іменем України
Справа № 210/6523/25
Провадження № 1-кп/210/693/25
12 листопада 2025 року
Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі:
Головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
сторони кримінального провадження, які приймали участь у судовому засіданні: прокурор відділу Дніпровської обласної прокуратури ОСОБА_3 , обвинувачені ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , захисники обвинувачених - адвокати ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , власники майна ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , представник потерпілого - ОСОБА_18
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривий Ріг кримінальне провадження, відомості про яке внесено 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400 щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінальних правопорушень за частиною 1 статті 255, частиною 2 статті 255, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 27, частиною 4 статті 28 частиною 1 статті 366 КК України, -
І. Обставини справи та суть клопотання.
До Металургійного районного суду міста Кривого Рогу надійшов для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2023 за № 42023040000000400 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судових справ справу передано у провадження головуючої судді ОСОБА_1 , та ухвалою призначеного підготовче судове засідання. 20 жовтня 2025 року призначено судовий розгляд кримінального провадження.
Під час судового розгляду, в порядку статті 350 КПК України, до суду надійшло клопотання ОСОБА_16 (власник майна, на яке накладено арешт) про скасування арешту на тимчасово вилученого майна, яке було вилучено під час обшуку у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400, під час досудового розслідування а саме: транспортного засобу Scoda Kodiaq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .
В обґрунтування клопотання ОСОБА_16 покликається на те, що на підставі ухвали про обшук був вилучений належний їй на праві приватної власності автомобіль.
У подальшому, на це майно накладено арешт. Однак зазначене майно не відповідає критерієм речових доказів, ОСОБА_16 , а так само і члени його сім'ї не повідомлялись про підозру, не є цивільними відповідачами.
Вилучений під час обшуку транспортний засіб не є предметом злочинної діяльності. Вважає, що арешт накладено з порушенням норм КПК України, оскільки слідчим суддею клопотання розглянуто без участі власника майна та її представника (адвоката), які про час та місце розгляду справи не повідомлялись, чим допущено істотне порушення процесуального закону та право на захист.
ІІ. Доводи сторін
У судовому засіданні власник майна ОСОБА_16 клопотання підтримала, з мотивів, викладених у ньому. Просила врахувати що ані вона, ані члени її сім"ї не мають статусу обвинувачених у цьому кримінальному провадженні. Просила клопотання задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання, оскільки ухвала про обшук надавала дозвіл на вилучення транспортного засобу, і в подальшому на нього накладено арешт. Не заперечував, що арештований транспортний засіб не може бути предметом конфіскації чи спеціальної конфіскації, оскільки не має значення для кримінального провадження. Проте постановою слідчого на досудовому розслідуванні його визнано речовими доказами, тому підстав для їх повернення не вбачається.
Адвокат ОСОБА_14 просив врахувати, що на стадії досудового розслідування частково арешт скасовано - вчастині заборони розпорядження та користування. Проте власник майна, який не має жодного статусу у кримінальному провадженні, до теперішнього часу ообмежений у праві власності на автомобіль, зокрема в частині відчуження, а сам автомобіль не відповідає критеріям речових доказів.
Сторона захисту та обвинувачені заперечень щодо клопотання не надали.
ІІІ. Встановлені судом факти
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2025 (справа № 204/3330/25, пр. № 1-кс/204/812/25) у кримінальному провадженні № 42023040000000400, внесеного до ЄРДР 12.07.2023 з метою виявлення та вилучення речових доказів надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час обшуку вказаний автомобіль вилучено.
У подальшому транспортний засіб визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 12.07.2023 за № 42023040000000400.
10 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі № 204/3816/25, провадження № 1-кс/204/1005/25, на вилучений транспортний засіб накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження, користування.
Підстава для накладення арешту - пункт 1 частини 2 статті 170 КПК України - збереження речових доказів.
12.06.2025 слідчим суддею Чечелівського районного суду міста Дніпра постановлено ухвалу, якою арешт майна скасовано, в частині заборони користування транспортним засобом (справа № 204/5866/25, провадження № 1-кс/204/1624/25), залишено - заборона відчуження.
