Справа № 214/10798/25
1-кс/214/1095/25
06 листопада 2025 року слідчий суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши скаргу адвоката ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення незаконно затриманої особи, -
У своїй скарзі адвокат ОСОБА_2 просить, посилаючись на ст. 206 КПК України, постановити ухвалу, якою зобов'язати начальників Саксаганського, Покровсько-Терновського, Металургійно-Довгинцівського, ІНФОРМАЦІЯ_1 , у яких, можливо, незаконно тримається ОСОБА_3 , негайно доставити останнього до слідчого судді цього суду для з'ясування підстав позбавлення ОСОБА_3 волі, зобов'язавши начальників перелічених РТЦК та СП, у яких, можливо, незаконно тримається ОСОБА_3 , негайно звільнити останнього.
В обґрунтування даної скарги адвокат ОСОБА_2 зазначає, що 05 листопада 2025 року до нього звернувся ОСОБА_4 , який є товаришем ОСОБА_3 та який повідомив, що останнього 04 листопада 2025 року на території Саксаганського району м. Кривого Рогу незаконно затримали невстановлені особи у військовій формі та доставили до РТЦК та СП, але до якого саме - він не знає.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України, кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов'язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Таким чином, відповідно до положень ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
Адвокат ОСОБА_2 , діючий в інтересах ОСОБА_3 та звертаючись до слідчого судді в порядку ст. 206 КПК України, просить зобов'язати начальників Саксаганського, Покровсько-Терновського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_4 , у яких, можливо, незаконно тримається ОСОБА_3 , негайно доставити останнього до слідчого судді цього суду для з'ясування підстав позбавлення ОСОБА_3 волі, зобов'язавши начальників перелічених РТЦК та СП, у яких, можливо, незаконно тримається ОСОБА_3 , негайно звільнити останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Так, з аналізу вищенаведених норм законодавства можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Глава 18 КПК України та ст. 206 КПК України регламентують відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
Між тим, зі змісту скарги слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою у зв'язку із застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою неуповноваженою службовою особою у порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами у зв'язку з розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи РТЦК та СП не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції, а відтак ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, у зв'язку чим повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами РТЦК та СП чи військової частини при здійсненні ними своїх повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту будь-яка особа вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
Положеннями КПК України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за скаргою, яка подана в порядку ст. 206 КПК України.
Однак, згідно ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
У зв'язки з такими обставинами наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за скаргою.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 304, 309, 372 КПК України, слідчий суддя, -
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 , діючого в інтересах ОСОБА_3 , про звільнення незаконно затриманої особи.
Ухвала може бути оскаржена протягом 5 днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_5