі по задньо-зовнішній поверхні, яке утворилось від дії предмету, що має грань; саден на лівому лікті, на 3-му пальці лівої кисті на кінцевій фаланзі, які утворились від дії тупих твердих предметів, що можливо при ударах руками (кулаками) чи іншими предметами. Експертом не виключається можливим, що ушкодження у вигляді саден могли утворитися внаслідок падіння (т. 1, а.п. 80).
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 20.05.2025 № 219-2025 та актом спеціальної медичної комісії з проведення медичних оглядів для направлення на примусове лікування Д-36 від 20.05.2025, ОСОБА_9 під час вчинення інкримінованого йому діяння виявляв клінічні ознаки емоційно-нестійкого розладу особистості (Р60.3 МКХ-10) та міг усвідомлювати свої дії та керувати ними; на даний час застосування щодо нього примусових заходів медичного характеру та лікування не потребує (т. 1, а.п. 118-120).
Також, судом були досліджені надані стороною обвинувачення документи, які відповідно до КПК України не є доказами, однак підтверджують початок досудового розслідування та допустимість доказів, а саме:
- витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за № 12025060480000397 від 21.04.2025 (т. 1 а.п. 56-58);
- постанову про визнання речовим доказом від 21.04.2025, якою вилучені 21.04.2025 в ході особистого обшуку ОСОБА_9 речі визнані речовими доказами (т. 1, а.п. 97);
- постанову про визнання речовим доказом від 21.04.2025, якою речі потерпілого ОСОБА_10 , вилучені 21.04.2025 у приймальному відділенні Бердичівської міської лікарні, визнані речовими доказами (т. 1, а.п. 100);
- ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2025, якою накладено арешт на вилучене майно під час проведення 21.04.2025 обшуку ОСОБА_9 (т. 1, а.п. 98-99);
- ухвалу слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.04.2025, якою накладено арешт на вилучене у приймальному відділенні Бердичівської міської лікарні майно, належне ОСОБА_10 (т. 1, а.п. 101-102).
Суд не покладає в основу обвинувачення покази свідка ОСОБА_18 , оскільки жодних відомостей про обставини, що підлягають доказування у цьому кримінальному провадженні, вони не містять. Так, свідок, який працює лікарем з медицини невідкладних станів Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Житомирської обласної ради, в судовому засіданні не зміг пригадати події, які відбувалися 20.04.2025, через значну кількість викликів невідкладної медичної допомоги, та повідомив, що уся інформація про виклики екстреної медичної допомоги фіксується у відповідних документах медичної установи.
Дослідивши надані докази, перевіривши їх за критеріями належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - на предмет достатності та взаємозв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, дотримуючись загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_9 інкримінувався незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з хуліганських мотивів, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України.
Як визначено ч. 3 ст. 15 КК України, замах на вчинення кримінального правопорушення є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального КК України правопорушення до кінця.
Замах на кримінальне правопорушення може бути здійснений тільки за наявності прямого визначеного (конкретизованого) умислу. Визначений умисел виражається в тому, що особа має конкретне, точне уявлення про один індивідуально визначений результат свого діяння, передбачає можливість настання конкретного суспільно небезпечного наслідку.
На відміну від визначеного умислу, при альтернативному або невизначеному умислі свідомість винного охоплює можливість настання двох або більше конкретно визначених наслідків (альтернативний), або широкого спектру негативних наслідків в межах одного виду шкоди чи різних її видів, що хоча і охоплюються передбаченням винного, але індивідуально не визначені в його свідомості (невизначений). При невизначеному умислі, різновидом якого є альтернативний умисел, кваліфікація здійснюється в залежності від тих наслідків, які були фактично заподіяні потерпілому.
Вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого умислу на вбивство потерпілого, суд виходить з того, що при розмежуванні замаху на умисне вбивство та умисного тяжкого тілесного ушкодження, необхідно встановити зміст і спрямованість умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Як вбачається з досліджених судом доказів, зокрема протоколів слідчих експериментів за участю обвинуваченого, потерпілого та свідка ОСОБА_15 , а також з наданих суду пояснень цих осіб, присутність вказаного свідка, який намагався словами заспокоїти обвинуваченого та не здійснював активної фізичної протидії стосовного нього, не стала завадою для нанесення потерпілому ножових поранень обвинуваченим. Хоча, за на явності умислу на вбивство, він міг би продовжити свої дії. Лише побачивши на потерпілому кров, обвинувачений припинив конфлікт, злякався та втік.
Погроз убивством в ході усього конфлікту обвинувачений не висловлював.
Зазначені обставини, а також локалізація отриманих потерпілим двох ножових поранень в лівій верхній частині тулуба - лівій половині грудної клітини та на лівому плечі, фізична протидія потерпілого та обвинуваченого, які тримали один одного за плечі, а також хаотичні рухи обвинуваченого правою рукою з ножем безпосередньо біля лівого плеча потерпілого, не дають підстав вважати, що обвинувачений бажав настання лише конкретного наслідку саме у виді смерті потерпілого. Тому суд доходить висновку, що обвинувачений діяв із неконкретизованим (невизначеним) умислом на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
З'ясовуючи зміст і спрямованість умислу обвинуваченого на вчинення кримінального правопорушення, суд вважає слушними пояснення обвинуваченого, який заперечуючи наявність у нього умислу на вбивство, вказав, що він жодного разу не вистрілив у напрямку потерпілого ні на початку конфлікту, ні на завершальній його стадії, коли він перебував у безпосередній близькості до потерпілого, й маючи таку можливість, не скористався револьвером, який хоча не є вогнепальною зброєю, однак з близької відстані зміг би заподіяти шкоди здоров'ю чи навіть життю потерпілого.
При цьому суд, критично оцінює показання обвинуваченого щодо завдання йому ударів потерпілим, адже в ході проведення судово-медичної експертизи 21.04.2025 у ОСОБА_9 виявлені лише подряпини на лівому передпліччі по задньо-зовнішній поверхні та саден на лівому лікті й на 3-му пальці лівої кисті на кінцевій фаланзі. З врахуванням їх локалізації, версії обвинуваченого про механізм заподіяння йому ударів потерпілим, а також висновку судового експерта про ймовірну можливість утворення ушкоджень внаслідок падіння, суд оцінює такі показання обвинуваченого як спосіб захисту та перекладання вини на потерпілого.
Певну невідповідність у показаннях свідка ОСОБА_12 та показаннях свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 , потерпілого ОСОБА_10 щодо причин падіння обвинуваченого на землю на самому початку конфлікту, суд пояснює перебуванням неповнолітньої особи в стресовій ситуації, сприйняття свідками подій під різним кутом зору та проміжком часу, що сплинув від часу самих подій.
З врахуванням наведених мотивів, дії обвинуваченого, в результаті яких ножовим пораненням потерпілому було заподіяне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 121 КК України.
Окрім того, спричиненню потерпілому ОСОБА_10 виявлених у нього тілесних ушкоджень передувало вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 хуліганських дій.
Вирішуючи питання про наявність в діях обвинуваченого ознак хуліганства, суд виходить з такого.
Хуліганством, як це визначено ч. 1 ст. 296 КК України, є грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Зі змісту положень ст. 296 КК України вбачається, що об'єктом захисту цієї норми є громадський порядок, який слід розуміти як стан суспільних відносин, який відображається у безпечності громадського спокою, охороні здоров'я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі і ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об'єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю (постанова колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 17.08.2022 у справі № 274/4366/18).
Частиною четвертою статті 296 КК України передбачена кримінальна відповідальність за хуліганство, вчинене із застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Об'єктом хуліганства, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, є також здоров'я потерпілого, яке зазнає шкоди або ставиться в небезпеку заподіяння шкоди в усіх випадках застосування винуватою особою зброї чи іншого предмета, спеціально пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень (постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 15.06.2023 у справі № 127/18026/20).
У пункті п'ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство» роз'яснено, що за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
У пункті 11 цієї ж постанови зазначено, що заздалегідь заготовленими є предмети, які хоч і не зазнали якоїсь попередньої обробки, але ще до початку хуліганства були приготовлені винним для зазначеної мети. Використання при вчиненні хуліганства, зокрема, ножів, які не належать до холодної зброї, спеціальних засобів (гумового кийка, газових пістолета, балончика, гранати, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії) є підставою для кваліфікації дій винної особи за ч. 4 ст. 296 КК України не тільки в тих випадках, коли вона заподіює ними тілесні ушкодження, а й тоді, коли ця особа за допомогою зазначених предметів створює реальну загрозу для життя чи здоров'я громадян.
З аналізу досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_9 у вихідний та святковий день, після вживання алкоголю (за його ж показаннями), перебуваючи у вечірню пору в громадському місці та маючи при собі револьвер під патрон Флобера, який хоча і не є вогнепальною зброєю, однак може заподіяти тілесні ушкодження, підходячи до парку відпочинку у центрі міста, переклав револьвер зі своє сумочки, де зазвичай його носив, за ремінь штанів. Пояснення обвинуваченого, що він зробив це задля власного захисту, слід сприймати критично, адже ним так і не обґрунтовано, що саме йому загрожувало у той час. При цьому, нібито переживаючи за власну безпеку, він першим звернувся до групи з п'яти незнайомих осіб з питанням, яке досить часто стає каталізатором конфлікту. Інакше як готовність самому спровокувати такий конфлікт, використовуючи малозначний привід, ці та подальші дії обвинуваченого пояснити не можна. Так, отримавши від групи з чотирьох неповнолітніх дівчат та одного юнака, віком 19 років, відмову у «прикурити», обвинувачений продовжив розвивати конфлікт, зухвало звертаючись до них: «а, якщо знайду?», ігноруючи елементарні правила у суспільстві та показуючи свою зверхність.
Намагання свідків та потерпілого уникнути розвитку конфлікту, як і спроба потерпілого припинити провокуючі дії обвинуваченого, відштовхнувши його від себе, стали лише приводом для подальшого насильства з боку обвинуваченого.
Так, ОСОБА_9 , який від поштовху потерпілого опинився на землі, дістав револьвер та здійснив з нього постріл угору.
При цьому, здійснюючи постріл з револьвера, обвинувачений не мав намір на зупинення конфлікту, оскільки лише побачивши у нього предмет, схожий на пістолет, потерпілий та присутні поруч дівчата вже кинулися тікати. Тобто конфлікт, як і ймовірна загроза від потерплого, яку нібито уявляв собі обвинувачений, зникли. Тому, здійснюючи постріл у громадському місці, обвинувачений знову продемонстрував зневагу до загальноприйнятих норм та правил поведінки.
Далі, не припиняючи хуліганські дії, обвинувачений продовжив з пістолетом у руці переслідувати потерпілого, наздогнав його у людному місці, заховав пістолет, однак дістав ніж, та не зважаючи на присутність свідків, зокрема, й військовослужбовця, який закликав прибрати ніж та намагався його заспокоїти, все ж заподіяв потерпілому два ножові поранення, одне з який виявилося тяжким, інше належить до категорії легких тілесних ушкоджень. Перед цим обвинувачений підготував ніж для нанесення тілесних ушкоджень (вийняв з чохла та почав демонструвати, декілька разів виймаючи з кишені), направляв його на потерпілого, демонструючи серйозність своїх намірів вчинити певні дії.
На переконання суду, ножові поранення потерпілому не були заподіяні з необережності, як на цьому наполягав обвинувачений, адже ніж він діставав з кишені куртки декілька разів, попередньо вийнявши його з чохла, а свідок ОСОБА_15 настійливо просив заховати його, й ножові поранення він заподіяв тримаючи ніж в своїй руці та перебуваючи у фізичній взаємодії з потерпілим. Окрім того, такий висновок підтверджується й даними слідчого експерименту, проведеного за участі обвинуваченого в присутності його захисника, в ході якого обвинувачений відтворив спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому. Тобто, в ході конфлікту обвинувачений усвідомлював, що може заподіяти шкоду здоров'ю потерпілого, передбачав такі наслідки і свідомо припускав їх настання.
