Провадження № 1-кп/643/418/25
Справа № 643/11505/24
24.11.2025
Салтівський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
потерпілого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024221170002436 від 12.07.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, який працює менеджером ФОП ОСОБА_8 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 27.02.2006 Московським районним м. Харкова за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком 1 рік;
- 13.12.2006 Орджонікідзевським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 1020,00грн,
- 13.12.2007 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 307 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбуття призначеного покарання з випробуванням строком 2 роки;
- 20.07.2009 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 186, ст. 71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
-17.11.2017 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від відбування призначеного покарання з випробуванням строком 2 роки;
- 03.12.2019 Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185, ч. З ст. 185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 06.05.2021 у зв'язку з заміною на покарання на виправні роботи, невідбутий строк 1 рік 7 місяців 15 днів,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,
ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, відповідних висновків для себе не зробив, та, маючи не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, знову вчинив новий умисний злочин проти власності за таких обставин.
Так, 12.07.2024 приблизно о 02:20 годині (точний час в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим), ОСОБА_7 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, знаходячись на подвір'ї біля будинку № 51 по вул. Гвардійців Широнинців в м. Харкові, маючи умисел, направлений на умисне пошкодження чужого майна шляхом підпалу, підійшов до автомобіля «TOYOTA C-HR» державний номерний знак НОМЕР_1 , чорного кольору, який належить ОСОБА_5 , помилково вважаючи, що вказаний автомобіль належить рідному брату його дружини ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , з яким у нього склались неприязні відносини через постійні сварки ОСОБА_7 з його дружиною ОСОБА_9 , остання з яких відбулась напередодні 11.07.2024 у вечірній час з приводу того, що ОСОБА_7 прийшов за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_2 , де вчинив конфлікт, намагаючись попасти в квартиру останньої, внаслідок чого родичами та сусідами було викликано працівників поліції, шляхом здійснення дзвінків оператору «102».
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне пошкодження автомобіля «TOYOTA C-HR», шляхом підпалу, ОСОБА_7 , перебуваючи біля вказаного автомобіля, будучи помилково впевненим, що вказаний автомобіль належить ОСОБА_10 , діючи умисно, із хуліганських спонукань, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, фрагментом цегли розбив заднє скло кришки багажника, після чого зібрав сухе листя та гілки, які склав докупи на землі біля вказаного транспортного засобу, та підпалив їх за допомогою запальнички. Далі, ОСОБА_7 бажаючи настання наслідків у вигляді пошкодження чужого майна, шляхом занесення відкритого джерела вогню, поклав палаюче листя та гілки на задню полицю багажника автомобіля «TOYOTA C-HR», державний номерний знак НОМЕР_1 сірого кольору, внаслідок чого відбулось займання автомобіля, після чого, ОСОБА_7 , вважаючи, що досяг своєї мети, не бажаючи бути викритим у вчиненні злочину, з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 421 064 грн 47 коп.
Своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Обвинувачений ОСОБА_7 у судовому засіданні вину визнав частково, зазначив, що він наніс пошкодження автомобілю потерпілого, оскільки у нього був конфлікт, він підійшов до автомобіля і цеглиною розбив заднє скло, але не підпалював автомобіль. Обвинувачений відмовився від давання показань суду на підставі ст. 63 Конституції України.
Не дивлячись на часткове визнання вини обвинуваченим у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінується, його вина підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Поясненнями потерпілого ОСОБА_5 , наданими в судовому засіданні про те, що з обвинуваченим вони знайомі не були. 12.07.2024 вночі початок 3-ої години він почув шум на сходах під'їзду та звуки сигналізації за адресою реєстрації свого місця проживання, прокинувся від стороннього шуму. Машину «TOYOTA C-HR» НОМЕР_1 сірого кольору він залишив в той день біля під'їзду. Сигналізації на машині не було. Потерпілому зателефонували з незнайомого номера, телефонувала працівник поліції, яка сказала, що його машину вже потушили. Вийшов на вулицю, побачив, що пожежні заливали машину водою у вікно, всередині все вигоріло, заднє скло тріснуло, лакофарбове покриття, пластикова обшивка ззаду були пошкоджені, передня частина постраждала менше. Всередині автомобіля було каміння, ганчірки, гілки, на водійському боковому склі - подряпини, постраждали задня частина авто і салон. Пожежу тушили мешканці першого поверху, оскільки спрацювала сигналізація на сусідніх машинах. Автомобіль залишив під під'їздом 12.07.2024 з 13 години, стояла до ночі. Паливно-мастильних матеріалів не було в автомобілі, самозагоряння не могло бути. Матеріальну шкоду за пошкоджений автомобіль відшкодував ОСОБА_11 . Натепер автомобіль відновлений, суми наданої обвинуваченим вистачило на відновлення. Потерпілий зауважив, що ОСОБА_11 висловлював щире каяття, вибачався, говорив, що не мав до нього особисто претензій, це випадковість по відношенню до потерпілого. ОСОБА_5 просив не позбавляти волі обвинуваченого. Потерпілий зазначив, що не бачив хто пошкодив автомобіль, ОСОБА_11 поряд з ним не було, схожих автомобілів у дворі потерпілий не бачив.
Показаннями свідка ОСОБА_12 у судовому засіданні про те, що з обвинуваченим не знайомий. Влітку 2024 року біля 01:00 спрацювала сигналізація його автомобіля, який стояв на парковці будинку АДРЕСА_3 ). Свідок вийшов на балкон 14 поверху, подивився, біля автомобіля нікого не було. Поряд через дорогу гаражі, поряд з ними були зрізані гілки. Свідок побачив біля обрізаних гілок чоловіка, який крутився. Свідок вирішив почекати, оскільки в комендантську годину хтось ходить. Цей чоловік зайшов за кут будинку, через хвилини три вийшов з хворостом, кинув його в задню ляду припаркованої машини, в багажник зі словами: «Ну що зловили мене», та пішов за кут будинку. Свідок крикнув дружині: «Викликай поліцію, пожежних», сам побіг на охорону, взяв воду та тушив пожежу. Потім приїхали пожарні. Його автомобіль стояв поряд та зазнала шкоди стойка бокових передніх дверей, автомобіль він тільки заправив 70 літрами пального. Свідок бачив, що це був чоловік, але описати не зміг. В автомобілі було розбито заднє скло і туди цей чоловік кинув хворост, що горів. Звук битого скла свідок не чув. Свідок вважав, що сигналізація в його автомобілі спрацювала від каменю, який відскочив від іншої машини.
Показаннями свідка ОСОБА_9 , колишньої дружини обвинуваченого, наданими у судовому засіданні, що 11 або 12.07.2024 (точно не пам'ятає) був вчинений підпал машини, казали, що це зробив ОСОБА_11 . Біля 23 години вона почула стук у двері, це був ОСОБА_11 , щось кричав, говорив, з'ясовував стосунки, але вона не виходила. Була викликана поліція, склали документи, терміновий заборонний припис. Біля 01 години ночі поліція поїхала і поліцейські сказали, що ОСОБА_11 пішов додому (до сусіднього будинку). Потім свідок дізналася про підпал автомобіля біля сусіднього будинку. Коли свідок була в Києві, просила брата під'їхати, поговорити з ОСОБА_13 . У брата свідка автомобіль «TOYOTA C-HRV», схожий на той що підпалили, також чорного кольору. Про підпал автомобіля їй повідомив сусід ОСОБА_14 , на наступний день після підпалу, запитав про ОСОБА_15 , оскільки підпалили автомобіль схожий на автомобіль її брата. Сама свідок підпалений автомобіль не бачила.
Показаннями свідка ОСОБА_16 у судовому засіданні про те, що у 2024 році влітку, дату не пам'ятає, після 23 години по АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 стояв та стукав у залізні двері на 6-му поверсі. Свідок живе на 8-му поверсі. Майже всім під'їздом вони прийшли до квартири, в яку стукав ОСОБА_11 та кричав: «Відкрий мені двері». Попросили його вийти, у відповідь від ОСОБА_11 почули багато нецензурної лексики, сказав, що йому хтось щось винен у цій квартирі. Жильці викликали поліцію, яка вивела ОСОБА_11 з під'їзду. Також свідок та інші жильці поприбирали автомобілі до 51 будинку на всякий випадок, оскільки їх попередили, що ОСОБА_11 неодноразово шкодив автомобілі. ОСОБА_11 погрожував свідку нанесенням тілесних ушкоджень. У під'їзд ОСОБА_11 намагався потрапити з 20 години, його не пускали, він бачив на якій машині приїхав свідок та свідок прибрав авто. Вранці пішов забирати автомобіль та побачив поліцію. Автомобіль свідка не був пошкоджений, пошкоджено було чорний джип: розбите заднє скло та видно, що автомобіль горів. Підпал та гасіння свідок не бачив.
