Справа № 347/1764/25
Провадження № 2/347/954/25
(Заочне)
20 листопада 2025 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Кіцули Ю.С.,
секретаря Сумарука І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий виклад позицій позивача, та заперечень відповідача.
26.08.2025 року ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтований тим, що 03.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 булоукладено Договір №1420751, відповідно до умов якого відповідачу булонадано кредит у сумі 3000 грн. у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунокСпоживача, платіжну картку № НОМЕР_1 . Строк кредиту 360 днів: з 03.02.2024 року по 28.01.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Кредитний договір з Споживачем було укладено в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечувався через Веб-сайт (Мобільний за стосунок «SlonCredit»), що відповідає вимогам статті 12 ЗаконуУкраїни «Про електронну комерцію».Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Кредитодавець належним чином виконало свої зобов'язання за Договором, надавши Позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. Згідно з умовами Договору Позичальник зобов?язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором.
Незважаючи на це, Відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Договором, у зв?язку із чим утворилась заборгованість.
24.12.2024року було укладено Договір факторингу №24122024 відповідно до якого ТОВ «Слон Кредит» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №1420751.
Таким чином, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»наділено правом вимоги до Відповідача за договором №1420751.
У зв?язку із цим, позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Договором №1420751від 03.02.2024 року у розмірі27600 грн. з яких сума кредиту - 3000 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована первісним кредитором - 21975 грн., сума процентів за користування кредитом нарахована позивачем - 2625 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 10000 грн. витрат на правову допомогу.
Відповідачу було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.
Заяви, та клопотання учасників справи.
Представник позивача в судове засідання призначене для розгляду справи не з?явився, однак в позовній заяві просив справу розглядати без участі позивача. Проти ухвалення судом заочного рішення не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з?явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подавав.
Судом також розміщувалось оголошення на сайті про виклик відповідача в судове засідання (а.с.68,74).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 28.08.2025 року позовну заяву ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторони відповідача та призначено до судового розгляду на 09.10.2025 року.
Ухвалою від 28.08.2025 року витребувано докази у АТ «Універсал Банк».
09.10.2025 року у зв?язку із перебуванням судді на лікарняному, судове засідання відкладено на 20.11.2025 року.
Про судове засідання відповідач повідомлявся належним чином, що підтверджується трекінгомперевірки статусу поштового відправлення, в якому 24.10.2025 року Укрпоштою проставлена відмітка «Вручено одержувачу» (а.с.80).
Одночасно із цим, судом було розміщено (оприлюднено) на веб-порталі Судової влади України оголошення про виклик у судове засідання по справі №347/1764/25відповідача ОСОБА_1 (а.с.68,74).
Враховуючи те, що відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомляв, жодних заяв від нього не надходило, та у строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подав, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного висновку.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом установлено, щовідповідач ОСОБА_1 03.02.2024 рокууклав із ТОВ «Слон Кредит» Договір №1420751 про надання споживчого кредитупо продукту «Комфортний» (а.с.32-40), згідно умов якого відповідачу було надано кредит на суму 3000 грн.,строком на 360 днів, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Погашення кредиту мало здійснюватись відповідачем згідно Графіка платежів, що передбачено п.1.4Договору, який міститься у Додатку №1 до Договору (а.с.41).
Згідно копії листа наданого директором ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14.01.2025 року, вказане товариство підтвердило успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта (маска картки № НОМЕР_1 ) від ТОВ «Слон Кредит» 03.02.2024 року на суму 3000 грн. (а.с.43).
З копії Паспорта споживчого кредиту видно, що він містить інформацію, яка надається споживачу щодо умов кредитування (зворот а.с.43).
Відповідно до копії повідомлення, ТОВ «Слон Кредит» надіслало відповідачу ОСОБА_1 повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором №1420751 від 03.02.2024 року, в якому також повідомило, що розмір заборгованості відповідача за вказаним договором становить 26475 грн., яку він зобов?язаний перераховувати на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за вказаними у повідомленні реквізитами (а.с.44).
Згідно копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Слон Кредит», заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на дату відступлення прав вимоги становить 26475 грн., з яких: 3000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 21975 грн. - заборгованість за відсотками та 1500 грн. - заборгованість по сплаті пені за порушення терміну здійснення платежів за кредитним договором(а.с.46).
Згідно копії Розрахунку заборгованості наданої ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», заборгованість відповідача ОСОБА_1 по сплаті нарахованих процентів за користування грошовими коштами за 35 календарних днів з 25.12.2024 року по 28.01.2025 року становить - 2625 грн. (а.с.47).
