Справа 206/5243/25
Провадження 2-о/206/243/25
19 листопада 2025 року м. Дніпро
Самарський районний суд місті Дніпро у складі:
головуючого судді Малихіної В.В.,
за участю секретаря Тимченко Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпров порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Лівобережне управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення,
В вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує на те, що він народився та проживав за адресою АДРЕСА_1 . У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України він був змушений покинути свою домівку та переїхати до міста Дніпра. 21.12.2021 року він отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 у Соборному відділі у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, терміном дії до 21.12.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою від 25.07.2025 року. Після отримання паспорту він отримав довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 967340-2022 видану Самарським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області. Однак у відповідній довідці відсутнє його місце реєстрації. Він звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення з метою взяття на облік його як внутрішньо переміщеної особи, але йому було усно відмовлено, оскільки у нього відсутній документ, який підтверджує його реєстрацію в м. Антрацит Луганської області. Доказом реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 , є довідка про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру його матері ОСОБА_2 , відповідно до якої її місце проживання зазначено АДРЕСА_1 , дата реєстрації 23.02.2012 року та довідка від 23.11.2021 року № 1243-5000413973 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із зазначенням зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання. Просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 23 лютого 2012 року по теперішній час.
В судове засідання заявник ОСОБА_1 не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій просив задовольнити вимоги на підставі викладених обставин.
Представник заінтересованої особи Лівобережного управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.
Перешкод для здійснення розгляду справи за відсутності учасників справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно зі ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Судом встановлено, що заявник народився та проживав за адресою АДРЕСА_1 . У зв'язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України він був змушений покинути свою домівку та переїхати до міста Дніпра.
21.12.2021 року він отримав паспорт громадянина України № НОМЕР_1 у Соборному відділі у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, терміном дії до 21.12.2025 року, що підтверджується відповідною довідкою від 25.07.2025 року.
Після отримання паспорту він отримав довідку про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 967340-2022 видану Самарським відділом у місті Дніпрі Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області. Так, у вищезазначеній довідці відсутнє його місце реєстрації.
Він звернувся до Лівобережного управління соціального захисту населення з метою взяття на облік його як внутрішньо переміщеної особи, але йому було усно відмовлено, оскільки у нього відсутній документ, який підтверджує його реєстрацію в м. Антрацит Луганської області.
Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Заявник, як на підставу задоволення заявлених вимог посилається на ту обставину, що йому відмовлено у видачі довідки про взяття на обліку його як внутрішньо переміщеної особи, з тих підстав, що у нього відсутнє місце реєстрації.
Проте, заявником не надано жодних доказів, що він звертався до відповідного органу, як і доказів своєї реєстрації за місцем мешкання своєї матері.
Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Обрання позивачем неналежного способу захисту права є самостійною підставою для відмови в позові.
Так, реєстрація місця проживання особи, це адміністративний акт, який має своєю ціллю довести до відома держави про вибране людиною місце проживання і не має відношення до майнових прав. Реєстрація місця проживання фізичної особи здійснюється за наявності в особи житла, при цьому, житлом може вважатись інше приміщення за умови, якщо воно придатне для постійного або тимчасового проживання в ньому.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За визначеннями, наведеними у частині першій статті 3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон №1382-IV; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Так рішення про реєстрацію місця проживання, або відмову у реєстрації приймає відповідний адміністративний орган з відповідними дискреційними повноваженнями.
Дискреційні повноваження полягають у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. При реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з декількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає кращим за даних обставин
Так, аналізуючи вищенаведене та дослідивши матеріали справи в їх сукупності суд приходить до висновку про відсутність у заявника місця постійної реєстрації, а тому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, у зв'язку з чим приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволення заяви про встановлення факту реєстрації заявника на тимчасово окупованій території у м. Антрацит, Луганської області з 23.02.2012 року по теперішній час.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 263-265, 315, 319 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви про встановлення факту реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за адресою: АДРЕСА_1 з 23 лютого 2012 року по теперішній час.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.В. Малихіна