Показаннями свідка ОСОБА_17 , який у судовому засіданні пояснив, що в минулому році, було тепло, сусіди сказали, що якийсь хлопець кидає камені в його автомобіль. Він вийшов на вулицю, побачив молодого хлопця в під'їзді. Сусідки сказали, що цей хлопець в під'їзді щось кидав в машину свідка, пошкоджень на автомобілі не було. Свідок запитав: «Навіщо ти це робиш?», на що хлопець відповів: «А хто тобі це сказав?». Свідок злякався хлопця. У 2024 році, було тепло, за місцем свого проживання та реєстрації, поряд з його під'їздом, ввечері побачив працівників поліції разом з особою, яка кидала каштани або камені у його машину (зі слів сусідок). Нібито ОСОБА_11 у під'їзді влаштував скандал. Свідок дізнався про пожежу біля 16-ти-поверхівки по АДРЕСА_5 , горів чорний паркетник (Тойота або Хундай), було розбито заднє скло. Зі слів інших людей, можливо поліцейських, нібито хлопець сухостій кинув в салон автомобіль та він загорівся, скоріш за все той хлопець, з яким у свідка була перепалка у під'їзді. Саме загоряння та осіб свідок не бачив.
Показаннями свідка ОСОБА_10 , брата колишньої дружини обвинуваченого, наданами у судовому засідання, що у його користуванні перебував автомобіль Тойота CHR чорного кольору і підпалено було такий саме автомобіль. У свідка був конфлікт з ОСОБА_11 на грунті неприязні за сімейними обставинами. ОСОБА_11 прийшов додому до сестри свідка, бив двері, зібралися сусіди. ОСОБА_18 подзвонила, просила приїхати та допомогти їй за адресою: АДРЕСА_6 . Коли приїхав там вже була поліція, ОСОБА_11 допитували, були погрози з боку ОСОБА_11 . ОСОБА_11 знав, яким автомобілем користується свідок, він його бачив. Дату подій свідок не пам'ятає, можливо осінь 2024 року. Спаленого автомобіля свідок не бачив. ОСОБА_19 повідомив, що була спалена машина, як у свідка, та він подумав, що це автомобіль ОСОБА_20 .
Показаннями свідка ОСОБА_21 , яка у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_22 знає з 2022 року, ОСОБА_11 з кінця 2023 року. Про їх сімейні стосунки свідку нічого не відомо, знає, що вони розлучилися. Від ОСОБА_23 чула, що напевно її чоловік підпалив машину у 2024 році, коли саме не пам'ятає, подробиць не пам'ятає. ОСОБА_23 припускала, що ОСОБА_11 підпалив машину.
Показаннями свідка ОСОБА_24 , наданими у судовому засіданні, що між ОСОБА_23 та ОСОБА_11 були нормальні відносини. Коли розпочалася війна ОСОБА_25 не завжди був адекватний, іноді не впізнавав свідка. Дитина ОСОБА_23 потрапила під обстріл, ОСОБА_26 з сином була в лікарні, свідок приглядала за квартирою. ОСОБА_27 приходив і йому здавалося, що хтось був у квартирі. Про підпал автомобіля свідку нічого не відомо. У травні - червні 2024 р. (точну дату не пам'ятає) приблизно о 5 ранку свідка розбудила дитина, сказала, що якийсь дядько стукає по машинах. Свідок побачила у вікно 8-го поверху, що хтось бігає та б'є машини, придивилася та побачила що, це - ОСОБА_11 . Свідок викликала поліцію. ОСОБА_11 пішов, коли приїхала поліція. Свідок бачила як ОСОБА_11 камені кидав, а потім бив по машинах рукою. Через тиждень після побиття машини подзвонила ОСОБА_26 , сказала, що ОСОБА_27 стукає в двері квартири ОСОБА_23 , ОСОБА_28 в Харкові не було. Свідок піднялась до квартири ОСОБА_23 та сказала ОСОБА_11 , що там нікого нема. ОСОБА_11 відповів: «Вона там». Свідок викликала поліцію, він пішов. Працівники поліції застали ОСОБА_11 на вулиці. Влітку 2024 року ОСОБА_26 або її мати розказали, що ОСОБА_27 «ломився» до квартири матері ОСОБА_28 ( АДРЕСА_4 ), його виставили, та ввечері він підпалив авто когось з 16-поверхівки. Казали, що скоріш за все він переплутав машину, він думав, що це машина ОСОБА_29 брата. ОСОБА_23 розповідала свідку, що ОСОБА_27 вживає наркотичні засоби. У 2022 році ОСОБА_11 розгромив всю квартиру ОСОБА_23 . ОСОБА_11 ревнував ОСОБА_23 , був агресивним.
