Справа №: 343/2115/25
Провадження №: 1-кп/343/144/25
24 листопада 2025 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області матеріали кримінального провадження №1-кп/343/144/25, які внесені до ЄРДР за № 12025096160000048 від 24.09.2025 про обвинувачення:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Сівка-Войнилівська, Калуського району, Івано-Франківської обл.,зареєстрованого АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, який здобув середню освіту, працюючого на посаді бригадира в Івано-Франківській дистанції колії, одруженого, на утриманні повнолітній син - особа з інвалідністю І-ї групи, раніше несудимого-
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,
з участю: прокурора - ОСОБА_4 ,
потерпілої - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 -
ОСОБА_3 заподіяв потерпілій ОСОБА_5 , умисне легке тілесне ушкодження.
Кримінальне правопорушення вчинено за наступних обставин:
Обвинувачений ОСОБА_3 23.09.2025 приблизно о 19 год. 00 хв. перебував за місцем свого проживання, що за адресою АДРЕСА_2 , де в той час знаходилась його дружина ОСОБА_5 , з якою у нього виник конфлікт на побутовому грунті. В ході даного конфлікту у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на умисне спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій протиправний умисел, в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_3 , діючи умисно, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки і свідомо бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_5 декілька ударів обома руками в область шиї, грудної клітини та плечей. Після чого наніс потерпілій один удар ногою в область лівого стегна.
Своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді садна по задній поверхні шиї справа, синців на боковій поверхні шиї справа, на передній поверхні грудної клітки посередині, в ділянках лівої грудної залози, по задній поверхні лівого плечового суглоба, в ділянках обох пліч, лівого стегна, які відповідно до висновку судово-медичного експерта від 25.09.2025 відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, суду дав показання, що потерпіла у справі ОСОБА_5 , являється його дружиною, з якою він проживає по АДРЕСА_2 . Разом з ними проживає їх повнолітній син - ОСОБА_6 , який являється особою з інвалідністю І-ї А групи, та неповнолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 23.09.2025 біля 19.00 год., він прийшов з роботи та побачив, що дружини немає вдома. Він намагався до неї зателефонувати, однак вона не брала телефон. Через деякий час дружина прийшла додому і у них виникла сварки, через те, що дружина не відповідала на телефонний дзвінок. Під час цієї сварки він три або чотири рази вдарив дружину долонею в ділянку шиї, а також один раз ударив ногою в ділянку її лівого стегна. Дружина вибігла з квартири та побігла до сусідів. На цьому конфлікт припинився. У вчиненому щиро розкаюється. Просив суворо його не карати, врахувавши, що він примирився з дружиною ОСОБА_5 , попросив у неї вибачення, у нього на утриманні є повнолітній син, який являється особою з інвалідністю І-ї групи та птребує постійного стороннього догляду та перестаріла мама - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також потребує допомоги. Обіцяє, що в майбутньому не буде вчиняти жодних протиправних дій.
Оскільки він визнає свою вину повністю, просить суд не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази. Його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду пояснила , що обвинувачений по справі являється її чоловіком, з яким вона проживає по АДРЕСА_2 . Від спільного проживання у них з чоловіком є двоє дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється особою з інвалідністю І-ї А групи, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Старший син, у зв'язку із захворюванням, потребує постійного стороннього догляду. 23.09.2025 їй необхідно було відвести свою маму до стоматолога. У зв'язку з цим , вона біля 18.00 год. зателефонувала до ОСОБА_3 та попросила його прийти швидше додому та побути з сином ОСОБА_9 , на що чоловік погодився. Біля 18.15 год., чоловіка ще не було, але оскільки візит до стоматолога не можливо було перенести, вона залишивши сина самого, пішла з мамою до лікаря. Коли вони чекали на прийом, в приміщення зайшов ОСОБА_3 та викликав її на вулицю. На вулиці, чоловік почав пред'являти до неї претензії, чого вона не відповідає на його дзвінки та чому двері в їх квартиру замкнені. Коли вона разом повернулись до їх квартири, вхідні двері були не замкнені. Зайшовши в квартиру ОСОБА_3 почав "шарпати" її, тягати за волося, ображаючи при цьому та наніс декілька ударів рукою в ділянку шиї та один раз копнув в ділянку її лівого стегна. Вона втекла з квартири та побігла на перший поверх до сусідів. Обвинувачений також вийшов з квартири і їх сусіди стали його заспокоювати. Вона пішли до стоматолога та забрали свою маму, яка була там. Коли вона повернулась додому, чоловік знову почав конфлікт, але при цьому тілесних ушкоджень їй не наносив. Вона мала намір викликати працівників поліції, але передумала. Наступного дня вона звернулась в органи поліції з відповідною заявою. До 23.09.2025 таких конфліктів у неї з ОСОБА_3 не було. На даний час вона з обвинуваченим примирилась, вона проживають разом, він допомагає їй у догляді за сином ОСОБА_6 . Просить його суворо не карати, вважає , що це стане йому уроком на все життя.
