Справа № 185/6135/24
Провадження № 2/185/494/25
24 листопада 2025 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабія С.О., за участю секретаря судового засідання Вакули В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
07.06.2024 Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 49 104,34 грн. виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 3 270,00 грн. витрат на збір документів і визначення розміру шкоди.
В обґрунтування позову позивач посилався на те, що 06.09.2022 о 14:00 год. в м. Павлограді по вул. Дніпровська, 30 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «CHERY JAGGI», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням Відповідача та транспортного засобу «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (далі - Потерпілий). Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу Потерпілого була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН», що підтверджується полісом серії НОМЕР_3 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії договору страхування на момент ДТП діяв.
На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність Відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілому в розмірі 49 104,34 грн. Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 270,00 грн. Враховуючи вищенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 52 374,34 грн. Таким чином до позивача перейшло право зворотної вимоги до винної у заподіяних збитках особи, тобто до відповідача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025, справа передана на розгляд головуючому судді Бабію С.О.
Ухвалою суду від 16.04.2025 справу прийнято до провадження головуючого судді Бабія С.О.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав клопотання про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача ОСОБА_3 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, в якому визнав свою вину у скоєнні ДТП частково (у частці 30%), вважаючи, що потерпілий винен у скоєнні ДТП у частці 70%. Посилався на Висновок експерта за результатами проведення експертного дослідження з обставин і механізму ДТП № 10.1/020-Д від 07.07.2023 р. Вважав, що МТСБУ повинно було компенсувати за свій рахунок 50 % страхових виплат на підставі п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки Відповідач є інвалідом II групи, його дружина - пенсіонером, транспортний засіб має об'єм двигуна до 2500 см3 та зареєстрований на дружину. Визнав позовні вимоги частково - в частині відшкодування 7 365,65 грн. (регрес) та 981 грн. (витрати на експерта).
Позивач через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, вказавши, що постанова Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.10.2022 у справі № 185/7481/22 має преюдиціальне значення та встановлює виключну вину відповідача; пільга за п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стосується лише зменшення страхової премії, а не розміру виплати чи регресу; транспортний засіб належить дружині Відповідача, а не йому самому.
Дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2022 року по справі № 185/7481/22 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У мотивувальній частині постанови вказано, що 06.09.2022, о 14 год. 00 хв., в м. Павлограді, по вул. Дніпровська, 30, водій ОСОБА_1 , керуючи т.з. «Chery Jaggi» д.н.з. НОМЕР_1 , перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно, і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, чим створив аварійну ситуацію з т.з. «Volvo V 40» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався в попутному напрямку по правій смузі, внаслідок чого сталося зіткнення, та транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Таким чином ОСОБА_1 порушив вимоги п. 10.1 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП. Постанова не містить висновків про обопільну вину учасників ДТП.
На підставі наведеного суд приходить до переконання, що в даній дорожньо-транспортній пригоді від 06.09.2022 р. винним є саме відповідач ОСОБА_1 , оскільки зазначена постанова Павлоградського міськрайонного суду від 11.10.2022 р. є преюдиціальною для суду, який розглядає цивільну справу, що відповідно звільняє від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, оскільки учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки на момент заподіяння шкоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, власник автомобіля «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 09.09.2022 звернувся до МТСБУ із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.
Згідно Висновку експерта з автотоварознавчого дослідження №199С22 від 25.10.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «VOLVO V40», д.н.з. НОМЕР_2 , склала 152 292,60 грн.
Згідно копії наказу МТСБУ №3/11072 від 14.11.2022 про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих наказано сплатити відшкодування у розмірі 49 104,34 грн.
Згідно довідки №1 від 11.11.2022 та платіжних документів ОСОБА_2 отримав відшкодування в розмірі 49 104,34 грн.
Крім того, Позивачем були понесені додаткові витрати на збір документів та визначення розміру шкоди в розмірі 3 270,00 грн., що підтверджується відповідними документами.
Враховуючи вишенаведене, загальний розмір фактично понесених витрат МТСБУ склав 52 374,34 грн.
Позивач надсилав на поштову адресу відповідача претензію про відшкодування збитків в порядку регресу, однак відповіді не було отримано.
Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до п. 40.3 ст. 40 Закону МТСБУ має право залучати експертів для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом, що передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України.
Відповідно до п. 38.2.1 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, що спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Доводи Відповідача про обопільну вину (30% /70%) на підставі Висновку експерта № 10.1/020-Д від 07.07.2023 не знаходять свого підтвердження, оскільки суперечать преюдиціальній постанові Павлоградського міськрайонного суду від 11.10.2022, яка встановила виключну вину відповідача.
При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі. Такі правові висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року в справі N 234/16272/15-ц, Постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року в справі N 442/2458/19, Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року в справі N 462/6463/16-ц, Постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 Документ сформований в системі «Електронний суд» 07.10.2024 3 року в справі N 758/6777/21.
Доводи про застосування пільги 50% за п. 13.2 ст. 13 Закону також відхиляються, оскільки ця норма стосується виключно зменшення розміру страхової премії за договором страхування, а не розміру регламентної виплати чи регресу. Крім того, транспортний засіб зареєстровано на дружину відповідача, а не на нього, і пільга діє лише за умови особистого керування власником-пільговиком.
Отже, за аналізом наведених правових норм, позивач після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача виплаченого страхового відшкодування та витрат на експертизу в користь позивача.
Щодо вимоги позивача про стягнення судового збору у сумі 3028,00 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.
Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 703/686/15-ц (провадження № 6-152цс17).
Відповідач є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується копією пенсійного посвідчення від 09.01.2024 р.
З врахуванням викладеного, судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду, підлягають компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 12, 13, 76-81, 141, 255, 263, 265, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, місцезнаходження: м. Київ, Русанівський бул., 8, код ЄДРПОУ 21647131, суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 49 104 (сорок дев'ять тисяч сто чотири) гривні 34 копійки та витрати на збір документів і визначення розміру шкоди у розмірі 3 270 (три тисячі двісті сімдесят) гривень 00 копійок.
Компенсувати Моторному (транспортному) страховому бюро України за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С. О. Бабій