Справа № 206/4005/25
Провадження № 4-с/206/4/25
18 листопада 2025 року Самарський районний суд міста Дніпра в складі:
головуючої-судді Плінської А.В.
при секретарі Білій О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадження №56392337,
встановив:
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання дій неправомірними, про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадження №56392337. На обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначив, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 7 лютого 2018 року у справі №225/6586/17 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно починаючи з 11 грудня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного рішення був виданий виконавчий лист. 24 травня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з позовною заявою про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з його матері ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 подав також заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого листа №3/225/251/2018 до набрання законної сили рішенням суду по суті спору та вказана заява була задоволена судом і ухвалу суд було надіслано державному виконавцю. Незважаючи на ухвалу суду в червні 2021 року з пенсії скаржника було стягнуто частини та перераховано ОСОБА_2 . Рішенням Дзержинського суду Донецької області від 21 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 про звільнення від сплати аліментів та стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини з його матері ОСОБА_2 було задоволено та постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 листопада 2024 року вказане рішення було скасовано та в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Скаржник вказує, що дитина живе з ним, тож підстав стягувати аліменти з нього не має, як і заборгованості по сплаті аліментів. 4 червня 2025 року ОСОБА_1 отримав від Головного управління ПФУ в Донецькій області листа, в якому вказано, що Управління отримало для виконання постанову Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції від 27 березня 2025 року про відрахування з пенсії 50% до погашення заборгованості у сумі 64348 грн., після чого продовжувати стягнення у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 грудня 2017 року до досягнення дитиною повноліття. Скаржник вважає вказану постанову незаконною, адже дитина проживає з ним. Крім того, його внесли до Реєстру боржників і заблокували банківські рахунки. Звертався до виконавчої служби зі скаргами, однак їх розгляд проведено поверхово, а 12 липня 2025 року отримав від виконавчої служби довідку про розмір заборгованості зі сплати аліментів. Вважає, що оскільки документи і інформація від органу державної виконавчої служби, з яких йому стало відомо про порушення його прав та прав дитини надійшли 5, 8 та 12 липня 2025 року, тож 10-денний термін для оскарження протиправних дій пропущений скаржником з об'єктивних причин від нього не залежних.
1 серпня 2025 року представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надіслав до суду свої заперечення на скаргу ОСОБА_1 , в яких просить відмовити в задоволенні скарги посилаючись на те, що державним виконавцем дійсно було допущено помилки в обрахунку суми заборгованості та періодів заборгованості, але вказані помилки державним виконавцем виправлено самостійно та за період з 29 листопада 2024 року по 31 липня 2025 року нарахована заборгованість розмірі 9 025.37 грн. та вказаний розрахунок направлений ОСОБА_1 . Заборгованість скаржника перевищує суму платежів за три місяці, тож підстав для задоволення скарги не має.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги.
Представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні скарги за її безпідставністю.
Державний виконавець Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції - Рижко А.П. просив в судовому засіданні відмовити в задоволенні скарги із посиланням на те, що проживання сина з батьком фактично, всупереч рішенню суду не нівелює рішення суду про стягнення аліментів, яке підлягає примусовому виконанню відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 07.02.2018, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного суду від 20.04.2021 року: позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 11.12.2017 року, до досягнення дитиною повноліття. Дана обставина сторонами не оспорювалась.
Постановою державного виконавця Торецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 15 травня 2018 року відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного рішення.
Старшим державним виконавцем Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції КиреєвимА.М. постановою від 27 березня 2025 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у Головного управління ПФУ в Донецькій області та постановлено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення заборгованості що виникла з 01.12.2024 року по теперішній час.
27 червня 2025 року ОСОБА_1 на підставі повідомлення державного виконавця внесено до Єдиного реєстру боржників. Крім того, постановою державного виконавця від 27 червня 2025 року накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: ОСОБА_1 .
За скаргою ОСОБА_1 та на підставі постанови від 25 липня 2025 року начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко А.П. було зобов'язано старшого державного виконавця Ключенко Наталію Геннадіївну повторно скласти розрахунок заборгованості аліментів з урахуванням зауважень, викладених у постанові про перевірку. Станом на 25 липня 2025 року за період з листопада 2024 року по липень 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 9025 грн. 37 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів.
Так, згідно з положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII Цивільного процесуального кодексу України та Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом частини першої, абзацу 1 ч.2ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
За приписами ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Законодавцем передбачений чіткий порядок здійснення дій у виконавчому провадженні. Враховуючи те, що державний виконавець наділений владними повноваженнями, то він повинен дотримуватись цих вимог законодавства.
Абсолютно очевидним є те, що між сторонами існує спір щодо місця проживання сина і попри те, що є рішення суду з даного приводу, які підлягають до безумовного виконання, на користь матері, хлопчик залишається проживати з батьком.
Суд не вбачає підстав для визнання дій державного виконавця протиправним та скасування оскаржуваних постанов зважаючи на той факт, що державним виконавцем у відповідності та на підставі вимог чинного законодавства вживаються дії, що спрямовані на виконання рішення суду, яке набрало чинності та не скасовано. Усі спірні постанови винесені на підставі та відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Що стосується розрахунку заборгованості станом на 27 червня 2025 року, то він не є чинним, так як за скаргою ОСОБА_1 та на підставі постанови від 25 липня 2025 року начальника Торецького відділу державної виконавчої служби у Бахмутському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рижко А.П., державним виконавцем було здійснено новий розрахунок, відповідно до якого розмір заборгованості є значно меншим.
Що стосується поновлення строків скаржнику для оскарження протиправних дій, то суд вважає, що такі строки порушені не були, адже скаржником подано скаргу в строки та в межах, коли він дізнався про порушення своїх прав.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. 447-451 ЦПК України, суд-
У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними, про визнання протиправними та скасування постанов державного виконавця у виконавчому провадження №56392337 - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: А.В. Плінська