Враховуючи показання обвинуваченого, які є послідовними, логічними та такими, що не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин вчинення кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції, а також те, що він не оспорює фактичні обставини, вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів, розуміє неможливість в подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності його позиції, а тому суд, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежив обсяг доказів, що підлягають дослідженню, допитом обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_5 , та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Аналізуючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку,
що дії обвинуваченого ОСОБА_3 , слід кваліфікувати за ч.1 ст. 125 КК України, оскільки він заподіяв потерпілій ОСОБА_5 , умисне легке тілесне ушкодження.
Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.13), зареєстрований по АДРЕСА_1 , позитивно характеризується з місця реєстрації , допомагає та здійснює догляд за мамою- ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.17),проживає за адресою АДРЕСА_2 разом з дружиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та двома синами - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється особою з інвалідністю І-ї А групи, ( копія посвідчення №227560 а.с.22) та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , під спостереженням в лікаря-психіатра КНП "Калуська БПЛ" з приводу психічних захворювань, в т.ч. у зв'язку з вживанням психоактивних речовин - не знаходиться (а.с.15), раніше не судимий ( а.с.14 ).
Ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 , передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
У справі «Ізмайлов проти росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
У відповідності до ст. 65 КК України - особі , яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ст. 50 КК України - покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд, призначаючи покарання , необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (проступку), особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
До обставин, що пом'якшують покарання суд відносить те, що ОСОБА_3 у вчиненому щиросердечно розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, примирився з потерпілою ОСОБА_5 , попросив неї вибачення, має на утримання сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який являється особою з інвалідністю І-ї А групи, та потребує постійного стороннього догляду та перестарілу маму ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 в судовому засіданні не встановлено.
На підставі вищевикладеного суд вважає, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 слід обрати покарання , яке б відповідало скоєному та його особі в межах санкції ч.1 статті 125 КК України у вигляді штрафу.
На думку суду саме таке покарання буде справедливим та законним з врахуванням всіх фактичних обставин по кримінальному провадженню у їх сукупності, що відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_3 , буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень ним та іншими особами, буде відповідати принципу співрозмірності конкретного кримінально протиправного діяння, вчиненого обвинуваченим з призначеним йому покаранням та випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів з покладенням відповідних обов'язків.
Враховуючи обставини справи, те що обвинувачений ОСОБА_3 проживає разом з потерпілою ОСОБА_5 , з якою примирився та попросив пробачення, за однією адресою -
АДРЕСА_2 , наявність у нього на утриманні сина - ОСОБА_10 , який являється особою з інвалідністю І-ї А групи, та потребує постійного стороннього догляду, який здійснюється і ним, суд не вважає за необхідне призначати відносно нього обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство, передбачені ч.1 ст. 91-1 КК України.
Під час судового розгляду даного кримінального провадження запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався, обвинувачений з'являвся до суду на всі виклики, а тому суд не вбачає підстав для обрання йому будь-якого виду запобіжного заходу до набрання даним вироком законної сили.
Кримінальним правопорушенням матеріальна шкода не заподіяна, потерпілою у кримінальному провадженні ОСОБА_5 , цивільний позов не заявлено.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
Речові докази - відсутні.
Керуючись ст.ст. 368,373, 374 КПК України, суд-
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку) передбаченого ч.1 ст. 125 КК України призначивши покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
На вирок суду сторонами може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Долинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок суду у відповідності з вимогами ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя: