Справа № 191/3953/25
Провадження № 3/191/1806/25
17 листопада 2025 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Форощук О.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 172-11 КУпАП,-
10.11.2025 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов матеріал відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 172-11 КУпАП.
В протоколі про адміністративне правопорушення А4953 № 12 від 13 липня 2025 року зазначено, що 12 липня 2025 року о 14.30 год. на території тимчасової дислокації військової частини в населеному пункті АДРЕСА_2 , військовослужбовець ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп'яніння, від проведення посвідчування відмовився.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні з 24.02.2022 року введено режим воєнного стану, термін якого продовжено та триває до цього часу.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255цього Кодексу.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суд, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, а саме: протоколомА4953 № 12 від 13 липня 2025 року, рапортами командирів 2 взводу 5 ЗКР ВЧ НОМЕР_1 , приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду і в його діях є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП, тобто відмову військовослужбовця, який виконує обов'язки військової служби в умовах особливого періоду від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладеноне пізніше трьох місяців з дня вчинення правопорушення.
Матеріалами адміністративної справи встановлено, що правопорушення ОСОБА_1 вчинено 12.07.2025 року. Таким чином, передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк притягнення його до адміністративної відповідальності з дня вчинення правопорушення на момент розгляду справи минув, в зв'язку з чим, у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП накладення на винну особу адміністративного стягнення не можливе, а провадження по даній справі підлягає закриттю.
Згідно ч.1 п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Правовий аналіз положень КУпАП дає підстави для висновку, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
Так, з положень статті 38 КУпАП вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в порушенні провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в порушенні закону.
Виходячи зі змісту статті 38 КУпАП «Строки накладення адміністративного стягнення», таке стягнення накладається лише на винну особу. Відповідно, ця норма (можливість застосування строків накладення адміністративного стягнення) повинна застосовуватись лише у випадку встановлення вини особи у вчиненні правопорушення.
Тим більше, за своєю правовою природою звільнення від відповідальності у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення не є реабілітуючою обставиною.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 квітня 2020 року (справа № 686/4557/18) підтверджує цю правову позицію, згідно з якою «закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення».
З точки зору матеріального (сутнісного) підходу реабілітуючими визнаються обставини, за яких особа вважається непричетною до адміністративного правопорушення (у зв'язку із чим відновлюються її добре ім'я, репутація), а нереабілітуючими - обставини, за яких має місце винуватість особи, але через передбачені законом обставини вона звільняється від адміністративної відповідальності.
Поділ підстав закриття провадження на реабілітуючі і нереабілітуючі має, насамперед, практичне значення щодо наслідків такої форми закінчення провадження у справі. Визнання обставини реабілітуючою / нереабілітуючою впливає на права та інтереси особи, яка є потерпілою від адміністративного правопорушення.
Крім того, стаття 280 КУпАП встановлює обов'язок при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати низку обставин, в тому числі чи винна особа в його вчиненні.
Водночас стаття 284 КУпАП не містить обмежень при винесенні постанови про закриття справи встановити вину особи.
Таким чином, наявні підстави визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП. Однак, оскільки передбачений ст. 38 КУпАП трьохмісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадженняна момент розгляду справи минув, тому у відповідності до ст. 247 п.7 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збору провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою уразі винесення судом (суддею) постанови про накладення на цю особу адміністративного стягнення.
У зв'язку з тим, що провадження по справі підлягає закриттю, судовий збір не сплачується.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 172-20, 221, 247, 283, 284 КУпАП, -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КК України.
Адміністративну справу у відношенні ОСОБА_1 зач. 3 ст. 172-20 КУпАП провадженням закрити у зв'язку з закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя О. В. Форощук