справа № 127/21135/25
провадження № 2/631/777/25
24 листопада 2025 року ????????????????????????? ???????????????? селище Нова Водолага ?
Нововодолазький районний суд Харківської області у складі: ?
головуючого судді Трояновської Т. М., ?
за участі секретаря судового засідання Семенко А. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» - адвокат Цимбал Вадим Ігорович, який діє відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1287, виданого 22 січня 2021 року на підставі рішення Ради адвокатів Волинської області від 22 січня 2021 року № 2/59-9 та на підставі довіреності № 023787/25 від 03 лютого 2025 року, звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором № 491024767 від 12 травня 2020 року у розмірі 49786 гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 22336 гривень 58 копійок, заборгованість за відсотками - 27449 гривень 88 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4508 гривень 24 копійки.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 12 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» з метою отримання банківських послуг. Цього ж дня підписанням оферти на укладання угоди про надання кредиту № 491024767 ОСОБА_1 запропонував банку укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про надання споживчо кредиту № 491024767 від 12 травня 2020 року, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Акцепт пропозиції на укладення Угоди отримано ОСОБА_1 , про що свідчить його власноручний підпис.
Як вказав представник позивача, у Додатку № 1 до Угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.
Таким чином, 12 травня 2020 року між банком та ОСОБА_1 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір, що підтверджується: офертою на укладання угоди про надання кредиту № 491024767, додатком № 1 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супровідних послуг», паспортом споживчого кредиту, анкетою-заявою про акцепт публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК», із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 29721 гривня 56 копійок; процентна ставка - 39,90 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців; дата повернення кредиту - 13 травня 2025 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 05 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1149 гривень 79 копійок, загальна кількість платежів - 60; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.
За твердженням представника позивача, власним підписом ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування; а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором.
Сторони також узгодили, що всі відносини між позичальником та банком, що не врегульовані Угодою, регулюються Договором про банківське обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК», який визначає всі інші істотні умови надання та користування кредитом, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов Договору, додатково до тих, що вказані в Угоді, і є невід'ємною частиною Угоди та діюча редакція якого розміщена на сайті Банку: www.alfabank.ua (архівна версія Договору, яка була чинною на дату укладення сторонами Угоди, розміщена за посиланням: https://sensebank.ua/tarifi-ta-umovi та є публічно доступною).
Представник позивача зазначив, що банк свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит відповідно до узгоджених умов, що підтверджується меморіальним ордером № 677250 від 13 травня 2020 року, виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Разом із тим, ОСОБА_1 не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати процент за користування ним, у зв'язку із чим загальна заборгованість згідно з угодою № 491024767 від 12 травня 2020 року становить 49786 гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом складає 22336 гривень 58 копійок, заборгованість по відсотках - 27449 гривень 88 копійок.
Також представник позивача вказав, що 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРСТВА «АЛЬФА-БАНК» затверджено рішення про зміну найменування АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРСТВА «АЛЬФА-БАНК» на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.
Як зазначив представник позивача, з метою досудового врегулювання спору на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, проте остання залишалась без реагування з боку відповідача. Узгоджений сторонами строк кредитування сплив.
Оскільки позичальником, ОСОБА_1 , так і не були повернені кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, постановленої 23 липня 2025 року під головуванням судді Борисюк І. Е. цивільну справу з єдиним унікальним № 127/21135/25 за позовною АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передано на розгляд за підсудністю до Нововодолазького районного суду Харківської області. Підставою для її передачі було те, що судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі було встановлено, що згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 1594913 від 23 липня 2025 року, отриманою судом на виконання вимог частин 6 та 8 статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, місцем проживання відповідача по справі - ОСОБА_1 , зареєстрованим у встановленому законом порядку є адреса: АДРЕСА_1 , що входить до складу Нововодолазької об'єднаної територіальної громади, а отже даний спір належить до територіальної юрисдикції Нововодолазького районного суду Харківської області.