ОСОБА_16 та її чоловік ОСОБА_17 не набули статусу підозрюваних чи обвинувачених.
Власником вилученого та арештованого транспортного засобу є ОСОБА_16 ,
ІV. Оцінка та висновки суду за наслідками розгляду клопотання
Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження, серед іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. Судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснюється слідчим суддею, судом.
Особа, стосовно якої (в тому числі щодо її майна) здійснюються процесуальні дії, визначені КПК України, відповідно до п. 16-1 ч. 1 ст. 3 КПК України є іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
Згідно з статтею 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Зі змісту обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_17 не мають статусу обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи наведене, ОСОБА_16 , під час досудового розслідування набула статусу іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, та третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.
Частиною 1 статті 1 КПК України 2012 року встановлено, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Згідно із частиною третьою статті 26 КПК України 2012 року суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
За змістом положень ст.ст. 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Правовідносини щодо арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження, регулюються главою 17 КПК України 2012 року. За змістом статті 173 цього Кодексу питання про накладення арешту на майно вирішують слідчий суддя або суд.
Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
У разі, якщо арешт на майно накладено у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушено її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право звернутися до суду про скасування арешту у порядку кримінального судочинства. І такий порядок захисту прямо передбачений нормами КПК України і є ефективним.
Згідно з частиною 1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Отже, у випадках, визначених вказаною статтею, власник або інший володілець майна під час судового провадження не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна.
Вирішуючи питання про наявність підстав для скасування арешту майна, накладеного слідчим суддею під час досудового розслідування , суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28.03.2025 (справа № 204/3330/25, пр. № 1-кс/204/812/25) надано дозвіл на проведення обшуку транспортного засобу «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання та вилучення мобільних телефонів, комп'ютерної техніки, ноутбуків, грошових коштів у будь-якій валюті, банківських карток, інших речей і документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні.
Ухвала слідчого судді не містить індивідуально визначених ознак майна, яке підлягало відшукуванню та вилученню.
На підставі цієї ж ухвали транспортний засіб був вилучений, та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР 12.07.2023 за № 42023040000000400.
Ухвалою від 10.04.2025 слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська (справа № 204/3816/25, провадження № 1-кс/204/1005/25) задоволено клопотання прокурора Криворізької східної окружної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42023040000000400 від 12.07.2023 про арешт майна - «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, з мето збереження речових доказів ( п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).
У подальшому, ухвалою 12.06.2025 слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра скасовано арешт в частині заборони користування транспортним засобом (справа № 204/5866/25, провадження № 1-кс/204/1624/25).
Однак не скасовано захід забезпечення кримінального провадження в частині заборони відчуження транспортного засобу
Встановлено, що ОСОБА_16 не у обвинуваченою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 12.07.2023 за № 42023040000000400 , або в будь-якому іншому кримінальному провадженні, пов"язаним чи виділеним з цим провадженням.
Згідно з пункту 1 частини 2 статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Прокурор під час розгляду клопотання не довів, що вилучений транспортний засіб підпадає під критерії "речових доказів", зокрема що він був:
1) підшуканий, пристосовувався чи використовувався як засіб чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберіг на собі його сліди;
2) призначався (використовувався) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержаний внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, сторона обвинувачення не спростовує та погоджується із тим, що вилучений належний ОСОБА_16 транспортний засіб підлягає спеціальній конфіскації.
Згідно з частиною 1 статті 96-2 КК УКраїни спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:
1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;
4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.
Під час розгляду клопотання про скасування арешту майна прокурором не доведено, що ОСОБА_16 , одержала/ набула транспортний засіб «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 за обставин, визначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 96-2 КК УКраїни.
Також суд враховує, що згідно частини 5 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті (конфіскації майна), арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Суд враховує, що підстави та мета арешту, викладені в судовому рішення про арешт майна, яке набуло законної сили, та враховує, що положеннями статті 174 КПК України власнику майна надано право на звернення з клопотанням про повне або часткове скасування арешту, а також досліджує обставини щодо відсутності потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення.
Суд враховує, що слідчим суддею накладено арешт на транспортний засіб, та залишено в силі заборону відчуження виключно з тих підстав, що він визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, шляхом винесення про це постанови, в якій зазначено підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст.98 КПК України.