Також вина обвинуваченого підтверджується таким доказами, які були досліджені у судовому засіданні:
- випискою №609 із медичної карти амбулаторного хворого від 12.07.2024, з якої вбачається що станом на 12.07.2024 ОСОБА_7 перебував у стані наркотичного сп'яніння (метадон та катинони) (т. 2 а.с.29-31);
- висновком експерта №СЕ-19/121-24/21012 від 05.09.2024, відповідно до якого технічною (безпосередньою) причиною пожежі в автомобілі марки «TOYOTA» моделі C-HR HYBRID, 2018 року випуску, VIN: НОМЕР_2 , сірого кольору, днз НОМЕР_1 , є загоряння горючих матеріалів, розміщених на полиці багажника автомобіля, під впливом нештатного джерела відкритого вогню (полум'я сірника, запальнички тощо) (т. 2 а.с.32-37);
- висновком експерта № СЕ-19/121-24/20965-ФХД від 05.09.2024, відповідно до якого на наданих на дослідження об'єктах, а саме: пожежному смітті у пакеті ІСR0052849, двох марлевих тампонах у пакеті ІСR0052850, двох марлевих тампонах у пакеті ІСR0052847, футбрлці у паперовому конверті, футболці, шортах та парі кросівок у пакеті з биркою, слідів нафтопродуктів та пально-мастильних матеріалів не виявлено (т. 2 а.с.38-44);
- висновком експерта №5808 за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи від 26.09.2024, відповідно до якого ринкова вартість автомобіля «TOYOTA C-HR HYBRID» р.н. НОМЕР_1 на момент пошкодження (12.07.2024) складає 954 912,41 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «TOYOTA C-HR HYBRID» р.н. НОМЕР_1 у результаті пошкодження (12.07.2024) складає 421 064,47 грн (т. 2 а.с.45-55);
- протоколом проведення слідчого експерименту від 17.07.2024 з додатком-диском, на якому зафіксована слідча дія, під час якого підозрюваний ОСОБА_7 показав місце, де знаходився підпаленим ним транспортний засіб TOYOTA C-HR, розповів, що автомобіль стояв задньою частиною до бордюру, підозрюваний шматком цегли розбив заднє скло автомобіля, після чого назбирав сухе листя та гілки та переніс їх до багажнику, перед цим підпаливши листя та гілки, побачивши, що в багажнику з'явився дим підозрюваний ОСОБА_7 покинув місце злочину (т.2 а.с.63-66);
-повідомленням про факт вчинення домашнього насильства від 11.07.2024, потерпіла ОСОБА_9 , кривдник ОСОБА_7 , вид насильства - психологічне (т. 2 а.с.68);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_30 впізнали на фото №2 чоловіка, якого бачив 11.07.2024 близько 22:20 та який неадекватно себе поводив за адресою: АДРЕСА_5 , та довідкою до протоколу, відповідно до якої на фотознімку під №2 розміщена фотокартка ОСОБА_7 (т. 2 а.с.69-72);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_16 впізнав на фото №2 чоловіка, який 11.07.2024 близько 23:00 стукав у квартиру на 6 поверсі та влаштовував конфлікт, та довідкою до протоколу, відповідно до якої на фото під №2 зображений ОСОБА_7 (т. 2 а.с.73-76);
- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.07.2024, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 впізнав на фото №3 чоловіка, який 11.07.2024 у дворі за адресою: АДРЕСА_4 , кидав каміння по авто, потім о 23:00 лаявся та стукав у двері під'їзду до сусідки Юлі, та довідкою до протоколу, відповідно до якої на фотознімку під №3 розміщена фотокартка ОСОБА_7 (т. 2 а.с.78-80).