26 серпня 2025 року за вхідним № 5097/25-вх. з Вінницького міського суду Вінницької області надійшла цивільна справа з єдиним унікальним № 127/21135/25 за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 28 серпня 2025 року позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 24 листопада 2025 року визначено про заочний розгляд справи за позовом?АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Інших процесуальних дій (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) у цивільній справі судом не вживалось.
Уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно та відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України.
Скориставшись правом, передбаченим частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України, уповноважений представник АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» - адвокат Цимбал Вадим Ігорович з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернувся на адресу суду з заявою, що була зареєстрована за вхідним № 5779/25-вх. від 24 вересня 2025 року, відповідно до якої вказав, що позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити, розгляд справи здійснити за відсутності представника банку, зазначивши, що проти проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечують.
Відповідач, ОСОБА_1 , у судові засідання, що призначались на 24 вересня 2025 року, 10 жовтня 2025 року, 03 листопада 2025 року та 24 листопада 2025 року не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. Судові повістки про виклик ОСОБА_1 повернулись на адресу суду з відміткою відділення АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «УКРПОШТА» - «адресат відсутній».
До того ж, у судове засідання, призначене на 24 листопада 2025 року, ОСОБА_1 викликався шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті Судової влади України (адреса посилання: https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/1909718).
Про причини своєї неявки ОСОБА_1 суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за його відсутності, а також відзив на позовну заяву, у відповідності до статті 178 Цивільного процесуального кодексу України, не надав, станом розгляду справи не цікавився.?
З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.?
Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.?
Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.?
В даному випадку відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату судового розгляду справи, враховуючи наявні в матеріалах справи довідки поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою», «за закінченням терміну зберігання». Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегією суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 травня 2023 року у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-185св23) та у постанові від 13 травня 2024 року у справі № 755/4829/23 (провадження № 61-73св24).??
Окрім цього, частиною 11 статті 128 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.?
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).?
Також відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.?
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.??
В даному випадку суд також бере до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 та від 24 жовтня 2024 року у справі № 752/8103/13-ц, в яких зазначено, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.?
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з'явився у судове засідання, а сторона позивача звернулась на адресу суду з заявою про розгляд справи за їх відсутності, де зазначили, що проти ухвалення рішення в заочному порядку не заперечують, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов'язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності на підставі наявних у ній доказів, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.?
Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об'єктивно з'ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1?статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього?кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.
З копії Статуту АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» (нова редакція), затвердженого позачерговими Загальними зборами акціонерів АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» від 12 серпня 2022 року (протокол № 2/2022, складений 18 серпня 2022 року) та погодженого Національним банком України 12 вересня 2022 року вбачається, що АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 23494714, є правонаступником усіх прав і зобов'язань АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи 23494714.
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, 12 травня 2020 року між ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» була підписана оферта на укладення угоди про надання кредиту № 491024767. Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВОІ «АЛЬФА-БАНК».
Оферта містить умови споживчого кредиту: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 29721 гривня 56 копійок; процентна ставка - 39,90 % річних; тип ставки - фіксована; строк кредиту - 60 місяців.
Відповідно до підпунктів 1 та 2 пункту І «Умови споживчого кредиту» Оферти ОСОБА_1 запропонував банку надати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких запропонував встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті на укладання Угоди; за обслуговування кредиту 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в цій Оферті. Дата повернення кредиту є 13 травня 2025 року. Для повернення заборгованості за Угодою відповідач запропонувала використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у банку.
Згідно з підпунктом 3 пункту І «Умови споживчого кредиту» Оферти ОСОБА_1 просив надати кредит для повернення заборгованості за кредитним договором № 630285414 від 11 липня 2015 року у розмірі 29721 гривня 56 копійки, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок НОМЕР_3 , відкритий в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК».
До вказаної оферти додано Графік платежів та рахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг (Додаток № 1 до Угоди про надання кредиту № 491024767 від 12 травня 2020 року), який особисто підписаний ОСОБА_1 12 травня 2020 року.