Враховуючи встановлені обставини, оцінивши досліджені докази в їхній сукупності, з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, відповідно до положень ч. 3 ст. 337 КПК України, діяння ОСОБА_9 суд перекваліфіковує з ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України на менш тяжкі кримінальні правопорушення, у вчиненні яких його винуватість є доведеною повністю, а саме на:
- ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння;
- ч. 4 ст. 296 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, яке вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, визначеними у ст. 65 КК України, та враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, дані про його особу й обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 та ч. 4 ст. 296 КК України, є тяжкими злочинами.
Обвинувачений ОСОБА_9 , відповідно до ст. 89 КК України, вважається таким, що не має судимості, він є непрацевлаштований, неодружений, за місцем проживання характеризується негативно як схильний до зловживання алкогольних напоїв та створення конфліктних ситуацій, до лікаря-психіатра за допомогою не звертався, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.
Обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 , суд не встановив. Суд не вбачає у діях обвинуваченого свідчень його щирого каяття. Обвинувачений шкодує лише про наслідки вчиненого, однак не про вчинені діяння.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 , суд не встановив. При цьому, суд не вбачає підстав для визнання такою обставиною вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, незважаючи на самостійне визнання цього обвинуваченим при дачі показань в суді. Вказана обставина при формулюванні обвинувачення не була зазначена в обвинувальному акті відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому посилання у вироку на цю обставину, як на таку, що обтяжує покарання обвинуваченого, не буде узгоджуватися з положеннями ст. 337 КПК України.
Враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, суд призначає ОСОБА_9 покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та перевиховання, а також для попередження вчинення нових злочинів, у виді позбавлення волі в межах санкцій статей, за якими він визнається винуватим. Остаточне покарання суд призначає за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. При цьому правових підстав для застосування ст. ст. 69, 75 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляду арешту майна підлягають скасуванню.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Суд не вбачає підстав для зміни до набрання вироком законної сили обраного щодо обвинуваченого ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи призначене покарання, особу обвинуваченого та наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, а саме: можливість переховування обвинуваченого від суду чи вчинення ним іншого кримінального правопорушення, а також зважаючи на відсутність клопотань про зміну запобіжного заходу.
Керуючись статтями 368-374 КПК України, суд
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 4 ст. 296 КК України та призначити йому покарання:
за ч. 1 ст. 121 КК України - у виді позбавлення волі на строк шість років;
за ч. 4 ст. 296 КК України - у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк шість років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з дня набрання вироком законної сили.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_9 у строк покарання період попереднього ув'язнення з 21.04.2025 по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_9 залишити попередній - тримання під вартою, але не довше ніж на два місяці з дня ухвалення вироку, тобто до 22.01.2026.
Речові докази у кримінальному провадженні, після набрання цим вироком законної сили, а саме:
- тактичну куртку чорного кольору, спортивні штани чорного кольору марки «Puma», які вилучені в ході обшуку ОСОБА_9 та передані в камеру зберігання при Бердичівському РВП, - повернути ОСОБА_9 ;
- ніж чорного кольору із написом «Grand Way, 440 С Steel» з чорним шкіряним чохлом, пістолет флобер з написом «EKOL Viper 3», які вилучені в ході обшуку ОСОБА_9 та передані в камеру зберігання при Бердичівському РВП, - конфіскувати;
- кофту з капюшоном чорного кольору на металевій застібці, футболку світло-сірого кольору з коротким рукавом, які вилучені у приймальному відділенні КНП «Бердичівська міська лікарня» та передані в камеру зберігання при Бердичівському РВП, - повернути ОСОБА_10 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22.04.2025 на майно, вилучене під час проведення обшуку ОСОБА_9 , а саме: тактичну куртку чорного кольору; спортивні штани чорного кольору марки «Puma»; чорний шкіряний чохол, в середині якого знаходиться ніж чорного кольору з написом «Grand Way, 440 С Steel»; пістолет флобер з написами «EKOL Viper 3».
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 24.04.2025 на майно, вилучене у приймальному відділенні Бердичівської міської лікарні та яке належить ОСОБА_10 , а саме: кофту з капюшоном чорного кольору на металевій застібці, футболку світло-сірого кольору з коротким рукавом.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок протягом тридцяти днів з дня проголошення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
Копія вироку негайно після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учаснику, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий: суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3