Згідно копії Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року ТОВ «Слон Кредит» (первісний кредитор) відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» право грошової вимоги до Боржників (а.с.52-56), в тому числі і за Договором №1420751 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024року, позичальником у якому є відповідач ОСОБА_1 , що підтверджується копією Витягу з Реєстру боржників (а.с.49).
Відповідно до копії інформації наданої АТ «Універсал Банк» на вимогу суду в порядку витребування доказів за №БТ/Е-12636 від 08.09.2025, - підтверджено, що на ім? ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування коштів 03.02.2024 року у розмірі 3000 грн. за ініціативою ТОВ «Слон Кредит» через платіжного провайдера ТОВ «Пейтек» (а.с.78).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням позичальником (відповідачем ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов'язань за договором споживчого кредиту, право вимоги по якому згідно укладеного договору факторингу перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал»).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Слон Кредит»).
Згідно з приписом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів частини 1 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до положень ст.ст. 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором . Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що 03.02.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та позичальником ОСОБА_1 було укладено Договір №1420751 про надання споживчого кредиту, згідно умов якого відповідачу було надано кредит на суму 3000 грн., у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача. Строк кредиту 360 днів: з 03.02.2024 року по 28.01.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п.1.3, 1.4 Договору). Погашення кредиту повинно було здійснюватись відповідачем згідно Графіка платежів, що передбачено п.1.4 Договору, який міститься у Додатку №1 до Договору.
В свою чергу, позичальник зобов?язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов?язки, передбачені договором.
Таким чином, між сторонами виникли договірні зобов'язання із приводу надання кредиту, які регулюються главою 71 ЦК України та загальними положеннями ЦК України про зобов'язання та договір.
Всупереч умов Договору №1420751 про надання споживчого кредитувід 03.02.2024року відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов?язання і фактично отримані та використані позичальником грошові кошти у добровільному порядку кредитору повернуті не були.
Первісний кредитор ТОВ «Слон Кредит» відступило своє право грошової вимоги до відповідача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» згідно Договору факторингу №24122024 від 24.12.2024 року.
Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги довідповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ані на рахунки первісного кредитора.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором №1420751 від 03.02.2024 року загальною сумою 29 100 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 21975 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 35 календарних днів 2 625грн., штрафні санкції 1500 грн.
Однак, згідно заявлених позовних вимог позивач бажає стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 27600 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 21975 грн., нарахованих процентів позивачем за 35 календарних днів у сумі 2 625 грн. Тобто без штрафних санкцій у розмірі 1500 грн.
Надаючи оцінку сумі заборгованості, наведеній позивачем у розрахунку, суд не знаходить обґрунтованих підстав длясумнівів у правильності її нарахування, відтак доходить переконання про обґрунтованість цієї суми.
Надати оцінку аргументам відповідача суд позбавлений можливості, оскільки такі ним не наведені.
Враховуючи вищенаведене у своїй сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
Оцінюючи обґрунтованість заявлених вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд враховує, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.09 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч. 2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
За змістом положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
З приводу наведеного приймається до уваги те, що суд не має права втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Водночас, в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Так, у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. В пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документи про оплату таких послуг та розрахунком таких витрат.
Крім того, у п.154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- копію рахунку на оплату №10105-12/08-2025 від 12.08.2025 року, в якому детально вказано види робіт (наданих послуг), час та вартість, яка складає 10000 грн. (а.с.45);
- копію Заявки на виконання доручення від 14.07.2025 року (зворот а.с.45);
- копію Акта №10105 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 12.08.2025 року згідно Договору №10/12-24 від 10.12.2024 року (а.с.48);
- копію Договору №10/12-24 про надання правової допомоги від 10.12.2024 року укладеного між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. (а.с.51).
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, та беручи до уваги задекларовані в п. 6 ч. 3 ст. 2 ЦПК України і усталеній практиці у вищевказаних рішеннях ЄСПЛ принципи пропорційності, розумності і співмірності, суд вважає їх обґрунтованими, співмірними складності справи та фактично виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг). А тому такі підлягають стягненню в повному обсязі у розмірі 10000 грн.
Розподіл між сторонами судових витрат.
Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.
На підставі статей 11, 207, 526, 549, 598, 599, 611, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054, 1055, 1056-1 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»(ЄДРПОУ44559822, 03150,м. Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 118/2) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - заборгованість за Договором №1420751 про надання споживчого кредиту від 03.02.2024 року у розмірі - 27600 (двадцять сім тисяч шістсот) грн., з яких: сума кредиту 3000 грн., сума процентів за користування кредитом 21975 грн., нараховані Позивачем проценти за 35 календарних днів - 2625 грн., а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10000 (десять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Косівським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Косівського районного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Позивач може оскаржити рішення суду безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 21 листопада 2025 року.
Суддя Ю.С. Кіцула