Справа № 638/19032/23
Провадження № 2/638/868/25
Іменем України
21 листопада 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Шишкін О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Харкова цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою викладеною вище, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КФ.ЮА» заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021051384 від 05.05.2021 у розмірі 42226,39 грн., з яких 19628,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1177,21 грн. інфляційне збільшення, заборгованість по процентам 19481,99 грн., 3% річних у розмірі 258,76 грн.; судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05.05.2021 між ТОВ «КФ.ЮА» та відповідачем укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021051384. Позивачем умови договору виконані, так 05.05.2021 було передано відповідачеві грошові кошти у сумі 21200,00 грн., натомість відповідач не виконав свої зобов'язання, не сплатив (не повернув) грошові кошти в повному обсязі в порядку та у строки, визначені умовами договору, внаслідок чого утворилася заборгованість. На час подання цього позову заборгованість відповідача за договором становить 42226,39 грн., з яких 19628,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1177,21 грн. інфляційне збільшення, заборгованість по процентам 19481,99 грн., 3% річних у розмірі 258,76 грн.
Ухвалою суду від 01 липня 2024 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, при подачі позову заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою: зареєстрованого місця проживання відповідача.
Статтею 223 ЦПК України визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.05.2021 між ТОВ «КФ.ЮА» та відповідачем було укладено Договір про надання позики на умовах фінансового кредиту №00021051384.
Відповідно до п. 3 Договору передбачено, що товариство надає клієнту грошові кошти у сумі, визначеній п. 5 Договору, а клієнт у свою чергу зобов'язується повернути грошові кошти у встановлений цим договором строк та сплатити проценти згідно з відсотковою ставкою за кожен день користування, визначеної п. 5 даного Договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисті цілі. У випадку, коли клієнт отримує кошти шляхом грошового переказу без відкриття рахунку, датою надання кредиту є дата фактичного отримання готівкових коштів. Сторони погодили, що клієнту відповідно до умов цього Договору немає необхідності укладати договори щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.
Відповідно до п. 5 Договору, сторонами були погоджені такі умови: загальний розмір кредиту становить 21200,00 грн., тип кредиту Оптимальний, схема кредитування - ануїтет, дата надання кредиту 05.05.2021, дата погашення заборгованості 29.04.2022, строк дії договору 360 днів, можливість пролонгації не дозволено, мета: споживчі цілі, базова процентна ставка 0,50% в день, процентна ставка у разі користування кредитом поза межами строку дії договору 0,00% в день.
Також пунктом 5 Договору передбачено, що сторони погоджуються, що строк дії договору , вказаний у. п.п. 9 п. 5 Договору продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права та виконують свої обов'язки за цим договором, та визначається як період від дати видачі кредиту (п.п.4) п. 5 Договору) до фактичної дати повернення кредиту, процентів за ставками, визначеними у п.п.8, п.п. 12 та п.п.13 п. 5 Договору та інших нарахувань, визначених Договором та чинним законодавством; також погоджуються, що у випадку користування кредитом після дати погашення Договору, вказаної у п.п. 5 п. 5 Договору, умови щодо нарахування процентної ставки (п.п. 12 п. 5. Договору) не застосовується, а застосовується розмір процентної ставки визначений у п.п. 13 п. 5 Договору. Під процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії Договору (п.п.13)п. 5 Договору), маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України. Застосування перерахування процентної ставки в визначеної у п.п.12 п. 5 Договору на процентну ставку, визначену у п.п.13 п. 5 Договору не є зміною істотних умов Договору.
Приписами п. 5.3 Договору передбачено, що базова процентна ставка в день 0,50%, платіж за використання коштів, отриманих у кредит разовий 500,00 грн., реальна річна ставка процентна ставка від від 123,07 до 192,50 %, загальна вартість кредиту 46932,50 грн., тип процентної ставки фіксована.
Як вбачається з розд. 9 Договору, сторони узгодили графік платежів.
Також відповідачем підписаний паспорт споживчого кредиту, в якому зафіксовані умови кредитування, тотожні умовам договору.
05.05.2021 на виконання умов Договору позивачем було перераховано на платіжну карту відповідача НОМЕР_1 , грошові кошти у розмірі 21200,00 грн, що підтверджується довідкою МТБ Банку від 27.09.2023 №00/2909-0/63, який та підставі Договору №1 про організацію переказу коштів надає послуги позивачу, та бухгалтерською картою рахунка №3611 від 05.05.2021.
Згідно копії картки обліку виконання договору №00021051384 від 05.05.2021, станом на 22.11.2023 заборгованість відповідача за договором становить 42226,39 грн., з яких 19628,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1177,21 грн. інфляційне збільшення, заборгованість по процентам 19481,99 грн., 3% річних у розмірі 258,76 грн.
Таким чином, суд дійшов висновку, що між сторонами була досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема у ТОВ «КФ.ЮА.» виникло зобов'язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов'язання з повернення кредитних коштів, сплати процентів.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов'язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.
Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року по справі № 912/1120/16.
Відтак, якщо грошове зобов'язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов'язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов'язання залишається при цьому незмінним.
Також, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.
Як вбачається з матеріалів справи, у договорі сторони погодили, що у випадку користування кредитом після строку дії договору, вказаного у п.п. 5 п. 5 договору, умови щодо нарахування процентної ставки (п.п. 12 п. 5 договору) не застосовуються, а застосовується розмір процентної ставки в день, визначений у п.п. 13 п. 5 договору.
Під час процентною ставкою, яка застосовується в разі користування кредитом поза межами строку дії договору, маються на увазі проценти в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
У відповідності до ч. 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то за ч. 2 ст. 625 ЦК України на вимогу кредитора він зобов'язаний сплатити проценти від простроченої суми боргу.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.
У відповідності до положень ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання є неприпустимою.
Згідно зі ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що договір про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021051384 від 05.05.2021 укладено у спосіб, визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором, відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач взяті не себе зобов'язання не виконав, у передбачений в договорі строк грошові кошти (суму кредиту) нараховані проценти за користування ними, у встановленому Договором розмірі не сплатив, унаслідок чого виникла заборгованість.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.
На час розгляду справи судом відповідач не надав доказів, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021051384 від 05.05.2021 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору.
Керуючись ст. ст.12,81,141,247, 263-265,279, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00021051384 від 05.05.2021 у загальному розмірі 42226,39 грн. (сорок дві тисячі двісті двадцять шість гривень 39 копійок), з яких: 19628,52 грн. заборгованість по тілу кредиту, 1177,21 грн. інфляційне збільшення, заборгованість по процентам 19481,99 грн., 3% річних у розмірі 258,76 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА» витрати по сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КФ.ЮА», код ЄДРПОУ 41940643, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Сергієнка Івана, буд. 18;
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя О.В. Шишкін