Також 12 травня 2020 року ОСОБА_1 заповнив та підписав Анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК», в якій вказав свої персональні дані, номери засобів зв'язку та підтвердив акцепт Публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» та укладання договору з АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК» на умовах, викладених в Публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua (або у разі її подальшої зміни - за іншою електронною адресою, що буде вказана в договорі). У вказаній заяві відповідач підтвердив, що в день підписання цього акцепту отримав примірник договору та всіх додатків до нього, ознайомився з положеннями законодавства України з питань відкриття, використання та закриття банківських рахунків, а також надав доручення банку на здійснення договірного списання коштів у визначених договором випадках та порядку з будь-яких рахунків, що будуть відкрити на нього на підставі договору, а у випадку відсутності або недостатності коштів на рахунках, з рахунків у валюті.
Крім того, 12 травня 2020 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, у якому сторонами за вказаним кредитним договором узгоджені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, а саме: тип кредиту - споживчий кредит; мета отримання кредиту - споживчі цілі; сума/ліміт кредиту - 29721 гривня 56 копійок; спосіб та строк надання кредиту - безготівковий; строк кредитування - 60 місяців; процентна ставка - 39,90 % річних; тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 39265 гривень 18 копійок; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у тому числі тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) - 68986 гривень 74 копійки; реальна річна процентна ставка - 47,98 % річних; порядок повернення кредиту (кількість та розмір платежів, періодичність внесення) - до 05 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 1149 гривень 79 копійок, загальна кількість платежів 60.
При цьому матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем фактів підписання вказаних вище оферти на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 491024767, анкети-заява, графіку платежів, а також паспорту споживчого кредиту.
Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредит зі сплатою відсотків за користування кредитом у погодженому сторонами розмірі.
Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України?свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.
З копії меморіального ордеру № 677250 від 13 травня 2020 року вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , були перераховані кошти у сумі 29721 гривня 56 копійок з вказівкою призначення платежу «надання кредиту за кредитним договором № 491024767 від 12авня 2020 року».
Отже, між сторонами було укладено кредитний договір відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України.
Вказані обставини встановлені судом на підставі наданих представником позивача копій документів, що підтверджують аргументи позивача, викладені на обґрунтування наявності підстав для задоволення позову, а саме:
- оферти на укладення угоди про надання кредиту № 491024767, в якій вказані тип кредиту, сума кредиту, строк кредиту та процентна ставка тощо, що власноручно підписана відповідачем 12 травня 2020 року, що свідчить про його волевиявлення на отримання кредитних коштів;
- графіка платежів та рахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який особисто підписаний ОСОБА_1 12 травня 2020 року;
- анкети-заяви про акцент публічної пропозиції АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АЛЬФА-БАНК» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК»;
- паспорта споживчого кредиту, в якому вказані фінансові умови кредитування та тарифи, розміри процентів, штрафу за неналежне виконання зобов'язань, з якими відповідач був ознайомлений, про що власноручно поставив підпис, який також підписаний особисто відповідачем 12 травня 2020 року;
- меморіального ордеру № 677250 від 13 травня 2020 року про перерахування на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 29721 гривня 56 копійок.
Відтак, з укладенням кредитного договору у позичальника виник обов'язок повернути АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «СЕНС БАНК» (колишньому АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «АЛЬФА-БАНК») кредит та сплатити відсотки за договором у строки та в розмірах чітко встановлених графіком платежів.
За встановленим у судовому засіданні обставинами, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором, в той час як відповідач взятих на себе зобов'язань за договором не виконав, своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом не надав та сплачував відсотки не у повному обсязі. У зв'язку з відсутністю здійснення належних платежів на виконання умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість за кредитним договором № 491024767 від 12 травня 2020 року, яка станом на 13 травня 2025 року склала 49766 гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 22336 гривень 58 копійок, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 27449 гривень 88 копійок, що підтверджено відповідним розрахунком заборгованості, складеним АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК» та випискою по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 12 травня 2020 року по 13 березня 2025 року, сформованих АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК».
Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.
При цьому відповідачем в ході розгляду справи не надано альтернативних розрахунків заборгованості за кредитним договором, а тому суд погоджується з розрахунком заборгованості, наданим позивачем.