Свідки ОСОБА_31 , яка є матір'ю обвинуваченого, та ОСОБА_32 , яка є сестрою обвинуваченого, відмовилися від надання показань в порядку ст. 63 Конституції України.
Суд, виходячи з принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними доказів, передбачених ст. 22 КПК України, прийняв відмову сторони обвинувачення від допиту у судовому засіданні свідків обвинувачення ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 .
Посилання обвинуваченого на його непричетність до підпалу автомобіля потерпілого ОСОБА_5 , суд не враховує, оскільки його пояснення спростовуються сукупністю інших доказів по справі, досліджених у судовому засіданні, тому суд розцінює таку його поведінку як намагання уникнути кримінальну відповідальність за вчинення злочину.
Так, декілька свідків ( ОСОБА_17 , ОСОБА_24 ) повідомили суду, що ОСОБА_7 неодноразово був помічений на парковці біля будинків 49, 51, де він кидав якісь предмети у припарковані автомобілі.
Крім того, сам ОСОБА_7 визнав, що розбив у автомобіля потерпілого ОСОБА_39 заднє скло, заперечив підпал автомобіля.
Водночас, як повідомив потерпілий, його автомобіль стояв під будинком з 13 години 11.07.2024 та у разі побиття скла у світлу пору доби хто-небудь із сусідів помітив би таке пошкодження. При цьому пояснення свідка ОСОБА_12 про спрацювання сигналізації на його автомобілі, який стояв безпосередньо поряд з автомобілем потерпілого, що могло бути результатом розбиття скла у автомобілі потерпілого, в подальшому підпал автомобіля потерпілого особою чоловічої статті зі словами «Ну що зловили мене», вказує на те, що розбиття скла в автомобілі та його підпал були вчинені одночасно, ці дії пов'язані одна з одною. Питання захисника про звук битого скла до свідка ОСОБА_12 , який проживає на 14 поверсі, взагалі позбавлений сенсу, оскільки звук від автомобільного скла не є гучним в силу його будови.
Також суд бере до уваги, що ОСОБА_7 12.07.2024 приблизно о 01 годині був відпущений поліцейськими після оформлення матеріалів щодо вчинення домашнього насильства, та в цей же день після цих подій (за часом) відбувся підпал автомобіля потерпілого. ОСОБА_7 визнав, що розбив заднє скло автомобіля потерпілого, проте відмовився давати показання суду та не повідомив за яких обставин та коли за часом це сталося, що позбавляє суд можливості оцінити правдивість його показань.
Версія обвинувачення щодо підпалу автомобіля ОСОБА_7 помилково оскільки останній вважав, що вказаний автомобіль належить рідному брату його дружини ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , з яким у нього склались неприязні відносини через постійні сварки ОСОБА_7 з його дружиною ОСОБА_9 , побудовані на показаннях самого обвинуваченого, наданими під час досудового розслідування, зокрема під час проведення слідчого експерименту, відеозапис якого було досліджено безпосередньо у судовому засіданні (т. 2 а.с.67), підтверджується показаннями самого свідка ОСОБА_10 , наданими у судовому засіданні. Тому посилання сторони захисту на припущення щодо мотивів підпалу спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами.
Крім того, висновок суду щодо вчинення злочину саме обвинуваченим ОСОБА_7 ґрунтується зокрема на тому, що свідки давали показання, будучи попередженими про кримінальну відповідальність, їх показання узгоджуються між собою, є логічними та послідовними, та не спростовуються іншими, дослідженими у судовому засіданні, доказами.
Таким чином, суд, оцінивши кожний доказ, приходить до висновку про належність, допустимість та достовірність зібраних у кримінальному провадженні доказів, які у своїй сукупності є достатніми для визнання обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, тобто умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.
Дослідженням даних про обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_7 раніше неодноразово судимий, на диспансерному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, працює менеджером у ФОП ОСОБА_32 , страждає на хронічне психічне захворювання у формі синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів, має хворого батька.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, є добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставиною, яка обтяжуює покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення особою у стані, викликаному вживанням наркотичних засобів та вчинення кримінального правопорушення.