Суд при розгляді кримінального провадження на цій стадії не оцінює докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, та при розгляді клопотань, заявлених в підготовчому судовому засіданні, зокрема в порядку статті 174 КПК України, на підставі розумної оцінки сукупності наданих сторонами доказів визначає подальшу можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у даному випадку - арешту на майно.
Підставами ж для скасування арешту майна законодавець визначив у статті 174 КПК України: 1) необґрунтованість накладення арешту; 2) відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення.
Згідно з пунктом 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до частини 3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (стаття 98 КПК УКраїни).
Транспортний засіб «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , визнаний речовим доказом на стадії досудового розслідування, оскільки за версією обвинувачення міг зберігти сліди злочину, або набутий від злочинної діялності.
Згідно з положеннями КПК, не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів. Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх не застосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. (ч. 10-11 ст.170 КПК України).
У даному кримінальному провадженні строки досудового розслідування закінчились. З реєстру матеріалів досудового розслідування, долученого до обвинувального акту вбачається, що на стадії досудового розслідування проведені усі необхідні слідчі дії. Органом досудового розслідування зібрано всю необхідну інформацію для складання обвинувального акту та скерування його до суду.
Згідно частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Підставами для скасування арешту майна законодавець визначив у статті 174 КПК України: 1) необґрунтованість накладення арешту; 2) відсутність потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення.
При вирішенні питання про подальшу чинність арешту майна, повного чи часткового скасування арешту, суд згідно ст.ст. 94, 132, 173, 174 КПК України враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для обвинувачених, третіх осіб.
Відповідні дані мають бути доведені як стороною захисту, так і стороною обвинувачення під час розгляду клопотання в порядку статті 174 КПК України, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Сторона обвинувачення не заперечувала, що транспортний засіб, на який накладено арешт, наразі, не відповідає критеріям речових доказів.
Суд приходить до висновку, що транспортний засіб «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 не являються матеріальним об'єктом, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберіг на собі його сліди, не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, і не є предметом, що був об'єктом кримінально протиправних дій.
Викладені положення законодавства у сукупності з встановленими судом обставинами свідчать, що на теперішній час відпала потреба в повному обмеженні прав власниківа вилученого та арештованого майна.
Зазначені органом досудового розслідування (прокурором) дані, які стали підставою для первісного застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна, відпали, а чинність арешту на даній стадії не є співрозмірними з завданнями кримінального провадження, оскільки вилучений транспортний засіб «Skoda Kodiaq», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 не підпадає під критерії речових доказів, він не може бути конфіскований за вироком суду, та до на нього не пощирюється діям норм про спеціальну конфіскацію.
Подальше збереження арешту стороною обвинувачення не обґрунтовано.
Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, відсутність об'єктивної необхідності та невиправданості такого втручання у права і свободи власника, суд вважає, що клопотання слід задовольнити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 3, 64-2, 167, 168, 171, 350, 372 КПК України, суд, -
Клопотання ОСОБА_16 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400- задовольнити.
Скасувати захід забезпечення кримінального провадження, а саме арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 10 квітня 2025 року у справі 204/3816/25, пр. № 1-кс/204/1005/25 в кримінальному провадженні №42023040000000400.
Скасувати арешт, накладений 10 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська у справі 204/3816/25, пр. № 1-кс/204/1005/25 на вилучене під час обшуку транспортного засобу майно, а саме транспортний засіб Scoda Kodiaq, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2019 року випуску ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в частині заборони відчуження вищезазначеного транспортного засобу.
Зобов"язати уповноважених осіб органу досудового розслідування - слідчих, які здійснювали досудове розслідування та/або прокурорів, включених до групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеного 12 липня 2023 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42023040000000400повернути ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вказане у абзаці третьому резолютивної частини цієї ухвали майно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 14 листопада 2025 року о 12 год. 45 хв. в залі судових засідань №309 Металургійного районного суду міста Кривого Рогу (м. Кривий Ріг, пр-т Миру, 24, 3-й поверх).
Суддя: ОСОБА_1