11 квітня 2025 року на адресу реєстрації місця проживання ОСОБА_1 було направлено вимогу про усунення порушень, в якій останньому запропоновано протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги усунити порушення умов кредитного договору № 491024767 від 12 травня 2020 року, за яким станом на 24 березня 2025 року рахується заборгованість у розмірі 49786 гривень 46 копійок. Проте, матеріали справи не містять даних про виконання відповідачем вказаної вимоги.
Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.
У частині 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Так, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини 1 та 2 статті 14 Цивільного кодексу України).
За правилом, наведеним у частині 1 статті 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
У відповідності до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1?статті 627 Цивільного кодексу України).
За змістом статей 626 та 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
При цьому, як вже зазначалось, матеріали справи не містять даних, які б свідчили про заперечення відповідачем факту укладання 12 травня 2020 року кредитного договору № 491024767.
Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання договору 12 травня 2020 року між ОСОБА_1 та АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «АЛЬФА-БАНК», яке змінило назву на АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити.
Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Положення частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлюють обов'язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами частин 1 та 2 статті 1056-1 Цивільного кодифікованого закону України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною (частина 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України).
При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Положеннями статті 614 Цивільного кодексу України регламентовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання не виконані з вини відповідача.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).
Отже, після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у позичальника виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання повернути суму отриманого кредиту та сплатити проценти за використання коштів, а також комісію.
В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Таким чином, під час судового розгляду встановлено, що вимоги кредитного договору № 491024767 від 12 травня 2020 року відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням статтей 526 - 530 Цивільного кодексу України.
Даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за вказаним вище договором у добровільному порядку відповідачем ОСОБА_1 за час розгляду справи в суді не надано.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши кошти у кредит, своїх зобов'язань з їх повернення і сплати відсотків за користування грошима належним чином не виконав.
З урахуванням вищевикладеного, при заочному розгляді справи, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, суд доходить висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 491024767 від 12 травня 2020 року у розмірі 49766 гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 22336 гривень 58 копійок, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 27449 гривень 88 копійок, підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами.
Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження існування істотних обставин у відповідача, які слугували б поважною причиною невиконання взятих на себе зобов'язань, суду не надано.
При цьому суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України.
Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов'язків у сторін.
У відповідності до частини 1 статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 Цивільного процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 зробила правовий висновок, відповідно до якого принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
У даній справі на виконання свого процесуального обов'язку, відповідачем не надано доказів повернення кредитів та сплату відсотків за їх користування чи спростування встановлених судом обставин на час розгляду справи.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК», суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 19 листопада 2024 року № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 3028 гривень 00 копійок, а тому за подання до суду цієї позовної заяви позивач повинен був б сплатити судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Водночас частиною 3 статті 4 Закону України від 08 листопада 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З даним позовом АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК» звернулась до суду з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, а тому, як убачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 у розмірі 2422 гривень 40 копійок, що підтверджується копією меморіального ордеру № 815617 від 02 червня 2025 року.
Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» підлягають задоволенню в повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 гривні 40 копійок.
Крім того, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.
Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
Положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
З огляду на приписи частини 1 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з розподілом судових витрат на правничу допомогу адвоката здійснюється частинами 2 - 4 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, якими регламентовано, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, частина 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України наголошує на необхідності врахування судом при вирішенні питання про розподіл судових витрат:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Відповідно до статті 17 Закону України «При виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Частиною 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 1012 року № 5076-VІ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 наведеного Закону України встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
З наданих суду документів вбачається, що представником позивача є Цимбал Вадим Ігорович, який відповідно до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ВЛ № 1287, виданого 22 січня 2021 року головою Ради адвокатів Волинської області, є адвокатом, й діє на підставі довіреностей № 023787/25 від 03 лютого 2025 року та № 024539/25 від 22 липня 2025 року.