При призначенні покарання суд враховує досудову доповідь Салтівського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, наданої на ухвалу суду від 04.12.2024, відповідно до якої орган пробації вважав, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити високу небезпеку для суспільства. На думку органа пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень, неможливо здійснювати без цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 194 КК України суд враховує ступень тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, дії обвинуваченого щодо усунення наслідків вчиненого злочину, та вважає неможливим виправлення необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, що відповідатиме вимогам ст.50, 65 КК України, призначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк та у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, ближче до нижньої межі.Суд вважає неможливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, а тому вважає недоцільним призначення йому покарання з іспитовим строком відповідно до положень ст. 75 КК України.
Крім того, перебування обвинуваченого ОСОБА_7 у місцях позбавлення волі зробить для нього можливим позбавитися від синдрому залежності внаслідок вживання опіоїдів, який йому встановлено висновком судово-психіатричного експерта №534 від 05.08.2024, оскільки унеможливить доступ до наркотичних засобів.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 17.07.2024 щодо обвинуваченого ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням застави у розмірі 181 680,00 грн, яка була зменшена ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2024 до 121 120,00 грн та внесена заставодавцем ОСОБА_40 за обвинуваченого ОСОБА_7 , якого звільнено у зв'язку із внесенням застави.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення в дохід держави застави, внесеної за обвинуваченого, судом не встановлено, застава підлягає поверненню заставодавцю.
Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з моменту фактичного затримання, який рахується з 17 липня 2024 року до 11 вересня 2024 року, виходячи із співвідношення, згідно з яким одному дню тримання під вартою (попереднього ув'язнення) відповідає один день позбавлення волі.
Цивільний позов заявлений потерпілим у кримінальному провадженні був за заявою потерпілого ОСОБА_5 залишений без розгляду ухвалою суду від 04.12.2024.
Процесуальні витрати, пов'язані із залученням експертів по кримінальному провадженню відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого на користь держави.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Питання про скасування арешту майна вирішується судом у відповідності до ч. 4 ст. 174 КК України.
Керуючись ст.ст.2,7,368-370,371,373,374,376, 392,393,395,532 КПК України, -
ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки 6 (шість) місяців.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироку законної сили запобіжний захід у вигляді застави - скасувати.
На підставі ч. 11 ст. 182 КПК України після набрання вироком законної сили повернути заставодавцю ОСОБА_41 кошти в сумі 121 120 гривень, внесені як застава за обвинуваченого ОСОБА_7 згідно з ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11.09.2024 справа № 643/10093/24(провадження № 1-кс/643/1089/24).
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку суду.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк тримання під вартою (строк попереднього ув'язнення) з 17 липня 2024 року до 11 вересня 2024 року включно, виходячи із співвідношення, згідно якого одному дню тримання під вартою (попереднього ув'язнення) відповідає один день позбавлення волі.
Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2024 року, справа №643/7670/24.
Скасувати арешт з майна, накладений ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 25 липня 2024 року, справа №643/7663/24.
Речові докази:
два змиви кіптяви з заднього підголовника та полки багажника; один змив ДНК з кришки багажнику; цегла білого кольору з фрагментами тканини; пожежне сміття; фрагмент цегли, фрагмент тканини, 2 гудзики; 1 запальничку салатового кольору ТМ «BIG» (квитанція №02560 від 24.07.2024) - знищити;
автомобіль «Тойота C-HR» НОМЕР_1 сірого кольору, переданий під зберігальну розписку ОСОБА_5 - вважати повернутим власнику;
сині джинсові шорти, футболку чорного кольору без маркування, чорні кросівки з білою підошвою ТМ «NIKE», футболку чорного кольору без маркування, мобільний телефон ТМ «Xiaomi» в корпусі сірого кольору в чохлі з сім картами «Київстар» та Водафон, передані для зберігання до камери зберігання речових доказів ХРУП №2 ГУНП в Харківській області (квитанція №02560 від 24.07.2024) - повернути власнику ОСОБА_7 ;
диск СD-R з інформацією - зберігати в матеріалах кримінального провадження №12024221170002436 від 12.07.2024.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта в сумі 32 184 гривень 40 копійки.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Салтівський районний суд міста Харкова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку суду, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя ОСОБА_1