Як убачається з матеріалів справи, 28 січня 2025 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «СЕНС БАНК» та АДВОКАТСЬКИМ ОБ'ЄДНАННЯМ «СМАРТЛЕКС» укладено договір про надання послуг № 1006, відповідно до підпункту 1.1 якого Замовник замовляє, в Виконавець зобов'язується надати послуги, які полягають у здійсненні від імені та в інтересах Замовника юридичних та фактичних дій щодо стягнення заборгованостей з боржників Замовника, які виникли внаслідок невиконання/неналежного виконання такими боржниками кредитних договорів, договорів позики, інших угод, які не забезпечені заставою та/або спонуканно їх до погашення такої заборгованості, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги. Способи та методи надання послуг обираються Виконавцем на власний розсуд у межах норм чинного законодавства України. Юридичними діями по стягненню заборгованості, які вчиняє Виконавець за цим договором - є комплекс дій, спрямованих на стягнення проблемної заборгованості, а саме представництво інтересів Замовника у місцевих судах (загальних, господарських, адміністративних), апеляційних судах (загальних (з розгляду цивільних і кримінальних справ), господарських, адміністративних), Верховному суді та судах в його складі, таких як: Касаційний адміністративний суд, Касаційний господарський суд, Касаційний кримінальний суд, Касаційний цивільний суд, в Великій палаті Верховного суду та третейських судах, з правами, які надані законодавством України позивачу, відповідачу, третій особі, цивільному позивачу, цивільному відповідачу, представнику потерпілого та захиснику по господарським, адміністративним, цивільним, кримінальним справам та справам про адміністративне правопорушення; в органах Державної виконавчої служби України, у всіх її управліннях та територіальних, районних та міськрайонних відділах, з приватними виконавцями, в органах внутрішніх справ, слідчих органах та органах національної поліції, прокуратури, органах нотаріату.
Відповідно до пункту 3.1 Договору за надання послуг, що полягають у вчиненні Виконавцем дій, передбачених підпунктами 1.1.1 та 1.1.2 цього Договору, Замовник сплачує на користь Виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 гривень 00 копійок; за отримання рішення суду 225 гривень 00 копійок; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь Замовника - 7,85 %.
З детального розрахунку витрат позивача на професійну правничу допомогу, наведеному у позовні заяві, встановлено, що сума витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом даної справи, складає 4508 гривень 24 копійки (375 гривень 00 копійок - підготовка та подання позовної заяви, 225 гривень 00 копійок - отримання рішення суду, 3908 гривень 24 копійки - комісійна винагорода від стягнутих коштів).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зроблений правовий висновок, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Одночасно з цим частини 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України визначають, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4 та 5 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на не співмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 907/357/16, від 18 грудня 2018 року у справі № 910/4881/18, від 08 квітня 2019 року у справі № 922/619/18, від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22.
В даній справі ОСОБА_1 не звертався до суду з клопотанням про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу.
Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, який бере участь у справі, відповідає обсягу наданих ним послуг і виконаних робіт, визначених детально у відповідному акті прийому-передачі наданих послуг, є співмірним із складністю справи, обсягом та часом, витраченим адвокатом на їх виконання, а тому їх необхідно стягнути з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 14 - 16, 202, 204, 509, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 614, 625, 626, 627, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, статтями 1 - 5, 10 - 13, 17,?19, 23, 76,?81, 89, 133, 137, 141, 206, частиною 3 статті 211, частиною 1 статті 223, пунктом 2 частини 1 та частиною 2 статті 258, статтею 259, статтями 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 491024767 від 12 травня 2020 року у розмірі 49786 (сорок дев'ять тисяч сімсот вісімдесят шість) гривень 46 копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 22336 гривень 58 копійок, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 27449 гривень 88 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «СЕНС БАНК» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4508 (чотири тисячі п'ятсот вісім) гривень 24 копійки.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду безпосередньо, або шляхом використання підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:
Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «СЕНС БАНК», ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 23494714, адреса місцезнаходження: вулиця Велика Василівська, будинок № 100, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя ????????????????????????????????????????? ???? ??????????????????????? ? Т. М. Трояновська